Рішення

від 12.06.2023 по справі 757/63807/18-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/63807/18-ц

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Лещенко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Конончука Д.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_4 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за розпискою від 30 грудня 2014 року у розмірі 107356 грн. 14 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з розпискою від 30.12.2014 ОСОБА_4 зобов`язаний повернути грошові кошти колишнім акціонерам ПАТ «Підприємство Райагропостач» - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 пропорційно до належних їм акцій у розмірі, що еквівалентна вартості двоповерхової адміністративної будівлі, загальною площею 800 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка мала бути погоджена до 30.12.2015. До травня 2018 року відповідач регулярно запевняв усіх вищезазначених осіб про те, що борг буде сплачено найближчим часом, однак повернення боргу не здійснив. З огляду на те, що відповідач ухилився від повернення заборгованості та остаточного погодження її суми, кредитори у порядку, вказаному у розписці, самостійно провели незалежну оцінку вищевказаної будівлі. Згідно з експертним висновком від 22.08.2018, ринкова вартість будівлі становить 867 242 грн. Оскільки на момент відчуження акцій ПАТ «Підприємство Райагропостач» позивач володів 174 679 акцій (12,38 % у процентному співвідношенні до кількості акцій колишніх акціонерів) сума грошових коштів, яку відповідач зобов`язаний повернути, складає 107 356,14 грн. (сума оцінки/кількість акцій у процентах). Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання, що виникло на підставі розписки від 30.12.2014, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2020 року справу передано для розгляду за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2023 року, головуючим суддею у справі визначено Лещенко О.В.

10 лютого 2023 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11 квітня 2023 року представником відповідача - адвокатом Круглик В.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про невизнання позовних вимог з огляду на наступне. Так, відповідач не підписував розписку про яку зазначає позивач у позові, не отримував від позивача грошових коштів, та не отримував у власність приміщення, загальною площею 800 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 . Як вбачається з договору № 19БК купівлі - продажу цінних паперів від 30.12.2014, на виконання вказаного договору відповідач придбав у позивача прості іменні акції у бездокументарній формі у кількості 174 679 шт. за 8 733 грн. 95 коп. Згідно квитанції №2760 від 30.12.2014 відповідач здійснив повний розрахунок за придбані акції. Таким чином відповідач придбав 80,3 % акцій ПАТ «Райагропостач». Будь-яких розписок та обіцянок щодо виплати коштів у майбутньому відповідач не підписував та не давав, оскільки повністю розрахувався з продавцями акцій. Приміщення загальною площею 800 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 відсутнє. Зазначена у позові розписка, зокрема, підпис відповідача належить не йому, оскільки він категорично заперечує це, будь-яких розписок аналогічного змісту він ніколи не бачив та не підписував. З даного приводу відповідач звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою, оскільки в діях позивача вбачається ознаки злочину, передбачено го ст. 358 КК України (підробка підпису відповідача). Розписка, яка міститься в матеріалах справи не містить відомостей про суму та дату передання коштів позивачем відповідачу. Таким чином, дана розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Крім того, зміст розписки є суперечливим, зокрема, з тексту розписки не вбачається моменту передання грошових коштів, що є обов`язковою умовою для того, щоб договір вважався укладеним. Також, в розписці не вказано порядку повернення грошових коштів. Крім того, розписка оформлена у печатній формі і не вказано, яку суму відповідач отримав і яку саме суму він має повернути на момент укладення цієї розписки, порядку повернення, тобто він є незрозумілим, адже в тексті зазанчено: «зобов`язуюсь повернути грошові кошти, у сумі, що буде визначена до 30.12.2015 за домовленістю з колишніми акціонерами ПрАТ «Підприємство Райагропостач» за двоповерхову адміністративну будівлю, загальною площею 800 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , або у разі неповернення зобов`язуюся продати вказану будівлю іншим особам та повернути грошові кошти у сумі, що буде визначена до 30.12.2015». Зі змісту розписки чітко визначено домовленість між сторонами щодо продажу вищезазначеного нерухомого майна у майбутньому і повернення коштів саме за продаж цього майна. З цього випливає, права і обов`язки сторін за цим договором не можуть виникнути до передачі грошей або інших речей, зокрема, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна також містить інші умови укладення та права і обов`язки сторін. Зміст розписки не породжує між сторонами зобов`язання щодо повернення коштів та стягнення позивачем заборгованості за цією розпискою. Крім того, продаж зазначеного майна не відбувся у зазначені терміни у розписці. Оцінка нерухомого майна теж є суперечливою за умов цього договору, оскільки навмання визначена сума коштів, яка має бути повернута позивачу є необґрунтованою і недоведеною по суті, а виходить лише з міркувань та незалежної оцінки позивача. Відсутність погодженої дії двох сторін договору позики від 30.12.2014, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та іншими особами, які не є стороною спору, зокрема щодо отримання позичальником грошових коштів саме від позивача, вказує на відсутність законодавчо визначених ознак правочину. Укладений договір є свідченням наміру, а можливо початку дії, - передачі коштів, але не має можливості зрозуміти, коли ця дія відбулась чи буде завершена. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Розписка яка міститься в матеріалах справи не містить відомостей про суму та дату передання коштів позивачем відповідачу. Тому, на думку сторони відповідача, даний позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з зазначених у ньому підстав.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову та підтримав свої аргументи, викладені у відповіді на відзив та у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши повно та всебічно наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано ррозписку, складену у простій письмовій формі, від 30 грудня 2014 року зі змісту якої вбачається, що « ОСОБА_4 зобов`язався повернути грошові кошти колишнім акціонерам ПАТ «Підприємство Райаргопостач», в тому числі ОСОБА_3 , пропорційно до належних їм акцій у розмірі, що еквівалентно вартості двоповерхової будівлі, загальною площею 800 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 яка мала бути погоджена до 30.12.2015 року».

Як вбачається з копії договру № 19БВ/1 купівлі - продажу цінних паперів від 30.12.2014 на виконання договору комісії від 30.12.2014 № 19КБ відповідач придбав у ПАТ «Підприємство Райаргопостач» акції прості іменні у бездокументарній формі у кількості 174 679 шт. за 8 733 грн. 95 коп.

Дана обставина також підтверджується копією розпорядження на проведення облікової операції пов`язаної з набуттям (припиненням) прав на цінні папери від 30.12.2014 №4.

У той же день відповідачем подано заявку № 1 від 30.12.2014 на відкриття рахунку в цінних паперах та між ПАТ «Полікомбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір №11-16/487Д про обслуговування рахунку в цінних паперах від 30.12.2014.

Згідно копії квитанції № 2760 від 30.12.2014 вбачається, що відповідач здійснив повний розрахунок за придбані акції.

Таким чином відповідачем придбано 80,3 % акцій ПАТ Підприємство «Райагропостач».

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України, відповідно до частини першої якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З аналізу даної статті вбачається, що однією з найрозповсюдженіших підстав виникнення зобовязання є цивільно-правовий договір, визначення якого є у статті 626 ЦК України. Зокрема, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (частина четверта стаття 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом наведених норм, не кожна домовленість набуває ознак договору.

У частині першій статті 526 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

Це означає, що такий договір набуває чинності тільки після передачі майна, коштів, після чого всі обов`язки покладаються лише на позичальника.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

В ході судового розгляду судом встановлено, що надана стороною позивача на підтвердження позовних вимог розписка від 30.12.2014, не містить у собі відомостей про одержання відповідачем грошових коштів від позивача. В тексті розписки не підтверджено факт передання позивачем відповідачу грошових коштів, що є обов`язковою умовою для того, щоб договір вважався укладеним.

Розписка оформлена у друкованій формі і не вказано, яку суму відповідач отримав і яку саме суму він має повернути на момент укладення спірної розписки, не зазначений порядок повернення грошових коштів, зокрема текст розписки містить наступне: «зобов`язуюсь повернути грошові кошти, у сумі, що буде визначена до 30.12.2015 року за домовленістю з колишніми акціонерами ПрАТ "Підприємство «Райагропостач» за двоповерхову адміністративну будівлю, загальною площею 800 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , або у разі неповернення зобов`язуюся продати вказану будівлю іншим особам та повернути грошові кошти у сумі, що буде визначена до 30.12.2015 року».

Суд виходить з того, що у розписці чітко визначено домовленість між сторонами щодо продажу вищезазначеного нерухомого майна у майбутньому і повернення коштів саме за продаж цього майна. З цього випливає, що права і обов`язки сторін за цим договором не можуть виникнути до передачі грошей або інших речей.

Крім того, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії.

При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

У разі встановлення отримання позичальником меншої кількості грошей або речей, ніж вказано в договорі, вважається, що договір був укладений на фактично одержану ним кількість грошей або речей.

Законодавством визначено, що момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем.

Відповідно до статті 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Як убачається з матеріалів справи позивачем не надано суду заяву відповідача про те, що гроші від позикодавця ОСОБА_3 за цим договором ним отримано до його підписання або під час підписання. Відсутня заява також і про отримання грошових коштів після підписання договору позики. Також відсутні будь-які докази про передачу нерухомого майна, визначеного у розписці чи оформлення його на відповідача за умов, які б вказували на виконання зобов`язань за цим договором. Такі права і обов`язки між сторонами за ознак, всіх істотних умов цього договору не виникли.

За спірним договором позики позивач ОСОБА_3 є не єдиним позикодавцем, а одним із колишніх акціонерів, і лише він має претензії нібито за не виконання умов і повернення коштів.

Відсутність погодженої дії двох сторін договору позики від 30.12.2014, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та іншими особами, які не є стороною спору, зокрема щодо отримання позичальником грошових коштів саме від позивача, вказує на відсутність законодавчо визначених ознак правочину.

Укладений договір є свідченням наміру, а можливо початку дії, - передачі коштів, але не має можливості зрозуміти, коли ця дія відбулась чи буде завершена.

Отже, зміст наданої розписки є суперечливим та не підтверджує укладення між сторонами договору позики, оскільки не зазначено взагалі суму, яку відповідач має повернути, не підтверджує факт отримання відповідачем у борг певної грошової суми від позивача.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, а також Верховним Судом - у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

За умовами розписки зобов`язання між сторонами саме мають виникати з поверненням коштів від продажу адміністративної будівлі у сумі, що буде визначена до 30.12.2015, але такий вид договору вказує як на форму попереднього договору перед продажем майна у простій письмовій формі, домовляючись про всі умови продажу, строки, майбутню вартість. Проте, якщо позивач під час укладення саме такої форми договори також не врахував, що саме подібний договір, який тлумачиться як «попередній договір», а не «договір позики» (розписка), відповідно до статті 635 ЦК України укладається у формі, встановленій для основного договору, а саме нотаріальній. Недотримання такої форми призведе до нікчемності попереднього договору, що фактично створює негативні майнові наслідки для продавця такого майна.

В даному випадку договір позики також не створює такої форми домовленості та зобов`язань між сторонами щодо майбутнього продажу нерухомого майна, а саме адміністративної будівлі, загальною площею 800 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

Попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, судом встановлено, що розписка, налана стороною позивача на підтвердження позовних вимоги, не містить відомостей про суму та дату передання коштів позивачем відповідачу.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, виконання зобовя`зання за цими договорами, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Так як позов пред`явлений про стягнення заборгованості за розпискою (договором позики) позивач має підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Повернення коштів за розпискою як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу зазначеного в ній майна у визначені строки або факт передачі спірної суми відповідачу у борг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту наявності правовідносин за договором позики, які визначені статтями 1046, 1047 ЦК України між позивачем і відповідачем, дійсний зміст та достовірність документального отримання коштів, на підставі якого доказується факт укладення саме договору позики і його умов.

Боргова розписка, яка не містить посилання на момент передання грошових коштів, а умови надання та повернення коштів є суперечливими, не може свідчити про укладання договору позики (постанова ВС у справі № 632/2209/16 від 04.03.2020).

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів (постанова Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16-ц,).

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Отже, не заперечуючи факту наміру, відповідач заперечує отримання у борг будь-яких коштів та зобов`язання повернути їх, оскільки розписка була написана з метою вирішення питання щодо відчуження ним нерухомого майна у майбутньому в усній формі. Неправильно складена боргова розписка, не несе наслідків за зобов`язаннями, які не виникли, а лише мали умови зобов`язання у майбутньому як попередня умова, яка залишилася не укладеною.

Крім того, судом встановлено, що 30.12.2014 між відповідачем та ПАТ «Полікомбанк» укладено договір комісії №19БК на купівлю цінних паперів у загальній кількості 1 411 088 штук.

Як вбачається з договору № 19БВ/2 купівлі - продажу цінних паперів від 30.12.2014 укладеного між ПАТ «Полікомбанк» як покупцем та ОСОБА_3 як продавцем на виконання договору комісії від 30.12.2014 № 19КБ, продавець придбав для відповідача у позивача акції прості іменні у бездокументарній формі у кількості 174679 шт. 8733 грн. 95 коп.

Дана обставина також підтверджується розпорядженням на проведення облікової операції пов`язаної з набуттям (припиненням) прав на цінні папери від 30.12.2014 №4.

Відповідачем подано заявку №1 від 30.12.2014 на відкриття рахунку в цінних паперах та як наслідок між ПАТ «Полікомбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір №11-16/487Д про обслуговування рахунку в цінних паперах від 30.12.2014.

Згідно квитанції № 2760 від 30.12.2014 відповідач здійснив повний розрахунок за усі придбані акції з усіма акціонерами, в тому числі і з ОСОБА_3 . Таким чином відповідач придбав 80,3050 % акцій ПАТ «Підприємство Райагропостач».

20.12.2014 між відповідачем (комітент) та ПАТ «Полікомбанк» (комісіонер) було укладено акт приймання - передачі виконаних робіт до договору комісії на купівлю цінних паперів від 30.12.2014 року №19БК.

Того ж дня, ПАТ «Полікомбанк» (комісіонер) надав відповідачу звіт комісіонера по договору комісії на купівлю цінних паперів від 30.12.2014 №19БК, з якого вбачається що загальна сума за договором купівлі-продажу цінних паперів становить 70 554, 40 грн. з них: 59 542,19 грн сплачено третім особам продавцям цінних паперів готівкою через касу Полікомбанку , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

В подальшому 09.07.2015 відповідачем продано 10 % акцій (175 800 шт.) в статутному капіталі підприємства ОСОБА_12 . Вартість продажу становила 8790 грн. 00 коп.

Також, в 2020 році, відповідач продав залишок своїх акцій (1 235 288 шт.) за ціною 61 764 грн. 40 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Факт оплати та купівля цінних паперів не оспорюється і визнається, що спростовує доводи позивача про стягнення уявної заборгованості.

Також відповідач зазначає, що приміщення, загальною площею 800 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 відсутнє та у власності ПАТ Підприємство «Райагропостач» ніколи не перебувало.

Натомість в реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 міститься інформація про будівлю загальною площею 786,9 кв. м. Таким чином у розписці є невідповідність щодо розміру площі приміщення.

Таким чином, судом з досліджених доказів встановлено, що договір від 30.12.2014 є таким, що неукладений, а тому у його сторін не виникло будь-яких зобов`язань щодо виконання йог оумов, оскільки з неукладеного правочину не виникають договірні зобов`язання, він не породжує жодних цивільних правовідносин, а значить він і не породжує для сторін правочину будь-яких прав та обов`язків.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні не встановлено наявності між сторонами правовідносин за договором позики, факту отримання відповідачем грошових коштів, а також зі змісту розписки від 30.12.2014 судом не встановлено наявності ознак боргового документу, а тому позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості суд залишає без задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2021 року № 753/11670/17.

Представником відповідача - адвокатом Круглик В. подано до суду заяву про стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 гривень, з яких: 20 000 грн. - витрати на правову допомогу; 10 000 грн. - гонорар у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, стороною відповідача надано: копію договору № 07/04-23 від 07.04.2023 про надання відповідачу правової допомоги адвокатом Кругликом В.В., копію свідоцтва ОСОБА_2 про право на зайняття адвокатською, копію ордеру №1377798 від 10.04.2023, копії Акту 06/06-23 від 06.06.2023 до Договору про надання професійної правничої допомоги №07/04-23 про надання юридичних послуг на суму 20 000 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордеру №54 від 06.06.2023 про оплату послуг адвоката відповідачем на суму 20 000 грн.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв Валового обороту, вимог розумності та справедливості.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визнання розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободо договору, закріпленому в статті 626 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції України.

Дана позиція викладена в додатковій постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №873/244/21.

Враховуючи заяву представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу та оцінюючи складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом, суд приходить до висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення розміру витрат на правничу допомогу та факту надання адвокатом професійної правничої допомоги відповідачу у даній справі, тому позовні вимоги в частині стягнення з позивача суми витрат відповідача на правничу допомогу підлягають задоволенню у сумі 30 000 гривень, з яких: 20 000 грн. - витрати на правову допомогу; 10 000 грн. - гонорар у справі.

Витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при поданні позову до суду, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 202, 207, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 147, 263-265, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: 20 000 (двадцять тисяч) грн. - витрати на правову допомогу; 10 000 (десять тисяч) грн. - гонорар у справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду/

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 12.04.2002 року;

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 26.11.1999 року.

Повний текст рішення складено 22.06.2023 року.

Суддя О. В. Лещенко