Постанова

від 09.11.2023 по справі 908/283/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/283/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" , Фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни, Фізичної особи-підприємця Пікалової Еліни Володимирівни на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 (прийняту суддею Левкут В.В., повне судове рішення складено 31.07.2023) у справі № 908/283/21

за позовом: Фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни

до відповідача Фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010"

про визнання недійсним ліцензійного договору

та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Фізичної особи-підприємця Пікалової Еліни Володимирівни

до відповідача фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010"

про визнання недійсним ліцензійного договору

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ФОП Пікалова Г. М. звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до ФОП Пікалова В. В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариства в якій просить визнати недійсним ліцензійний договір про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017 №2, укладений між Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В.

В обґрунтування звернення з позовом до суду ФОП Пікалова Г. М. зазначала, що оскаржуваний ліцензійний договір від 01.07.2017 № 2 не відповідає її внутрішній волі, оскільки ніколи з ФОП Пікаловим В. В. не укладався, а відтак ФОП Пікалов В. В. набув відповідні майнові права інтелектуальної власності без дозволу ФОП Пікалова Г. М. та поза її волею. Посилається на наявність дефекту волі оспорюваного правочину та вказує на наявність підстав для визнання правочину недійсним на підставі приписів статей 202, 203, 215, 426, 1107, 1109 ЦК України.

ФОП Пікалова Е.В. звернулася з позовом до ФОП Пікалова В. В. як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та просила визнати недійсним ліцензійний договір від 01.07.2017 №2 укладений між Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В.

Позов обґрунтований тим, що використання торгової марки без дозволу особи якій належить право на торгову марку є неправомірним та такими, що завдають збитків третій особі - ФОП Пікаловій Е.В., як новому та єдиному власнику торгової марки за свідоцтвом №85551. Водночас ФОП Пікалова Е.В. зазначає, що сторонами ліцензійного договору від 01.07.2017 №2 не досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що порушує її права та охоронювані інтереси як нового власника торгової марки за свідоцтвом №85551.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 у задоволенні позову ФОП Пікалової Г. М. до ФОП Пікалова В. В. про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017, укладеного між Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В. відмовлено.

У задоволені позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ФОП Пікалової Е. В. про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності ( знака для товарів і послуг ) від 01.07.2017 р., укладеного між ФОП Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В. відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 (головуючий суддя Кощеєв І.М., судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В.) апеляційну скаргу ФОП Пікалова В.В. залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 у справі № 908/283/21 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 у справі № 908/283/21 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2023р. касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023р. у справі № 908/283/21, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційні скарги в частині оскарження фізичною особою-підприємцем Пікаловою Галиною Миколаївною, фізичною особою-підприємцем Пікаловою Еліною Володимирівною, товариством з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 908/283/21 з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 908/283/21 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Направляючи на новий розгляд, Верховний Суд вказав на допущення судами порушення норм процесуального права, а саме статей 236-237 ГПК України щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, які мають значення для справи, у зв`язку з чим суди дійшли передчасних висновків при ухваленні судових рішень зі справи. Зокрема вказав наступне:

- суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволені позовів з підстав визначених у судових рішеннях, оскільки першочергово мали встановити суб`єктний склад сторін, а саме статус осіб між якими укладено спірний ліцензійний договір від 01.07.2017, хто є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №85551 на момент спірних правовідносин та звернення до суду (з урахуванням договору від 20.06.2018 укладеного між Пікаловою Г.М. та Пікаловою Е.В. та результатів розгляду справи №335/5841/19). А також і те, чи оформлене спірне свідоцтво на фізичну особу-підприємця чи фізичну особу, яка не є підприємцем, чи пов`язане (та як саме) порушене право за захистом якого звернулась особа із здійсненням господарської діяльності як фізична особа-підприємець;

- судам слід було врахувати, що за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, якщо хоча би однією стороною цього зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання.

На новому розгляді, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023р. у справі №908/283/21 закрито провадження у справі № 908/283/21 за позовом фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни та позовом фізичної особи-підприємця Пікалової Еліни Володимирівни до фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010", про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017 №2, укладеного Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В..

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки спір виник внаслідок сімейного спору щодо розподілу спільного майна, зокрема права на знак товарів і послуг № 85551 від 10.12.2007 "Лускунчик смакунчик", і власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №85551 як на момент спірних правовідносин, так і на момент звернення до суду є Пікалова Галина Миколаївна, ліцензійний договір від 01.07.2017 укладений нею як фізичною особою, без статусу суб`єкта господарської діяльності, а даний спір не є таким, що виник з відносин, де фізична особа, яка не є підприємцем, може бути стороною в господарському суді, то наведене виключає можливість розгляду даної справи господарським судом.

За таких обставин, провадження у справі № 908/283/21 за позовом фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни до фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010", про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017 №2, укладеного Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В. слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В частині заявленого фізичною особою-підприємцем Пікаловою Еліною Володимирівною (третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору) позову до фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича провадження у справі також підлягає закриттю з урахуванням висновків суду щодо непідсудності спору про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017, укладеного Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В., господарському суду.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами звернулись Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010", Фізичної особа-підприємець Пікалова Галина Миколаївна, Фізична особа-підприємець Пікалова Еліна Володимирівна, в якій просять суд скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023р., справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" зазначає, що було порушено його процесуальне право на подання пояснень у справі, строк на подання яких не закінчився станом на момент винесення оскаржуваної ухвали.

В той же час судом першої інстанції на стадії підготовчого провадження були зроблені висновки про "укладення Пікаловою Г.М. як фізичною особою" спірного договору ("ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017") чим фактично було прийнято рішення по суті спору, що не може бути зроблено на стадії підготовчого провадження.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 набула права власника об`єкта права інтелектуальної власності - торгівельної марки на підставі свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 85551, заявка №т200615581 від 09.10.2006 як фізична особа. Проте, діюче законодавство України взагалі не передбачає набуття права на торгівельну марку Фізичними особами - підприємцями. В той же час відповідно до діючого законодавства України фізична особа (власник торгівельної марки) має право на її використання у своїй підприємницькій діяльності.

При цьому, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин.

Вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Торгівельна марка використовується Позивачем для здійснення підприємницької діяльності у відповідності до обраних видів економічної діяльності та спрямована на виготовлення та реалізацію продукції - насіння соняшника смаженого, задоволення попиту на цю продукцію широкого кола споживачів (а не власних інтересів) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Окрім цього зі змісту оскаржуваного Ліцензійного договору від 01.07.2017 року вбачається, що і Відповідач мав на меті отримати дозвіл на використання Торгівельної марки з метою здійснення господарської діяльності.

Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що зазначена справа має розглядатися за правилами господарського судочинства та є підсудна Господарському суду Запорізької області, висновок суду щодо того, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства є необґрунтованим, а Ухвала Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 року про закриття провадження по справі 908/283/21 незаконною, та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Фізична особа-підприємець Пікалова Галина Миколаївна звертає увагу, що всі критерії розмежування судової юрисдикції застосовуються одночасно, а не вибірково тільки за певним критерієм, відтак, наявність або відсутність у особи статусу суб`єкта підприємницької діяльності не може мати єдине та вирішальне значення для вирішення питання щодо юрисдикції господарського спору.

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо недійсності господарського договору, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору щодо використання об`єкта права інтелектуальної власності, який використовується і позивачем і відповідачем в своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку від цієї діяльності, а не у власних інтересах.

Торгівельна марка використовується Позивачем для здійснення підприємницької діяльності у відповідності до обраних видів економічної діяльності, використання Торгівельної марки спрямована на виготовлення та реалізацію продукції - насіння соняшника смаженого, задоволення попиту на цю продукцію широкого кола споживачів (а не власних інтересів) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

З метою додаткового підтвердження факту використання Торгівельної марки в своїй господарській діяльності Позивач надала додаткові докази та зазначила, що вказані документи не могли бути долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції з об`єктивних причин, а саме у зв`язку з тим, що судом першої інстанції всупереч положенням ст. 177, 178 ГПК України, Позивачу не було надано можливість ознайомитись з відзивом Відповідача та надати відповідь на відзив, з огляду на те, що станом на 27.07.2023, час визначений судом в ухвалі суду від 11.07.2023 відповіді на відзив не сплив.

Апелянт зазначає, що питання поділу майна подружжя не є предметом судового розгляду у справі № 335/5841/19. Більш того, справа № 908/283/21 не має жодного зв`язку зі справою № 335/5841/19 ні за предметом спору, ні за підставами, ні за обставинами справи та відповідними їм доказами, ні за нормативно-правовим регулюванням правовідносин.

Фізична особа-підприємець Пікалова Еліна Володимирівна зазначає, що не отримувала ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, суд першої інстанції не з`ясувавши позицію Скаржника, не отримавши письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог з урахуванням висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 908/283/21, позбавивши Скаржника права на справедливий суд, визначеного ст.6 Європейської' конвенції, передчасно прийняв ухвалу про закриття провадження у справі.

Як на переконання Скаржника, безпідставне залишення судом першої інстанції без розгляду усного клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення підготовчого судового засідання для ознайомлення з відзивом, не надання іншим сторонам даної судової справи: ТОВ "Лакомка 2010" та Скаржнику, надати до суду першої інстанції відповідні пояснення з даного відзиву, призвело до порушення судом вимог ст.2 ГПК України.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії підготовчого провадження у справі законом не передбачена.

Таким чином, прийнявши ухвалу про закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження, суд фактично дав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим.

З позову у справі № 335/5841/19 вбачається, до ОСОБА_2 не звертався до суду з вимогою щодо визнання спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (колишнього власника свідоцтва України № НОМЕР_1 ). При цьому, можна прийти до висновків, до дані справи між собою не пов`язані.

Діюче законодавство України взагалі не передбачає набуття права на торгівельну марку Фізичними особами - підприємцями. В той же час відповідно до діючого законодавства України фізична особа (власник торговельної марки) має право на її використання у своїй підприємницькій діяльності. За змістом ліцензійного договору вбачається, що Фізична особа підприємець Пікалов Володимир Володимирович має наміри використовувати у підприємницькій діяльності знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 131660 для ведення господарської діяльності.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що торговельна марка використовується учасниками справи для здійснення господарської діяльності у відповідності до обраних видів економічної діяльності, використання Торгівельної марки спрямована на виготовлення та реалізацію продукції - насіння соняшника смаженого, задоволення попиту на цю продукцію широкого кола споживачів (а не власних інтересів) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Таким чином, враховуючи сферу використання торговельної марки (29 клас МКТП), види підприємницької діяльності в яких фактично використовується, цей спір виник у зв`язку зі здійсненням учасниками справи господарської діяльності, що обумовлено використанням Торгівельної марки в межах саме цієї діяльності з метою отримання доходу від цієї діяльності, відтак, цей спір виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Фізична особа-підприємець Пікалов Володимир Володимирович проти задоволення апеляційної скарги заперечує. В даному випадку вбачається, що спір виник між сторонами, не як фізичними особами підприємцями, незважаючи на те, що такий їх статус зазначений в ліцензійному договорі, а як між фізичними особами, оскільки вони саме як фізичні особи є власниками інтелектуальних прав на торговельні марки "Лускунчик Смакунчик". За таких обставин даний спір не підлягає розгляду в господарських судах.

Відповідач вважає, що спір між сторонами лежить в сфері цивільних правовідносин, що додатково підтверджується наявним між сторонами цивільним спором про поділ права на знак товарів і послуг № 85551 в порядку поділу спільного майна подружжя - 335/5841/19, справа наразі перебуває на розгляді об`єднаної палати Верховного суду.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.08.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Орєшкіна Е.В..

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 30.08.2023р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., та у зв`язку зі припиненням повноважень судді Орєшкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/283/21, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо витребування матеріалів справи, тощо, визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М., у складі колегії суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 задоволено заяву судді Кощеєва І.М., про самовідвід у справі №908/283/21

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023, керуючись пунктом 2.4.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для розгляду справи визначено колегію суддів у справі: Коваль Л.А. - головуючий суддя, судді Березкіна О.В., Дармін М.О.

У зв`язку з відпусткою та подальшою відставкою судді Березкіної О.В. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023, керуючись пунктом 2.4.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для розгляду справи визначено колегію суддів у справі: Коваль Л.А. - головуючий суддя, судді Чередко А.Є, Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" та Фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни; розгляд скарг призначено в судове засідання на 09.11.2023 о 17:00.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Пікалової Еліни Володимирівни на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 у справі № 908/283/21 та об`єднано її до спільного розгляду з апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" та Фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни.

В судовому засіданні 09.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017 (далі Договір), укладеного фізичною особою ОСОБА_1 та ФОП Пікаловим В.В.

В преамбулі оскаржуваного договору зазначено про те, що 01.07.2017 громадянкою України ОСОБА_1 (Ліцензіар ) та ФОП Пікаловим В. В. (Ліцензіат), спільно іменовані надалі "Сторони", маючи на увазі, що Ліцензіар володіє правом власності на свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 , яке розповсюджується на товари у 29 класі згідно з переліком, зазначеним у свідоцтві, що класифіковані відповідного до МКТП, а Ліцензіат бажає придбати на умовах цього ліцензійного договору невиключну ліцензію на використання свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 85551 на товари у 29 класі згідно з переліком, зазначеним у свідоцтві, що класифіковані відповідно до МКТП, уклали цей договір.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Ліцензіар надає Ліцензіату на термін дії цього договору та за винагороду, що сплачується ліцензіатом, невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , а саме для: Клас 29 - Арахіс оброблений; арахісове масло, горіхи оброблені; картопля хрустка; картопляні кришечки (хрусткі); кукурудзяна олія; масло; насіння соняшникове смажене; соняшникове насіння очищене; пластівці картопляні; ріпакова олія харчова; соняшникова олія харчова; харчова олія.

В розділі 9 Договору також Ліцензіаром зазначена ОСОБА_1 як фізична особа.

Також із матеріалів справи вбачається, що власником свідоцтва на знак товарів і послуг № НОМЕР_2 від 10.12.2007 "Лускунчик смакунчик" є ОСОБА_1 .

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2022 у справі №335/5841/19 визнано недійсним договір відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Торгівельної марки, яка зареєстрована у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 85551.

У справі № 335/5841/19 позовні вимоги заявлені ОСОБА_2 і в обґрунтування пред`явлених вимог зазначалось, що із ОСОБА_1 він перебував у зареєстрованому шлюбі з 12.09.1986 по 24.11.1994 та у повторному шлюбі з 27.08.2005 по 19.06.2018. У 2000 році ним була створена і за ним зареєстрована маслобойня. У 2006 році він запропонував дружині організацію виробництва насіння соняшника смаженого та реєстрацію відповідної торгівельної марки "Лускунчик смакунчик". У 2007 році маслобойня була продана за суму, еквівалентну 20000 доларам США і ці гроші були вкладені в розвиток виробництва насіння соняшника смаженого ТМ "Лускунчик смакунчик". Таким чином, їх подружжя організувало спільну підприємницьку діяльність, що спочатку реалізовувалась ОСОБА_1 . З 2010 року він із колишньою дружиною є співвласниками ТОВ "Лакомка 2010", що займається виробництвом та продажем смаженого насіння ТМ "Лускунчик смакунчик". З метою просування спільного бізнесу за весь період спільного подружнього життя були створені об`єкти інтелектуальної власності у вигляді торгівельних марок та двох промислових зразків упаковок для насіння, реєстрація вказаних об`єктів була проведена на ім`я ОСОБА_1 . У травні 2019 року з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та з Державного реєстру патентів він дізнався, що замість ОСОБА_1 власником вищезазначених марок та промислових зразків вже зареєстрована їх донька ОСОБА_3 . У зв`язку із тим, що відчуження майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності, які є спільним майном подружжя, відбулось без його згоди, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсними договори відчуження майнових прав інтелектуальної власності на торгівельні марки та на промислові зразки, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вказані об`єкти та внести до Державного реєстру відомості щодо його спільного права власності із ОСОБА_1 на торгівельні марки та на промислові зразки.

В зазначеному рішенні суд, зокрема, дійшов висновку, що Торгівельні марки та Промислові зразки були зареєстровані ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_2 , кожен з подружжя своїми спільними і коштами, і працею приймали участь в набутті та розвитку цих об`єктів, право на ці об`єкти є спільною сумісною власністю подружжя у відповідності до ст.ст. 60,70 СК України, ст.ст. 355, 368 ЦК України.

Постановою Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 20.09.2022 у справі № 335/5841/19 рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2022 у цій справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власника на торгівельні марки та промислові зразки та прийнято в цій частині нову постанову, якою скасовані у Державному реєстрі свідоцтв України знаки для товарів та послуг стосовно реєстрації за ОСОБА_3 прав власника на спірні торгівельні марки та на промислові зразки. В іншій частині рішення залишено без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного ухвалою від 11 жовтня 2023 року передав справу № 335/5841/19 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13, у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15, від 21 квітня 2022 року у справі № 161/11764/15, про те, що право на торговельну марку може бути об`єктом спільного майна подружжя та підлягає поділу за правилами, визначеними главою 8 СК України.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Крім того, законодавець у частинах першій та другій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення та постанову у справі, направляючи на новий розгляд вказав, що суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволені позовів з підстав визначених у судових рішеннях, оскільки першочергово мали встановити суб`єктний склад сторін, а саме статус осіб між якими укладено спірний ліцензійний договір від 01.07.2017, хто є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №85551 як на момент спірних правовідносин та звернення до суду (з урахуванням договору від 20.06.2018 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та результатів розгляду справи №335/5841/19). А також і те, чи оформлене спірне свідоцтво на фізичну особу підприємця чи фізичну особу, яка не є підприємцем, чи пов`язане (та як саме) порушене право за захистом якого звернулась особа із здійсненням господарської діяльності як фізична особа-підприємець.

При цьому судам слід було врахувати, що за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, якщо хоча би однією стороною цього зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання.

Відповідно до частини другої ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пп. 1, 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

З аналізу викладених вище норм слідує, що спір є господарським та підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, а також відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Тобто, до юрисдикції господарського суду не віднесені спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017, укладеного фізичною особою ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Також право на Торгівельну марку позивач набула не як фізична особа-підприємець, а як громадянка України і в даних правовідносинах вона виступає як фізична особа.

Доводи про використання позивачем належної їй Торгівельної марки з метою отримання прибутку не мають правового значення для цілей вирішення питання щодо судової юрисдикції даного спору і не впливають на оцінку судом суб`єктного складу спірного ліцензійного договору.

Колегія суддів не заперечує факту використання знаку для товарів і послуг під час здійснення господарської діяльності сторонами, проте, це не спростовує факту належності Торгівельної марки фізичній особі та розпоряджання ним як фізичною особою.

Окрім того, суд не вбачає підстав дійти висновку, що у даній справі, в якій розглядається спір про визнання недійсним договору, у якому позивач вказана фізичною особою, порушено право позивача пов`язане із здійсненням господарської діяльності як фізичної особи-підприємця. Позов у справі мотивований тими обставинами, що позивач не укладала спірний договір та порушенням її прав як власника щодо цього об`єкту.

Набуття статусу фізичної особи-підприємця не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, розпоряджаючись своїми правами та власністю.

Також, у даній справі звернулася з позовом третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП Пікалова Еліна Володимирівна наявність порушеного права, яке підлягає захисту, обґрунтовувала укладеним з ФОП Пікаловою Галиною Миколаївною 20.06.2018 договором №1 про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_2 .

Обставини укладення договору ФОП Пікалова Еліна Володимирівна з ФОП Пікаловою Галиною Миколаївною 20.06.2018 договором №1 про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_2 стали предметом дослідження у справі №335/5841/19 та правочин визнано недійсним.

У межах справи ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (правонаступник - Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності", просив суд визнати недійсними договори відчуження майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки та промислові зразки, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вказані об`єкти та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо спільного права власності його та ОСОБА_1 на торговельні марки та промислові зразки.

Підставами вказаного позову у справі №335/5841/19 зазначені ті обставини, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі та з метою просування спільного бізнесу за весь період спільного подружнього життя були створені об`єкти інтелектуальної власності у вигляді торговельних марок та двох промислових зразків упаковок для насіння, реєстрація об`єктів була проведена на ім`я ОСОБА_1 . У травні 2019 року з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та з Державного реєстру патентів України на промислові зразки позивач дізнався, що замість ОСОБА_1 власником торговельних марок та промислових зразків вже зареєстрована їхня донька ОСОБА_3 . У зв`язку із тим, що відчуження майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності, які є спільним майном подружжя, відбулося без згоди позивача, просив суд визнати недійсними договори відчуження майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки та промислові зразки, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вказані об`єкти та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості щодо його спільного із ОСОБА_1 права власності на торговельні марки та промислові зразки.

Судові рішення у справі №335/5841/19 мотивовані тим, що торговельні марки та промислові зразки були зареєстровані ОСОБА_1 за час шлюбу з ОСОБА_2 . Кожен із подружжя своїми спільними коштами та працею брав участь у набутті та розвитку цих об`єктів, тому право на ці об`єкти є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Таким чином, оскільки спір виник щодо визнання недійсним ліцензійного договору від 01.07.2017, укладеного позивачем як фізичною особою, без статусу суб`єкта господарської діяльності, а даний спір не є таким, що виник з відносин, де фізична особа, яка не є підприємцем, може бути стороною в господарському суді, то наведене виключає можливість розгляду даної справи господарським судом.

Вказане додатково підтверджується і наявним між сторонами цивільним спором у межах справи № 335/5841/19.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, провадження у справі № 908/283/21 підставно закрито судом першої інстанції за положеннями п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В частині заявленого фізичною особою-підприємцем Пікаловою Еліною Володимирівною (третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору) позову до фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича провадження у справі також підлягає закриттю з урахуванням висновків суду щодо непідсудності спору про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017, укладеного Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В., господарському суду.

Колегія суддів враховує доводи апелянтів щодо неможливості викладення усіх своїх доводів щодо спору у дату проведеного судом першої інстанції засідання, в якому прийнято оскаржувану ухвалу, проте за положеннями ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, що у даній справі не підтвердилось.

Також, суд відхиляє доводи апелянтів щодо неможливості винесення оскаржуваної ухвали у підготовчому провадженні, як такі що спростовуються нормами ч. 2 ст. 185 ГПК України, відповідно до яких за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи, наведені в обґрунтування вимог апеляційних скарг.

За таких обставин апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" , Фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни, Фізичної особи-підприємця Пікалової Еліни Володимирівни на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 у справі № 908/283/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 у справі № 908/283/21 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянтів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.11.2023

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя М.О. Дармін

Суддя А.Є. Чередко