Постанова

від 05.12.2023 по справі 916/286/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/286/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Боднарука М. М. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 (колегія суддів: Богатир К. В. - головуючий, Поліщук Л. В., Таран С. В.) і рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 (суддя Рога Н. В.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Лісковського Сергія Вікторовича

до Комунального некомерційного підприємства "Чорноморська лікарня" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного підприємства "АКС",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО"

про визнання недійсними результатів аукціону,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2023 року Фізична особа - підприємець Лісковський Сергій Вікторович (далі - ФОП Лісковський С. В.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Чорноморська лікарня" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - КНП "Чорноморська лікарня") про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. № 227 площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, оформлених протоколом про результати електронного аукціону до протоколу електронного аукціону від 27.12.2022 №-UA-20221220-78538.

1.2. Позовні вимоги ФОП Лісковського С. В. обґрунтовані тим, що дії КНП "Чорноморська лікарня" як організатора аукціону з передання в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. № 227 площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, порушують права позивача, як орендаря, на користування цим майном.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 916/286/23, позовні вимоги ФОП Лісковського С. В. до КНП "Чорноморська лікарня" про визнання недійсними результатів аукціону задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсними результати аукціону з передачі в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227 площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, оформлені протоколом про результати електронного аукціону до протоколу електронного аукціону від 27.12.2022 №-UA-20221220-78538.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги ФОП Лісковського С. В., господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на дату оголошення про проведення електронного аукціону № LLE001-UA-20221220-78538 з передачі в оренду комунального майна - відокремленої частини холу 1-го поверху 3-поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227 площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, це майно перебувало в користуванні у ФОП Лісковського С. В. на законних підставах. Такі обставини, за висновком господарських судів, свідчать про наявність у ФОП Лісковського С. В. порушеного права у зв`язку з проведенням електронного аукціону № LLE001-UA-20221220-78538.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 у справі № 916/286/23, до Верховного Суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО" (далі - ТОВ "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО") з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ФОП Лісковського С. В.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, частини 1 статті 58 Конституції України.

3.3. ТОВ "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22.

3.4. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд фактично ототожнив процедуру та наслідки затвердження протоколу про результати електронного аукціону з процедурою укладення правочину оренди майна, а тому дійшов помилкового висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту (визнання недійсним такого правочину).

3.5. На думку ТОВ "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО", господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність порушеного права ФОП Лісковського С. В. у спірних правовідносинах.

3.6. При цьому, на думку скаржника, апеляційний господарський суд всупереч положенням частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України застосував висновки Верховного Суду України.

3.7. ФОП Лісковський С. В. у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО"просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів - без змін. ФОП Лісковський С. В. зазначає, що КНП "Чорноморська лікарня" неправомірно виставило на електронний аукціон нежитлове приміщення, а саме: відокремлену частину холу 1-го поверху 3-поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227 площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, оскільки це приміщення на момент проведення аукціону перебувало у користуванні позивача.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ФОП Лісковським С. В. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно: частину холу площею 18,0 м2, що розташована в будівлі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. К. Маркса, 6, що перебуває на балансі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті.

4.2. Згідно з пунктом 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з моменту підписання його сторонами.

4.3. Господарські суди зазначили, що 01.11.2011 сторонами договору оренди складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

4.4. Договором від 20.03.2012 про внесення змін до договору оренди від 01.11.2011 пункт 1.1 договору викладено у новій редакції: "орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину холу, яка розташована в будівлі Державного закладу "Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті" Міністерства охорони здоров`я України площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. К. Маркса, 4 та перебуває на балансі Державного закладу "Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті" Міністерства охорони здоров`я України".

4.5. Договором від 08.10.2014 до договору оренди від 01.11.2011, зокрема, пункт 10.1 договору доповнено реченням такого змісту: "Продовжити термін дії цього договору до 01.09.2017 включно при умові виконання орендарем пункту 5.15 цього договору".

4.6. Договором від 08.08.2017 про внесення змін до договору оренди від 01.11.2011 пункт 10.1 договору доповнено реченням такого змісту: "продовжити термін дії цього договору до 01.08.2020 включно".

4.7. Додатковою угодою від 12.04.2019 до договору оренди від 01.11.2011 у зв`язку з реорганізацією шляхом перетворення Державного закладу "Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті" Міністерства охорони здоров`я України та передачею майна з державної у комунальну власність, в преамбулі та у тексті договору оренди від 01.11.2011 найменування орендодавця замінено на КНП "Чорноморська лікарня".

4.8. Відповідно до пункту 10.4 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством, за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

4.9. Пунктом 10.6 договору оренди передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

4.10. Господарські суди зазначили, що додатковою угодою від 01.08.2019 до договору оренди від 01.11.2011 продовжено термін дії договору оренди до 01.07.2022.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи міститься лист КНП "Чорноморська лікарня" від 07.07.2022 № 01/15-794, який направлено на адресу позивача про припинення договору оренди від 01.11.2011, у зв`язку із закінченням строку його дії та виробничою необхідністю. У цьому листі відповідач просив позивача:

- до 18.07.2022 здійснити розрахунки за фактичне використання орендованого приміщення загальною площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4;

- 18.07.2022 спрямувати представника позивача для повернення орендованого приміщення КНП "Чорноморська лікарня";

- з 18.07.2022 договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 01.11.2011 № 209840910489 вважати припиненим.

4.12. У відповідь на цей лист позивач направив відповідачу заперечення, які виклав у листі від 18.07.2022. Зазначені заперечення обґрунтовано тим, що згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 строк дії договору оренди від 01.11.2011 є продовженим на період дії воєнного стану протягом 4-х місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, тому вимога щодо повернення приміщення є безпідставною та незаконною.

4.13. Господарські суди зазначили, що орендодавець відповіді на зазначений лист не надав.

4.14. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 22.12.2022 було оголошено про проведення електронного аукціону № LLE001-UA-20221220-78538 з передачі в оренду комунального майна - відокремленої частини холу 1-го поверху 3-поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227 площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4.

4.15. 27.12.2022 через електронний майданчик Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТТЕНДЕР" організатором аукціону в особі КНП "Чорноморська лікарня" проведено електронний аукціон з передачі в оренду нежитлового приміщення - відокремленої частини холу 1-го поверху 3-поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. № 227 площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4,

4.16. Господарські суди встановили, що результати аукціону були оформлені протоколом, відповідно до якого переможцем з найвищою ціновою пропозицією було визнано ТОВ "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО", проте договору оренди укладено не було.

4.17. Господарські суди також зазначили, що у зв`язку із отриманням наведеної інформації ФОП Лісковський С. В. 05.01.2023 звернувся до КНП "Чорноморська лікарня" з вимогою щодо надання пояснень.

4.18. Листом від 05.01.2023 за № 01/15-27 КНП "Чорноморська лікарня" повідомило, що за результатами проведення аукціону пропозиція ФОП Лісковського С. В. не стала переможною відповідно до протоколу електронного аукціону № LLE001-UA-20221220-78538, який відбувся 27.12.2022, у зв`язку із чим КНП "Чорноморська лікарня" просило повернути орендоване майно.

4.19. Крім того, КНП "Чорноморська лікарня" зазначало, що приміщення було виставлено на аукціон у зв`язку з неподанням орендарем заяви про продовження дії договору оренди, а також звіту про оцінку майна, що прямо передбачено частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктом 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна".

4.20. За таких обставин ФОП Лісковський С. В., вважаючи, що результати аукціону порушують його права, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просив визнати недійсними результати аукціону.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи на стороні відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ФОП Лісковського С. В. до КНП "Чорноморська лікарня" про визнання недійсними результатів аукціону.

5.4. Підставою позовних вимог є те, що дії КНП "Чорноморська лікарня" як організатора аукціону з передання в оренду відокремленої частини холу 1-го поверху 3-поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. № 227 площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, на думку ФОП Лісковського С. В., порушують права позивача як орендаря на користування цим майном.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

5.6. Верховний Суд також зазначає, що 03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна". В розділі "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2020 (за виключенням окремих норм).

5.7. При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону було визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

5.8. Враховуючи опублікування тексту Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ в офіційному виданні "Голос України" 26.12.2019, цей Закон набрав чинності 27.12.2019 і відповідно до наведених приписів введений в дію з 01.02.2020, а отже, з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за виключенням норм, зазначених в пункті 1 розділу 1 "Прикінцеві та перехідні положення").

5.9. При цьому за загальним правилом якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.

5.10. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу на те, що в пункті 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

5.11. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, які були укладені відповідно до положень Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII.

5.12. Установлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що строк дії договору оренди від 01.11.2011, укладеного між ФОП Лісковським С. В. та КНП "Чорноморська лікарня", визначений до 01.07.2022.

5.13. Оскільки строк дії договору оренди від 01.11.2011 визначено його сторонами до 01.07.2022 включно, тобто він закінчувався після 01.07.2020, то господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що в цьому випадку до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20.

5.14. Пунктом 61 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами, внесеними Законом № 2181-IX від 01.04.2022) передбачено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, а саме продовження договору оренди, зокрема, щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

5.15. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.16. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.17. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на дату оголошення про проведення електронного аукціону № LLE001-UA-20221220-78538 з передачі в оренду комунального майна - відокремленої частини холу 1-го поверху 3-поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227 площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, це майно перебувало в користуванні у ФОП Лісковського С. В. на законних підставах. Такі обставини, за висновком господарських судів, свідчать про наявність у ФОП Лісковського С. В. порушеного права у зв`язку з проведенням електронного аукціону № LLE001-UA-20221220-78538.

5.18. ТОВ "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. ТОВ "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. Пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.20. Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

5.21. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 910/2171/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 13.12.2022 у справі № 911/1186/20, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.

5.22. Верховний Суд установив, що скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновків, які викладені у пункті 61 постанови Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, в частині визнання зворотної дії в часі постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634.

5.23. Крім того, скаржник зазначає, що зворотна дія законів в часі допускається виключно для тих законів чи інших нормативно-правових актів, які скасовують або пом`якшують відповідальність. При цьому наявність прямої вказівки про застосування ретроактивної форми регулювання суспільних відносин є лише другорядною, допоміжною (уточнюючою) ознакою, однак у жодному разі не є самостійною та самодостатньою підставою для застосування виключення із загального правила про незворотність дії в часі, якщо законом чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено скасування чи пом`якшення відповідальності особи, що прямо вимагається частиною 1 статті 58 Конституції України.

5.24. ТОВ "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО" також вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про зворотну дію в часі підзаконного нормативно-правового акта - постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 виключно на підставі прямої вказівки в пункті 16 постанови, без об`єктивного дослідження наявності положень, які скасовують чи пом`якшують відповідальність особи, є неспроможними та такими, що суперечать вимогам частини 1 статті 58 Конституції України.

5.25. З урахуванням доводів скаржника колегія суддів установила, що у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22 викладено такий висновок:

"61. З огляду на викладене та враховуючи вимоги пункту 16 постанови № 634 від 27.05.2022, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавця державного та комунального майна покладено обов`язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022. Тобто має місце надання зворотної сили нормативно-правовому акту в часі (ретроактивна дія) шляхом прямої вказівки про це в такому нормативно-правовому акті, і такий темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивна дія вказаної постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022".

5.26. Розглянувши наведені доводи скаржника, Верховний Суд зазначає, що 27.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

5.27. Відповідно до пункту 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

5.28. Пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 передбачено обов`язок орендодавців державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24.02.2022.

5.29. Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 набрала чинності 01.06.2022.

5.30. Водночас господарські суди попередній інстанцій установили, що строк дії договору оренди від 01.11.2011, укладеного між ФОП Лісковським С. В. та КНП "Чорноморська лікарня" з урахуванням внесених змін визначений до 01.07.2022.

5.31. Таким чином, наведена постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 01.06.2022 та її положення діяли ще до моменту закінчення строку дії договору оренди 01.07.2022.

5.32. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що КНП "Чорноморська лікарня" направило лист про припинення орендних відносин на адресу ФОП Лісковського С. В. 07.07.2022, тобто вже після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634.

5.33. За таких обставин доводи скаржника про ретроспективне застосування господарськими судами положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 є необґрунтованими та спростовуються наведеними встановленими фактичними обставинами справи.

5.34. Отже, доводи скаржника про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій частини 1 статті 58 Конституції України не підтвердилися.

5.35. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.36. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 20.06.2023 у справі № 917/504/22, від 18.07.2023 у справі № 910/2419/20.

5.37. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 910/908/22, від 14.06.2023 у справі № 924/521/21, від 31.05.2023 у справі № 909/433/21.

5.38. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.39. Проте у цьому випадку відсутнє неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення судами норм процесуального права. Водночас колегія суддів враховує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не посилалися на постанову Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, про яку зазначає скаржник.

5.40. Отже, Верховний Суд зазначає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, а тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження.

5.41. Крім того, Верховний Суд неодноразово в своїх постановах вказував на те, що при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення, чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 904/857/22, від 04.04.2023 у справі № 904/866/22, від 25.02.2021 у справі № 910/4848/20.

5.42. Господарські суди попередніх інстанцій, установивши, що станом на дату оголошення про проведення електронного аукціону № LLE001-UA-20221220-78538 з передачі в оренду комунального майна - відокремленої частини холу 1-го поверху 3-поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227 площею 18,0 м2 за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, це майно перебувало в користуванні у ФОП Лісковського С. В. на законних підставах, дійшли правильного висновку про наявність у ФОП Лісковського С. В. порушеного права у зв`язку з проведенням електронного аукціону № LLE001-UA-20221220-78538.

5.43. Наведеним спростовуються доводи скаржника про помилковість висновків господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності порушеного права ФОП Лісковського С. В. у спірних правовідносинах.

5.44. Перевіряючи доводи скаржника про неефективність обраного позивачем способу захисту, колегія суддів установила, що скаржник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20:

"104. Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту". При цьому скаржник наводить ряд постанов Верховного Суду з аналогічними висновками.

5.45. З урахуванням наведеного висновку Верховного Суду колегія суддів зазначає, що вимога про визнання проведених електронних торгів недійсними не є належним і ефективним способом захисту у випадку оформлення за їх результатами відповідного договору. Проте у справі, що розглядається, господарські суди не встановили, що за результатами проведення електронного аукціону № LLE001-UA-20221220-78538 між організатором торгів та ТОВ "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО" був укладений договір оренди, а тому такі доводи скаржника не можуть бути враховані Верховним Судом

5.46. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд у мотивувальній частині постанови застосував застарілі висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі № 11/19, про те, що "згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення, чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону".

5.47. Проте такі доводи скаржника є необґрунтованими та спростовуються актуальними постановами, в яких Верховний Суд з урахуванням конкретних встановлених фактичних обставин справи застосовував наведений висновок, зокрема, постанови від 13.06.2023 у справі № 904/857/22, від 04.04.2023 у справі № 904/866/22, від 07.03.2023 у справі № 50/790-43/173, від 24.01.2023 у справі № 915/2017/15 (915/54/20).

5.48. Верховний Суд також не може взяти до уваги доводи скаржника про безпідставне застосування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду України, оскільки, зокрема, відповідно до пункту 7 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Наведена норма процесуального права свідчить про можливість застосування судами висновків Верховного Суду України, а в разі наявності підстав - для відступу від висновку Верховного Суду України.

5.49. Крім того, аналіз чисельних постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду свідчить про те, що Верховний Суд застосовує висновки Верховного Суду України (напр., постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

5.50. При цьому деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог у цій справі.

5.51. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 у справі № 916/286/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак