Ухвала

від 27.07.2023 по справі 908/283/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/20/21-28/37/22-18/122/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

27.07.2023 справа № 908/283/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.,

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.,

за позовом фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Лакомка 2010 (вул. Скворцова, буд.245, офіс 6, м. Запоріжжя, 69106, ідентифікаційний код юридичної особи 37056682)

про визнання недійсним ліцензійного договору

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору фізичної особи-підприємця Пікалової Еліни Володимирівни ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

до відповідача фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Лакомка 2010 (вул. Скворцова, буд.245, офіс 6, м. Запоріжжя, 69106, ідентифікаційний код юридичної особи 37056682)

про визнання недійсним ліцензійного договору

учасники справи:

від позивача: Гришко І.І., ордер ЗП № 115726 від 28.01.2021 (в залі суду)

від відповідача: Пікалов В.В., паспорт НОМЕР_4 (в залі суду); Черкашин І.І., ордер АР №1033135 від 29.03.2018 (в режимі відеоконференції)

від третьої особи: не з`явився

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Пікалова Галина Миколаївна звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю Лакомка 2010, про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017, укладеного Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В.

В обґрунтування звернення з позовом до суду ФОП Пікалова Г.М. зазначала, що оскаржуваний ліцензійний договір від 01.07.2017 № 2 не відповідає її внутрішній волі, оскільки ніколи з ФОП Пікаловим В.В. не укладався, а відтак ФОП Пікалов В.В. набув відповідні майнові права інтелектуальної власності без дозволу ФОП Пікалової Г.М. та поза її волею. Посилається на наявність дефекту волі оспорюваного правочину та вказує на наявність підстав для визнання правочину недійсним на підставі приписів статей 202, 203, 215, 426, 1107, 1109 ЦК України.

ФОП Пікалова Еліна Володимирівна звернулася з позовом до ФОП Пікалова В. В. як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та просила визнати недійсним ліцензійний договір від 01.07.2017 №2 укладений Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В.

Позов обґрунтований тим, що використання торгової марки без дозволу особи, якій належить право на торгову марку є неправомірним та такими, що завдають збитків третій особі - ФОП Пікаловій Е.В., як новому та єдиному власнику торгової марки за свідоцтвом №85551. Водночас ФОП Пікалова Е.В. зазначила, що сторонами ліцензійного договору від 01.07.2017 №2 не досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що порушує її права та охоронювані інтереси як нового власника торгової марки за свідоцтвом №85551.

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Федорова О.В.) від 12.12.2022 у справі № 908/283/21 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни та позову фізичної особи-підприємця Пікалової Еліни Володимирівни відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що доводи ФОП Пікалової Г.М. щодо недійсності ліцензійного договору не знайшли свого підтвердження, оскільки судом встановлений факт нікчемності оскаржуваного правочину, з огляду на що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Враховуючи той факт, що за результатами оцінки змісту оскаржуваного правочину господарський суд дійшов висновку про його нікчемність, оцінки правомірності заявлених позовних вимог та заперечень сторін судом не здійснювалось. Також суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору також не підлягають задоволенню з аналогічних підстав, що слугували підставою для відмови в задоволенні позову ФОП Пікалової Г.М. до ФОП Пікалова В.В. Крім того судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2022 у справі №335/5841/19 визнано недійсним договір відчуження ФОП Пікаловою Г.М. на користь ФОП Пікалової Е.В. торгівельної марки, яка зареєстрована у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг №85551. Таким чином, на момент винесення судового рішення Господарським судом Запорізької області в даній справі права та законні інтереси Пікалової Еліни Володимирівни оскаржуваним ліцензійним договором не порушені. Також суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки у задоволенні позовних вимог по суті спору відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 апеляційну скаргу ФОП Пікалова В.В. залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 у справі № 908/283/21 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 у справі № 908/283/21 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017, який не підписувався позивачем, а тому відповідач набув відповідні майнові права інтелектуальної власності позивача без установлених законом підстав, є неефективним способом захисту порушеного права, адже задоволення позову не призведе до відновлення порушеного права та не матиме наслідком заборони ФОП Пікалову В.В. використовувати об`єкт права інтелектуальної власності ФОП Пікалової Г.М., тобто спір між сторонами не буде вичерпано. Ефективним у цьому випадку способом захисту права, яке ФОП Пікалова Г.М. як власник об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг), вважає порушеним, слід вважати усунення перешкод у користуванні належним їй об`єктом права, обґрунтовуючи свої вимоги в цій справі спростуванням факту укладення нею договору. При цьому суд посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2023 касаційне провадження у справі № 908/283/21 закрито; скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 908/283/21; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд вказав на допущення судами порушення норм процесуального права, а саме статей 236-237 ГПК України щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, які мають значення для справи, у зв`язку з чим суди дійшли передчасних висновків при ухваленні судових рішень зі справи.

Зокрема вказав наступне:

- суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволені позовів з підстав визначених у судових рішеннях, оскільки першочергово мали встановити суб`єктний склад сторін, а саме статус осіб між якими укладено спірний ліцензійний договір від 01.07.2017, хто є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №85551 на момент спірних правовідносин та звернення до суду (з урахуванням договору від 20.06.2018 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та результатів розгляду справи №335/5841/19). А також і те, чи оформлене спірне свідоцтво на фізичну особу-підприємця чи фізичну особу, яка не є підприємцем, чи пов`язане (та як саме) порушене право за захистом якого звернулась особа із здійсненням господарської діяльності як фізична особа-підприємець;

- судам слід було врахувати, що за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, якщо хоча би однією стороною цього зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023, справу № 908/283/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 11.07.2023 прийнято справу № 908/283/21 до розгляду, присвоєно справі номер провадження 35/20/21-28/37/22-18/122/23, призначено підготовче судове засідання на 27.07.2023.

Від відповідача при новому розгляді справи 24.07.2023 надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечив, а також вказав на те, що спір виник між сторонами не як фізичними особами-підприємцями, а як між фізичними особами, оскільки саме фізичні особи є власниками інтелектуальних прав на торгівельну марку «Лускунчик смакунчик».

Представник позивача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з відзивом.

Судом клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання залишено без розгляду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Приписами ст. ст. 1, 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Частиною першою ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пп. 1, 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

З аналізу викладених вище норм слідує, що спір є господарським та підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, а також відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Тобто, до юрисдикції господарського суду не віднесені спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017 (далі Договір), укладеного фізичною особою ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .

В преамбулі оскаржуваного договору зазначено про те, що 01.07.2017 громадянкою України ОСОБА_1 (Ліцензіар ) та ФОП Пікаловим В. В. (Ліцензіат), спільно іменовані надалі Сторони, маючи на увазі, що Ліцензіар володіє правом власності на свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_5 , яке розповсюджується на товари у 29 класі згідно з переліком, зазначеним у свідоцтві, що класифіковані відповідного до МКТП, а Ліцензіат бажає придбати на умовах цього ліцензійного договору невиключну ліцензію на використання свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 85551 на товари у 29 класі згідно з переліком, зазначеним у свідоцтві, що класифіковані відповідно до МКТП, уклали цей договір.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Ліцензіар надає Ліцензіату на термін дії цього договору та за винагороду, що сплачується ліцензіатом, невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_5 , а саме для: Клас 29 - Арахіс оброблений; арахісове масло, горіхи оброблені; картопля хрустка; картопляні кришечки (хрусткі); кукурудзяна олія; масло; насіння соняшникове смажене; соняшникове насіння очищене; пластівці картопляні; ріпакова олія харчова; соняшникова олія харчова; харчова олія.

В розділі 9 Договору також Ліцензіаром зазначена ОСОБА_1 як фізична особа.

Отже, згідно суб`єктного складу сторін спірний ліцензійний договір від 01.07.2017 укладений ОСОБА_1 як фізичною особою.

Також із матеріалів справи вбачається, що власником свідоцтва на знак товарів і послуг № НОМЕР_5 від 10.12.2007 «Лускунчик смакунчик» є ОСОБА_1 .

Отже, право на Торгівельну марку позивач набула не як фізична особа-підприємець, а як громадянка України і в даних правовідносинах вона виступає як фізична особа.

Відносно посилання позивача на те, що сфера використання Торгівельної марки з метою здійснення господарської діяльності суд зазначає, що здійснення позивачем підприємницької діяльності з використанням Торгівельної марки «Лускунчик смакунчик» мало б значення при наявності господарського спору між сторонами. В даному випадку оспорюється сам факт укладення договору, а не господарські відносини сторін договору і визначальним є суб`єктний склад цього договору, стороною якого є ОСОБА_1 як фізична особа. Доводи позивача про використання належної їй Торгівельної марки з метою отримання прибутку не мають правового значення для цілей вирішення питання щодо судової юрисдикції даного спору і не впливають на оцінку судом суб`єктного складу спірного ліцензійного договору.

У даній справі звернення з позовом третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП Пікалова Еліна Володимирівна наявність порушеного права, яке підлягає захисту, обґрунтовувала укладеним з ФОП Пікаловою Галиною Миколаївною 20.06.2018 договором №1 про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_5 .

Обставини укладення цього договору стали предметом дослідження у справі №335/5841/19. Так, рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2022 у справі №335/5841/19 визнано недійсним договір відчуження ОСОБА_1 на користь Пікалової Еліни Володимирівни Торгівельної марки, яка зареєстрована у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_5 .

Судом досліджено, що у справі № 335/5841/19 позовні вимоги заявлені ОСОБА_3 і в обґрунтування пред`явлених вимог зазначалось, що із ОСОБА_1 він перебував у зареєстрованому шлюбі з 12.09.1986 по 24.11.1994 та у повторному шлюбі з 27.08.2005 по 19.06.2018. У 2000 році ним була створена і за ним зареєстрована маслобойня. У 2006 році він запропонував дружині організацію виробництва насіння соняшника смаженого та реєстрацію відповідної торгівельної марки «Лускунчик смакунчик». У 2007 році маслобойня була продана за суму, еквівалентну 20000 доларам США і ці гроші були вкладені в розвиток виробництва насіння соняшника смаженого ТМ «Лускунчик смакунчик». Таким чином, їх подружжя організувало спільну підприємницьку діяльність, що спочатку реалізовувалась ОСОБА_1 . З 2010 року він із колишньою дружиною є співвласниками ТОВ «Лакомка 2010», що займається виробництвом та продажем смаженого насіння ТМ «Лускунчик смакунчик». З метою просування спільного бізнесу за весь період спільного подружнього життя були створені об`єкти інтелектуальної власності у вигляді торгівельних марок та двох промислових зразків упаковок для насіння, реєстрація вказаних об`єктів була проведена на ім`я ОСОБА_1 . У травні 2019 року з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та з Державного реєстру патентів він дізнався, що замість ОСОБА_1 власником вищезазначених марок та промислових зразків вже зареєстрована їх донька ОСОБА_2 . У зв`язку із тим, що відчуження майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності, які є спільним майном подружжя, відбулось без його згоди, ОСОБА_3 просив суд визнати недійсними договори відчуження майнових прав інтелектуальної власності на торгівельні марки та на промислові зразки, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказані об`єкти та внести до Державного реєстру відомості щодо його спільного права власності із ОСОБА_1 на торгівельні марки та на промислові зразки.

В зазначеному рішенні суд, зокрема, дійшов висновку, що Торгівельні марки та Промислові зразки були зареєстровані ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_3 , кожен з подружжя своїми спільними і коштами, і працею приймали участь в набутті та розвитку цих об`єктів, право на ці об`єкти є спільною сумісною власністю подружжя у відповідності до ст.ст. 60,70 СК України, ст.ст. 355, 368 ЦК України.

Постановою Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 20.09.2022 у справі № 335/5841/19 рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2022 у цій справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власника на торгівельні марки та промислові зразки та прийнято в цій частині нову постанову, якою скасовані у Державному реєстрі свідоцтв України знаки для товарів та послуг стосовно реєстрації за ОСОБА_2 прав власника на спірні торгівельні марки та на промислові зразки. В іншій частині рішення залишено без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного ухвалою від 05.07.2023 передав справу № 335/5841/19 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 06 листопада 2019 року, від 21 квітня 2022 року у справі №161/11764/15 щодо можливості віднесення права на торговельну марку до об`єктів спільного майна подружжя та його поділу за правилами, визначеними главою 8 СК України.

Вищенаведене свідчить, що виникнення спору у справі що розглядається є наслідком наявності сімейного спору між колишніми чоловіком та дружиною з розподілом майна, який передано на перегляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Таким чином, оскільки спір виник внаслідок сімейного спору щодо розподілу спільного майна, зокрема права на знак товарів і послуг № 85551 від 10.12.2007 «Лускунчик смакунчик», і власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №85551 як на момент спірних правовідносин, так і на момент звернення до суду є ОСОБА_1 , ліцензійний договір від 01.07.2017 укладений нею як фізичною особою, без статусу суб`єкта господарської діяльності, а даний спір не є таким, що виник з відносин, де фізична особа, яка не є підприємцем, може бути стороною в господарському суді, то наведене виключає можливість розгляду даної справи господарським судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, провадження у справі № 908/283/21 за позовом фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни до фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю Лакомка 2010, про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017 №2, укладеного Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В. слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В частині заявленого фізичною особою-підприємцем Пікаловою Еліною Володимирівною (третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору) позову до фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича провадження у справі також підлягає закриттю з урахуванням висновків суду щодо непідсудності спору про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017, укладеного Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В., господарському суду.

При вирішенні усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з відзивом та залишення його без розгляду суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З урахуванням висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, висловлених у постанові від 20.06.2023 у справі № 908/283/21, першочерговим питанням при новому розгляді справи господарським судом є встановлення суб`єктного складу учасників спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

З метою виконання вказівок суду касаційної інстанції, ухвалою від 11.07.2023 у справі № 908/283/21 суд при новому розгляді справи запропоновував всім учасникам справи надати письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №908/283/21.

У наданому при новому розгляді відзиві відповідач висловив свою позицію та зазначив, що спір виник між сторонами не як фізичними особами-підприємцями, а як між фізичними особами.

Іншими учасниками справи - ФОП Пікаловою Г.М., ФОП Пікаловою Е.В. та ТОВ «Лакомка 2010» письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог з урахуванням висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 908/283/21 на момент проведення судового засідання не надано.

Відкладення підготовчого засідання в даному випадку буде затягуванням розгляду спору господарським судом у справі, не віднесеної до його юрисдикції.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України Про судовий збір.

Так, пунктом 5 частини 1 статті 7 вказаного Закону встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи наведені приписи ГПК України, Закону України Про судовий збір, 2270,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1339 від 27.01.2021, підлягає поверненню Пікаловій Галині Миколаївні (позивачу), а 2270,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1048 від 29.03.2021 підлягає поверненню ФОП Пікаловій Еліні Володимирівні (третій особі, яка заявляє самостійні вимоги нам предмет спору) за наявності відповідних клопотань.

На підставі викладеного, керуючись ст. 123, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі № 908/283/21 за позовом фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни та позовом фізичної особи-підприємця Пікалової Еліни Володимирівни до фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю Лакомка 2010, про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017 №2, укладеного Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В. закрити.

2.Роз`яснити, що даний спір підлягає розгляду за правилам цивільного судочинства.

Ухвалу постановлено в судовому засіданні 27.07.2023.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.07.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 174, 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Левкут