Постанова

від 19.07.2023 по справі 521/13715/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 липня 2023 року

м. Київ

справа № 521/13715/21

провадження № 61-1455св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач -Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2, Київська районна адміністрація Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року у складі судді Гуревського В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі - КЕВ м. Одеси), просила зобов`язати відповідача подати до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про зміну статусу квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зі «службової» на «постійну».

На обґрунтування позову посилалася на те, що протоколом від 06 травня 2008 року № 64 засідання житлової комісії територіального комітету профспілки працівників Південного оперативного командування її зі складом сім`ї три особи поставлено на квартирний облік у контрольних списках територіального комітету профспілки.

Відповідно до рішення Міністра оборони України від 03 квітня 2012 року їй на склад сім`ї три особи (вона, син, донька) виділена трикімнатна службова квартира АДРЕСА_2 .

У ІНФОРМАЦІЯ_1 вона працює з 1993 року. Враховуючи стаж роботи більше ніж 29 років в організації, яка надала службове житло, вона та її сім`я не можуть бути виселені зі службового житла без надання іншого житлового приміщення, яке забезпечує їхні потреби.

Рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 січня 2015 року (протокол № 11) вирішено клопотати перед начальником КЕВ м. Одеса про зміну статусу вказаного житла зі «службове» на «постійне», що надасть змогу забезпечити її сім`ю житлом та виключити її з квартирної черги.

Вона звернулася із заявою до начальника КЕВ м. Одеси, в якій просила звернутися із клопотанням до місцевих органів влади про зміну статусу зазначеного житла зі «службове» на «постійне».

08 травня 2020 року їй надійшла відповідь, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями» не передбачено виключення квартири із числа службових працівникам.

Житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 клопотала про виключення квартири, в якій вона проживає, зі службового житлового фонду академії (протокол від 26 лютого 2021 року № 20).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12 березня 2021 року № 217 оголошено рішення житлової комісії академії від 26 лютого 2021 року.

Проте відповідач на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав лист заступника начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики від 26 травня 2021 року № 370/2/4679 щодо облікової справи на працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 та вказав, що відмовляється здійснити належні дії щодо виключення її квартири з числа службових, не дивлячись на рішення установи, за якою закріплено службове житло.

Позивачка вважала, що зазначена відповідь не відповідає законодавству України, а відмова відповідача направити клопотання до Малиновської районної адміністрації м. Одеси порушує її конституційне право на забезпечення житлом.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року позов задоволено.

Зобов`язано КЕВ м. Одеси подати до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про зміну статусу квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , із «службової» на «постійна».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що питання виключення житла з числа службового має вирішуватися Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради, а не КЕВ м. Одеси.

Неподанням відповідного клопотання КЕВ м. Одеси порушує конституційні права позивачки на житло. Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Одеси у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Тому позивачка позбавлена можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки бездіяльність КЕВ м. Одеса щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну статусу «службової» квартири та відповідно відмова у поданні такого клопотання до місцевих органів щодо зміну статусу «службового» житла порушує закріплене статтею 47 Конституції України право ОСОБА_1 на житло.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2023 року КЕВ м. Одеси звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням правил підсудності, оскільки ця справа підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Спір у справі стосується проходження позивачкою публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), гарантувала право військовослужбовцям на отримання жилого приміщення, тому правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими.

Також суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачка має забезпечуватись житлом для постійного проживання з житлового фонду Міністерства оборони України згідно з чергою, визначеною часом прийняття на облік. Порушення черговості призведе до порушення конституційних прав на житло інших військовослужбовців.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2019 року у справі № 200/5893/18.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КЕВ м. Одеси на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди встановили, що протоколом від 06 травня 2008 року № 64 засідання житлової комісії територіального комітету профспілки працівників Південного оперативного командування ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи поставлено на квартирний облік у контрольних списках територіального комітету профспілки.

11 лютого 2013 року Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі розпорядження від 07 лютого 2013 року № 80 видано ордер на службове жиле приміщення № 2149, серія ПР, а саме квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 10).

Засіданням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 січня2015 року вирішено клопотати перед КВЕД м. Одеса щодо зміни статусу «службова» трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , в якій проживає сім`я із трьох осіб працівника Збройних Сил України, професора ОСОБА_1 із зняттям її з квартирного обліку (витяг з протоколу № 31) (а. с. 13).

У матеріалах справи також міститься лист голови профспілкової організації працівників ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно з яким Одеська обласна організація профспілки працівників Збройних Сил України клопоче перед всіма відповідальними органами про зміну статусу вказаного житла із «службове» на «постійне» (а. с. 12).

Відповідно до відповіді начальника КЕВ м. Одеса від 08 травня 2020 року № 2092, на заяву ОСОБА_1 від 05 травня 2020 року повідомлено, що наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 «Про затвердження інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» не передбачено виключення квартири із числа «службових» працівникам (а. с. 11).

Житлова комісія Військової академії клопотала про виключення квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , зі службового житлового фонду військової академії (протокол від 26 лютого 2021 року № 20).

Наказом начальника військової академії (з адміністративно-господарської діяльності) від 12 березня 2021 року № 217 оголошено рішення житлової комісії академії від 26 лютого 2021 року щодо клопотання про виключення службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у якій проживає ОСОБА_1 , зі службового житлового фонду ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомлено, що ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» має право на додаткову жилу площу (а. с. 15).

Згідно з листом Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 08 травня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з розпорядженням від 07 травня 2020 року її було знято з квартирного обліку (а. с. 18-19).

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Відповідно до частини першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Позивачка у цій справі звернулася з позовом про зміну статусу квартири з числа службової на постійну. Посилалася на те, що вона має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання. Відповідач протиправно відмовив їй у поданні до міської ради клопотання про виключення спірної квартири з числа службових.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 статті 12).

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини) (пункт 1 розділу ІІ Інструкції).

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу ІІ Інструкції рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 1993 року працює у ІНФОРМАЦІЯ_1, тому вона є працівником Збройних Сил України.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачкою соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження нею публічної служби, різновидом якої є військова служба.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори щодо проходження військової служби, зокрема щодо соціального захисту військовослужбовців академії, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Соціальна гарантія, якої, як вважала позивачка, її протиправно позбавили, передбачена для осіб, які проходять військову, тобто публічну службу. Право, яке позивачка вважає порушеним, вона набула саме у зв`язку з проходженням військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення зазначених норм закону не звернули уваги на те, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами щодо проходження позивачкою військової служби як різновиду служби публічної. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Верховний Суд відхиляє посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 200/5893/18, оскільки вони стосуються вирішення спору по суті.

Водночас Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішення та закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною четвертою статті 414 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Зважаючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права щодо правил юрисдикції, що є підставою для скасування ухвалених судових рішень незалежно від доводів касаційної скарги та закриття провадження у справі, суд касаційної інстанції не перевіряє доводи касаційної скарги щодо правильності вирішення спору по суті.

Ураховуючи наведене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частиною першою статті 414 цього Кодексу, з роз`ясненням позивачу права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

У касаційній скарзі заявник просить направити справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду, водночас таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 255 ЦПК України право на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією маєлише позивач.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про зміну статусу квартири у житловому будинку закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

У задоволенні клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про направлення справи до Одеського окружного адміністративного суду відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко