Постанова

від 10.12.2024 по справі 320/10714/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

справа №320/10714/22

адміністративне провадження № К/990/5875/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року (суддя Лапій С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року (судді: Кузьменко В.В. (головуючий), Василенко Я.М., Ганечко О.М.) у справі № 320/10714/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарльстон Грей» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Чарльстон Грей» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «Чарльстон Грей») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2022 № 6842/0705 за формою «В3», зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», у розмірі 1 815 871,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.08.2022 № 6842/0705 було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки ґрунтуються на помилкових судженнях відповідача щодо недотримання позивачем чинного податкового законодавства, тоді як позивачем було надано всі первинні документи, що підтверджують суму ПДВ, заявленого до відшкодування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 26.08.2022 № 6842/0705 за формою «В3». Зобов`язано ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», код ЄДРПОУ 44328675, у розмірі 1 815 871,00 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду доказів, що свідчать, що первинні документи, на підставі яких позивач задекларував свої податкові зобов`язання, сформував податковий кредит, від`ємне значення ПДВ та суму бюджетного відшкодування з ПДВ, містять інформацію, що не відповідає дійсності. Також, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей» до відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі № 320/10714/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Чарльстон Грей» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21.02.2022 ТОВ «Чарльстон Грей» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Податковим органом на підставі наказу ГУ ДПС у Київський області від 31.05.2021 № 334-п, направлення від 07.06.2022 № 1628/10-36-07-05/44328675 здійснено вихід службових осіб відповідача за місцезнаходженням позивача: Київська обл., м. Бровари, вул. Янченка Дмитра, будинок 2, літера 3, поверх 2, офіс 12. Під час виходу встановлено відсутність посадових осіб позивача, про що складено акти від 09.06.2022 про відсутність посадових осіб Товариства та неможливість вручення наказу та направлення на перевірку, а також прийнято рішення про проведення невиїзної документальної перевірки позивача.

На підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 17.06.2022 № 486-п та повідомлення від 17.06.2022 № 216/10-36-07-05/44328675 головними державними інспекторами відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області у період з 11.07.2022 по 15.07.2022 здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Чарльстон Грей» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року податкової декларації із податку на додану вартість від 21.01.2022 (реєстраційний номер 9036654530) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт від 22.07.2022 № 4116/10-36-07-05/44328675 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Чарльстон Грей» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. «б» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника податку у банку (р. 20.2.1) податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року у сумі 1 815 871,00 грн. Як встановлено перевіркою, відповідно до декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року позивачем задекларовано: податкові зобов`язання 0 грн (р. 9); податковий кредит 1 904 957,00 грн (р. 17); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 1 904 957,00 грн (р. 19), у тому числі сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання декларації 0,00 грн (р. 19.1.); сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання декларації - 1 904 957,00 грн (р. 20), у тому числі підлягає відшкодуванню 1 815 871,00 грн (р. 20.2), зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 89 086,00 грн (р. 20.3); сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - 89 086,00 грн (р. 21).

Невиїзною документальною перевіркою позивача розглядалися виключно дані, відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) відповідачем не досліджено у зв`язку з відсутністю наданих платником підтверджуючих документів щодо факту оплати придбаного товару. Перевіркою правильності визначення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2022 року (рядок 20.2.1) за період виникнення від`ємного значення листопад та грудень 2021 року на думку відповідача становить: за даними платника - 1 815 871,00 грн, за даними перевірки - 0,00 грн, відхилення - 1 815 871,00 грн.

Позивачем 09.08.2022 подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.07.2022 № 4116/10-36-07-05/44328675 та підтверджуючі первинні документи.

Відповідач листом від 23.08.2022 № 8305/12/10-36-07-05 повідомив позивача, що викладені у запереченні доводи не спростовують викладених у висновках акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.07.2022 № 4116/10-36-07-05/44328675 факти порушень в частині правомірності декларування від`ємного значення за січень 2022 року.

Також зазначено, що комісією з питань розгляду заперечень висновки акту від 22.07.2022 № 4116/10-36-07-05/44328675 залишено без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2022 № 6842/0705 за формою «В3», яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за січень 2022 року у розмірі 1 815 871,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 420/3897/19, від 04.02.2020 у справі № 160/1283/19, від 11.06.2019 у справі № 826/13018/18, від 12.03.2019 у справі № 826/3632/17, від 11.09.2019 у справі № 814/1932/17, від 21.01.2021 у справі № 821/1851/16, від 26.02.2019 у справі № 816/2192/16, від 03.04.2018 у справі №п/811/1344/16, від 25.03.2020 у справі № п/811/446/16, від 07.05.2020 у справі № 815/6602/15 та ін., що призвело до неправильного застосування положень статей 44, 198, 200 Податкового кодексу України, статей 4 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням змісту вказаних рішень, відповідач зазначає, що у справах, де від`ємне значення податку на додану вартість за рахунок імпортних операцій суди зобов`язані дослідити: факт надходження, приймання та зберігання ТМЦ на складі позивача, а також документи складського обліку, довіреностей на отримання ТМЦ. Також контролюючий орган зазначає про відсутність матеріальної можливості у контрагента позивача здійснити відповідні операції, необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються; документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо; наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень чинного податкового законодавства, зазначає, що по взаємовідносинах позивача з контрагентами судами попередніх інстанцій не було надано жодної належної оцінки доводам відповідача, що контролюючим органом не встановлено, а позивачем не підтверджено господарські операції з отримання послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей належними первинними документами, а також вказує, що надані позивачем документи по взаємовідносинам з вказаним контрагентом не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту таких господарських операцій.

Крім того, відповідач у касаційній скарзі зазначає про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», у розмірі 1 815 871,00 грн. з урахуванням змісту положень статті 200 Податкового кодексу України в контексті спірних правовідносин.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, щодо господарських відносин позивача з його контрагентами, контролюючий орган зазначає, що такі не мали реального характеру, оскільки здійснення операцій не підтверджується належно оформленими первинними документами (окремі первинні документи складені з недоліками та/або у них не зазначено всієї необхідної інформації з урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), наявністю податкової інформації у відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача обумовлених укладеними договорами та угодами послуг (зокрема, щодо перевезення товарів та їх зберігання).

У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про наявність правових підстав для їх задоволення у цій частині, зокрема, зазначаючи про те, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повному обсязі розкривають суть та зміст таких операцій, що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з положеннями підпунктів 14.1.18, 14.1.156-1, 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статі 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 200.4. статі 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.14. статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для одержання податкової вигоди, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підставами для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, стали висновки контролюючого органу про нереальність господарських відносин позивача з його контрагентами, оскільки здійснення таких не підтверджується належно оформленими первинними документами.

Так, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що задекларовані позивачем у декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року показники, зокрема, податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, сформовані позивачем на підставі договірних взаємовідносин у зв`язку із здійснення імпортних операції з контрагентом «VITATEX TRASING Kft.» та HUAHAI INTERNATIONAL TRADE CO., LTD на суму 1 815 871,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Компанією «VITATEX TRASING Kft.» (продавець, Угорщина) та ТОВ «Чарльстон Грей» (покупець) укладено Контракт № VTK2021-80 від 01.07.2021 на поставку товарів. Також, між Компанією HUAHAI INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (продавець) та ТОВ «Чарльстон Грей» (покупець) укладено Контракт № Н-2107/44 від 01.07.2021 на поставку товарів.

За умовами даних контрактів продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід`ємну частину договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів оформлено вантажно митні декларації: UA504180/2021/002356 від 08.12.2021, UA901030/2021/001472 від 10.12.2021, UA901030/2021/001179 від 01.11.2021, UA500110/2021/211682 від 08.11.2021, UA901030/2021/001284 від 09.11.2021, UA500110/2021/211694 від 08.11.2021, UA901030/2021/001285 від 10.11.2021, UA500110/2021/211695 від 08.11.2021, UA500110/2021/211421 від 05.11.2021, UA500110/2021/211681 від 08.11.2021.

На підтвердження належної оплати товарів позивачем були надані платіжні доручення: № 59 від 10.12.2021 на суму 270 000,00 грн, № 56 від 08.12.2021 на суму 440 000,00 грн, № 47 від 05.11.2021 на суму 163 000,00 грн, № 45 від 04.11.2021 на суму 603 000,00 грн, № 46 від 04.11.2021 на суму 120 000,0 грн, № 44 від 03.11.2021 на суму 465 835,83 грн, № 42 від 02.11.2021 на суму 102 000,00 грн, № 37 від 28.10.2021 на суму 255 000,00 грн, № 31 від 22.10.2021 на суму 547 400,00 грн, № 32 від 22.10.2021 на суму 2 600,00 грн, № 30 від 21.10.2021 на суму 785 000,00 грн, № 27 від 20.10.2021 на суму 152 683,89 грн, № 28 від 20.10.2021 на суму 187 942,36 грн, № 25 від 19.10.2021 на суму 215 000,00 грн, № 26 від 19.10.2021 на суму 430 000,00 грн, № 23 від 18.10.2021 на суму 266 139,92 грн, № 18 від 13.10.2021 на суму 222 000,00 грн, № 19 від 13.10.2021 на суму 752 000,00 грн, № 17 від 12.10.2021 на суму 445 000,00 грн, № 14 від 11.10.2021 на суму 105 000,00 грн, № 9 від 07.10.2021 на суму 357 000,00 грн, № 6 від 04.10.2021 на суму 206 000,00 грн, № 3 від 30.09.2021 на суму 235 000,00 грн, № 1 від 29.09.2021 на суму 260 000,00 грн. Зазначене також підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 16.09.2021 по 31.12.2021.

На підтвердження обставин перевезення товару позивачем було надано договір організації транспортно-експедиційних послуг від 29.10.2021 № 29/21, укладений між позивачем та ТОВ «БАКЕРІТ» та товарно-транспортні накладні, складені контрагентом-постачальником ТОВ «БАКЕРІТ»: № 421 від 04.11.2021, № 695 від 06.11.2021, № 179 від 30.10.2021, № 472 від 09.12.2021, № 284 від 07.11.2021, № 681 від 04.11.2021, № 285 від 07.11.2021, № 682 від 07.11.2021, № 356 від 07.12.2021, № 694 від 06.11.2021. Перевізник: ТОВ «БАКЕРІТ», замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач: ТОВ «Чарльстон Грей», пункт розвантаження: м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд.15 Г.

У період, охоплений перевіркою, ТОВ «Чарльстон Грей» орендувало у ПАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020» (код ЄДРПОУ: 01349911) згідно з договором оренди № 04/12 від 01.12.2022 нежитлове приміщення площею 100 кв.м. за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г. Строк оренди - 12 місяців, розмір місячної орендної плати складає 1 000,00 грн. Відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 31.01.2022 позивач прийняв у тимчасове платне користування приміщення за вказаною адресою.

Зазначені операції позивача з контрагентами відображені в оборотно-сальдових відомостях за рахунками: 01; 6.3.2; 2.8; карта рахунок - 6.4.1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що не заперечується та не спростовується відповідачем належними, достатніми та достовірними доказами, що зазначені документи досліджувались відповідачем, про що, зокрема, зазначено у листі контролюючого органу від 23.08.2022 № 8305/12/10-36-07-05.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що надані позивачем документи містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання, підтверджують рух активів та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, а, отже, підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій з придбання позивачем товару та робіт (послуг).

Тоді як, контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судами під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Слід також зазначити, що висновки контролюючого органу щодо нереальності вказаних господарських операцій які стали також підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у більшості не ґрунтуються на оцінці первинної документації, зокрема, щодо наданих позивачу послуг з організації транспортно-експедиційних послуг ТОВ «БАКЕРІТ», оскільки такі зроблені відповідачем фактично лише на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, відповідно до якої контрагенти позивача не мають достатніх трудових та матеріальних ресурсів для ведення відповідної господарської діяльності, не підтвердженість ланцюга постачання/надання товарів/послуг. Суд звертає увагу, що як вже зазначалось вище, з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення.

При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, чи проведення ремонтних робіт на об`єктах позивача обумовлених укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19 та фактично була врахована судами під час вирішення цієї справи.

Контролюючий орган зазначає, що в окремих товарно-транспортних накладних не вказано повну адресу місцезнаходження пункту, з якого навантажувався товар та/або в графі «Водій» відсутній номер посвідчення водія, водночас, як встановили та правильно зазначили суди попередніх інстанцій, в даному випадку товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а наявність вказаних недоліків у їх оформленні контрагентом (ТОВ «БАКЕРІТ») не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо тверджень відповідача, що укладання Контрактів № VTK2021-80 від 01.07.2021 та № Н-2107/44 від 01.07.2021 зі своїми постачальниками ТОВ «Чарльстон Грей» від імені ОСОБА_1 , не могло мати місце, оскільки ОСОБА_1 згідно баз даних відповідача стала керівником ТОВ «Чарльстон Грей» з 08.09.2021, слід зазначити, що згідно вказаних баз даних зазначена особа є засновником ТОВ «Чарльстон Грей» та, як встановлено та зазначено судами попередніх інстанцій, на час відпустки директора Товариства (що не заборонено чинним законодавством), може бути призначений виконувач обов`язків директора, який може користуватися усіма повноваженнями керівника, у тому числі підписувати документи під час його відпустки, відрядження тощо, що не заперечується та не спростовано судами попередніх інстанцій жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Крім того, Суд звертає увагу, що контролюючим органом в касаційній скарзі фактично не заперечується отримання позивачем зазначених товарів від контрагентів за контрактами № VTK2021-80 від 01.07.2021 та № Н-2107/44 від 01.07.2021, що в свою чергу підтверджує факт проведення господарських операцій, при цьому відповідач зазначає, про неповноту окремих документів за наданими послугами від ТОВ «БАКЕРІТ» з перевезення товарів, та/або документів зі зберігання товарів, однак, як уже зазначалось, судами встановлено та що такі послуги надавались за відповідними договорами, які передбачають оплату за надані послуги, а матеріали справи містять відповідні платіжні доручення на користь відповідних контрагентів на оплату наданих послуг.

Отже, Суд зазначає, що належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять.

Контролюючим органом на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.

Контролюючим органом в частині зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Висновки ж судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції погоджується з ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Водночас, щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», у розмірі 1 815 871,00 грн, Суд зазначає наступне.

Так, задовольняючи позовну вимогу позивача про зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», у розмірі 1 815 871,00 грн, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що це, зокрема сприятиме відновленню прав позивача в повному обсязі.

Суд зазначає про передчасність та помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на положення пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, які зобов`язують контролюючий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника лише на наступний робочий день після отримання, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили.

Зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податку.

Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в даному випадку після вчинення контролюючим органом дій із внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

Зазначене правозастосування відповідає правовим висновкам викладеним Верховним Судом у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 320/6625/18, від 12 липня 2023 року у справі № 380/26122/21, від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/14285/22.

Отже, на час вирішення попередніми судовими інстанціями цієї позовної вимоги у відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані за заявою позивача про повернення суми бюджетного відшкодування як такої, що є узгодженою.

А відтак, доводи судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», у розмірі 1 815 871,00 грн, є помилковими.

Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норму матеріального права, а саме - пункт 200.15 статті 200 Податкового кодексу України щодо спірних правовідносин, касаційна скарга ГУ ДПС у Київській області у цій частині підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду сформованих у ряді зазначених вище постанов, Суд звертає увагу на наступне.

Контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Доводи контролюючого органу по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

12. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій, в частині наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2022 № 6842/0705 за формою «В3», та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

14. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

16. Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норму матеріального права, а саме - пункт 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, а тому рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 у справі № 320/10714/22 підлягають скасуванню в частині зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», код ЄДРПОУ 44328675, у розмірі 1 815 871,00 грн, а касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України у цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 у справі № 320/10714/22 скасувати в частині задоволених вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», код ЄДРПОУ 44328675, у розмірі 1 815 871,00 грн та в цій частині ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Чарльстон Грей», код ЄДРПОУ 44328675, у розмірі 1 815 871,00 грн.

В решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 у справі № 320/10714/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду