Постанова

від 25.07.2023 по справі 565/482/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2023 року

м. Рівне

Справа № 565/482/23

Провадження № 22-ц/4815/925/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.

секретар судового засідання - Пиляй І. С.

учасники справи:

заявник, позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 08 червня 2023 року у складі судді Котик Л. О., постановлену в смт. Володимирець Рівненської області,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна.

Одночасно з позовом подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом вилучення транспортного засобу, марки BMW X3, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , передавши його на збереження на штрафмайданчик Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Рівненській області. В обґрунтування заяви посилався на те, що ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 березня 2023 року у справі забезпечено позов, шляхом накладення арешту на спірний автомобіль та земельну ділянку. Однак, після подачі позову до суду, на т транспортному засобі виявлено механічні пошкодження, які в подальшому можуть призвести до його знищення. Дані пошкодження призводять до знецінення вартості спірного автомобіля. Також відомі факти, що даним автомобілем користуються треті особи, що також може утруднити виконання рішення суду у разі визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль.

З урахуванням заяви про уточнення заяви про забезпечення позову, просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони користуватися ОСОБА_2 та будь-яким третім особам транспортним засобом, марки BMW X3, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вважає, що даним автомобілем не можуть користуватися як сторони, а також треті особи, оскільки у позивача з відповідачем виник спір з приводу розподілу спільного майна і є загроза, у випадку можливого задоволення позову, утруднення виконання рішення суду, що призведе до порушення його права власності на автомобіль.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 08 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони користуватися ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , та будь-яким третім особам транспортним засобом, марки BMW X3, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвала суду першої інстанції вмотивована наявністю належних та достовірних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання рішення суду.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою за невідповідності фактичним обставинам справи, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд прийшов до висновку про існування реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду у справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, зіславшись на те, що ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 березня 2023 року у справі забезпечено позов, шляхом накладення арешту на спірний автомобіль та земельну ділянку, однак після подачі позову до суду на транспортному засобі виявлено механічні пошкодження, які в подальшому можуть призвести до його знищення, і які призводять до знецінення вартості спірного автомобіля, а також відомі факти, що даним автомобілем користуються треті особи, що також може затруднити виконання рішення суду у разі визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль. Стверджує, що забороняючи їй у порядку забезпечення позову про поділ майна подружжя користуватись та керувати транспортним засобом марки BMW X3, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд керувався лише надуманими позивачем підставами для забезпечення позову, адже позивач жодними доказами не довів факту спричинення нею механічних пошкоджень автомобіля, а також не надав жодних доказів того, що спірним автомобілем користуються будь-які треті особи. Зазначає, що пошкодження автомобіля, на яке вказує позивач у своїй заяві, було наявне ще на момент придбання нею цього автомобіля, а тому висновок суду про те, що незастосування заходу, зазначеного в заяві про забезпечення позову, призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, є необґрунтованим та непідтвердженим належними доказами. Додає, що заборона експлуатації та керування спірним транспортним засобом не може вплинути на виконання рішення суду у разі задоволення позову та суперечить конструкції забезпечення позову. Доводить, що заборона користування транспортним засобом є надмірним тягарем, який обмежує її право як власника транспортного засобу на його експлуатацію та використання для вирішення важливих сімейних та робочих потреб, що неодмінно призведе до завдання їй матеріальної та моральної шкоди, або ж взагалі до непоправних негативних наслідків. Покликаючись на те, що висновок суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову зроблений без повного дослідження усіх обставин, зазначених у заяві про забезпечення позову та з порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна звернувся ОСОБА_1 .

Одночасно подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом вилучення транспортного засобу, марки BMW X3, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , передавши його на збереження на штрафмайданчик Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Рівненській області, а згодом уточнив позовні вимоги та просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони користуватися ОСОБА_2 та будь-яким третім особам транспортним засобом.

Отже, спірним майном є транспортний засіб, марки BMW X3, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, марки НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Поруч із цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як встановлено судом, заява позивача про накладення заборони користування відповідачкою та третіми особами спірним автомобілем зумовлена його припущеннями про те, що на транспортному засобі з`явилися пошкодження, а тому він втрачає свою товарну цінність, що призводить до зменшення вартості спільного майна подружжя, яке є предметом спору, а в подальшому може викликати утруднення виконання судового рішення. При цьому, заявником не надано жодних доказів на підтвердження своєї заяви про появу механічних пошкодження автомобіля, дати їх виникнення, причини та ступеня ушкодження, а також доказів, що ці пошкодження мають місце з вини відповідачки.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).

Припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог не є достатньо обґрунтованим, як того вимагають положення закону.

Апеляційний суд вважає, що заборона експлуатації та керування транспортним засобом є надмірним тягарем для відповідачки як власника цього транспортного засобу, який обмежує її право користування своєю власністю для задоволення своїх потреб, і який не може вплинути на виконання судового рішення в майбутньому.

Зважаючи на це, такий вид забезпечення позову, як накладення заборони на користування транспортним засобом не відповідає позовним вимогам, є безпідставним та таким, що не забезпечує позовні вимоги.

Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує, що накладення арешту на автомобіль проведене судом без визначення його вартості та, відповідно, без дотримання принципу співмірності вжитих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно (справа № 127/4029/15, постанова від 03.10.2018 року).

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а такий вид забезпечення позову, як заборона користування транспортним засобом власнику та третім особам без визначення ціни позову до розгляду справи по суті порушує принцип співмірності виду забезпечення позову та позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, у зв`язку з чим заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, за подання до суду апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп., який підлягає стягненню на її користь із позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 08 червня 2023 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 липня 2023 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. О.

Хилевич С. В.