Ухвала

від 27.07.2023 по справі 490/10085/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 490/10085/21

провадження № 61-11024ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Миколаївського міського центру зайнятості на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом Миколаївського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Миколаївський міський центр зайнятості, який є правонаступником Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю.

В обґрунтування позову зазначав, що 04 квітня 2011 року у зв`язку з відсутністю роботи відповідач зареєстрований у Центральному районному центрі зайнятості м. Миколаєва як незайнята особа. З 11 квітня 2011 року йому надано статус безробітного, а з 10 липня 2011 року розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Під час проведення звірки даних центру зайнятості із даними Пенсійного фонду України, виявлено, що з 27 червня 2011 року ОСОБА_1 працевлаштувався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анлім», що підтверджується листом ГУ ПФУ в Миколаївській області від 18 травня 2021 року № 1400-0604-8/32915.

Вказував, що відповідач приховав інформацію про те, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості, він працевлаштувався, що стало наслідком незаконного отримання ним допомоги по безробіттю з 10 липня 2011 року до 31 липня 2011 року на загальну суму 517,35 грн.

Оскільки ці обставини впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, а відповідач про них не повідомив і в досудовому порядку не повернув 517,35 грн такої допомоги, Миколаївський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2022 року позов Миколаївського міського центру зайнятості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миколаївського міського центру зайнятості безпідставно отриману допомогу по безробіттю у сумі 517,35 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач в період отримання допомоги по безробіттю не повідомив центр зайнятості про факт свого працевлаштування, що вплинуло на правомірність нарахування та виплати йому допомоги по безробіттю у розмірі 517,35 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Миколаївського міського центру зайнятості відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що припиняючи 01 серпня 2011 року виплати допомоги по безробіттю відповідачу у зв`язку з його працевлаштуванням, позивач достеменно знав про порушення своїх прав, а також про особу, що їх порушила, а тому у цьому випадку початок перебігу позовної давності необхідно рахувати з 02 серпня 2011 року, а закінченням цього строку вважати - 02 серпня 2014 року. Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 08 грудня 2021 року, тобто за межами трирічного строку, визначеного статтею 257 ЦК України.

24 липня 2023 року Миколаївський міський центр зайнятості звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2022 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2022 рокурозгляд цієї справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, оскільки відповідно до положень статей 19, 274 ЦПК України справа є малозначною.

Миколаївський апеляційний суд вирішував цю справу без повідомлення учасників справи (без виклику сторін), в порядку частини першої статті 369 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 517,35 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а тому, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет спору, ціну позову (517,35 грн) та устелену судову практику, вважає, що справа № 490/10085/21 є малозначною.

Верховний суд дійшов переконання, що заявник не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Миколаївського міського центру зайнятості на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом Миколаївського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний