Ухвала

від 12.10.2023 по справі 190/1821/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 190/1821/21

провадження № 61-14429 ск 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 05 червня 2013 року між ОСОБА_3 , правонаступником якого є вона (позивач), і ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь орендну плату в розмірі 10 980,41 грн та пеню в сумі 12 045,06 грн.

2. Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року - без змін.

4. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана засобами поштового зв`язку 02 жовтня 2023 року, на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд.

5. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, ухвалені в малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

7. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

8. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

9. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

10. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684,00 грн.

11. Згідно з пунктами 1, 8, 10 ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 8 договору оренди земельної ділянки, укладеного 05 червня 2013 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 5,45 га, кадастровий номер 1224584800:01:001:0341, розташованої на території Пальмирівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, орендна плата виплачується щороку орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від вартості земельної ділянки, що становить 3 741,54 грн. Не погоджуючись із зазначеним розміром орендної плати позивач вказала, що з урахуванням індексу інфляції орендна плата становить 4 946,04 грн.

13. Оскільки ціна позову в цій справі становить 37 863,59 грн ((4 946,04 х 3) + 10 980,41 + 12 045,06)), яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн), зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

14. Касаційна скарга містить посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у випадках, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

15. Так скаржник, обґрунтовуючи те, що справа має виняткове значення для неї зазначає, що вона перебуває у скрутному фінансовому становищі та від рішення касаційного суду залежить скільки коштів вона буде отримувати за землю.

16. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведена скаржником обставина не дає достатніх підстав для висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в цій справі, оскільки один лише фінансовий критерій не може бути визначальним для виняткового значення справи (особливо з огляду на ненадання скаржником доказів на підтвердження свого майнового стану), а іншим скаржник свої доводи належним чином не обґрунтував та не долучив жодних доказів на їх підтвердження. Незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для нього, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

17. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

18. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

19. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

20. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

21. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

22. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

23. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

24. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

25. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

26. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

27. Помилкове зазначення в постанові Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 рокупро можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на розгляд її справи судом, встановленим законом.

28. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

29. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389 та 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ І. В. Литвиненко

/підпис/ Є. В. Петров