Рішення

від 18.07.2023 по справі 916/286/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/286/23

За позовом: Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «АКС» (65069, Одеська обл., м. Одеса, пр. Добровольского, буд.73, код РНОКПП - 23875758, електронна адреса: urist@aks-apteka.com.ua).

До відповідача: Комунального підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68004, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Віталя Шума, буд. 4, код ЄДРПОУ - 01982212, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2)

За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ніжинська, буд.65, код РНОКПП - 21032062, електронна адреса: 1010@farmacia.in.ua).

про визнання недійсними результатів аукціону

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від третьої особи ПП «АКС»: Бобик Р.В.- в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Бочкарьов Д.О.- в порядку самопредставництва;

Від третьої особи ТОВ «Аптека Гаєвського»: Боднарук М.М.- в порядку самопредставництва.

Суть спору: Позивач - Фізична особа-підприємець Лісковський Сергій Вікторович (далі - ФОП Лісковський С.В.), звернувся до Господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - КП «Чорноморська лікарня») про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, оформлених Протоколом про результати електронного аукціону до Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/286/23, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.02.2023р. Ухвалою суду від 23.02.2023р. відкладено підготовче засідання на 16.03.2023р. Ухвалою суду від 16.03.2023р. відкладено підготовче засідання на 04.04.2023р. Ухвалою суду від 04.04.2023р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство (далі-ПП) «АКС» та залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «Аптека Гаєвського», відкладено підготовче засідання на 27.04.2023р. Ухвалою суду від 27.04.2023р. відкладено підготовче засідання на 11.05.2023р. Ухвалою суду від 11.05.2023р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 04.07.2023р. Протокольною ухвалою від 04.07.2023р. суд відклав розгляд справи на 18.08.2023р.

Позивач - ФОП Лісковський С.В., підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, та поясненнях, що надійшли до суду 04.04.2023р. Згідно клопотань, що надійшли до суду 24.04.2023р, 03.07.2023р. просив суд розглядати справу за його відсутності, за наявними у справі матеріалами.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПП «АКС» позов ФОП Лісковського С.В. підтримує позов у повному обсязі, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач - КП «Чорноморська лікарня», заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 27.01.2023р.,

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Аптека Гаєвського», просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у поясненнях, що надійшли до суду 27.04.2023р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі - ФОП Лісковський С.В. зазначає, що 01.11.2011р. між ним, як орендарем, та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області був укладений договір оренди №18 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендар отримав у орендне користування нерухоме майно: частину холу площею 18,0 кв.м, що розташована в будівлі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті за адресою: Одеська обл., м.Іллічівськ, вул. К.Маркса, 6, що перебувало на балансі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті.

В подальшому, згідно договору від 24.04.2015р. про внесення змін до договору оренди №18 від 01.11.2011р., викладено у новій редакції п.1.1 договору, а саме: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: виділену частину нежитлового приміщення холу, який розташований на першому поверху трьох поверхової будівлі лікарні, площею 18,0 кв.м, що перебуває на балансі Державного закладу «Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України (балансоутримувач), за адресою: Одеська обл, м.Іллічівськ, вул.К.Маркса,4».

Додатковою угодою від 12.04.2019р. викладено у новій редакції назву договору: «Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності»: у преамбулі договору та за його текстом замінено орендодавця - РВФДМУ по Одеській області на «Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області» Договір доповнено п.7.4.

Додатковою угодою від 12.08.2019р. продовжено термін дії договору до 01.07.2022р.

Додатковою угодою від 16.10.2019р. п.5.14 договору викладено у такій редакції: орендар має право передавати об`єкт оренди у суборенду за погодженням з орендодавцем.

Позивач зазначає, що враховуючи нову редакцію п.5.14 договору, 24.10.2019р. було укладено договір суборенди між ним, Комунальним некомерційним підприємством «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області та ПП «АКС», із терміном дії до 01.07.2022р.

18 липня 2022р. позивач отримав від КП «Чорноморська лікарня» лист від 07.07.2022р. за №01/15-794 про припинення Договору з 18.07.2022р. у зв`язку із виробничою необхідністю у використанні приміщення для власних потреб, проведення розрахунків у строк до 18.07.2022р. та повернення об`єкта оренди.

Як зазначає позивач, у відповідь він направив на адресу КП «Чорноморська лікарня» лист, у якому послався на п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідно до якого договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Жодних заперечень на даний лист позивачем отримано не було, у зв`язку із чим він продовжив користуватися орендованим приміщенням та виконувати свої зобов`язання орендаря, зокрема, щодо сплати орендної плати.

Але, як зазначає позивач, 05.01.2023р. йому стало відомо, що 27.12.2022р. через оператора-електронний майданчик ТОВ «СТАРТТЕНДЕР» було проведено електронний аукціон з передачі в оренду нежитлового приміщення, а саме: відокремленої частини холу, 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227, площею 18,0 кв.м, яке розташоване адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума, 4.

У зв`язку із отриманням такої інформації ФОП Лісковський С.В. 05.01.2023р. звернувся до КП «Чорноморська лікарня» з вимогою щодо надання пояснень.

Листом від 05.01.2023р. за №01/15-27 КП «Чорноморська лікарня» повідомила, що за результатами проведення аукціону пропозиція ФОП Лісковського С.В. не стала переможцем відповідно до протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538, який відбувся 27.12.2022р., у зв`язку із чим слід повернути приміщення.

При цьому, як зазначає позивач, участі в аукціоні він не приймав.

Також, у відповіді на лист ФОП Лісковського С.В. від 05.01.2023р., своїм листом від 10.01.2023р. за №01/15-43 КП «Чорноморська лікарня» зазначило, що приміщення було виставлено на аукціон у зв`язку із неподанням орендарем заяви про продовження дії договору оренди.

В обґрунтування позову позивач також зауважив, що відповідно до п.10.4 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством строк.

За приписами п.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовженими на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору.

Враховуючи зазначені положення законодавства та умови договору оренди, позивач дійшов висновку про те, що граничним терміном звернення з заявою про продовження строку дії договору було 01.04.2022р., а оскільки він не звернувся із такою заявою, то відповідно до положень законодавства та умов договору, термін дії договору закінчився 01.07.2022р. та згідно п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» продовжився на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

При цьому, позивач зауважив, що на нього не розповсюджуються права на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, визначені ч.1 та ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», визначені ч.2 ст.18 цього Закону.

Враховуючи все викладене, позивач дійшов висновку про наявність порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів зі сторони КП «Чорноморська лікарня», що стало підставою для звернення до суду за захистом.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-ПП. «АКС», повністю підтримує позицію ФОП Лісковського С.В.

Відповідач - КП «Чорноморська лікарня», проти позову заперечує та зазначив, що підставою для проведення аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022р. стало те, що відповідно до п.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.п.135,143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Згідно п.136 зазначеного порядку заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені п.113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Але, як зазначає відповідач, ФОП Лісковським С.В. у встановлений строк - за три місяці до закінчення терміну дії договору оренди, а саме станом на 01.04.2022р., не було надано заяву про продовження дії договору оренди, у зв`язку із чим відповідач вважає, що договір оренди припинився 01.07.2022р. і 07.07.2022р. КП «Чорноморська лікарня» направило на адресу ФОП Лісковського С.В. лист за №01/150794 з вимогою здійснити розрахунки за використання об`єкта оренди та передати об`єкт оренди у термін до 18.08.2022р.

Листом від 05.01.2023р. за №01/12-27 позивачу повторно направлено вимогу про повернення орендованого майна, але цього зроблено не було, у зв`язку із чим відповідач вважає, що ПП «АКС» як суборендар, та ФОП Лісковський С.В., як орендар, здійснюють незаконне використання об`єкт нерухомості- відокремленої частини холу, 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227, площею 18,0 кв.м, яке розташоване адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума, 4.

При цьому, як зазначає відповідач, учасником електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538, який відбувся 27.12.2022р., було ПП «АКС», яке є суборендарем відокремленої частини холу, 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227, площею 18,0 кв.м, яке розташоване адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума, 4.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-ТОВ «Аптека Гаєвського» вважає, що відсутні підстави для визнання недійсними результатів аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022р. та зазначає, що ТОВ «Аптека Гаєвського» брало участь у зазначено аукціоні та стало його переможцем із найвищою орендною ставкою на місяць:97 320 грн, у т.ч. ПВД.

У своїх поясненнях у справі, третя особа зауважила, що як вбачається з матеріалів справи, ФОП Лісковський С.В. не подав у встановлені законодавством строки орендодавцю заяву про продовження строку дії договору оренди разом із звітом про оцінку майна та рецензією на цей звіт. У зв`язку із цим, на думку третьої особи, КП «Чорноморська лікарня» правомірно було направлено на адресу ФОП Лісковського С.В. лист-повідомлення від 07.07.2022р. про припинення договору оренди та необхідність повернення об`єкта оренди.

При цьому, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, третя особа вважає, що правовідносини між Орендарем - ФОП Лісковським С.В. та Орендодавцем - КП «Чорноморська лікарня» почали регулюватися Постановою Кабінету міністрів України від 27.05.2022р. №634 лише з 27.05.2023р.

Також, третя особа зазначає, що вказана постанова Кабінету Міністрів України не містить жодної норми, яка закріплює пряму вказівку про неможливість відступу сторін від положень вказаної постанови; обов`язковість її положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від її положень. Таким чином, третя особа дійшла висновку про те, що відсутні підстави для обмеження свободи договору.

Крім того, третя особа у своїх поясненнях наводить синтаксичний аналіз умов договору оренди від 01.01.2011р. та положень абз.2 ч.4 ст.4 Цивільного кодексу України.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 01.11.2011р. між РВФДМУ по Одеській області (Орендодавець) та ФОП Лісковським С.В. (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно: частину холу площею 18,0 кв.м, що розташована в будівлі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті за адресою: Одеська обл., м.Іллічівськ, вул. К.Маркса, 6, що перебувало на балансі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті.

Згідно п.10.1. Договору цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з моменту підписання його сторонами.

У той же день, 01.11.2011р. сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Договором від 20.03.2012р. про внесення змін до Договору оренди від 01.11.2011р., викладено у новій редакції п.1.1 Договору оренди, а саме: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину холу, яка розташована в будівлі Державного закладу «Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України, площею 18,0 кв.м,, за адресою: Одеська обл, м.Іллічівськ, вул.К.Маркса,4, та перебуває на балансі Державного закладу «Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України.

Договором від 08.10.2014р. до Договору оренди від 01.11.2011р., зокрема, п.10.1 Договору доповнено реченням такого змісту: Продовжити термін дії цього Договору до 01.09.2017р. включно при умові виконання орендарем п.5.15 цього Договору.

Договором від 08.08.2017р. про внесення змін до Договору оренди від 01.11.2011р. п.10.1 Договору доповнено реченням такого змісту: продовжити термін дії цього Договору до 01.08.2020р. включно.

Додатковою угодою від 12.04.2019р. до Договору оренди від 01.11.2011р., у зв`язку із реорганізацією шляхом перетворення Державного закладу «Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» та передачею майна з державної у комунальну власність, в Преамбулі та у тексті Договору оренди від 01.11.2011р. найменування Орендодавця замінено на Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради. Крім того, внесено зміни у деякі пункти Договору.

Додатковою угодою від 01.08.2019р. до Договору оренди від 01.11.2011р. продовжено термін дії Договору оренди до 01.07.2022р.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У ст.2 вказаного Закону визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, між КП «Чорноморська лікарня» та ФОП Лісковським С.В. виникли орендні правовідносини.

Згідно ч.4 ст.291 Господарського кодексу України закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення.

Судом приймається до уваги, що Законом України «Про оренду державного та комунального майна» не передбачено автоматичне продовження строку дії договору оренди або його продовження за мовчазною згодою сторін.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено порядок продовження договору оренди та встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими ч. 1 ст. 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими ч.2 ст. 15 цього Закону відповідно до вимог ст. 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим ч.2 ст. 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого ч. 7 цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого ч. 2 цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого ч. 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених ч. 4 цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Крім того, п.134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483 (далі Порядок №483) передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Відповідно до п.143 Порядку №483 орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Згідно з п.144 Порядку №483 після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених ч. 9 ст. 18 Закону. Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених ст.19 Закону, а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим ст.4 Закону. Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Частиною 9 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець згідно з Порядком приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову в продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Згідно ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених ст. 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому ч.2 ст. 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої ч. 6 ст. 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Суд вважає за необхідне зауважити, що слід розрізняти правовий інститут пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору та правовий інститут продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (ст.777 Цивільного кодексу України), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення. Вказані правові інститути є взаємовиключними

Відповідно до п.10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього Договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

При цьому, відповідно до п.10.6 Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, у будь-якому випадку Орендар- позивач у справі, мав розраховувати на те, що Договір є чинним у строк до 01.07.2022р.

Судом встановлено, що у визначений Законом України «Про оренду державного та комунального майна» строк позивач не звертався до Орендодавця з заявою про продовження терміну дії Договору оренди від 01.11.2011р., що не заперечується сторонами у справі.

Згідно з п. 61 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; припинення орендарем договору оренди.

Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р. «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Пунктом 16 Постанови Кабінету Міністрів України №634 визначено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Отже, за змістом наведених положень Постанови Кабінету Міністрів України №634, нею встановлено автоматичний порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна з початку введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, за наступних умов: строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; відсутність повідомлення балансоутримувачем орендаря з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

КП «Чорноморська лікарня» лист про припинення орендних відносин на адресу ФОП Лісковського С.В. було направлено лише 01.07.2022р., отже, з порушенням встановленого тридцятиденного строку.

Досліджуючи питання зворотної дії в часі Постанови Кабінету Міністрів України №634, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22.05.2018).

Поряд з цим суд звертає увагу на позицію Комітету міністрів РЄ, висловлену у Рекомендаціях /Rec (2007) 7 державам-членам щодо належного адміністрування. Так, у статті 6 вказаних Рекомендацій зазначено, що державні органи діють відповідно до принципу правової визначеності. Вони не можуть вживати жодних заходів із зворотною силою, за винятком юридично обґрунтованих обставин.

Крім того, суд також враховує, що ЄСПЛ навіть допускає ретроактивну дію закону, коли це забезпечує захист суспільних інтересів, у тому числі уточнює початкові наміри законодавця (P. Plaisier B.V. v. the Netherlands, заява № 46184/16).

Так, у постанові від 31.03.2021р. у справі №803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності (п. 50 вказаної постанови).

Враховуючи вищенаведене, чітку вказівку у п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України №634 про продовження та припинення договорів оренди відповідно до п. 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року, має місце зворотна сила такого нормативно-правового акту в часі (ретроактивна дія). Така ретроактивна дія Постанови Кабінету Міністрів України №634 уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану.

Зазначена правова позиція щодо умов застосування та зворотньої дії в часі Постанови Кабінету Міністрів України №634 узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2021р. у справі № 922/3735/20.

Таким чином, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р., суд дійшов висновку, що Договір оренди від 01.11.2011р. є продовженим на строк, визначений у цій Постанові, а саме: на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Отже, КП «Чорноморська лікарня» неправомірно виставило на електронний аукціон з передачі в оренду нежитлове приміщення, а саме: відокремлена частина холу, 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227, площею 18,0 кв.м, яке розташоване адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума, 4.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» аукціон - спосіб передачі в оренду державного та комунального майна особі, яка запропонувала найбільшу орендну плату, що проводиться в електронній формі.

Відповідно до п.9 ст.2 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. N 483, лот - об`єкт оренди, який виставляється на електронний аукціон.

При цьому, у будь-якому випадку, об`єкт оренди, який виставляється на електронний аукціон, має бути (вакантним) вільним, адже, у іншому випадку, це призведе до порушення прав як вже існуючого орендаря, так і потенційного.

Водночас, суд враховує, що способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом наведених норм, спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених(оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Тобто це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути ефективними, тобто приводити до реального поновлення порушеного права(забезпечення припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняти неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного забезпечити отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (оспорювання, невизнання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку із цим, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Зазначена правова позиція щодо способів захисту узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 29.05.2019р. у справі № 310/11024/15-ц, від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16,постановах Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі № 910/23488/17 та від 12.12.2019р. у справі № 910/1997/18, від 27.02.2020р. у справі № 5013/458/11, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2020р. у справі №910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Так, за змістом ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Якщо особа звертається з позовом задля інших цілей, ніж захист порушеного права чи інтересу, зокрема для встановлення преюдиційних обставин або з метою ухилення від виконання зобов`язань, то у задоволенні позову може бути відмовлено.

Оскільки, як зазначено вище, Договір оренди від 01.11.2011р. є таким, що продовжився на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір, позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, оформлених Протоколом про результати електронного аукціону до Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022р., є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Суд вважає також за необхідне зауважити, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору.

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі N 911/494/17, від 25.04.2018 у справі N 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі N 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі N 11/19).

Результати аукціону можуть бути визнані в судовому порядку недійсними при умові його проведення.

Особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у регламентованих Законом діях його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому сукупність таких дій є правочином.

Правова природа продажу майна, прав з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі N 5006/5/39б/2012, постановах Верховного Суду від 26.01.2021р. у справі N 911/408/17, від 28.01.2021р. у справі N 922/987/16, від 27.04.2021р. у справі N 5023/5836/12).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП Лісковського С.В.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича до Комунального підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, оформлених Протоколом про результати електронного аукціону до Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022р. - задовольнити.

2. Визнати недійсними результати аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, оформлені Протоколом про результати електронного аукціону до Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022р.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68004, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Віталя Шума, буд. 4, код ЄДРПОУ - 01982212, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 28 липня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога