Постанова

від 18.07.2023 по справі 539/4065/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/4065/21 Номер провадження 22-ц/814/2127/23Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О. С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

секретаря Галушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівникаПолтавської обласноїпрокуратури на рішення Лубенського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від 03 серпня 2022 року, ухвалене суддею Алтуховою О.С., по справі за позовом виконувача обов`язки керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області до ОСОБА_1 , Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи ОСОБА_2 , Перша лубенська державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2021 року заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду з позовом до Першої лубенської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 , Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користі Держави в особі Лубенської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати право комунальної власності за Лубенською міською радою Полтавської області на земельну ділянку кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати незаконним та скасувати рішення Лубенської міської ради від 08.04.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділення в натурі (на місцевості) земельну ділянку, що розташована за межами с.Солониця Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована за межами с. Солониця Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на неї;

- стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 9080 грн.

В обґрунтування позову вказував, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0262818, виданого 26 березня 1997 року Лубенською РДА Полтавської області, зареєстрованого 26 березня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 818, належав земельний пай на території Войнихівської сільської ради, площею 3,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.03.2013 встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 з 1989 р. по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , як чоловік та жінка без шлюбу. На підставі цього рішення ОСОБА_1 у Першій лубенській державній нотаріальній конторі оформила спадщину на майно спадкодавця ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку (пай) площею 3,89 в умовних кадастрових гектарах, як спадкоємець за законом четвертої черги, ст. 1264 ЦК України, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 травня 2013 р., спадкова справа № 238/2013 р., зареєстровано в реєстрі за № 1-627.

Рішенням Лубенської міської ради від 08.04.2021 згідно поданої заяви ОСОБА_1 та свідоцтва за законом від 29.05.2013 серія ВТЕ № 563968 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку, що розташована за межами с. Солониця Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

27 квітня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Лубенської міської ради Нестеренко Л.М. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №2350136153228 про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3,7011 га кадастровий номер 5322886600:02:008:0007.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 не мала права на спадкування майна, що належало спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , бо не відноситься до кола спадкоємців за законом за нормами Цивільного кодексу Української PCP.

Позивач не погоджується з тим, що державним нотаріусом було видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, оскільки не можна визнавати законним оформлення права на спадщину згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2013, яке відбулося за нормами Цивільного кодексу України, тоді коли до кола спадкоємців за законом четвертої черги за ст. 1264 цього кодексу були віднесені особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Оскільки на час відкриття спадщини такі особи не відносилися до кола спадкоємців за законом.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07.10.2019, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.03.2013 скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з 1989 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , як чоловік та жінка без шлюбу - залишено без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спадкодавець ОСОБА_3 має інших спадкоємців, зокрема, сина ОСОБА_2 , який також має право прийняти спадщину.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.08.2020 у справі № 539/4255/19 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29.05.2013, у вигляді земельної частки (паю), який знаходиться на території Войнихівської сільської ради, площею 3,89 в умовних кадастрових гектарах без вилучення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), що належав померлому ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що спадкоємець ОСОБА_2 не був зареєстрований за однією адресою разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , разом з ним не проживав, а також заяви до нотаріуса про прийняття спадщини протягом строку, встановленого законом, не подавав, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .. Крім того, з часу смерті спадкодавця минуло 20 років. Рішення набрало законної сили.

Рішенням Лубенської міської ради від 26.11.2020 розпочато процедуру реорганізації сільських рад, що припиняються, шляхом їх приєднання до Лубенської міської ради, в т.ч. Войнихівської сільської ради Лубенського району відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. N0 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», Європейської хартії місцевого самоврядування, керуючись статтями 25, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно п.2 зазначеного рішення Лубенська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Войнихівської сільської ради. Отже Лубенська міська рада Полтавської області має право власності на спірну земельну ділянку.

Водночас, саме Лубенською міської радою прийнято оскаржуване рішення від 08.04.2021 про затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що розташована за межами с.Солониця Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати Лубенська міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у виді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Оскільки рішення про затвердження технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку прийнято саме Лубенською міською радою, прокурором пред`являється даний позов в інтересах держави.

Вказував, що наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання земельної ділянки. Разом з тим, орган місцевого самоврядування, за наявності зареєстрованого права власності на земельну ділянку, позбавлений можливості розпоряджатися нею та отримувати прибутки до місцевого бюджету. Вищевказане є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді у контексті ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначав орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У даній справі позов заявлено прокурором самостійно у зв`язку з тим, що міська рада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржуються через порушення при його прийнятті нормативно-правових актів України.

Прокуратурою заходи щодо досудового врегулювання спору не вживалися, оскільки законом не передбачено досудовий порядок урегулювання спору у даних правовідносинах.

Рішенням Лубенського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від 03 серпня 2022 року у задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області до ОСОБА_1 , Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи ОСОБА_2 , Перша Лубенська державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

На вказане рішення заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом як спадкоємець четвертої черги на підставі рішення суду від 14.03.2013 р. у справі № 539/646/13ц, яке скасоване постановою апеляційного суду від 07.10.2019 р. за апеляційною скаргою спадкоємця першої черги сина померлого ОСОБА_2 , а позов залишено без розгляду. Отже не існує правової підстави для видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки спірна земельна ділянка, яка на цей час належить ОСОБА_1 , вибула із комунальної власності внаслідок прийняття Лубенською міською радою незаконного рішення від 08.04.2021 та набута ОСОБА_1 на підставі незаконного свідоцтва про право на спадщину, існують правові підстави для витребування вказаної земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі ст. 387 ЦК України, визнання за Лубенською міською радою права комунальної власності на вказану земельну ділянку, визнання незаконним та скасувати рішення Лубенської міської ради від 08.04.2021, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на неї.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи ТОВ «Баришівська зернова компанія» адвокат Костюченко П.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

При цьому вказує, що свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_1 , не визнавалося недійсним. Чинне законодавство не передбачає нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. У цій справі ефективним способом захисту права було б визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, бо це прямо передбачено законом.

Також зазначає, що предметом позову є земельна ділянка з іншим кадастровим номером.

Вказує, що в апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із комунальної власності, проте заявляє вимогу про її витребування на користь держави. Тоді як спірна земельна ділянка належить лише до комунальної власності та може бути витребувана виключно її власником Лубенською територіальною громадою.

В позові прокурор зазначив Лубенську міську раду відповідачем та безпідставно заявив вимогу до цього відповідача про визнання права власності на спірну земельну ділянку.

Крім цього посилається на те, що прокурор пропустив строк позовної давності до вимог, а також право на подачу позову має керівник окружної прокуратури, його перший заступник та заступник, а не сама окружна прокуратура, а право на подачу апеляційної скарги заступник керівника обласної прокуратури, а не обласна прокуратура.

У поданих письмових поясненнях ТОВ «Баришівська зернова компанія» зазначає, що позивачем у цій справі має бути Лубенська міська рада.

Прокурор подав віндикаційний позов, у якому не заявляються вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Лубенської міської ради від 08.04.2021.

Вважає, що відсутні підстави для представлення прокурором інтересів держави в суді у цій справі від свого імені, тому позов має бути залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

21.02.2023 від керівника Лубенської окружної прокуратури надійшли письмові заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду, ухваливши нове про задоволення позову прокурора.

Крім того 17.05.2023 від Лубенської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких представник міської ради просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Учасники судового процесу були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток на їх електронні адреси, а також треть особу ОСОБА_2 було викликано до суду шляхом оголошення про виклик, розміщеного на веб-порталі судової влади України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник третьої особи Костюченко П.О., просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

На підставі наведеного, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилася та повідомлялася завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що оскільки на час розгляду справи, свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.05.2013 року, яке засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця ОСОБА_3 до спадкоємця ОСОБА_1 , в судовому порядку недійсним не визнавалось, тому позовна вимога щодо визнання незаконним та скасування рішення Лубенської міської ради від 08.04.2021 року, прийнятого на підставі дійсного свідоцтва про право на спадщину, є необґрунтованою.

Також, враховуючи, що всі інші вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Лубенського міської ради від 08.04.2021 року в їх задоволенні суд також відмовив.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, враховуючи наступне.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другійстатті 16 ЦК України.Глава 29 ЦК Українипередбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Судом встановленота вбачаєтьсяз матеріалівсправи,що ОСОБА_3 належав земельнийпай на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0262818, виданого 26 березня 1997 року Лубенською РДА Полтавської області, зареєстрованого 26 березня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 818, який знаходиться на території Войнихівської сільської ради, площею 3,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на земельний пай на території Войнихівської сільської ради, площею 3,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належав померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0262818, виданого 26 березня 1997 року Лубенською РДА Полтавської області, зареєстрованого 26 березня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 818.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.03.2013 встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 з 1989 р. по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , як чоловік та жінка без шлюбу. На підставі цього рішення ОСОБА_1 у Першій лубенській державній нотаріальній конторі оформила спадщину на майно спадкодавця ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку (пай) площею 3,89 в умовних кадастрових гектарах, як спадкоємець за законом четвертої черги, ст. 1264 ЦК України, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 травня 2013 р., спадкова справа № 238/2013 р., зареєстровано в реєстрі за № 1-627.

Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з земельної частки (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності ЕКСП «Сула», с. Войниха Лубенського району Полтавської області, розміром 3,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала спадкодавцю на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0262818, виданого 26.03.1997 Лубенською районною державною адміністрацією Полтавської області, зареєстрованого 26.03.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 818. ( а.с.20).

Згідно рішення Лубенської міської ради від 08.04.2021 згідно поданої заяви ОСОБА_1 та свідоцтва за законом від 29.05.2013 серія ВТЕ № 563968 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку, що розташована за межами с. Солониця Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322886600:02:008:0007, площею 3,7011 га, реєстраційний номер 230136153228 (а.с.8-11).

Згідно свідоцтва про народження від 05.12.1968 року, серія НОМЕР_1 третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 являється сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3 ( а.с.21).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07.10.2019, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.03.2013 скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з 1989 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , як чоловік та жінка без шлюбу - залишено без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спадкодавець ОСОБА_3 має інших спадкоємців, зокрема, сина ОСОБА_2 , який також має право прийняти спадщину.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.08.2020 у справі № 539/4255/19 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29.05.2013, у вигляді земельної частки (паю), який знаходиться на території Войнихівської сільської ради, площею 3,89 в умовних кадастрових гектарах без вилучення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), що належав померлому ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що спадкоємець ОСОБА_2 не був зареєстрований за однією адресою разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , разом з ним не проживав, а також заяви до нотаріуса про прийняття спадщини протягом строку, встановленого законом, не подавав, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .. Крім того, з часу смерті спадкодавця минуло 20 років. Рішення набрало законної сили.

Звертаючись до суду з позовом , позивач вказував, що ОСОБА_1 не мала права на спадкування майна, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 ,. який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не відносилася до кола спадкоємців за законом за нормами Цивільного кодексу Української РСР.

Так, 01 січня 2004 року в Україні набув чинності Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року, який по новому порівняно з Цивільним кодексом України 1963 року регламентує правила спадкування. Відповідно до п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української PCP, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року. ОСОБА_1 за нормами Цивільного кодексу УРСР не входила до кола спадкоємців вказаних у статтях 529-531 цього кодексу. Відтак, не мала права на спадкування.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.03.2013, яке скасовано, оформила спадщину на майно спадкодавця ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку (пай) площею 3,89 в умовних кадастрових гектарах, як спадкоємець за законом четвертої черги, ст. 1264 ЦК України, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 травня 2013 р., спадкова справа № 238/2013 р., зареєстровано в реєстрі за № 1-627., а тому правові підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину у ОСОБА_1 відсутні.

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей317і319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно достатті 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17).

Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, на підтвердження наявності у нього суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач за віндикаційним позовом повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його права титульного володільця на зазначене майно, факт вибуття такого майна з його володіння, наявність майна в натурі у володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5322886600:02:008:0007, площею 3,7011 га, як на даний час належить ОСОБА_1 внаслідок прийняття Лубенською міською радою рішення від 08.04.2021 року та набута ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2013 року, яке отримала на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.04.2014 року у справі № 539/646/13-ц, яке скасовано постановою Полтавського апеляційного суду від 07.10.2019 року, існують правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. Наявність підстав для витребування у ОСОБА_1 як особи, за якою зареєстрована спірна земельна ділянка, вказаного нерухомого майна є підставою для скасування права власності зареєстрованого у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі No 183/1617/16 (провадження No 14-208цс18).

Згідно ч. 3ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована за межами с.Солониця Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на неї, є законними та обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про визнання права комунальної власності за Лубенською міською радою на спірну земельну ділянку слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч.ч. 1,2 ст. 18, ст. 19 ЗК України).

Відповідно до ч.1ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні"(далі Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст.1 Закону).

Згідно з частинами 1,2,5ст.60 Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно дозаконуяк об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно с ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадкове майно, а саме спірна квартира переходить у власність територіальної громади, лише після визнання судом спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (частина третя статті 1277 ЦК України та частина перша статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином вбачається, що визнання права власності за Лубенською міською радою Полтавської області на спірну земельну ділянку передбачено у спосіб визначений ст. 1277 ЦК України.

За такихобставин,слід відмовитивиконуючомуобов`язки керівникаЛубенської окружноїпрокуратури Полтавськоїобласті в задоволенні вимоги про визнання права комунальної власності за Лубенською міською радою Полтавської області на земельну ділянку кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Окрім того слід зазначити, що оскільки на земельну ділянку з кадастровим номером 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відсутні спадкоємці, Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області не позбавлена права звернутися до суду за заявою про визнання спадщини відумерлою.

Також слід відмовити в задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Лубенської міської ради від 08.04.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділення в натурі (на місцевості) земельну ділянку, що розташована за межами с.Солониця Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, що вказане рішення порушує його права.

Враховуючи викладене, рішення районного суду слід скасувати, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури 11350,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367,374 ч. 1 п.2 ,376 ч. 1 п.3,4,статтями 381,384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу заступника керівникаПолтавської обласноїпрокуратури задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від 03 серпня 2022 рокускасувати. Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги виконувача обов`язки керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області до ОСОБА_1 , Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи ОСОБА_2 , Перша лубенська державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" про витребування майна з чужого незаконного володіння. Задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Лубенської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована за межами с.Солониця Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер 5322886600:02:0058:0007 площею 3,7011 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на неї.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури 11350,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 31.07.2023 року

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді С.Б. Бутенко

О.В.Прядкіна