Рішення

від 27.07.2023 по справі 754/1449/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/1449/23

Провадження № 2/761/6367/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі судових засідань Каніковському Б.А., за участі представника позивача адвоката Крутенко Ю.В., представника відповідача адвоката Домітращук І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трендформер ЄУРОП» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що в період з 01.06.2022 року по 31.10.2022 року він працював на посаді керівника відділу виробництва медіа-контенту ТОВ «ТрендформерЄуроп». Наказом № 80 (к) від 27.10.2022 року він був звільнений з займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 31.10.2022 року. В день звільнення відповідач не виплатив йому ані заробітну плату за жовтень 2022 року, ані компенсацію за невикористану відпустку. 02.11.2022 року позивач отримав заробітну плату за жовтень 2022 року. 10.11.2022 року позивач письмово звернувся із вимогою до відповідача щодо сплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку. 18.11.2022 року відповідач сплатив йому компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 15733,60 грн. Таким чином, відповідач допустив затримку розрахунку при звільненні в період з 01.11.2022 року по 17.11.2022 року включно, що становить 17 днів та складає 31774,70 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. На підставі наведеного просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 31774,70 грн.

Ухвалою судді від 17.03.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначено справу до розгляду, витребувано докази за клопотанням представника позивача.

30.05.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, зазначає про те, що затримка розрахунку відбулась внаслідок непереборної сили, а саме військової агресії з боку рф, що стало підставою для введення воєнного стану. Протягом жовтня 20022 року, зокрема, 31.10.2022 року в день звільнення позивача, мали місце ракетні удари по об`єктах критичної інфраструктури, що спричинило неконтрольовані відключення електропостачання та порушило ведення товариством діяльності. Товариство вжило всіх необхідних заходів та здійснило остаточний розрахунок із позивачем 02.11.2022 року та 18.11.2022 року. На підставі наведеного просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки його вимоги безпідставні.

20.06.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому сторона позивача наполягає на задоволенні, вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що не підтверджуються доказами.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача Домітращук І.М. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, між тим, спираючись на судову практику Верховного Суду, просила суд, в разі задоволення позову, зменшити розмір середнього заробітку, оскільки час затримки розрахунку не є значним і та сума, яку просить стягнути позивач, вдвічі вище за ту, яку йому сплатили при звільненні.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступні міркування.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач в період з 01.06.2022 року по 31.10.2022 року перебував у трудових відносинах із відповідачем.

Наказом ТОВ «ТрендформерЄуроп» № 80 (к) від 27.10.2022 року позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 31.10.2022 року.

02.11.2022 року позивач отримав розрахунок по заробітній платі за жовтень 2022 року в сумі 48082,48 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

18.11.2022 року позивач отримав компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 15733,60 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захистправа працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Таким чином, в даному випадку встановлено, що відповідач допустив затримку розрахунку при звільненні позивача на 17 днів, тобто з 01.11.2022 року по 17.11.2022 року, тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає неспроможними посилання представника відповідача на обставини непереборної сили, а саме військової агресії з боку рф, внаслідок якої сталася затримка розрахунку при звільненні, оскільки нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19.

Також не знаходить суд підстав для зменшення розміру середнього заробітку, який позивач просить стягнути за час затримки розрахунку, виходячи з наступного.

Для зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмірпростроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- іншіобставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Зазначені висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, який складає 17 днів (з 01.11.2022 року по 17.11.2022 року включно) в сумі 31774,70 грн., виходячи з наступного розрахунку 1869,10 - середньоденна заробітна плата х 17 днів = 31774, 70 грн.

З огляду на те, що відповідач провів розрахунок по заробітній платі за жовтень 2022 року в сумі 48082,48 грн. із позивачем із затриманням (02.11.2022 року), а компенсацію за невикористану відпустку в сумі 15733,60 грн., виплатив 18.11.2022 року,сума середнього заробітку, яку позивач просить стягнути є співмірною, справедливою та помірною для її стягнення з відповідача, її перевищення в порівнянні із виплаченими сумами є незначним, тому підстави для її зменшення відсутні.

У пункті 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшовдо висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 116, 117 КЗпП України, для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Проведений позивачем розрахунок середнього заробітку відповідає положенням Порядку № 100, тому суд стягує з відповідача на користь позивача 31774,70 грн. в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 76, 77, 81, 259, 263, 264, 265, 272, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трендформер ЄУРОП» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрендформерЄуроп» (ідентифікаційний код 44908272) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 31774 (тридцять одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн. 70 коп. без врахування відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трендформер ЄУРОП»(ідентифікаційний код 44908272) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 31.07.2023 року.

Суддя: Ю.О. Матвєєва

27 липня 2023 року