Постанова

від 05.10.2023 по справі 916/286/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/286/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Мисько І.С.

за участю представників сторін у справі:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» - Боднарук М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського»

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023, суддя суду першої інстанції Рога Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 28.07.2023

по справі №916/286/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича

до відповідача: Комунального підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного підприємства «АКС»

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського»

про визнання недійсними результатів аукціону

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

Позивач - Фізична особа-підприємець Лісковський Сергій Вікторович (далі - ФОП Лісковський С.В.), звернувся до Господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - КП «Чорноморська лікарня») про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, оформлених Протоколом про результати електронного аукціону до Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022.

Позовна заява обґрунтована тим, що дії відповідача як організатора аукціону з передання в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, порушують права позивача як орендаря на користування даним майном.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича до Комунального підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, оформлених Протоколом про результати електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022 задоволено; визнано недійсними результати аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, оформлені Протоколом про результати електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022; стягнуто з Комунального підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на користь Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022, Договір оренди від 01.11.2011 є таким, що продовжився на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Отже, КП «Чорноморська лікарня» неправомірно виставило на електронний аукціон з передачі в оренду нежитлове приміщення, яке є предметом оренди на умовах діючого договору оренди, а саме: відокремлена частина холу, 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227, площею 18,0 кв.м, яке розташоване адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума, 4. Дані обставини є підставою для визнання недійсними результатів аукціону.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 по справі №916/286/23.

Апелянт зазначає, що дії Відповідача пов`язані з оголошенням електронного аукціону є повністю передбачуваними, закономірними та узгоджуються з його позицією, викладеною у Листі від 07.07.2022, а тому Позивач мав змогу передбачити проведення такого аукціону та прийняти в ньому участь, однак, свідомо та на власний розсуд не зробив цього. При цьому, відсутність заперечень від Відповідача на лист Позивача від 18.07.2022 не дає Позивачу підстави вважати, що його міркування, викладені у вказаному Листі, були повністю прийняті Відповідачем.

Апелянт вказує, що Позивачем у своїй позовній заяві не було порушено перед судом першої інстанції питання про визнання Договору оренди комунального майна від 01.11.2011 таким, що був продовжений на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, або зобов`язання Орендодавця вчинити чи не вчиняти певні дії.

На думку апелянта Господарський суд Одеської області прийшов до хибного висновку про наявність порушеного права Позивача внаслідок оголошення та проведення електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538, результати якого були оформлені Протоколом від 27.12.2022, однак, Договір оренди та Акт приймання-передачі майна не були складені та підписані, а також щодо належності та ефективності обраного Позивачем способу захисту своїх прав.

ТОВ «Аптека Гаєвського» вважає, що Постанова кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634 не має зворотної дії у часі, а поширення її дії на правовідносини, що виникли до набрання нею чинності - порушенням норм частини 1 статті 58 Конституції України. А тому, рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 про автоматичне продовження Договору оренди від 01.11.2011 на підставі пункту 16 Постанови КМУ № 634 є помилковим та таким, що було прийняте у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, хибним застосуванням Рішення Конституційного Суду України та іншої судової практики, а також положень Конституції, а тому потребує скасуванню в повному обсязі.?

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2022 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

06.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського».

Апелянт додатково зазначив, що виконання Орендодавцем положень п.5 Постанова КМУ №634 від 27.05.2022, яка набула чинності 01.06.2022, в частині повідомлення Орендаря за 30 календарних днів до дати завершення дії Договору оренди, було неможливим, оскільки таке повідомлення повинно було бути направлено 31.05.2022, тобто за один день до дня набрання вказаною Постановою чинності 01.06.2022. Тому неповідомлення Орендодавцем Орендаря про припинення Договору оренди у місячний строк не створює наслідків у вигляді продовження такого Договору оренди, натомість, саме неподання Орендарем у встановлений Законом тримісячний строк заяви про намір продовжити Договорів - є самодостатньою підставою для припинення договору.

На підставі викладеного вище, апелянт просить задовольнити вимоги скарги.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/286/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/286/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 у справі №916/286/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/286/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/286/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 по справі №916/286/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 21.09.2023; призначено справу № 916/286/23 до розгляду на 05 жовтня 2023 року о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

05.10.2023 у судовому засіданні прийняв участь директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» - Боднарук М.М. Представники інших сторін у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, якою призначено справу № 916/286/23 до розгляду на 05 жовтня 2023 року о 10:30, була отримана ПП «АКС» - 01.09.2023, КП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 05.09.2023.

Крім того, копія даної ухвали направлялася на адресу Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича, однак повернулася без вручення у зв`язку з відстуністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 2, 3, 7 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже учасників справи слід вважати належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду 28.08.2023, якою призначено справу № 916/286/23 до розгляду на 05 жовтня 2023 року о 10:30, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 29.08.2023. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 05.10.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу №916/286/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою розгляду апеляційної скарги у даній справі у розумні строки, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд справи №916/286/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 по суті, не дивлячись на відсутність окремих представників учасників у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Фактичні обставини, встановлені судом.

01.11.2011 між РВФДМУ по Одеській області (Орендодавець) та ФОП Лісковським С.В. (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно: частину холу площею 18,0 кв.м, що розташована в будівлі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті за адресою: Одеська обл., м.Іллічівськ, вул. К.Маркса, 6, що перебувало на балансі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті.

Згідно п.10.1. Договору цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з моменту підписання його сторонами.

У той же день, 01.11.2011 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Договором від 20.03.2012 про внесення змін до Договору оренди від 01.11.2011, викладено у новій редакції п.1.1 Договору оренди, а саме: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину холу, яка розташована в будівлі Державного закладу «Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України, площею 18,0 кв.м,, за адресою: Одеська обл, м.Іллічівськ, вул.К.Маркса,4, та перебуває на балансі Державного закладу «Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України.

Договором від 08.10.2014 до Договору оренди від 01.11.2011, зокрема, п.10.1 Договору доповнено реченням такого змісту: Продовжити термін дії цього Договору до 01.09.2017 включно при умові виконання орендарем п.5.15 цього Договору.

Договором від 08.08.2017 про внесення змін до Договору оренди від 01.11.2011 п.10.1 Договору доповнено реченням такого змісту: продовжити термін дії цього Договору до 01.08.2020 включно.

Додатковою угодою від 12.04.2019 до Договору оренди від 01.11.2011, у зв`язку із реорганізацією шляхом перетворення Державного закладу «Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» та передачею майна з державної у комунальну власність, в Преамбулі та у тексті Договору оренди від 01.11.2011 найменування Орендодавця замінено на Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради. Крім того, внесено зміни у деякі пункти Договору.

Додатковою угодою від 01.08.2019 до Договору оренди від 01.11.2011 продовжено термін дії Договору оренди до 01.07.2022.

В матеріалах справи міститься лист КНП «Чорноморська лікарня» від 07.07.2022 №01/15-794 на адресу позивача про припинення Договору оренди від 01.11.2011 у зв`язку з закінченням строку його дії та виробничою необхідністю. У даному листі відповідач просив позивача:

- до 18.07.2022 здійснити розрахунки за фактичне використання орендованого приміщення загальною площею 18,0 кв.м, яке розташоване адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума, 4;

- 18.07.2022 спрямувати представника позивача для повернення орендованого приміщення загальною площею 18,0 кв.м, яке розташоване адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума, 4 до КНП «Чорноморська лікарня»;

- з 18.07.2022 Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.11.2011 №209840910489 вважати припиненим.

У відповідь на даний лист позивач направив Орендодавцю свої заперечення, які виклав у листі від 18.07.2022. Дані заперечення було обґрунтовано тим, що згідно п.5 Постанови КМУ №634 строк дії Договору оренди від 01.11.2011 є продовженим на період дії воєнного стану протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, тому вимога щодо повернення приміщення є безпідставною та незаконною.

Орендодавець відповіді на вказаний лист не надав.

22.12.2022 було оголошено про проведення електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 з передачі в оренду комунального майна, а саме, відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4.

27.12.2022 через оператора-електронний майданчик ТОВ «СТАРТТЕНДЕР» організатором аукціону в особі Комунального підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області було проведено електронний аукціон з передачі в оренду нежитлового приміщення, а саме: відокремленої частини холу, 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227, площею 18,0 кв.м, яке розташоване адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума, 4.

Результати аукціону були оформлені Протоколом, згідно якого переможцем з найвищою ціновою пропозицією було визнано ТОВ «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО», однак, Договору оренди укладено не було.

У зв`язку із отриманням такої інформації ФОП Лісковський С.В. 05.01.2023 звернувся до КП «Чорноморська лікарня» з вимогою щодо надання пояснень.

Листом від 05.01.2023 за №01/15-27 КП «Чорноморська лікарня» повідомила, що за результатами проведення аукціону пропозиція ФОП Лісковського С.В. не стала переможцем відповідно до протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538, який відбувся 27.12.2022, у зв`язку із чим просила повернути орендоване майно.

Також, у відповіді на лист ФОП Лісковського С.В. від 05.01.2023, своїм листом від 10.01.2023 за №01/15-43 КП «Чорноморська лікарня» зазначило, що приміщення було виставлено на аукціон у зв`язку із неподанням орендарем заяви про продовження дії договору оренди, а також Звіту про оцінку майна, що прямо передбачено частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також пунктом 143 «Порядку передачі в оренду державного та комунального майна» (Постанова КМУ №483). Крім того, у даному листі відповідач повторно просив повернути орендоване майно.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У статтті 2 вказаного Закону визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, між КП «Чорноморська лікарня» та ФОП Лісковським С.В. виникли орендні правовідносини.

Згідно ч.4 ст.291 Господарського кодексу України закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення.

Законом України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 13.04.2022 не передбачено автоматичне продовження строку дії договору оренди або його продовження за мовчазною згодою сторін.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено порядок продовження договору оренди та встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими ч. 1 ст. 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими ч.2 ст. 15 цього Закону відповідно до вимог ст. 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим ч.2 ст. 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого ч. 7 цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого ч. 2 цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого ч. 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених ч. 4 цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Крім того, п.134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі Порядок №483) передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Відповідно до п.143 Порядку №483 орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Згідно з п.144 Порядку №483 після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених ч. 9 ст. 18 Закону. Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених ст.19 Закону, а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим ст.4 Закону. Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Частиною 9 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець згідно з Порядком приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову в продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Згідно ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених ст. 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому ч.2 ст. 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої ч. 6 ст. 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що слід розрізняти правовий інститут пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору та правовий інститут продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (ст.777 Цивільного кодексу України), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення. Вказані правові інститути є взаємовиключними

Відповідно до п.10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього Договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

При цьому, відповідно до п.10.6 Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, у будь-якому випадку Орендар-позивач у справі,\ мав розраховувати на те, що Договір є чинним у строк до 01.07.2022.

У визначений Законом України «Про оренду державного та комунального майна» строк позивач не звертався до Орендодавця з заявою про продовження терміну дії Договору оренди від 01.11.2011, що не заперечується сторонами у справі.

Згідно з п. 61 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; припинення орендарем договору оренди.

Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Пунктом 16 Постанови Кабінету Міністрів України №634 визначено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №634 встановлено автоматичний порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна з початку введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, за наступних умов: строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; відсутність повідомлення балансоутримувачем орендаря з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

КП «Чорноморська лікарня» лист про припинення орендних відносин на адресу ФОП Лісковського С.В. було направлено лише 07.07.2022, отже, з порушенням встановленого тридцятиденного строку.

Щодо посилань апелянта на зворотну дію в часі Постанови Кабінету Міністрів України №634, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22.05.2018).

Поряд з цим відповідно до позиції Комітету міністрів РЄ, висловленої у Рекомендаціях /Rec (2007) 7 державам-членам щодо належного адміністрування. Так, у статті 6 вказаних Рекомендацій зазначено, що державні органи діють відповідно до принципу правової визначеності. Вони не можуть вживати жодних заходів із зворотною силою, за винятком юридично обґрунтованих обставин.

Крім того, суд першої інстанції вірно враховував, що ЄСПЛ навіть допускає ретроактивну дію закону, коли це забезпечує захист суспільних інтересів, у тому числі уточнює початкові наміри законодавця (P. Plaisier B.V. v. the Netherlands, заява № 46184/16).

Так, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності (п. 50 вказаної постанови).

Враховуючи вищенаведене, чітку вказівку у п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України №634 про продовження та припинення договорів оренди відповідно до п. 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року, має місце зворотна сила такого нормативно-правового акту в часі (ретроактивна дія). Така ретроактивна дія Постанови Кабінету Міністрів України №634 уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану.

Зазначена правова позиція щодо умов застосування та зворотної дії в часі Постанови Кабінету Міністрів України №634 узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2021 у справі № 922/3735/20.

Крім того, вказана вище Постанова Кабінету Міністрів України №634 набрала чинності 01.06.2022, тобто дана постанова вже діяла ще до моменту закінчення строку дії Договору оренди від 01.11.2011 (строк дії Договору закінчувався тільки 01.07.2022), тому посилання апелянта на неможливість зворотної дії в часі щодо цього Договору є неспроможними.

Таким чином, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Договір оренди від 01.11.2011 є продовженим на строк, визначений у цій Постанові, а саме: на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Таким чином, станом на дату оголошення про проведення електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 з передачі в оренду комунального майна, а саме, відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, дане приміщення все ще перебувало в користуванні у Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича на законних підставах, адже строк закінчення Договору оренди від 01.11.2011 пов`язаний із настанням певних подій, які точно не настали на день проведення аукціону та на дати, коли КП «Чорноморська лікарня» направляло листи від 05.01.2023 та 10.01.2023 про повернення майна з оренди.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» аукціон - спосіб передачі в оренду державного та комунального майна особі, яка запропонувала найбільшу орендну плату, що проводиться в електронній формі.

Відповідно до пп.9 п.2 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. N 483, лот - об`єкт оренди, який виставляється на електронний аукціон.

При цьому, у будь-якому випадку, об`єкт оренди, який виставляється на електронний аукціон, має бути (вакантним) вільним, адже, у іншому випадку, це призведе до порушення прав як вже існуючого орендаря, так і потенційного.

Такі вимоги до лоту вбачаються з системного аналізу положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна. Відповідно до норм даних актів щодо об`єкту оренди, який виставляється на електронний аукціон, має бути взагалі відсутній договір оренди (тобто об`єкт є вільним) або строк дії такого договору має закінчитися станом на дату проведення аукціону, та орендодавцем було відмовлено у продовженні строку дії договору оренди з підстав, передбачених чинних законом, та у встановленому законом порядку, що також свідчить про те, що об`єкт оренди є вільним.

Отже, КП «Чорноморська лікарня» неправомірно виставило на електронний аукціон з передачі в оренду нежитлове приміщення, а саме: відокремлена частина холу, 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227, площею 18,0 кв.м, яке розташоване адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума, 4, адже даний об`єкт перебував у користуванні Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича.

Відповідно до пункту 73 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. N 483, переможець електронного аукціону визначається шляхом автоматичної оцінки електронною торговою системою цінових пропозицій учасників після завершення останнього раунду електронного аукціону та формування протоколу про результати електронного аукціону, крім випадків використання переважного права чинним орендарем при проведенні аукціону на продовження договору оренди відповідно до пункту 149 цього Порядку.

Пунктом 74 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. N 483 встановлено, що переможець електронного аукціону:

- підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою;

- укладає договір оренди об`єкта оренди та підписує акт приймання-передачі протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.

Таким чином, за результатом проведення електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 переможець такого аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» мав укласти договір оренди та підписати акт приймання-передачі об`єкту оренди.

Тобто, чинними нормативними актами з питань передачі в оренду комунального майна прямо передбачено низку послідовних дій, які повинні здійснювати учасники аукціону після визначення його переможця. Такі дії є обов`язковими як для організатора аукціону, яким виступає КП «Чорноморська лікарня», так і для переможця в особі ТОВ «Аптека Гаєвського».

В свою чергу такі дії прямо впливають на право Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича користуватися об`єктом оренди - відокремленою частиною холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, оскільки ставлять під загрозу право орендаря щодо користування майном.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що проведення електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 з передачі в оренду комунального майна, а саме, відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4 порушують права Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича на користування предметом оренди, адже саме за результатом такого аукціону предмет оренди буде передано іншій особі, хоча Договір оренди від 01.11.2011 є чинним та у позивача відсутній обов`язок з повернення предмета оренди.

Вказані обставини свідчать про наявність у позивача порушеного права у зв`язку з проведенням електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538, тому посилання апелянта в цій частині безпідставні.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом наведених норм, спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених(оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Тобто це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути ефективними, тобто приводити до реального поновлення порушеного права(забезпечення припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняти неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного забезпечити отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (оспорювання, невизнання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку із цим, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Зазначена правова позиція щодо способів захисту узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 29.05.2019р. у справі № 310/11024/15-ц, від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16,постановах Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі № 910/23488/17 та від 12.12.2019р. у справі № 910/1997/18, від 27.02.2020р. у справі № 5013/458/11, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц.

Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору.

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі N 911/494/17, від 25.04.2018 у справі N 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі N 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі N 11/19).

Результати аукціону можуть бути визнані в судовому порядку недійсними при умові його проведення.

Особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у регламентованих Законом діях його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому сукупність таких дій є правочином.

При вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення того, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів (постанови Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17, від 11 червня 2019 року у справі № 920/1316/14, від 26 вересня 2019 року у справі у справі № 11/19, від 18серпня 2020 у справі № 5023/4363/12).

Правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (постанови Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 3-1406гс16 та постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі №5006/5/39б/2012).

У даному випадку, відокремлену частину холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227 площею 18,0 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4 безпідставно виставили на аукціон з передачі в оренду майна, оскільки даний об`єкт де-факто та де-юре знаходився в оренді позивача, чим було порушено вимоги порядку проведення електронних торгів. Такі порушення вплинули на результати електронних торгів, оскільки лотом таких торгів був об`єкт, який не міг бути виставлений, адже перебуває у законному користуванні позивача. І як було встановлено вище, такі порушення вплинули на права Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича на користування предметом оренди, адже за результатом такого аукціону предмет оренди мав бути переданий іншій особі, хоча Договір оренди від 01.11.2011 є чинним та у позивача відсутній обов`язок з повернення предмета оренди.

Оскільки, як зазначено вище, Договір оренди від 01.11.2011 є таким, що продовжився на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, оформлених Протоколом про результати електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022, є ефективним способом захисту порушеного права позивача, тому посилання апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Адже за результатами скасування результатів аукціону№LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022 будуть відсутні підстави у переможця аукціону укладати договір оренди відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4 та підписувати акт приймання-передачі відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, що в свою чергу захистить право користування позивача об`єктом оренди.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП Лісковського С.В. та визнання недійсними результати аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим.227 площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, оформлені Протоколом про результати електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 по справі №916/286/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 по справі №916/286/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 по справі №916/286/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 по справі №916/286/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.10.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран