Ухвала

від 26.07.2023 по справі 463/2566/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/2566/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/900/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11 липня 2023 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11 липня 2023 року задоволено клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 .

Накладено арешт на вилучений під час проведення обшуку 06.07.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «SAMSUNG», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції мотивує своє рішення тим, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, само по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а тому з метою збереження речових доказів суд вважає обґрунтованим покликання слідчого на виниклу необхідність у накладенні арешту на майно.

На ухвалу слідчого судді представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000000257 від 21.02.2023.

Апелянт стверджує, що під час проведення обшуку за вищевказаною адресою, було безпідставно вилучено приватне майно у особи, яка не має відношення до кримінального провадження №42023000000000257 від 21.02.2023, та дозвіл на вилучення якого не було вказано в ухвалі про дозвіл на обшук, а саме особі ОСОБА_7 . Так, як дозвіл про обшук житла чи іншого володіння особи з метою виявлення та вилучення предметів, які мають значення для кримінального провадження № 42023000000000257 від 21.02.2023 було надано відносно ОСОБА_10 .

Крім того, в судовому засіданні 11 липня 2023 року, не було зазначено доказів та/або обставин виправлення такої помилки.

Також вказує, що на порушення вимог ст. 94, ч.3 ст. 370 КПК України, в оскаржуваній ухвалі не наведено, які саме обставини були з`ясовані та підтвердженні відповідними доказами, та які були оцінені під час судового розгляду 11 липня 2023 року.

Більше того, із відповідної ухвали не вбачається того, що слідчим суддею було досліджені оцінені хоча б якісь докази.

Відповідно, на думку сторони захисту, не зрозуміло на яких підставах слідчий суддя дійшов висновку, що майно в сукупності із іншими матеріалами має суттєве значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні.

Також, адвокат стверджує, що слідчим в ході судового засідання не було надано доказів того, що вилучений мобільний телефон містить відомості, які можуть бути використані як доказ. Вважає, що слідчим не було надано доказів того, що вилучений мобільний телефон використовувався під час вчинення злочину, або будь-яких інших доказів на підтвердження того, що вилучений мобільний телефон має відношення до кримінального провадження № 42023000000000257 від 21.02.2023, або зберіг на собі будь-які факти чи докази вчинення кримінального правопорушення, або міг використовуватись під час вчинення злочину.

На підставі наведеного захисник зазначає, що слідчим суддею при винесені оскаржуваного рішення (ухвали) не було дотримано вимог ст. 370 КПК України, оскільки слідчим суддею не було з`ясовано об`єктивних обставин необхідності накладання арешту на майно, та більш того, такі обставини не підтверджувалися жодними дослідженими доказами.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив доводи апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів провадження, Другим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000257 від 21.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2022 році ТОВ «Укртехагро» (ЄДРПОУ 30084074) здійснило оформлення балістичних та куленепробивних шоломів в митному режимі «імпорт» із застосуванням пільг зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість за кодом 225 (кінцевим одержувачем яких є суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії так званої російської федерації). Однак, в порушення вимог чинного законодавства, ТОВ «Укртехагро» (ЄДРПОУ 30084074)не здійснило постачання шоломів кінцевим споживачам, а реалізувало їхТОВ «ІНТЕРБЕЗПЕКА ЛТД»(ЄДРПОУ38353845), яке частину шоломів реалізувало підрозділам Департаменту поліції охорони Національної поліції України за ціною 12600 грн. за одиницю (вхідна вартість заявлена ТОВ «Укртехагро» (ЄДРПОУ 30084074)на митниці складала 4571 грн. за один шолом) та 40 шоломів ФОП ОСОБА_11 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), яка їх поставила до Управління поліції охорони в Тернопільській області за ціною 19680 грн. за одиницю виробу, що привело до зростання фактичної вартості шоломів до п`яти разів.

В ході досудового розслідування, 06.07.2023 у період часу з 06 год. 51 хв по 09 год. 55 хв., на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.06.2023 (справа № 463/2566/23) старшим слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 проведено обшук у помешканні ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведення обшуку, було виявлено та вилучено речі та майно, з клопотанням про накладення арешту на які звернувся слідчий, а саме: мобільний телефон марки «SAMSUNG», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належитьОСОБА_7 . Факт проведення обшуку стверджується долученою до матеріалів клопотання копією протоколу обшуку від 06.07.2023 року.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.06.2023 (справа № 463/2566/23), надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Майно, вилучене в ході проведення обшуку постановою слідчого від 06.07.2023 року визнано речовими доказами по справі.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11 липня 2023 року задоволено клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 та накладено арешт на вилучений під час проведення обшуку 06.07.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «SAMSUNG», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 .

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя встановив наявність підстав для застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що є предметом кримінально протиправних дій, оскільки у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт, на вилучений під час проведення обшуку 06.07.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «SAMSUNG», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , з тих підстав, що такий у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, має відношення до кримінального провадження і таким чином може бути використаний, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно можливо може бути майном, яке може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Щодо посилань представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на те, що в ухвалі слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.06.2023 було допущено описку в частині написання прізвища власника житла та помилково вказано ОСОБА_7 замість правильного ОСОБА_15 , то така описка не впливає на реалізацію ухвали суду щодо відшукання доказів за адресою вказаною в ухвалі суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Слідчий суддя прийшов вірного висновку про те, що враховуючи доведення слідчим правових підстав для арешту майна, необхідність визначення обмежень які встановлюються при накладенні арешту, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, доходжу висновку, що наявні правові підстави для арешту майна, передбачені ст. 170 КПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11 липня 2023 року про арешт майна - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4