Рішення

від 18.07.2023 по справі 352/502/17

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/502/17

Провадження № 2/352/3/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М. М.

з участю секретаря Гундич Г. В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и в :

Позивачка 21.03.2017 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , Підлуської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про поділ спільного майна подружжя, виділ у натурі частки з майна та визнання права власності на майно.

Ухвалою від 05.02.2018 суд залучив до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .

Ухвалою від 20.03.2018 суд залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_8 та призначив підготовче засідання в рамках розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.06.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Після уточнення позовних вимог 22.02.2019 позивачка просила:

1) визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_5 таке майно:

-садовий будинок на АДРЕСА_1 ;

-сукупність будівельних матеріалів та обладнання, що складають об`єкт незавершеного будівництва новий садовий будинок АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,06 га, яка розташована в садовому товаристі «Світлофор» у с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області;

-інструменти, верстати, засоби та обладнання для ремонту автомобілів та іншої техніки, а саме: верстат розточний блоків циліндрів модель 2А78Л; верстат хонінгувальний ЗГ833; верстат круглошліфувальний для шліфування шийок колінвалів модель ЗА423; верстат шліфувальний для шліфування сідел та торців клапанів Р-108; кран укосина (тельфер); верстат настільно-свердлильний модель 2М112; верстат вертикально-свердлильний; верстат токарний модель ТВ16; підіймач автомобільний модель В.П 1600 кг; верстат плоскошліфувальний модель Зе711в; два преси гідравлічних модель Р-40; верстат для обкатування двигунів модель КИ-5543; верстат розточний переносний; інший допоміжний ручний інструмент (ванни для мийки двигунів, ключі гайкові, верстаки, столи, тощо);

-транспортний засіб марки ВАЗ 2121 «Нива», 1982 року випуску, жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

-транспортний засіб марки ВАЗ 2106, 1991 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 ;

-садові багаторічні насадження (яблуні 5 штук, груша 2 штуки, черешня 1 штука, горіх 2 штуки, виноград рожевий закарпатський 3 штуки);

2) визнати за ОСОБА_5 право власності на (одну другу) садового будинку на АДРЕСА_1 ;

3) визнати за ОСОБА_5 право власності на (одну другу) земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0424 га, яка розташована на АДРЕСА_1 ;

4) визнати за ОСОБА_5 право власності на (одну другу) земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована в садовому товаристі «Світлофор» у с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області;

5) визнати за ОСОБА_5 право власності на (одну другу) сукупності будівельних матеріалів та обладнання, що використані при створенні об`єкта незавершеного будівництва нового садового будинку АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 03.03.2021 суд залучив до участі в справі правонаступника відповідача Підлузької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, яким є Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області, замінивши відповідача його правонаступником.

Ухвалою від28.10.2021суд залучивдо участів справів якостітретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідачаОСОБА_9 .

Заявлені вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що перебувала в шлюбі із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 16.08.1987 до 21.03.2014, мають двох дітей: сина ОСОБА_6 , 1981 року народження, та дочку ОСОБА_4 , 1986 року народження. Чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим Першою Івано-Франківською міською нотаріальною конторою заведено спадкову справу. Спадкування після смерті ОСОБА_11 здійснюється на підставі заповіту, згідно якого ОСОБА_11 заповів усе своє майно відповідачці ОСОБА_2 , з якою перебував у шлюбі на час смерті, відповідачці ОСОБА_10 , яка є дочкою ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , та неповнолітньому синові останньої ОСОБА_12 . До складу спадкового майна віднесено і майно, яке було спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_11 та позивачки ОСОБА_5 . Під час перебування в шлюбі позивачка і ОСОБА_11 за рахунок спільних сімейних коштів та особистої праці придбали і створили таке майно:

- до 1995 р. побудували садовий будинок на АДРЕСА_1 на земельній ділянці для ведення садівництва площею 0,0424 га, яка згідно державного акту від 09.08.1994 належала ОСОБА_11 ;

- на цій земельній ділянці є садові багаторічні насадження (яблуні 5 штук, груша 2 штуки, черешня 1 штука, горіх 2 штуки, виноград рожевий закарпатський 3 штуки);

- на земельній ділянці для ведення садівництва площею 0,06 га, яка згідно державного акту від 14.11.1996 належала ОСОБА_11 , в садовому товаристі «Світлофор» у с. Підлужжя Тисменицького району побудували до 2000 р. садовий будинок АДРЕСА_2 , протягом 2003-2005 р. до нього добудували господарське приміщення, яке слугувало майстернею для ремонту автомобілів, у якій розміщено інструмент, обладнання для ремонту двигунів автомобілів та різні верстати, які придбані, зібрані та доукомплектовані з 1988 р. до 2003 р., а саме: верстат розточний блоків циліндрів модель 2А78Л; верстат хонінгувальний ЗГ833; верстат круглошліфувальний для шліфування шийок колінвалів модель ЗА423; верстат шліфувальний для шліфування сідел та торців клапанів Р-108; кран укосина (тельфер); верстат настільно-свердлильний модель 2М112; верстат вертикально-свердлильний; верстат токарний модель ТВ16; підіймач автомобільний модель В.П 1600 кг; верстат плоскошліфувальний модель Зе711в; два преси гідравлічних модель Р-40; верстат для обкатування двигунів модель КИ-5543; верстат розточний переносний; інший допоміжний ручний інструмент (ванни для мийки двигунів, ключі гайкові, верстаки, столи, тощо);

- два транспортні засоби, зокрема, до 2002 р. придбали автомобіль марки ВАЗ 2121 «Нива», 1982 року випуску, жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 ; до 1997 р. придбали автомобіль марки ВАЗ 2106, 1991 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 .

У поданому суду 18.05.2018 відзиві відповідачка ОСОБА_2 не визнала заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.01.2003 у справі № 2-895/2003, яким розірвано шлюб між ОСОБА_11 та позивачкою, встановлено факт припинення спільного проживання і ведення спільного господарства сторонами з 2000 р. Дане рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України. 21.09.2005 позивачка подала до суду заяву про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.11.2005. Ні рішення про розірвання шлюбу, ні ухвалу ОСОБА_5 не оскаржувала. Оскільки позивачка з 2005 р. знала, що перебуває в розірваному шлюбі із ОСОБА_11 , майнових претензій до нього не мала, вона пропустила трирічний строк загальної позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Відповідачка довгий час проживала із ОСОБА_11 без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка ОСОБА_13 ; в період, коли вони посварились, ОСОБА_11 в серпні 1987 р. зареєстрував шлюб з позивачкою. Незважаючи на це, відповідачка і ОСОБА_11 періодично мирились, спільно утримували дочку, з 2000 р. він припинив проживати з позивачкою, розірвавши з нею шлюб у судовому порядку в 2003 р. Після цього відповідачка і ОСОБА_11 з 2005 р. остаточно поновили стосунки, довгий час проживали в цивільному шлюбі, зареєстрували шлюб 16.09.2016 та спільно проживали до смерті чоловіка. Право власності на садовий будинок на АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_11 рішенням виконкому Підлузької сільської ради від 30.05.2007, цей будинок побудований та набутий у власність ОСОБА_11 після фактичного припинення шлюбних відносин з позивачкою, на нього не поширюється режим спільного сумісного майна подружжя. Другий садовий будинок АДРЕСА_3 є самочинним будівництвом, його будівництво розпочате в 2011 р., тому він не може бути предметом поділу. Обидві спірні земельні ділянки приватизовані ОСОБА_11 на підставі рішень Підлузької сільської ради в порядку безоплатної приватизації, на них не поширюється режим спільного майна подружжя. Автомобіль ВАЗ 2106р.н.Т7034ОС фізично відсутній, оскільки був переданий (подарований) ОСОБА_11 за життя сину ОСОБА_4 , а останній на підставі довіреності від 05.07.2003 продав автомобіль. Другий автомобіль ВАЗ 2121 р. н. НОМЕР_1 придбаний ОСОБА_11 після припинення шлюбних відносин з позивачкою.

Представник позивачки адвокатХоптій М.В.у судовомузасіданні підтримавуточнені позовнівимоги іпросив їхзадоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 та їїпредставник адвокат РогівТ.Р. у судовому засіданні не визнали уточнені позовні вимоги з підстав, наведених у відзиві. Крім того, представник позивача посилалась на те, що спірне рухоме майно верстати та інше обладнання були відсутні на час заявлення позову, їх обсяг та характеристики не зрозумілі; позивачка не довела, що це рухоме майно придбане в шлюбі. У звязку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог просили відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідачки ОСОБА_7 адвокат Дудоров О. О. в судовому засіданні не визнав уточнені позовні вимоги, посилаючись на те, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.01.2003 про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та позивачкою встановлено факт припинення ними спільного проживання і ведення спільного господарства з 2000 р., це рішення має преюдиційне значення при розгляді даного спору. Позивачка не довела, що спірний садовий будинокна АДРЕСА_1 побудованийпід часїї спільногопроживання із ОСОБА_11 .Другий будинок цесамочинне будівництво,тому неможе бутиоб`єктом спільноїсумісної власностіподружжя таподілу.Дві земельніділянки єособистою приватноювласністю ОСОБА_11 ,як набутіним шляхомбезоплатної приватизації.Щодо рухомогомайна верстатів,то позивачкане надаладоказів того,що самеці верстатибули придбаніспадкодавцем,що вонибули відчужені,будь-якідокази ідентифікаціївідсутні. Просив відмовити в позові у звязку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Представник відповідача Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з`явився, у поданій суду заяві просив справу розглядати без його участі.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, пояснив, що їх сім`я розпочала будівництво садового будинку АДРЕСА_4 , завершили до 2000 р., він приймав особисту участь у будівництві, як фізичною працею, так і коштами; будівництво садового будинку на АДРЕСА_1 тривало з 1991 р. до 1994 р.; обидва будинки будувались як капітальні садибні будинки зусиллями всіх членів їхньої сім`ї.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав заявлений позов і пояснив, що в період з 1997 до 2008 р. він працював на СТО, всі зароблені кошти віддавав на будівництво цих двох садових будинків, крім того, фізично працював на будівництві; верстати та інше обладнання для СТО частково придбані ним, частково батьком і братом ОСОБА_12 , частина верстатів були старі; в 2006 р. він особисто перевіз ці верстати із СТО, де працював батько, на АДРЕСА_1 . Автомобіль ВАЗ-2106 «Жигулі», яким він користувався, належав батькові, другий автомобіль «Нива» був придбаний за кошти брата ОСОБА_12 .

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала заявлений позов і пояснила, що обидва садові будинки будувались її батьками, верстати були на АДРЕСА_1 ; будинки і верстати придбані у шлюбі батьків. Батько проживав з мамою в квартирі на АДРЕСА_5 до 2014 р. Батько помер на АДРЕСА_1 , був зареєстрований на АДРЕСА_5 .

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_11 від першого шлюбу із ОСОБА_14 , після смерті батька вона як спадкоємець за законом першої черги подала в нотконтору заяву про прийняття спадщини. Їй невідомі обставини придбання спірного нерухомого та рухомого майна.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, не повідомив суду про причини нез`явлення.

Ухвалою від 18.04.2017 суд забезпечив позов шляхом накладення арешту на спірне нерухоме та рухоме майно та заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна (відключення постачання електроенергії та природного газу до садових будинків, здачі в оренду або під найм садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, їх реконструкцію, ремонт), а також зрізати, викорчовувати, пересаджувати наявні на земельних ділянках садові багаторічні насадження.

Ухвалою від 12.06.2017 суд витребував з Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори засвідчену копію спадкової справи № 1003/2016 від 26.12.2016 після смерті ОСОБА_11 , яка підшита на а.с.82-115 т.1.

Заслухавши вступне слово сторін, третіх осіб, показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що позивачка ОСОБА_5 16.08.1987 зареєструвала шлюб із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження (т. 1, а.с.134). У фактичних шлюбних стосунках позивачки та ОСОБА_11 до реєстрації шлюбу народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 , 1981 року народження, та дочка ОСОБА_4 , 1986 року народження.

Шлюб міжпозивачкою та ОСОБА_11 розірваний згіднорішення Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від21.01.2003(т.1,а.с.136)у порядкуст.38-40Кодексу прошлюб тасім`ю України,який втративчинність з01.01.2004,крім розділуV«Акти громадянськогостану».

Стаття 44 КпШС України передбачала, що шлюб вважався припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Суд установив, що розірвання шлюбу між позивачкою та ОСОБА_11 на підставі судового рішення від 21.01.2003 зареєстровано реєстратором відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції 21.03.2014, актовий запис № 46, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (т.1, а.с.9) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу (т.1, а.с.15).

Реєстрація розірвання шлюбу між позивачкою та ОСОБА_11 проведена на підставі п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010, з прийняттям якого втратив чинність розділ V «Акти громадянського стану» КпШС України. Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності цим Законом, підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Указаним рішенням від 21.01.2003 у цивільній справі № 2-895/2003 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу Івано-Франківський міський суд встановив факт, що сторони з 2000 р. не підтримують подружніх стосунків, припинили спільне проживання та ведення спільного господарства (копія даної цивільної справи підшита на а.с.130-144 т.1). Судове рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення у відповідності до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України (ч. 2 ст. 32 ЦПК України в старій редакції).

В ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.10.2003 з приводу аналогічних правовідносин зроблено висновок про те, що факт роздільного проживання у момент припинення сторонами сімейних відносин, встановлений рішенням суду у справі про розлучення, не треба знову доводити при розгляді справи про поділ майна.

Обставину щодо припинення спільного проживання ОСОБА_11 та позивачки з 2000 р. підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (рідні сестри покійного ОСОБА_11 ). Зокрема, свідок ОСОБА_15 пояснила, що брат розійшовся з позивачкою на початку 2000 р., офіційно оформив розірвання шлюбу в 2003 р., після цього почав проживати з відповідачкою ОСОБА_17 . Свідок ОСОБА_16 пояснила, що її брат жив з позивачкою до 2000 р., потім вона поїхала в Італію, де була кілька років; брат спочатку жив сам, а потім почав проживати із ОСОБА_17 .

Сторона позивача вказаних обставин не спростувала та не довела, що позивачка дійсно перебувала в шлюбі із ОСОБА_11 до 21.03.2014, коли здійснено державну реєстрацію розірвання шлюбу. Надані стороною довідки про склад сімї Жукових за вересень 2005 р. (т.1, а.с.207), березень 2006 р. (т.1, а.с.208), листопад 2011 р. (т.1, а.с.209), лютий та липень 2014 р. (т.1, а.с.210-211) підтверджують лише факт реєстрації ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_5 ,як основногоквартиронаймача,потім власника,та непідтверджують обставинищодо дійсногопроживання ОСОБА_11 в ційквартирі після2000р.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю України»,який втративчинність з21.12.2007,роз`яснено,що привирішенні спорівміж подружжямпро майно,необхідно встановлюватиобсяг спільнонажитого майна,наявного начас припиненняспільного веденнягосподарства,з`ясовувати джерелоі часпридбання зазначеногомайна.При цьомуналежить виходитиз того,що відповіднодо ст.22,25,27-1КпШС Україниспільною сумісноювласністю подружжяє нажитеними вперіод шлюбурухоме інерухоме майно,яке можебути об`єктомправа приватноївласності (кріммайна,нажитого кожниміз подружжяпід часїх роздільногопроживання прифактичному припиненнішлюбу).

Аналогічні роз`ясненнямістяться впунктах 23,30чинної постановиПленуму ВерховногоСуду Українивід 21.12.2007№ 11«Про практикузастосування судамизаконодавства прирозгляді справпро правона шлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя»,згідно яких,вирішуючи спориміж подружжямпро майно,необхідно встановлюватиобсяг спільнонажитого майна,наявного начас припиненняспільного веденнягосподарства,з`ясовувати джерелоі часйого придбання.Спільною сумісноювласністю подружжя,що підлягаєподілу (ст.60,69СК України,ч.3ст.368ЦК України),відповідно дочастин 2,3ст.325ЦК Україниможуть бутибудь-яківиди майна,за виняткомтих,які згідноіз закономне можутьїм належати(виключеніз цивільногообороту),незалежно відтого,на ім`якого зподружжя вонибули придбанічи внесенігрошовими коштами,якщо іншене встановленошлюбним договоромчи законом.Якщо зачас окремогопроживання подружжяпісля фактичногоприпинення шлюбнихвідносин спільнемайно йогочленами непридбавалося,суд відповіднодо ч.6ст.57СК Україниможе визнатиособистою приватноювласністю дружини,чоловіка майно,набуте кожнимз нихза цейперіод таза вказанихобставин,і провестиподіл тількитого майна,що булоїхньою спільноювласністю донастання такихобставин.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном (ст. 22 КпШС України).

Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них (ст. 28 КпШС України).

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у звязку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч. 6 ст. 57 СК України).

У відповідності з вимогами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно вимог ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У рамках даної справи позивачка просила визнати спільною сумісною власністю подружжя таке нерухоме майно: 1) садовий будинок на АДРЕСА_1 ; 2) сукупність будівельних матеріалів та обладнання, що складають об`єкт незавершеного будівництва новий садовий будинок АДРЕСА_2 ; 3) земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0424 га на АДРЕСА_6 ) земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,06 га в СТ «Світлофор».

1) Сторона позивача стверджувала, що спірний садовий будинок на АДРЕСА_1 побудований до 1995 р.

Допитана в судовомузасіданні свідок ОСОБА_16 пояснила,що в2000р.брат запросивїї нарічницю смертіїхньої матері,яка померлав 1999р.;поминальний обідпроводили наподвір`ї дачіза адресою АДРЕСА_1 ,де лишевелось будівництвосадового будинку,був закладенийфундамент тане повністювимурувані стіни;цей будинокбув повністюспоруджений завдякивкладу ОСОБА_18 та їхдочки ОСОБА_13 ;навпроти будинкучерез дорогулежали блоки,з якихбрат планувавпобудувати майстерню,однак,на чассмерті братамайстерня небула завершена.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердила, що цей садовий будинок брат будував разом із ОСОБА_19 від фундаменту, вона також допомагала братові, відправляла йому грошові перекази.

Технічний паспорт на садовий будинок в СТ «Колос» в с. Підлужжя виготовлено 28.04.2007 (т.2, а.с.8-11). Рішенням від 30.05.2007 № 30 виконавчий комітет Підлузької сільської ради Тисменицького району визнав за ОСОБА_11 право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 та зобов`язав Івано-Франківське ОБТІ видати ОСОБА_11 свідоцтво про право власності на будинок (т.2, а.с.7).

Суд установив, що ОСОБА_11 до своєї смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , не отримав свідоцтва про право власності на спірний садовий будинок. Право власності на це майно не зареєстроване.

Установлені в судовому засіданні обставини щодо побудови спірного садового будинку ОСОБА_11 після фактичного припинення шлюбних відносин з позивачкою, що виключає правовий статус даного об`єкта як спільної власності подружжя, сторона позивача не спростувала. Наявні в матеріалах справи фотознімки, що зазначені як фото за 1997 р. (т.3, а.с.15), не підтверджують обставин, на які посилалася позивачка, та не є належними доказами, оскільки не ідентифікують ні об`єкт нерухомого майна, ні осіб, які зображені на його фоні, ні дати фотофіксації. Наданий позивачкою проект побудови садового будинку за грудень 1991 р. (т.1, а.с.16-18) не має жодної прив`язки до спірного об`єкта.

2) Заявивши вимогупро визнанняспільною сумісноювласністю подружжясукупності матеріалівта обладнання,що складаютьоб`єкт незавершеногобудівництва новий садовийбудинок АДРЕСА_3 ,позивачка незазначила жоднихнайменувань,характеристик,переліку,складових матеріаліві обладнаннята їхвартості.

Згідно технічного паспорта на цей об`єкт за жовтень 2014 р., копія якого міститься на а.с.145-154 т.1, цей незавершений об`єкт є самочинним будівництвом, відсутня проектна документація, відсутнє повідомлення про початок будівельних робіт, тому він не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділу.

3) ОСОБА_11 був власником двох земельних ділянок для ведення садівництва в с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області, а саме: земельної ділянки площею 0,0424 га в СТ «Колос», що посвідчувалось державним актом серії ІФ 13-23 2/145 від 09.08.1994 (т.1, а.с.97), та земельної ділянки площею 0,0659 га в СТ «Світлофор», що посвідчувалось державним актом серії ІV-ІФ 045886 від 14.11.1996 (т.1, а.с.96).

Обидві спірні земельні ділянки приватизовані ОСОБА_11 на підставі рішення Підлузької сільської ради № 10 від 23.12.1993 у порядку безоплатної приватизації.

Відповідно до положень ст. 6, 17 ЗК України від 18.12.1990 р., Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 № 10, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.02.1993 за № 7, та ст. 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації ОСОБА_11 спірних земельних ділянок, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництвата обслуговуванняжилого будинкуй господарськихбудівель,ведення особистогопідсобного господарства,садівництва,дачного ігаражного будівництвашляхом приватизації, була його особистою приватною власністю, а не спільною власністю подружжя.

Указане положеннязакріплене уп.18-2чинної постановиПленуму ВерховногоСуду від16.04.2004№ 7«Про практикузастосування судамиземельного законодавствапри розглядіцивільних справ»(зі змінами, внесеними постановою ВСУ від 19.03.2010 р. № 2), згідно якого окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Виключно протягом періоду з 08.02.2011 до 13.06.2012, коли була чинною норма частини 5статті 61СК України, приватизована одним із подружжя земельна ділянка вважалася обєктом праваспільної сумісноївласності подружжя.

Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 р. у справі № 158/1016/16-ц, від 23 січня 2019 р. у справі № 352/1974/15-ц, від 24 квітня 2020 р. у справі № 622/999/16-ц.

Таким чином,спірні земельніділянки немали статусуспільного майнаподружжя,а булиособистою приватноювласністю ОСОБА_11 та спадкуютьсяпісля йогосмерті.

Щодо рухомого майна, яке позивачка просила визнати спільною сумісною власністю подружжя, суд установив такі обставини.

Транспортний засібмарки ВАЗ2121«Нива»,1982року випуску,жовтого кольору,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,згідно обліковоїкартки приватногоАМТ (т.3,а.с.7)зареєстрований за ОСОБА_11 на підставібіржової угоди№ 536від 23.10.2008,тобто післяприпинення спільногопроживання зпозивачкою ОСОБА_5 .

Транспортний засіб марки ВАЗ 21063, 1990 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за відомостями облікової картки приватного АМТ (т.3, а.с.8) зареєстрований за ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу № 1225 від 23.06.1994. Однак, вказаний автомобіль фізично відсутній, оскільки був переданий (подарований) ОСОБА_11 за життя синові ОСОБА_4 , а останній на підставі доручення від 05.07.2003 (т.1, а.с.155) автомобіль продав. Про дану обставину було відомо позивачці, однак жодних вимог до ОСОБА_11 за його життя вона не пред`являла.

Позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірне рухоме майно верстати та інше обладнання придбані в шлюбі, що саме ці верстати були придбані спадкодавцем; їх обсяг та характеристики не зрозумілі, будь-якідокази ідентифікаціївідсутні.

Так само позивачка не довела, що садові багаторічні насадження, що заявлені нею в якості спільного майна подружжя, придбані в шлюбі із ОСОБА_11 .

Суд зазначає, що сторона позивача в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала суду належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовувала заявлені вимоги.

З огляду на те, що суд визнав необґрунтованими та недоведеними вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя спірних об`єктів нерухомого майна, не підлягають до задоволення також вимоги про поділ вказаного нерухомого майна шляхом визнання за позивачкою права власності на (одну другу) частину кожного з цих об`єктів.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 22, 28 КпШС України, 57, 60, 61, 69, 70 СК України, ст. 6, 17 ЗК України від 18.12.1990 р., Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 № 10, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.02.1993 за № 7, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у позові ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , вул. Незалежності, 59А, м. Івано-Франківськ.

Треті особи на стороні позивача: ОСОБА_6 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

ОСОБА_4 , АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Представник відповідача: ОСОБА_20 , вул. Незалежності, 89 офіс 1, м. Івано-Франківськ.

Відповідачка: ОСОБА_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Представник відповідача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_9 .

Відповідач: Івано-Франківськаміська радаІвано-Франківськоїобласті,вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 33644700.

Треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_8 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ;

ОСОБА_9 , АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

Повне судове рішення складено 28.07.2023.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ