Окрема думка

від 31.05.2023 по справі 335/12292/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Олійник А. С.

щодо постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 335/12292/19(провадження № 61-10042св21) за позовом заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, до ОСОБА_1, державного реєстратора Комунального підприємства «Центр надання послуг» Балабинської селищної ради Гопки Юрія Володимировича, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Садовніченко Вікторія Миколаївна, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, визнання спадщини відумерлою та передання майна.

Суть спору

У листопаді 2019 року заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (далі - прокурор), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Комунального підприємства «Центр надання послуг» Балабинської селищної ради (далі - КП «Центр надання послуг») Гопки Ю. В., ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Садовніченко В. М., про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, визнання спадщини відумерлою та передання майна.

Позов обґрунтований тим, що 12 березня 1996 року до відділу приватизації Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради народних депутатів надійшла заява ОСОБА_3 про оформлення у приватну спільну сумісну власність квартири, яку вона займає разом із членами сім`ї на умовах найму. До заяви було додано довідку про склад сім`ї (заявниця, ОСОБА_4 ) та займані приміщення.

Розпорядженням Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради народних депутатів від 08 квітня 1996 року № 355 заяву ОСОБА_3 задоволено, зобов`язано відділ приватизації оформити свідоцтво про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), на двох осіб, які вказані в заяві: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 08 квітня 1996 року № НОМЕР_1, виданим Орджонікідзевською районною адміністрацією, спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 30,89 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_3 .

У спірній квартирі з 23 червня 2005 року була зареєстрована ОСОБА_3 , з 29 вересня 1982 року - ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації, наданої Третьою запорізькою державною нотаріальною контрою, спадкові справи після померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заводились.

17 жовтня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Садовніченко В. М., ОСОБА_1 відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_2

Запорізька місцева прокуратура № 3 проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань з номером 42019081050000093 від 02 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, за заявою Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради (далі - Департамент) про незаконне оформлення права власності на спірну квартиру.

Під час досудового розслідування встановлено, що державний реєстратор КП «Центр надання послуг» Гопка Ю. В. на підставі свідоцтва про право власності від 08 квітня 1996 року № 335, виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією на підставі розпорядження Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради народних депутатів від 08 квітня 1996 року № 355, вніс запис про право власності на спірну квартиру від 13 жовтня 2017 року № 22814879 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 жовтня 2017 року № 37560822.

ОСОБА_1 надав державному реєстратору Гопці Ю. В. недійсне свідоцтво про право власності на спірну квартиру та незаконно зареєстрував право власності на неї.

Оскільки після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді спірної квартири, але спадкоємці у визначений законом строк до нотаріальної контори для прийняття спадщини не звернулися, враховуючи відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, квартира є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Договір купівлі-продажу квартири від 17 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , є недійсним, оскільки укладений особою, яка отримала право власності на квартиру не на законних підставах.

Територіальна громада міста Запоріжжя з часу відкриття спадщини набула речові права на нерухоме майно, а спірне майно вибуло з володіння поза її волею на підставі договору купівлі-продажу.

З урахуванням уточнених вимог просив: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Центр надання послуг» Гопки Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру від 13 жовтня 2017 року № 37560822; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 17 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Садовніченко В. М., реєстраційний номер 4074; визнати відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , а саме об`єкт нерухомого майна - спірну квартиру, реєстраційний номер 1378079023101, загальна площа 30,89 кв. м, житлова площа 14,65 кв. м, та передати її територіальній громаді міста Запоріжжя.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2020 року в позові відмовлено.

Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2020 року стягнено із Запорізької міської ради на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 30 312,00 грн.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є пред`явлення віндикаційного позову. Задоволення позову призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр надання послуг» Гопки Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру від 13 жовтня 2017 року № 37560822. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 17 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , а саме об`єкт нерухомого майна - спірну квартиру, ухвалено передати її територіальній громаді міста Запоріжжя. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали реєстраційної справи на нерухоме майно - спірну квартиру не містять запитів державного реєстратора від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації та відповідей отриманих на запити державного реєстратора. Державний реєстратор провів реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08 січня 1994 року № НОМЕР_1, яке Орджонікідзевська районна адміністрація не видавала відповідачу.

На час укладення договору купівлі - продажу від 17 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спірна квартира не належала ОСОБА_1 і не могла бути відчужена, тому вказаний договір є недійсним.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ефективним способом захисту у цій справі є пред`явлення віндикаційного позову. Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у власності позивача, який вказує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є реєстровим володільцем цього майна.

На час звернення прокурора до суду з позовом спірне нерухоме майно не перебувало у володінні Запорізької міської ради. Існував лише законний інтерес територіальної громади міста Запоріжжя, відповідно до статті 1277 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо набуття і припинення права власності після смерті особи за відсутності спадкоємців. Ці законні очікування полягали у праві територіальної громади в особі Запорізької міської ради набути право власності на спадщину шляхом визнання її відумерлою в судовому порядку.

Спірна квартира на час смерті ОСОБА_3 належала їй та увійшла до складу спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкові справи після померлих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не заведені. Вказані обставини дають підстави для висновку про відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 як за заповітом, так і за законом.

Отже, враховуючи, що у померлої ОСОБА_3 немає спадкоємців, спадщина, що складається зі спірної квартири, підлягає визнанню відумерлою та переданню територіальній громаді в особі Запорізької міської ради.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірне нерухоме майно є єдиним та постійним місцем проживання ОСОБА_2 . Вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на наведене, а також враховуючи значну потребу в забезпеченні житлом найменш соціально захищених категорій населення територіальної громади міста Запоріжжя, передання спірного майна на користь територіальної громади міста Запоріжжя не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на ОСОБА_2 надмірний індивідуальний тягар, спричинений відсутністю житла для проживання.

ОСОБА_2 не позбавлена можливості відновити свої права шляхом пред`явлення майнових вимог до продавця спірної квартири щодо повернення їй сплачених грошових коштів відповідно до статті 661 ЦК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заявниця не згодна із представництвом інтересів Запорізької міської ради прокурором.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття. Відсутність реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно зумовлює обмеження тільки у праві розпорядження ним.

Коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші вимоги є неефективними.

У разі визнання недійсним договору, який став підставою для ухвалення рішення про державну реєстрацію прав, необхідно одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в такому випадку, оскільки згідно з ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Належним способом захисту права або інтересу позивача є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав, а скасування запису про державну реєстрацію права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 викладено правовий висновок про те, що у разі якщо об`єкти нерухомого майна не можуть бути витребувані від особи, яка незаконно заволоділа ними, зокрема, якщо вони відчужені добросовісному набувачу, який набув право власності на нього (стаття 330 ЦК України), то колишній власник нерухомого майна вправі вимагати відшкодування його вартості (пункт 2 частини третьої статті 1212, частина друга статті 1213 ЦК України).

ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, тому квартира не може бути витребувана у неї.

Державний реєстратор Гопка Ю. В. та ОСОБА_1 не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи судами.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц зазначено, що факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правові наслідки для добросовісного набувача.

У постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16 зазначено, що не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з бездіяльністю влади.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить практиці Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У цій справі майнові втрати покладено на заявницю, проте вона не вчинила порушень. Не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та її правом на житло. Вона не знала та не могла знати, що законність набуття нею права власності на квартиру буде піддаватися сумніву.

Позивач не спростував презумпцію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.

Висновок суду про наявність у ОСОБА_2 житла не мотивований, не враховано, що внаслідок проведенного ремонту вартість квартири збільшилась майже у чотири рази. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 661 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції не дав оцінки доводам ОСОБА_2 про бездіяльності влади щодо процедур, призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції безпідставно відхилила заявлений відвід судді.

Короткий зміст та мотиви постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. РішенняОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2020 року, додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення.

У позові заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до державного реєстратора Комунального підприємства «Центр надання послуг» Балабинської селищної ради Гопки Ю. В. відмовлено.

Позов заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою задоволено.

Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

В інші частині позову заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та передання майна відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд в частині вибору правомірного способу захисту територіальної громади виходив з таких міркувань.

Запорізька міська рада є особою, інтерес якої полягає у реалізації приписів статті 1277 ЦК України та переході спірної квартири у власність територіальної громади.

Згідно з матеріалами справи заповіти або спадкові договори спадкодавцями не складалися, спадкові справи до майна померлого ОСОБА_4 та померлої ОСОБА_3 не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), на яку посилається заявниця в касаційній скарзі, зроблено висновки про те, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника.

У справі, що переглядається, прокурор позов з вимогами про витребування спірної квартири на підставі статті 388 ЦК України не пред`являв.

Вимога про передання відумерлої спадщини територіальній громаді м. Запоріжжя, сформульована прокурором фактично на підставі статті 216 ЦК України, не може бути задоволена з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18).

Також Верховний Суд врахував, що якщо у справі, яка переглядається, відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання спадщини відумерлою, то прокурор чи Запорізька міська рада не зможуть пред`явити таку вимогу в іншій справі разом із вимогою про витребування спірної квартири, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Підсумовуючи викладене, правомірним та ефективним способом захисту порушеного права територіальної громади м. Запоріжжя є визнання спадщини, яка відкрилася після смерті зазначених спадкодавців, відумерлою з подальшим витребуванням нерухомого майна у порядку, передбаченому статтями 387-388 ЦК України.

Враховуючи те, що у справі, яка переглядається, не було заявлено вимоги про витребування спірної квартири, тому єдиним ефективним і правомірним способом захисту прав територіальної громади у цьому провадженні є визнання усієї спадщини відумерлою.

Мотиви окремої думки

Окрема думка в частині висновків щодо вибору правомірного способу захисту територіальної громади

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Сталість судової практики як чинник правового регулювання визначається насамперед її єдністю.

Саме єдність судової практики відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.

Подібність правовідносин необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності потрібно визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Не можна погодитись, що правовідносини у справі, яка переглядається, не є подібними з правовідносинами у справі № 461/12525/15-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року) лише тому, що відповідач набув право власності не на підставі спадкування (рішення суду про визнання права на спадкування), а на підставі, на думку прокурора, підробленого свідоцтва про право власності.

Правові висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду стосуються того, що територіальна громада не є власником чи користувачем спадкового майна, а має лише цивільний інтерес, який є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. А захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися у такий самим спосіб як і захист права спадкоємця, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі, а саме - шляхом стягнення грошової компенсації.

«…..право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А відтак, застосовуючи аналогію закону й територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців

(стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.

Слід зауважити, що захист прав чи інтересів територіальної громади у цьому випадку також має бути реальним, спрямованим на дійсне відновлення порушеного права та/або інтересу, а відтак з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається, виходячи з його ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин» (пункти 86-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року, справа № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи аналогію закону, дійшла висновку, що територіальна громада у разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем і не має права його відчужувати, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації. Закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців та у разі продажу спадкового майна добросовісному набувачеві.

Верховний Суд повинен виходити зі змісту принципу jura novit curia, згідно з яким суд сам здійснює кваліфікацію позовної вимоги як способу захисту, виходячи з фактичних обставин справи, встановлених у справі, і їх кваліфікації. Отже, суд самостійно має кваліфікувати вимогу позивача як способу захисту залежно від обставин справи.

Спосіб захисту порушеного права пов`язаний з питаннями здійснення правової кваліфікації та визначення предмета доказування у справі.

У разі порушення права власності й необхідності звернення до суду за захистом порушеного права необхідно встановити, яких з указаних правомочностей власник позбавлений, для вибору належного й ефективного способу захисту права.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Лише власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння шляхом подання віндикаційного позову.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.

Не можна погодитись з висновками Верховного Суду про те, що ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є пред`явлення віндикаційного позову, оскільки у цій справі Запорізька міська рада не є власником або законним користувачем спірного майна, яке незаконно вибуло з її володіння, а має лише інтерес в отриманні майна, тому у неї взагалі немає обов`язку його витребувати на свою користь шляхом звернення з віндикаційним позовом.

За обставинами справи, що переглядається, ефективним способом захисту прав Запорізької міської ради є стягнення грошової компенсації вартості спірної квартири, виходячи з її ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.

Погоджуюся з висновками Верховного Суду про відмову в позові заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до державного реєстратора Комунального підприємства «Центр надання послуг» Балабинської селищної ради Гопки Юрія Володимировича та про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та передання майна.

У справі, що переглядається, необхідно було застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20, щодо способу захисту прав органу місцевого самоврядування.

Суддя Верховного Суду А. С. Олійник