Постанова

від 26.07.2023 по справі 190/1821/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/414/23 Справа № 190/1821/21 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,45 га, кадастровий номер 1224584800:01:001:0341.

Зазначає, що після смерті ОСОБА_3 успадкувала належну йому земельну ділянку площею 5,45 га, кадастровий номер 1224584800:01:001:0341, що розташована на території Пальмирівської сільської ради.

Вказує, що ОСОБА_2 не сплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою протягом 2018-2021 років, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 19 784,16 грн.

Зазначає, що 09 вересня 2021 року надіслала на адресу ОСОБА_2 лист, в якому повідомила про перехід до неї права власності на земельну ділянку та висунула вимогу щодо сплати їй орендної плати та пені.

18 вересня 2021 року ОСОБА_2 на її рахунок була здійснена грошова виплата в сумі 8 803,75 грн. Таким чином, залишок заборгованості складає 10 980,41 грн.

Зазначає, що згідно ч.30.1 п. «г» Договору оренди землі від 05 червня 2013 року, - орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату. Відповідно до умов договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені в договорі, справляється пеня у розмірі 0,1 відсотка неоплаченої суми за кожен день прострочення. В зв`язку з тим, що орендар своєчасно не проводив оплату за оренду землі, нею за 1097 днів прострочення грошового зобов`язання, нарахована пеня в сумі 12 045,06 грн.

Враховуючи вищевказане, у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати, просить розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з ОСОБА_2 плату за оренду земельної ділянки в сумі 10 980,41 грн., пеню в сумі 12 045,06 грн.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю порушення прав позивача.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив усі наявні докази у справі. Зазначає, що суд першої інстанції прийняв як доказ сплати орендної плати розписки, оригінали яких навіть не вивчав під час розгляду справи.Також неприйняв доуваги письмовепояснення свідкапро те,що грошовікошти порозпискам небули виплачені ОСОБА_3 .Тобто,суд першоїінстанції прийняврішення неперевіривши достовірністьнаданих доказів. Вважає ці факти є показником упередженості суду та неповного вивчення матеріалів та доказів по справі. Суд підтвердив факт того, що орендну плату за 2020 рік відповідач сплатив тільки 18 вересня 2021 року і у своєму рішенні не поклав обов`язок на відповідача у справі сплатити пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 1 736,05 грн., що регламентується умовами договору про оренду земельної ділянки.

ОСОБА_2 подав відзив, у якому просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,45 га., у тому числі ріллі 5,45 га, кадастровий номер 1224584800:01:001:0341, яка розташована на території Пальмирівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області строком на 49 років з моменту його державної реєстрації (а.с.15-18).

Згідно п.8 зазначеного Договору, - орендна плата виплачується щороку орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що становить 3741 грн. 54 коп.;

п.10 Договору орендна плата сплачується один раз на рік до 1 жовтня поточного року; п.12 Договору орендна плата сплачується особисто орендодавцю або його уповноваженому представнику, а також іншим особам, до яких перейшло право власності на орендовану земельну ділянку, згідно з чинним законодавством України та оформлюється письмово;

п.13 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення;

п.35 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором;

п.37 Договору сторона, яка має намір достроково припинити дію договору повинна письмово попередити іншу сторону про такий намір не пізніше ніж за шість місяців;

п.39 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору;

п.40 Договору до нового власника, а також до спадкоємців орендодавця, які набули право власності на земельну ділянку, що за цим договором передається в оренду, переходять всі права та обов`язки орендодавця, передбачені цим договором та чинним законодавством

Згідно копії акту прийняття-передачі земельної ділянки в оренду за договором оренди від 05 червня 2013 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,45 га., кадастровий номер 1224584800:01:001:0341, яка розташована на території Пальмирівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області строком на 49 років (а.с.19).

09 вересня 2021 року ОСОБА_1 письмово звернулась до ОСОБА_2 з повідомленням про те, що вона є новим власником орендованої ним земельної ділянки та з вимогою про сплату орендної плати за 2018-2020 роки та пені (а.с.21).

Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що відповідачем отримано звернення позивача 14 вересня 2021 року (а.с.22).

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23).

Згідно копіі свідоцтва про право власності від 16 травня 2013 року, власником земельної ділянки площею 5,45 га кадастровий номер 1224584800:01:001:0341 є ОСОБА_3 (а.с.26).

Згідно копіі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 листопада 2019 року, після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку площею 5,4500 га, кадастровий номер 1224584800:01:001:0341 (а.с.27).

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, ОСОБА_1 являється спадкоємцем ОСОБА_3 (а.с.28).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 листопада 2019 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,4500 га, кадастровий номер 1224584800:01:001:0341 (а.с.30).

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,450 га, кадастровий номер 1224584800:01:001:0341 (а.с.31).

Згідно з довідкою П`ятихатського районного сектору Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області від 17 травня 2018 року, ОСОБА_3 звернувся із заявою про втрату паспорта громадянина України.

Згідно копії розписки від 05 червня 2018 року, ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_2 37 000 (тридцять сім тисяч) гривень за оренду землі з подальшим переоформленням на ОСОБА_2 (а.с.37).

Згідно копії розписки від 10 вересня 2018 року, ОСОБА_3 отримав орендну плату за свій пай за 2018 рік у ОСОБА_2 (а.с.38).

Відповідно до копії розписки від 10 вересня 2018 року (а.с.50), ОСОБА_3 отримав орендну плату за свій пай за 2018 рік у ОСОБА_2 .

Згідно копії фіскального чека (а.с.51), відповідачем здійснювалося перерахування грошових коштів позивачу на суму 2 779 грн.

В матеріалах справи також наявні платіжне доручення про перерахування ОСОБА_2 власних коштів в сумі 8 804 грн. (а.с.52) та копії квитанцій про сплату ним від імені ОСОБА_1 податків і зборів (а.с.53-59).

Із копії повідомлення, наданого позивачем від 22 жовтня 2020 року вбачається, що остання повідомила відповідача про відмову від укладення додаткової угоди (а.с.69).

Згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав відправлення від позивача 24 жовтня 2020 року (а.с.70).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Положеннями частини першої статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Встановивши, що фактично право власності на земельну ділянку позивач набула 25 листопада 2019 року, тобто з часу отримання нею свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та орендну плату за 2020 та 2021 роки, виходячи з розміру орендної плати за землю, що обумовлена договором оренди, - 3741 грн. 54 коп. у розмірі 8 804 грн. остання отримала 18 вересня 2021 року, тобто протягом десяти днів після її звернення до відповідача з повідомленням про перехід до неї права власності на земельну ділянку та вимогою сплатити орендну плату на вказані нею банківські реквізити, суд першої інстанції, дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів про сплату орендарем орендної плати в повному обсязі та в обумовлені в договорі оренди строки, що свідчить про відсутність факту систематичної несплати орендної плати, а отже і порушення прав позивача.

Доводи апеляційної скарги про не дослідження судом першої інстанції усіх доказів, а саме оригіналів розписок про сплату орендної плати розписки та не прийняття до уваги письмового пояснення свідка про те, що грошові кошти по розпискам не були виплачені ОСОБА_3 , колегія суддів відхиляє, оскільки зазначеним доказам надана відповідна правова оцінка, яка відображена в оскаржуваному рішенні суду. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оцінка доказів є прерогативою суду та суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що відповідає вимогам статті 89 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення П`ятихатськогорайонного судуДніпропетровської областівід 07червня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова