Постанова

від 17.01.2024 по справі 320/10714/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10714/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарльстон Грей" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чарльстон Грей» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.08.2022 № 6842/0705 за формою "В3";

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», у розмірі 1 815 871, 00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 26.08.2022 № 6842/0705 за формою "В3".

Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», код ЄДРПОУ 44328675, у розмірі 1 815 871,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а твердження ТОВ «Чарльстон Грей» про недопущення порушення вимог податкового законодавства є непідтвердженими та не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.02.2022 ТОВ «Чарльстон Грей» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Податковим органом на підставі наказу ГУ ДПС у Київський області від 31.05.2021 № 334-п, направлення від 07.06.2022 № 1628/10-36-07-05/44328675 здійснено вихід службових осіб відповідача за місцезнаходженням позивача: Київська обл., м. Бровари, вул. Янченка Дмитра, будинок 2, літера 3, поверх 2, офіс 12. Під час виходу встановлено відсутність посадових осіб позивача, про що складено акти від 09.06.2022 про відсутність посадових осіб товариства та неможливість вручення наказу та направлення на перевірку, а також прийнято рішення про проведення невиїзної документальної перевірки позивача. Факт відсутності посадових осіб позивача за вказаною юридичною адресою позивачем не заперечується.

На підставі наказу Головного управлінням ДПС у Київській області від 17.06.2022 № 486-п та повідомлення від 17.06.2022 № 216/10-36-07-05/44328675 головними державними інспекторами відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області у період з 11.07.2022 по 15.07.2022 здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Чарльстон Грей» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року податкової декларації із податку на додану вартість від 21.01.2022 (реєстраційний номер 9036654530) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт від 22.07.2022 № 4116/10-36-07-05/44328675 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Чарльстон Грей» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету".

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. «б» п. 200.4, п.200.7, п.200.8 ст.200 ПК України, у результаті чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника податку у банку (р. 20.2.1) податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року у сумі 1 815 871,0 грн.

Як встановлено перевіркою, відповідно до декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року позивачем задекларовано: податкові зобов`язання 0 грн (р. 9); податковий кредит 1 904 957 грн (р. 17); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 1 904 957 грн (р. 19), у тому числі сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання декларації 0 грн (р. 19.1.); сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання декларації - 1 904 957 грн (р. 20), у тому числі підлягає відшкодуванню 1 815 871,0 грн (р. 20.2), зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 89 086 грн (р. 20.3); сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - 89 086 грн (р. 21).

Невиїзною документальною перевіркою позивача розглядалися виключно дані, відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних. За весь період здійснення діяльності (січень 2022 року) згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено реалізацію товарів, робіт та послуг.

З Єдиного реєстру податкових накладних постачальником ТОВ «Чарльстон Грей» за січень 2022 року було ТОВ «ТМ Садовий центр «ДаЛаС».

При цьому перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) відповідачем не досліджено у зв`язку з відсутністю наданих платником підтверджуючих документів щодо факту оплати придбаного товару.

Перевіркою правильності визначення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2022 року (рядок 20.2.1) за період виникнення від?ємного значення листопад та грудень 2021 року на думку відповідача становить: за даними платника - 1 815 871,0 грн, за даними перевірки - 0 грн, відхилення - 1 815 871,0 грн.

Позивачем 09.08.2022 подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.07.2022 № 4116/10-36-07-05/44328675 та підтверджуючі первинні документи.

Відповідач листом від 23.08.2022 № 8305/12/10-36-07-05 повідомив позивача, що викладені у запереченні доводи не спростовують викладених у висновках акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.07.2022 №4116/10-36-07-05/44328675 факти порушень в частині правомірності декларування від`ємного значення за січень 2022 року.

Також зазначено, що комісією з питань розгляду заперечень висновки акту від 22.07.2022 № 4116/10-36-07-05/44328675 залишено без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2022 № 6842/0705 за формою «В3», яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за січень 2022 року у розмірі 1 815 871,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковими повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду доказів, що свідчать, що первинні документи, на підставі яких позивач задекларував свої податкові зобов`язання, сформував податковий кредит, від`ємне значення ПДВ та суму бюджетного відшкодування з ПДВ, містять інформацію, що не відповідає дійсності.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За приписами підпункту 14.1.156-1. пункту 14.1. статі 14 ПК України податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У свою чергу відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.4. статі 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 200.14. статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних деклараційна підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ визначається як документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Разом з тим, під час вирішення цього спору суд ураховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

У свою чергу нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Тож аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Проте, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування, зокрема, і податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

Разом з тим при вирішенні питання щодо правомірності формування позивачем своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, сформував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналогічного правозастосування дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.08.2021 справі № 380/5298/20, від 21.07.2021 у справі № 320/5697/20, від 13.12.2021 у справі № 380/10197/20.

Одним із невід`ємних прав платника податків відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акту перевірки в порядку, установленому цим кодексом.

У пункті 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що в разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами й даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).

За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акту перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема, начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке й визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу щодо складання цього акту не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акту.

Відповідно до положень пункту 78.1.8 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 ПК України).

Відповідно до пункт 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника, (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).

Так, задекларовані позивачем у декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року показники, зокрема, податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, сформовані позивачем на підставі договірних взаємовідносин у зв`язку із здійснення імпортних операції з контрагентом "VITATEX TRASING Kft." та HUAHAI INTERNATIONAL TRADE CO., LTD на суму 1 815 871,0 грн.

Так, між Компанією "VITATEX TRASING Kft." (продавець, Угорщина) та ТОВ «Чарльстон Грей» (покупець) укладено Контракт № VTK2021-80 від 01.07.2021 на поставку товарів.

Також між Компанією HUAHAI INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (продавець) та ТОВ «Чарльстон Грей» (покупець) укладено Контракт № Н-2107/44 від 01.07.2021 на поставку товарів.

За умовами даних контрактів продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід`ємну частину договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів оформлено вантажно митні декларації: №UA504180/2021/002356 від 08.12.2021, UA901030/2021/001472 від 10.12.2021, UA901030/2021/001179 від 01.11.2021, UA500110/2021/211682 від 08.11.2021, UA901030/2021/001284 від 09.11.2021, UA500110/2021/211694 від 08.11.2021, UA901030/2021/001285 від 10.11.2021, UA500110/2021/211695 від 08.11.2021, UA500110/2021/211421 від 05.11.2021, UA500110/2021/211681 від 08.11.2021.

Валюта контрактів долар США. Сума контрактів складається з суми інвойсу.

Про належну оплату товару позивачем свідчать платіжні доручення: №59 від 10.12.2021 на суму 270000,00 грн, №56 від 08.12.2021 на суму 440000,00 грн, №47 від 05.11.2021 на суму 163000,00 грн, №45 від 04.11.2021 на суму 603000,00 грн, №46 від 04.11.2021 на суму 120000,0 грн, №44 від 03.11.2021 на суму 465835,83 грн, №42 від 02.11.2021 на суму 102000,00 грн, №37 від 28.10.2021 на суму 255000,00 грн, №31 від 22.10.2021 на суму 547400,00 грн, №32 від 22.10.2021 на суму 2600,00 грн, №30 від 21.10.2021 на суму 785000,00 грн, №27 від 20.10.2021 на суму 152683,89 грн, №28 від 20.10.2021 на суму 187942,36 грн, №25 від 19.10.2021 на суму 215000,00 грн, №26 від 19.10.2021 на суму 430000,00 грн, №23 від 18.10.2021 на суму 266139,92 грн, №18 від 13.10.2021 на суму 222000,00 грн, №19 від 13.10.2021 на суму 752000,00 грн, №17 від 12.10.2021 на суму 445000,00 грн, №14 від 11.10.2021 на суму 105000,00 грн, №9 від 07.10.2021 на суму 357000,00 грн, №6 від 04.10.2021 на суму 206000,00 грн, №3 від 30.09.2021 на суму 235000,00 грн, №1 від 29.09.2021 на суму 260000,00 грн.

Зазначене підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 16.09.2021 по 31.12.2021.

На підтвердження обставин перевезення товару свідчать договір організації транспортно-експедиційних послуг від 29.10.2021 №29/21, укладений між позивачем та ТОВ "БАКЕРІТ" та товарно-транспортні накладні, складені контрагентом-постачальником ТОВ "БАКЕРІТ": №421 від 04.11.2021, №695 від 06.11.2021, №179 від 30.10.2021, №472 від 09.12.2021, №284 від 07.11.2021, №681 від 04.11.2021, №285 від 07.11.2021, №682 від 07.11.2021, №356 від 07.12.2021, №694 від 06.11.2021.

Перевізник: ТОВ "БАКЕРІТ", замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач: ТОВ «Чарльстон Грей», пункт розвантаження: м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд.15 Г.

У період, охоплений перевіркою, ТОВ «Чарльстон Грей» орендувало у ПАТ "БУДІНДУСТРІЯ-2020"" (код ЄДРПОУ: 01349911) згідно з договором оренди №04/12 від 01.12.2022 нежитлове приміщення площею 100 кв.м. за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г.

Строк оренди - 12 місяців, розмір місячної орендної плати складає 1 000,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 31.01.2022 позивач прийняв у тимчасове платне користування приміщення за вказаною адресою.

Зазначені операції позивача з контрагентами відображені в оборотно-сальдових відомостях за рахунками: 01; 6.3.2; 2.8; карта рахунок - 6.4.1.

Зазначені документи досліджувались відповідачем, про що зафіксовано у листі відповідача від 23.08.2022.

За результатом дослідження та аналізу первинних документів у взаємовідносинах позивача з контрагентами суд встановив, що вони складені відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV, містять усі обов`язкові реквізити, дають можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, підтверджують рух активів та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, а отже колегія суддів погоджується з тим, що підстави ставити під сумнів реальність (фактичність) наведених господарських операцій з придбання товарів послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності - відсутні.

Апелянт посилається на те, що з аналізу в товарно-транспортних накладних вбачається, що накладні № 421 від 04.11.2021, № 695 від 06.11.2021, № 179 від 30.10.2021, № 284 від 07.11.2021, № 681 від 04.11.2021, № 285 від 07.11.2021, № 682від 07.11.2021, № 694 від 06.11.2021 складено невірно, а саме: в графі «Пункт навантаження» не вказано повну адресу місцезнаходження, а тільки м. Чернівці, м. Одеса, м. Івано-Франківськ, відповідно до якої не можливо встановити пункт, з якого навантажувався товар; в графі «Водій» відсутній номер посвідчення водія; в графі «вантажно-розвантажувальні операції відсутні будь-які відомості щодо маси брутто вантажу, часу прибуття/вибуття/простою; підпису відповідальної особи.

Разом з тим, відповідач не заперечує, що товарно-транспортні накладні оформлені контрагентом ТОВ "БАКЕРІТ" на виконання умов договору організації транспортно-експедиційних послуг, наданих ТОВ «Чарльстон Грей». Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність недоліків у їх оформленні контрагентом не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.09.2020 у справі № 810/2202/16.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Стосовно посилань апелянта на недостатність трудових і матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентом ТОВ "БАКЕРІТ", то суд першої інстанції вірно вказав на їх необґрунтованість, позаяк чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента-добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 640/18105/18.

В частині тверджень апеляційної скарги про те, що укладання Контактів № VTK2021-80 від 01.07.2021 та №Н-2107/44 від 01.07.2021зі своїми постачальниками ТОВ «Чарльстон Грей» від імені Полінкевич Л., яка стала керівником з 07.09.2021 року, оскільки на час відпустки директора може бути призначений виконувач обов`язків директора, який може користуватися усіма повноваженнями керівника, у тому числі правом підпису документів. Законодавством не встановлено заборони підписувати документи посадовою особою, призначеною виконувачем обов`язків директора під час його відпустки, відрядження тощо.

Суд першої інстанції вірно вказав, що головними умовами, виконання яких дає платнику право на формування податкового кредиту у зв`язку зі здійсненням імпортних операцій, є наступні: по-перше, сплата податку на додану вартість при ввезенні товару на митну територію України; по-друге, оформлення митної декларації відповідно до вимог законодавства.

Оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки не встановлено обставин щодо несплати позивачем податку на додану вартість при поданні митних декларацій, то підставою для включення суми податку, сплаченої при митному оформленні, до податкового кредиту, є саме така декларація.

Наразі, сплата позивачем податку на додану вартість, нарахованого на поставки товару та заявленого до відшкодування на загальну суму 1 815 871,0 грн, підтверджується виписками та платіжними дорученнями.

Натомість, відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не надано доказів невідповідності первинної документації вимогам діючого законодавства чи доказів несплати суми ПДВ, заявленої позивачем до відшкодування у декларації, у той час як позивачем документально підтверджено правомірність визначення задекларованих сум податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування з ПДВ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості своїх дій при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за порушення, які належно не підтверджені, а базуються на припущеннях контролюючого органу.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей» у сумі 1 815 871,0 грн, то в контексті викладеного, згадана позовна вимога є похідною, адже відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не спростовано, що на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем були надані докази, які наявні в матеріалах справи, досліджені судами обох інстанції, та не свідчать про нереальність господарських операцій.

Більше того, апелянтом обґрунтовано не спростовано висновки суду попередньої інстанції, та викладено норми ПК України та правові позиції Верховного Суду, які належно не спростовують висновки, викладені в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарльстон Грей" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 18.01.2024.