Ухвала

від 27.07.2023 по справі 400/335/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/335/23

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 р. у справі № 400/335/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аланд-Плюс" до Головного управління ДПС у Волинській області , Державної податкова служба України про визнання дій протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 22.02.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аланд-Плюс" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнив.

На зазначене рішення суду Головне управління ДПС у Волинській області 23.03.2023 вперше подало апеляційну скаргу.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.03.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 по справі № 400/335/23 залишив без руху, у зв`язку із не сплатою судового збору. Надав строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дати отримання копії ухвали без руху.

11.04.2023 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про продовження строку для усунення недоліків, у зв`язку із чим суд ухвалою від 12.04.2023 задовольнив його, встановивши новий строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дати отримання копії цієї ухвали .

26.04.2023 до суду вдруге надійшло клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про продовження строку для усунення недоліків, у зв`язку із чим суд ухвалою від 01.05.2023 задовольнив його, встановивши новий строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дати отримання копії цієї ухвали .

Проте, апелянт, не виконавши вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 10.05.2023 втретє звернувся до суду із клопотанням про продовження строку для усунення недоліків.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.05.2023 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про продовження строку для усунення недоліків відмовив та повернув апеляційну скаргу.

29.05.2023 Головне управління ДПС у Волинській області вдруге звернулося до суду апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2023.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.05.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 по справі № 400/335/23 залишив без руху, у зв`язку із не сплатою судового збору. Надав строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дати отримання копії ухвали без руху.

Оскільки у зазначений термін від апелянта до суду не надійшло жодного листа, заяви про продовження строку, заперечення або документу про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції ухвалою від 16.06.2023 повернув апеляційну скаргу.

Крім того, колегія суддів звернула увагу, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

28.06.2023 (згідно трекінга поштового відправлення Укрпошти) Головне управління ДПС у Волинській області, не сплативши судовий збір, втретє звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2023.

Разом із новою апеляційною скаргою скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки ГУ ДПС у Волинській області звернулось із первісною апеляційною скаргою у межах строку визначеного КАС України та після повернення апеляційної скарги 16.06.2023 без зайвих зволікань 28.06.2023 повторно звернулось із апеляційною скаргою.

Також апелянт просив здійснити відстрочку або розстрочку для сплати судового збору або продовжити термін для усунення недоліків для сплати судового збору у цій справі до завершення воєнного стану в України, оскільки внаслідок впровадження воєнного стану контролюючий орган позбавлений можливості щодо сплати судового збору.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.07.2023 апеляційну скаргу залишив без руху та надав апелянту строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали :

- для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наведення інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення;

- для надання документу про сплату судового збору в сумі у загальній сумі 4 026,00 грн.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 11.07.2023, копія ухвали апеляційного суду від 06.07.2023 була доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у Волинській області в підсистемі ЄСІТС Електронний суд 06.07.2023 о 17:31 год.

Таким чином, документ вважається доставленим апелянту 07.07.2023, а тому недоліки апеляційної скарги мали бути усунені у строк до 17.07.2023 включно.

26.07.2023 до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про поновлення строку на апеляційне оскарження без сплати судового збору.

Водночас у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не наведо інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення, тобто апелянт не навів інших підстав для поновлення строку аніж ті які були зазначенні разом із апеляційною скаргою і які суд апеляційної інстанції визнав неповажними.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що лише посилання на подачу апеляційної скарги втретє у найкоротші строки після останнього повернення апеляційної скарги без усунення недоліків апеляційної скарги не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади .

Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 320/2061/20 .

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Щодо посилань апелянта на постанову Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (справа № 209/1396/19), колегія суддів зазначає, що у вказаному судовому рішенні судом було застосовано наведений вище підхід в частині надання оцінки тим обставинам, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, періоду часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, та яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. У наведених скаржником справах підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги слугувала відсутність доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу. Суд врахував, що повертаючи апеляційну скаргу з наведених підстав, остання без руху не залишається і у скаржника в силу вимог закону відсутній час на усунення недоліків апеляційної скарги.

Натомість, у цій справі повернення вперше поданої апеляційної скарги зумовлене несплатою судового збору у встановленому законом розмірі. При цьому апелянтом не надавались належні докази неможливості такої сплати або вчинення ним усіх можливих і залежних дій задля своєчасного виконання вказаного процесуального обов`язку.

Відтак, постанова Верховного Суду, на яку послався скаржник, ухвалена за відмінних обставин справи та не є релевантними до обставин цієї справи.

Суд вважає недоречними посилання апелянта на практику ЄСПЛ, оскільки висновки цього суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року (справа № 9901/511/19).

З урахуванням приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Відтак, посилання апелянта на наявність підстав для поновлення судом пропущеного строку на апеляційне оскарження, колегією суддів відхиляються, оскільки за встановлених обставин, в діях останнього не вбачається наміру добросовісної реалізації належного суб`єкту владних повноважень права на апеляційне оскарження. Зазначене свідчить виключно про формальний підхід скаржника до оформлення апеляційної скарги.

Тотожний підхід був застосований Верховним Судом при розгляді справи № 640/11452/19 12 жовтня 2022 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому, невмотивоване задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду суб`єкта владних повноважень, утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.

У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання обов`язків.

Відповідно частини 2 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого його користь).

Відповідно пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 298, 299, 325, 328 КАС України, суд-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк