Постанова

від 28.07.2023 по справі 420/11972/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року

м. Київ

справа № 420/11972/20

касаційне провадження № К/9901/32652/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотіс»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Танасогло Т.М.; судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.)

у справі № 420/11972/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотіс»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новотіс» (далі - ТОВ «Новотіс», позивач, платник, товариство, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2020 року № 0002770501.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки господарські операції з постачальником пшениці були реальними, що підтверджено належим чином оформленими первинними документами. Щодо перенесення від`ємного значення з податку на додану вартість (податкового кредиту) звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, то законодавець не визначив його порядку, а тому підприємство самостійно обирає можливий варіант черговості врахування залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів при погашенні податкових зобов`язань поточного звітного (податкового) періоду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позов задоволено.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання пшениці у Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА») спричинили реальні зміни майнового стану платника, який розпорядився нею в подальшому з певною економічною метою, тому висновки відповідача про відсутність факту реальної поставки є безпідставними. Крім того, зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем підпункту «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов`язання на суму 31 454,00 грн, є необґрунтованими та не підтверджені матеріалами справи.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом не носили реального характеру.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Новотіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що судом апеляційної інстанції не надана правова оцінка висновкам податкового органу щодо заниження платником податкового зобов`язання на суму 31 454,00 грн. Щодо завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за червень 2020 року у розмірі 578 464,00 грн, яке виникло при взаємовідносинах з ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» у вересні 2019 року, платник наголосив, що виконання спірних господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Наголошує, що судом апеляційної інстанції не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13 липня 2021 року у справі № 815/7122/14, від 20 березня 2020 року у справі № 813/1872/13-а, від 05 лютого 2020 року у справі № 823/1519/16.

Ухвалою від 01 листопада 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Новотіс».

17 листопада 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Новотіс» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), яке становить більше 100 000,00 грн з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт від 14 вересня 2020 року № 000138/15-32-05-01/38718855.

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлені порушення платником:

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ПК України, статті 1, частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4, 2.7 Глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року, внаслідок чого завищено податковий кредит (рядок 17 декларації з ПДВ) на суму 578 464,00 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, (рядок 21 декларації з ПДВ) за червень 2020 року у сумі 578 464,00 грн;

підпункту «в пункту 200.4 статті 200 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ (рядок 19 декларації з ПДВ) на загальну суму 31 454,00 грн, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за червень 2020 року у розмірі 31 454,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію про нереальність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА», контролюючий орган зазначив про неможливість встановлення фактичного місця переходу права власності на товар, оскільки відповідно до умов договорів ТОВ «Новотіс» здійснює придбання товару у ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» на умовах EXW - Товариства з обмеженою відповідальністю «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ», Україна, м. Одеса, вул. Центральна, 20а, а реалізує товар за договором комісії Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» на умовах EXW - Товариства з обмеженою відповідальністю «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ», м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20а. Таким чином, придбання товару відбувається в м. Одеса, а реалізація - у м. Чорноморськ, при цьому документи про переміщення товару до перевірки не надано. Крім того, платником не було надано до перевірки паспорти, сертифікати або посвідчення якості товару. Також, податковий орган посилався на наявність кримінальних проваджень відносно засновників ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» та обрив ланцюга постачання товару.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2020 року № 0002770501, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на суму 609 918,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За унормуванням пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За правилами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом першої інстанції було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: актів прийому-передачі товару; видаткових накладних; платіжних доручень; податкових накладних.

Крім того, на підтвердження подальшої реалізації придбаного у контрагента товару, позивачем додано до матеріалів справи копії договорів, актів прийому-передачі товару, доручення на реалізацію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача і виходив з того, що з наданих до перевірки первинних документів неможливо встановити фактичне місце переходу права власності на товар. Придбання товару відбувається в м. Одеса, а реалізація - у м. Чорноморськ, при цьому документи про переміщення товару до перевірки не надано. Крім того, платником не було надано до перевірки паспорти, сертифікати або посвідчення якості товару.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не надано оцінки листу ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» від 12 вересня 2019 року № 12/09 (із зазначенням правильної адреси місця поставки товару) та листу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» від 04 листопада 2020 року № 496 з показниками лабораторних досліджень товару та реєстром прийнятого вантажу.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції взагалі не надано оцінки висновкам акта перевірки в частині порушення платником підпункту «в пункту 200.4 статті 200 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ (рядок 19 декларації з ПДВ) на загальну суму 31 454,00 грн, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, (рядок 21 декларації з ПДВ) за червень 2020 року у розмірі 31 454,00 грн.

За таких обставин, Верховний Суд не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, який, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вказав про необґрунтованість позовних вимог без повного з`ясування всіх фактичних обставин у справі.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотіс» задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова