Ухвала

від 10.05.2023 по справі 757/6400/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6400/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2023 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Новака Р.В.

при секретарі судових засідань БурячокА.І.

за участі:

Представник позивача Колодчина Роксолана Володимирівна

Представник позивача Демяненко Святослав Олександрович

Представник відповідача Гавриленко Роман Миколайович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора міста в інтересах Київської міської ради до Компанії у формі партнерства з обмеженою відповідальністю «Трежері Трейд ЛП», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Компанії у формі партнерства з обмеженою відповідальністю «Трежері Трейд ЛП», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. про скасування рішення.

Ухвалою суду від 13.02.2020 у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами загального (позовного) провадження.

Ухвалою суду від 17.11.2022 у справі за вказаним позовом було закрито підготовче провадження та призначено спрву до розгляду по суті.

Через канцелярію суду від представника відповідача-2 ОСОБА_1 - адвоката Огулькова А.М. було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обгрунтування своєї заяви, представник відповідача вказував, що наведені позивачем обгрунтування, щодо наявності порушень інтересів держави не відповідають фактичним обставинам справи. Тому, посилаючись на ст. 56, 257 ЦПК України просив залишити позовну заяву без розгляду.

В судовому засіданні представника позивача -прокурор Колодчина Р.В. проти клопотання представника відповідача заперечувала, просила відмовити.

В судовому засіданні представник позивача - прокурор Дем`яненко С.О. проти клопотання представника відповідача заперечував в повному обсязі, вважав його необгрунтованим, просив відмовити.

Представник відповідача - адвокат Гавриленко Р.М. клопотання підстримав, надав додаткові пояснення та просив його задовольнити.

Суд, вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Аргументуючи подання позовної заяви в захистом інтересів держави першим заступником прокурора міста Києва зазначено, що Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, до компетенці якого віднесено повноваження з розпорядження даною земельною ділянкою, не здійснювала захист або неналежним чином здійснювала захист інтересів держави.

Згідно ч. 4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому відповідно до абзаців 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з абзацами 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, зі змісту вищезазначених положень законодавства вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширений підхід до визначення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся (постанова ВС від 28.08.2020 року у справі №914/535/19).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором було повідомлено компетентний орган (Київську міську раду) про нібито наявність інтересів держави 07 лютого 2020 року, що припадало на п`ятницю, а позов надійшов до суду вже 11 лютого 2020 року (вівторок наступного тижня), тобто між повідомленням прокурора про виявлення порушення інтересів держави та зверненням до суду із позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради пройшов лише один робочий день. Таким чином, прокурор фактично не надав жодної можливості Київській міській раді відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Судом встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, а тому, позовну заяву прокурора слід вважати такою, щопідписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, що передбачає залишення позовної заяви без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 56, 257 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Першого заступника прокурора міста в інтересах Київської міської ради до Компанії у формі партнерства з обмеженою відповідальністю «Трежері Трейд ЛП», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. про скасування рішення - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Р.В. Новак