Рішення

від 28.07.2023 по справі 320/10714/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2023 року № 320/10714/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Чарльстон Грей" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Чарльстон Грей» з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.08.2022 №6842/0705 за формою "В3";

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», у розмірі 1 815 871, 00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства під час декларування за січень 2022 року податкової декларації з податку на додану вартість від 21.01.2022 (реєстраційний номер 9036654530) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Висновки перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем не надано первинних документів. До заперечень на акт перевірки позивач надав всі первинні документи, що підтверджують суму ПДВ, заявленого до відшкодування, однак перевіркою зроблено висновок про те, що інвентаризація за участю представників, що здійснювали перевірку, не проводилась, тому підтвердити чи спростувати факт залишку товару на складах підприємства не виявилося можливим.

Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог податкового законодавства, на які вказує відповідач, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання ним вимог податкового законодавства України.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 закрито підготовче провадження у справі.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «Чарльстон Грей» є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 44328675 та юридичною адресою: 07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Янченка Дмитра, будинок 2, літера 3, поверх 2, офіс 12, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом економічної діяльності є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49).

Позивачем 21.02.2022 подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Податковим органом на підставі наказу ГУ ДПС у Київський області від 31.05.2021 № 334-п, направлення від 07.06.2022 № 1628/10-36-07-05/44328675 здійснено вихід службових осіб відповідача за місцезнаходженням позивача: Київська обл., м. Бровари, вул. Янченка Дмитра, будинок 2, літера 3, поверх 2, офіс 12. Під час виходу встановлено відсутність посадових осіб позивача, про що складено акти від 09.06.2022 про відсутність посадових осіб товариства та неможливість вручення наказу та направлення на перевірку, а також прийнято рішення про проведення невиїзної документальної перевірки позивача. Факт відсутності посадових осіб позивача за вказаною юридичною адресою позивачем не заперечується.

На підставі наказу Головного управлінням ДПС у Київській області від 17.06.2022 №486-п та повідомлення від 17.06.2022 № 216/10-36-07-05/44328675 головними державними інспекторами відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області у період з 11.07.2022 по 15.07.2022 здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Чарльстон Грей» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року податкової декларації із податку на додану вартість від 21.01.2022 (реєстраційний номер 9036654530) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт від 22.07.2022 №4116/10-36-07-05/44328675 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Чарльстон Грей» (код за ЄДРПОУ 44328675) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету".

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. «б» п. 200.4, п.200.7, п.200.8 ст.200 ПК України, у результаті чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника податку у банку (р.20.2.1) податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року у сумі 1 815 871,0 грн.

Як встановлено перевіркою, відповідно до декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року позивачем задекларовано:

податкові зобов`язання 0 грн (р. 9);

податковий кредит 1 904 957 грн (р 17);

від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 1 904 957 грн (р. 19), у тому числі сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання декларації 0 грн (р. 19.1.);

сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання декларації - 1 904 957 грн (р. 20), у тому числі підлягає відшкодуванню 1 815 871,0 грн (р. 20.2), зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 89 086 грн (р.20.3);

сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - 89 086 грн (р.21).

Невиїзною документальною перевіркою позивача розглядалися виключно дані, відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних. За весь період здійснення діяльності (січень 2022 року) згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено реалізацію товарів, робіт та послуг.

З Єдиного реєстру податкових накладних постачальником ТОВ «Чарльстон Грей» за січень 2022 року було ТОВ «ТМ Садовий центр «ДаЛаС» (код ЄДРПОУ 33927345).

При цьому перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) відповідачем не досліджено у зв`язку з відсутністю наданих платником підтверджуючих документів щодо факту оплати придбаного товару.

Перевіркою правильності визначення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2022 року (рядок 20.2.1) за період виникнення від?ємного значення листопад та грудень 2021 року на думку відповідача становить: за даними платника - 1 815 871,0 грн, за даними перевірки - 0 грн, відхилення - 1 815 871,0 грн.

Позивачем 09.08.2022 подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.07.2022 №4116/10-36-07-05/44328675 та підтверджуючі первинні документи.

Відповідач листом від 23.08.2022 № 8305/12/10-36-07-05 повідомив позивача, що викладені у запереченні доводи не спростовують викладених у висновках акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.07.2022 №4116/10-36-07-05/44328675 факти порушень в частині правомірності декларування від`ємного значення за січень 2022 року.

Також зазначено, що комісією з питань розгляду заперечень висновки акту від 22.07.2022 №4116/10-36-07-05/44328675 залишено без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2022 №6842/0705 за формою «В3», яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за січень 2022 року у розмірі 1 815 871,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковими повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з статтею 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний, окрім іншого: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.2.-16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Одночасно, платник податків має право, зокрема: обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.3., 17.1.6., 17.1.7., 17.1.8. пункту 17.1. статті 17 ПК України).

У свою чергу контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункти 19-1.1.1., 19-2.1.1. пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України).

Підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 даного пункту).

Отже, сутність доктрини ділової мети полягає в отриманні економічного ефекту не від окремої господарської операції, а у результаті господарської діяльності, тобто сукупності господарських операцій платника податків.

Згідно з підпунктом 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За приписами підпункту 14.1.156-1. пункту 14.1. статі 14 ПК України податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У свою чергу відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.4. статі 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 200.14. статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних деклараційна підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ визначається як документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Разом з тим, під час вирішення цього спору суд ураховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

У свою чергу нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Тож аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Проте, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування, зокрема, і податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

Разом з тим при вирішенні питання щодо правомірності формування позивачем своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, сформував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналогічного правозастосування дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.08.2021 справі № 380/5298/20, від 21.07.2021 у справі № 320/5697/20, від 13.12.2021 у справі № 380/10197/20.

Одним із невід`ємних прав платника податків відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акту перевірки в порядку, установленому цим кодексом.

У пункті 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що в разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами й даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).

За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акту перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема, начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке й визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу щодо складання цього акту не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акту.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акту можуть висуватися лише ті вимоги, що стосуються доказів. Оцінка акту перевірки, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки може бути дана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акту перевірки не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до положень пункту 78.1.8 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 ПК України).

Відповідно до пункт 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника, (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).

Варто зазначити, що відповідно до пункту 2 розділу II Закону від 15.03.2022 № 2120-IX на період дії воєнного, надзвичайного стану зупинено дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо встановленого мораторію на проведення документальних перевірок на період з 18.03.2020 до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім визначених випадків.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Буквальне тлумачення пункту 78.1.8 статті 78 ПК України свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перший - подання декларації, у якій заявлено до відшкодування з бюджету суми ПДВ; другий - подання декларації з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.03.2020 у справі № 460/2939/18 та від 19.02.2021 у справі № 821/1235/17.

Судом встановлено, що задекларовані позивачем у декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року показники, зокрема, податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, сформовані позивачем на підставі договірних взаємовідносин у зв`язку із здійснення імпортних операції з контрагентом "VITATEX TRASING Kft." та HUAHAI INTERNATIONAL TRADE CO., LTD на суму 1 815 871,0 грн.

Так, між Компанією "VITATEX TRASING Kft." (продавець, Угорщина) та ТОВ «Чарльстон Грей» (покупець) укладено Контракт №VTK2021-80 від 01.07.2021 на поставку товарів.

Також між Компанією HUAHAI INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (продавець) та ТОВ «Чарльстон Грей» (покупець) укладено Контракт №Н-2107/44 від 01.07.2021 на поставку товарів.

За умовами даних контрактів продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід`ємну частину договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів оформлено вантажно митні декларації: №UA504180/2021/002356 від 08.12.2021, UA901030/2021/001472 від 10.12.2021, UA901030/2021/001179 від 01.11.2021, UA500110/2021/211682 від 08.11.2021, UA901030/2021/001284 від 09.11.2021, UA500110/2021/211694 від 08.11.2021, UA901030/2021/001285 від 10.11.2021, UA500110/2021/211695 від 08.11.2021, UA500110/2021/211421 від 05.11.2021, UA500110/2021/211681 від 08.11.2021.

Валюта контрактів долар США. Сума контрактів складається з суми інвойсу.

Про належну оплату товару позивачем свідчать платіжні доручення: №59 від 10.12.2021 на суму 270000,00 грн, №56 від 08.12.2021 на суму 440000,00 грн, №47 від 05.11.2021 на суму 163000,00 грн, №45 від 04.11.2021 на суму 603000,00 грн, №46 від 04.11.2021 на суму 120000,0 грн, №44 від 03.11.2021 на суму 465835,83 грн, №42 від 02.11.2021 на суму 102000,00 грн, №37 від 28.10.2021 на суму 255000,00 грн, №31 від 22.10.2021 на суму 547400,00 грн, №32 від 22.10.2021 на суму 2600,00 грн, №30 від 21.10.2021 на суму 785000,00 грн, №27 від 20.10.2021 на суму 152683,89 грн, №28 від 20.10.2021 на суму 187942,36 грн, №25 від 19.10.2021 на суму 215000,00 грн, №26 від 19.10.2021 на суму 430000,00 грн, №23 від 18.10.2021 на суму 266139,92 грн, №18 від 13.10.2021 на суму 222000,00 грн, №19 від 13.10.2021 на суму 752000,00 грн, №17 від 12.10.2021 на суму 445000,00 грн, №14 від 11.10.2021 на суму 105000,00 грн, №9 від 07.10.2021 на суму 357000,00 грн, №6 від 04.10.2021 на суму 206000,00 грн, №3 від 30.09.2021 на суму 235000,00 грн, №1 від 29.09.2021 на суму 260000,00 грн.

Зазначене підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 16.09.2021 по 31.12.2021.

На підтвердження обставин перевезення товару свідчать договір організації транспортно-експедиційних послуг від 29.10.2021 №29/21, укладений між позивачем та ТОВ "БАКЕРІТ" та товарно-транспортні накладні, складені контрагентом-постачальником ТОВ "БАКЕРІТ": №421 від 04.11.2021, №695 від 06.11.2021, №179 від 30.10.2021, №472 від 09.12.2021, №284 від 07.11.2021, №681 від 04.11.2021, №285 від 07.11.2021, №682 від 07.11.2021, №356 від 07.12.2021, №694 від 06.11.2021.

Перевізник: ТОВ "БАКЕРІТ", замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач: ТОВ «Чарльстон Грей», пункт розвантаження: м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд.15 Г.

У період, охоплений перевіркою, ТОВ «Чарльстон Грей» орендувало у ПАТ "БУДІНДУСТРЯ-2020"" (код ЄДРПОУ: 01349911) згідно з договором оренди №04/12 від 01.12.2022 нежитлове приміщення площею 100 кв.м. за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г.

Строк оренди 12 місяців, розмір місячної орендної плати складає 1 000,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 31.01.2022 позивач прийняв у тимчасове платне користування приміщення за вказаною адресою.

Зазначені операції позивача з контрагентами відображені в оборотно-сальдових відомостях за рахунками: 01; 6.3.2; 2.8; карта рахунок - 6.4.1.

Зазначені документи досліджувались відповідачем, про що зафіксовано у листі відповідача від 23.08.2022.

За результатом дослідження та аналізу первинних документів у взаємовідносинах позивача з контрагентами суд встановив, що вони складені відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV, містять усі обов`язкові реквізити, дають можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, підтверджують рух активів та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, тож у суду відсутні підстави ставити під сумнів реальність (фактичність) наведених господарських операцій з придбання товарів послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності.

Натомість, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду доказів, що свідчать, що первинні документи, на підставі яких позивач задекларував свої податкові зобов`язання, сформував податковий кредит, від`ємне значення ПДВ та суму бюджетного відшкодування з ПДВ, містять інформацію, що не відповідає дійсності.

У відзиві на адміністративний позов відповідач посилається на те, що з аналізу в товарно-транспортних накладних вбачається, що накладні №421 від 04.11.2021, №695 від 06.11.2021, №179 від 30.10.2021, №284 від 07.11.2021, №681 від 04.11.2021, №285 від 07.11.2021, №682від 07.11.2021, №694 від 06.11.2021 складено невірно, а саме: в графі «Пункт навантаження» не вказано повну адресу місцезнаходження, а тільки м. Чернівці, м. Одеса, м. Івано-Франківськ, відповідно до якої не можливо встановити пункт, з якого навантажувався товар; в графі «Водій» відсутній номер посвідчення водія; в графі «вантажно-розвантажувальні операції відсутні будь-які відомості щодо маси брутто вантажу, часу прибуття/вибуття/простою; підпису відповідальної особи.

Проте, відповідач у відзиві не заперечує, що товарно-транспортні накладні оформлені контрагентом ТОВ "БАКЕРІТ" на виконання умов договору організації транспортно-експедиційних послуг, наданих ТОВ «Чарльстон Грей».

Також варто зазначити, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність недоліків у їх оформленні контрагентом не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.09.2020 у справі № 810/2202/16.

Надаючи оцінку твердженню відповідача про недостатність трудових і матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентом ТОВ "БАКЕРІТ", суд вважає їх необґрунтованими, позаяк чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента-добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 640/18105/18.

Суд також критично оцінює твердження відповідача про те, що укладання Контактів №VTK2021-80 від 01.07.2021 та №Н-2107/44 від 01.07.2021зі своїми постачальниками ТОВ «Чарльстон Грей» від імені Полінкевич Л., яка стала керівником з 07.09.2021 року, оскільки на час відпустки директора може бути призначений виконувач обов`язків директора, який може користуватися усіма повноваженнями керівника, у тому числі правом підпису документів. Законодавством не встановлено заборони підписувати документи посадовою особою, призначеною виконувачем обов`язків директора під час його відпустки, відрядження тощо.

Твердження відповідача про те, що відсутність інвойсів, пакувальних листів, специфікацій, сертифікатів походження товару, сертифікатів якості, сертифікатів виробника товару впливає на висновок щодо реальної господарської операції, на думку суду є припущенням податкового органу, тому не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції.

Відповідно до п.8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться встановлені цією статтею, зокрема, відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях вимір; фактурна вартість товарів, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Пунктом 39 Положення про митні декларації затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 21.05.2012 (далі також - Положення № 450), визнання митної декларації недійсною здійснюється митним органом, яким її оформлено. У разі коли частина задекларованих у митній декларації товарів була переміщена через митний кордон України, така митна декларація не визнається недійсною. Не допускається також визнання недійсною митної декларації, якщо частина або всі товари, транспортні засоби комерційного призначення, що в ній задекларовані, після оформлення такої декларації видані з-під митного контролю (п. 44 Положення № 450).

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відтак, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що головними умовами, виконання яких дає платнику право на формування податкового кредиту у зв`язку зі здійсненням імпортних операцій, є наступні: по-перше, сплата податку на додану вартість при ввезенні товару на митну територію України; по-друге, оформлення митної декларації відповідно до вимог законодавства.

Зазначений підхід відповідає законодавчим вимогам Європейського Союзу. Зокрема, статтею 167 Директиви Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість передбачено, що право на податковий кредит повинно виникати на момент нарахування відповідного податкового зобов`язання. Жодних інших умов не передбачено.

Таким чином, умовою для виникнення у імпортера права на податковий кредит за митною декларацією є сплата ним до бюджету податку на додану вартість.

Як слідує з матеріалів справи, спірна сума бюджетного відшкодування сформована за результатами проведення позивачем імпортних операцій із ввезення товарів на митну територію України.

Оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки не встановлено обставин щодо несплати позивачем податку на додану вартість при поданні митних декларацій, то підставою для включення суми податку, сплаченої при митному оформленні, до податкового кредиту, є саме така декларація.

Наразі, сплата позивачем податку на додану вартість, нарахованого на поставки товару та заявленого до відшкодування на загальну суму 1 815 871,0 грн, підтверджується виписками та платіжними дорученнями.

Натомість, відповідачем не надано доказів невідповідності первинної документації вимогам діючого законодавства чи доказів несплати суми ПДВ, заявленої позивачем до відшкодування у декларації, у той час як позивачем документально підтверджено правомірність визначення задекларованих сум податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування з ПДВ.

Виходячи з викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.08.2022 №6842/0705 за формою «В3» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей» у сумі 1 815 871,0 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Наведене свідчить, що задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області не дозволить ефективно захистити порушені права позивача, у зв`язку з чим вбачається за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей» у розмірі 1 815 871,0 грн. у відповідності до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування зазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 27291,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26.09.2022 №4.

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 26.08.2022 №6842/0705 за формою "В3".

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», код ЄДРПОУ 44328675, у розмірі 1 815 871,00 грн.

Стягнути на користь ТОВ «Чарльстон Грей» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 27 291 (двадцять сім тисяч двісті дев`яносто одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.