Постанова

від 04.07.2023 по справі 18/113-53/81

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2023 р. Справа№ 18/113-53/81

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 04.07.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2023

за скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 34029225

у справі №18/113-53/81 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Закритого акціонерного товариства Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Укрелектроват"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

за участю Київської міської прокуратури

про стягнення 154268280,35 грн

УСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 18/113-53/81 за позовом Закритого акціонерного товариства "Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", за участю Прокуратури міста Києва про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року у справі № 18/113-53/81 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Закритого акціонерного товариства Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" 2 562 101,36 грн. основного боргу, 1 207 585,52 грн. курсової різниці при зміні валютних курсів, 118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором № 1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 року та угоди № 1 від 19.05.1998 року, 1 283 659,85 грн. три проценти річних від простроченої суми, 4020411,84 грн. комісійної винагороди згідно з договором доручення № 1348А від 02.03.1998 року і угодою № 1 від 19.05.1998 року, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012 року, рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року у справі № 18/113-53/81 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2012 року 08.02.2012 року видано наказ у справі № 18/113-53/81. На адресу Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просив суд: визнати незаконними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо прийняття постанови від 27.08.2021 року про поновлення виконавчого провадження № 34029225; визнати недійсною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо прийняття постанови від 27.08.2021 року про поновлення виконавчого провадження № 34029225. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 року у справі № 18/113-53/81, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 року, у задоволенні скарги відмовлено. Постановою Верховного Суду від 07.12.2022 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 року у справі № 18/113-53/81 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у задоволенні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 34029225 відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу і прийняти нове рішення про задоволення скарги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови про поновлення виконавчого провадження, у державного виконавця була відсутня законна підстава, яка б надавала право поновити це провадження та вчиняти будь-які дії в подальшому по ньому. Також відповідач зазначає про не дослідження судом першої інстанції всіх обставин справи, наявність чи відсутність факту не набрання чинності ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2021 та посилається на повідомлення ним державного виконавця про оскарження такої ухвали.

Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу у справі №18/113-53/81 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №18/113-53/81 та призначено розгляд справи.

Розгляд справи відкладався.

На адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача заперечив проти апеляційної скарги і просив суд оскаржувану ухвалу залишити без змін. При цьому позивач зазначив, що постанова про поновлення виконавчого провадження державним виконавцем винесена після усунення обставин, які спричинили його зупинення та відповідачем не доведено, які саме порушення були вчинені державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови.

Також, 28.06.2023 від представника відповідача надійшли письмові заперечення щодо відзиву на апеляційну скаргу.

У судове засідання з`явилися представники позивача (стягувача), відповідача (боржника) та державний виконавець. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представник позивача та державний виконавець заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Представник прокуратури в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений шляхом доставки процесуальних документів в Електронний кабінет (доставлено 20.06.2023), що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника прокуратури.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), який регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців та є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державних та приватних виконавців.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконання або надмірно його затримувати, а держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2012 року видано наказ у справі № 18/113-53/81 від 08.02.2012 року.

В свою чергу, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 28.08.2012 року на підставі ст.ст. 17, 19 ,21, 25 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34029225 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі № 18/113-53/81.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2014 року у справі №761/21069/14-к (провадження №1-кс/761/8248/2014) надано слідчому СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві тимчасовий доступ до документів виконавчого провадження 34029225, що перебувають у володінні Державної виконавчої служби України з можливістю їх вилучення. Оперативним уповноваженим ВДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві 14.08.2014 року складено протокол тимчасового доступу до речей і документів та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до ч. 7 ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час вчинення відповідних дій) виїмка документа виконавчого провадження здійснюється виключно за рішенням суду. При проведенні виїмки оригіналу виконавчого документа чи виконавчого провадження суд у своєму рішенні зазначає про зупинення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час вчинення відповідних дій) протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року у справі № 18/113-53/81 за скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" визнано незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незупинення виконавчого провадження № 34029225 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року №18/113-53/81. Зобов`язано відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження 34029225 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 у справі №18/113-53/81 на період вилучення оригіналів виконавчого провадження 34029225 та оригіналу виконавчого документу (наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 у справі №18/113-53/81).

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв`язку із вилученням оригіналу виконавчого провадження на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.07.2014 року, виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню до моменту повернення оригіналу виконавчого провадження.

На підставі вказаної постанови від 06.07.2016 року та п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 08.07.2016 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 34029225.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 01.09.2021 року, задоволено клопотання адвоката Сироватки С.С., який діє в інтересах Закритого акціонерного товариства "Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" та зобов`язано відповідальну службову особу СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, яка здійснювала досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42014100000000381 від 23.04.2014 року, повернути володільцю в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оригінали матеріалів виконавчого провадження 34029225, що були вилучені згідно з протоколом 14.08.2014 року у межах указаного вище кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2014 (про тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження № 34029225), що перебували у володінні Державної виконавчої служби України, за адресою: м. Київ, вул. Артема 73.

Супровідним листом від 17.05.2021 року №9308/125/56-2021 на підставі вказаної ухвали Шевченківського районного суду м. Києві від 02.02.2021 року № 761/2894/21 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернуто матеріали виконавчого провадження 34029225 у 4 томах, які останнім отримані 21.05.2021 року.

Проте, за результатами ознайомлення Відділом примусового виконання рішень з повернутими матеріалами виконавчого провадження було виявлено відсутність у них оригіналу виконавчого документа, у зв`язку із чим виконавець звернувся до суду із поданням про видачу йому дубліката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року подання державного виконавця задоволено та видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі №18/113-53/81.

В подальшому, враховуючи повернення матеріалів виконавчого провадження та отримання дублікату наказу суду від 08.02.2012 року у справі № 18/113-53/81, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною від 27.08.2021 року поновлено виконавче провадження № 34029225 на підставі ч. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування поданої скарги на дії державного виконавця боржник - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" посилається на незаконні дії ДВС щодо прийняття постанови від 27.08.2021 року про поновлення виконавчого провадження № 34029225, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови у державного виконавця були відсутні дані щодо законності повернення матеріалів виконавчого провадження № 34029225 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 5 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Згідно положень ч. 3 ст. 100 КПК України документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із ст.ст. 171-174 КПК України, при цьому майно, що було предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскується крім тих, які повертаються власнику.

За системним аналізом зазначених положень КПК України питання про долю речових доказів та повернення майна володільцю під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час провадження - судом.

Чинний кримінальний процесуальний закон розрізняє поняття "суд" та "слідчий суддя", визначаючи стадії кримінального провадження (досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність) здійснення ними своїх повноважень та належним чином розмежовуючи їх (постанова Верхового Суду у справі № 234/17070/19 від 08.12.2020 року).

Тобто, у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання подане в порядку ст. 100 ч. 9 КПК України про долю речових доказів вирішується судом, а не слідчим суддею.

Оскільки оригінали документів виконавчого провадження № 34029225 не були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42014100000000381 від 23.04.2014 року, позаяк вони не містили в собі ознак зазначених в ч. 1 ст. 98 КПК України, та враховуючи, що за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий СВ Шевченківського ВП ГУ НП у м. Києві прийшов до висновку про закриття кримінального провадження №42014100000000381 від 23.04.2014 року в частинні ч. 1 ст. 367 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року у справі № 761/2894/21 зобов`язано повернути матеріали виконавчого провадження № 34029225 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

При цьому, приписами ст. 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, серед яких відсутня ухвала щодо вирішення питання про повернення речових доказів в рамках кримінального провадження, винесена згідно ст. 100 КПК України.

Отже, виходячи з приписів вказаної статті в ухвалі від 02.02.2021 року у справі № 761/2894/21 зазначено, що остання оскарженню не підлягає, разом з тим на неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження у суді згідно ч. 3 ст. 309 КПК України.

Приписами ст. 392 КПК України передбачено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку - судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 232 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням судді, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подано апеляційну скаргу, за якою Київський апеляційний суд ухвалою від 16 березня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі № 761/2894/21 та повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України.

В подальшому постановою Верховного Суду від 23.06.2021 року у справі № 761/2894/21 касаційну скаргу боржника задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зокрема, суд касаційної інстанції при постановленні ухвали та направленні скарги на розгляд до суду апеляційної інстанції дійшов висновку, що за результатом розгляду клопотання адвоката щодо вирішення питання про долю речового доказу у кримінальному провадженні № 42014100000000381, а саме оригіналів матеріалів виконавчого провадження, було винесено ухвалу суддею Шевченківського районного суду м. Києва, а не слідчим суддею, як зазначено в ухвалі апеляційного суду, а отже суддя апеляційного суду переглянув судове рішення, на яке не було подано апеляційної скарги, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.09.2021 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року у справі № 761/2894/21 залишено без змін з підстав того, що матеріали виконавчого провадження не є предметом кримінального правопорушення, у зв`язку з чим підлягають поверненню власнику (законному володільцю). Крім того апеляційний суд зазначив, що оскільки матеріали виконавчого провадження повернуто володільцю в особі Відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України, що свідчить про виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2021, то відсутні підстави для її перегляду.

Таким чином, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року у справі № 761/2894/21 є такою, що постановлена суддею в межах досудового розслідування за № 42014100000000381 від 23.04.2014 року, яке закрито у відповідній частині, та з урахуванням фактичного звернення з апеляційною скаргою, ухвали Київського апеляційного суду від 16.03.2021 року та постанови Верховного Суду від 23.06.2021 року, якою скасовано ухвалу апеляційної інстанції з передачею скарги для подальшого розгляду, набрала законної сили 01.09.2021 року.

Наразі, приписами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено низку обов`язків, виконання яких передбачає вжиття передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зважаючи на наведене та в контексті змісту резолютивної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Києві від 02.02.2021 року у справі № 761/2894/21 суд зазначає, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 27.08.2021 року про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № 34029225 вчинені з урахуванням змісту отриманої ухвали Шевченківського районного суду м. Києві від 02.02.2021 року у справі № 761/2894/21, у спосіб та у відповідності до вимог, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Судом наголошується на законодавчо закріплений імперативний обов`язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватися вимог Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Отже, за наявності застереження в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києві від 02.02.2021 року у справі № 761/2894/21 щодо неможливості її оскарження та за відсутності доказів на підтвердження обставин не набрання чинності вказаною ухвалою, єдиною відповідною дією державного виконавця було поновлення спірного виконавчого провадження.

Згідно до частини 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При цьому, приймаючи до уваги принцип процесуальної економії та враховуючи чинність ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року у справі № 761/2894/21, правомірність якої встановлена за результатами перегляду її в апеляційному порядку, відтак, остання є обов`язковою до виконання на всій території України, суд зазначає, що як на момент первісного звернення зі скаргою 13.09.2021 року, так і на момент даного розгляду скарги боржника на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № НО34029225, навіть враховуючи набрання ухвалою суду від 02.02.2021 року у справі № 761/2894/21 законної сили 01.09.2021 року, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не наведено та судом не встановлено будь-яких неправомірних наслідків поновлення виконавчого провадження № 34029225 постановою від 27.08.2021 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року у справі № 761/2894/21. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Щодо доводів відповідача з приводу повідомлення відділу ДВС про оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2021, суд зазначає, що докази такого повідомлення (клопотання від 28.07.2021 № 01-11490/10-вих та копія накладної про відправлення) додані до апеляційної скарги, проте апеляційна скарга не містить належного обґрунтування неподання таких доказів до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на що, докази надані апелянтом не можуть бути враховані апеляційним судом, тому доводи відповідача щодо повідомлення органу ДВС про оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2021 є непереконливими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №18/113-53/81 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Матеріали справи №18/113-53/81 повернути суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2023 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні з 10.07.2023 по 14.07.2023 та перебування суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П. у відпустці з 17.07.2023 по 30.07.2023).

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук