Постанова

від 27.07.2023 по справі 910/20437/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2023 р. Справа№ 910/20437/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Брановицький В.В.;

відповідача 1 - Музичук Л.В.;

відповідача 2 - Суденко Р.В.;

третьої особи - Софін О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022

у справі №910/20437/21 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс"

до: 1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Національний банк України

про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону), визнання недійсними договорів.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про визнання недійсними:

- результатів аукціону, який відбувся 22.05.2020, щодо продажу лоту №GL48N718070 в частині продажу права за кредитним договором №25/2/2008/980-К/7 від 18.01.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком", з забезпеченням: цінні папери, майнові права, оформлених електронним протоколом №UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020;

- договору про відступлення прав вимоги №GL48N718070_Ur_4 від 13.08.2020, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрованого в реєстрі за №1170, з моменту його укладення;

- договору купівлі-продажу майнових прав №GL48N718070_Ur_4 від 13.08.2020, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрованого в реєстрі за №1171, з моменту його укладення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами в момент проведення електронних торгів (аукціону) під час оформлення протоколу електронних торгів, укладення договору про відступлення прав вимоги №GL48N718070_Ur_4 від 18.08.2020 та договору купівлі-продажу майнових прав №GL48N718070_Ur_4 від 18.08.2020 не було дотримано вимог, встановлених частинами першою-третьою статті 203 Цивільного кодексу України, внаслідок чого порушено майнові інтереси позивача (щодо володіння майновими правами на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі (літ. Б, б, В, в, Г, г, З), що є підставою для визнання недійсними відкритих торгів (аукціону), визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, а також визнання недійсним з моменту укладення договору №GL48N718070_Ur_4 від 18.08.2020 купівлі-продажу майнових прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 відкрито провадження у справі №910/20437/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Національний банк України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 (повне рішення складено 10.05.2023) у справі №910/20437/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" зазначає, що правочини, які позивач просить суд визнати недійсними у відповідній частині, стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, оскільки дані правочини були укладені щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором від 18.01.2008 №25/2/2008/980-К/7 та договором застави майнових прав (нежитлових будівель (літ. Б, б, В, в, Г, г, З) загальною площею 4388,00 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17), що на даний час належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альстоніа бак Холдінгс»). А відтак позивач стверджує, що за договорами про відступлення прав вимоги та договором купівлі-продажу майнових прав, які він просить визнати недійсними, були передані права вимоги, які на день укладення оспорюваних договорів перестали існувати, що відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Також позивач вказує на порушення порядку проведення аукціону, зокрема, з огляду на відсутність серед розміщеної на електронній платформі та на сайті ФГВФО інформації щодо забезпечення (відсутній опис предметів застави, місце знаходження тощо).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" у справі №910/20437/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/20437/21, справу призначено до розгляду на 04.07.2023.

29.06.2023 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" з ринку надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого Фонд заперечує проти доводів апеляційної скарги вказуючи на відсутність у позивача порушеного права, недоведеності порушень встановлених законодавством Правил проведення торгів з реалізації майна банку під час ліквідаційної процедури та порушень норм цивільного законодавства під час укладення оскаржуваного договору.

03.07.2023 відзив на апеляційну скаргу надійшов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп".

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що оспорюваними торгами та договорами не порушуються права позивача, оскільки згідно укладених договорів до відповідача-2 перейшло право вимоги лише за договором застави майнових прав №25/2/2008/980-ЗМП/1 від 31.01.2008 та договором застави акцій №25/2/2008/980-ЗА/7 від 13.01.2008 та відсутнє відступлення права вимоги за будь-яким договором іпотеки.

Крім того відповідач-2 вказує, що: чинним законодавством передбачена можливість продажу на відкритих торгах (аукціоні) прав вимоги за кредитними договорами; право вимоги за кредитним договором, яке перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" за договором про відступлення прав вимоги та договором купівлі-продажу майнових прав не є валютною операцією, яка потребує ліцензії на здійснення валютних операцій.

03.07.2023 до суду апеляційної інстанції від Національного банку України надійшли письмові пояснення, згідно яких третя особа просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Зокрема, Національний банк України стверджує, що незгода позивача із вимогами, які на даний час до нього пред`являє Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" не підлягає дослідженню у межах даного спору про недійсність правочинів та не впливає на правомірність та дійсність аукціону та договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі-продажу майнових прав. При цьому позивач не позбавлений права висувати заперечення проти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" у встановленому законодавством порядку.

В судовому засіданні 04.07.2023 після заслуховування пояснень учасників справи у розгляді справи №910/20437/21 оголошено перерву до 27.07.2023.

В судовому засіданні 27.07.2023 представники сторін надали додаткові пояснення по справі. Позивач вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представники відповідачів та третьої особи заперечували проти доводів скарги, просили залишити без змін оскаржуване рішення суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альстоніа бак Холдінгс" був укладений договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги з цільовим призначенням на придбання рухомого та/або нерухомого майна.

Зобов`язання з повернення суми позики були забезпечені іпотекою нерухомого майна - нежилих будівель (літ. Б, б, В, в, Г, г, З) загальною площею 4388,00 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, що належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Альстоніа бак Холдінгс" на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2009.

В подальшому, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альстоніа бак Холдінгс", позивач став власником об`єкта нерухомого майна - нежилих будівель (літ. Б, б, В, в, Г, г, З) загальною площею 4388,00 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17.

Нежитлова будівля літера «Е» площею 169 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, придбана Товариством з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" на відкритих торгах 03.01.2013.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2021 право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс".

22.05.2020 відбулись електронні торги з реалізації майна Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", зокрема за лотом №GL48N718070, який складався з прав вимоги, інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості та майнових прав, що випливають з договорів врахування векселів.

До лоту №GL48N718070, крім іншого, входило право вимоги за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" разом з додатковими угодами №25/2/2008/980-К/7 від 18.01.2008, а саме:

- договором застави майнових прав зі змінами №25/2/2008/980-ЗМП/1 від 31.01.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Відкритим акціонерним товариством "Автотранссервіс";

- договором застави акцій з додатковими угодами №25/2/2008/980-3А/7 від 18.01.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком".

Переможцем зазначених торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", з яким Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" 13.08.2020 уклало договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_Ur_4 та договір купівлі-продажу майнових прав №GL48N718070_Ur_4.

Відповідно до п. 1 договору про відступлення прав вимоги банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром, наведеним у додатку №1.

Згідно п. 2 договору про відступлення прав вимоги за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації при недійсності правочинів, право на отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

В силу додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" відступило своє право грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» (новий кредитор) за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування разом з додатковими угодами №25/2/2008/980-К/7 від 18.01.2008, а також за договорами застави: договором застави майнових прав № 25/2/2008/980-ЗМП/1, заставодавцем за яким є Відкрите акціонерне товариство «Автотранссервіс», договорами застави №25/2/2008/980-3А/7, за яким заставодавцем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес телеком».

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 6212372,15 грн, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (п. 4 договору).

Пунктом 14 договору відступлення прав вимоги визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

Таким чином, відповідно до умов вказаного договору, починаючи з 13.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є новим кредитором за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування разом з додатковими угодами №25/2/2008/980-К/7 від 18.01.2008, а також вищевказаними договорами застави.

Також наслідком перемоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у торгах стало укладення 13.08.2020 між ним та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" договору №GL48N718070_Ur_4 купівлі-продажу майнових прав. Майнові права, які є предметом купівлі-продажу за цим договором, є майновими правами, що виникають з кредитних договорів, договорів застави, поруки та іпотеки, перелік, яких наведений у додатку №1 до договору.

Позивач зазначає, що після укладення вказаних договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» пред`явило вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" вмотивовані тим, що належне позивачу нерухоме майно - нежилі будівлі (літ. Б, б, В, в, Г, г, З) загальною площею 4388,00 кв.м. були предметом забезпечення за кредитним договором №25/2/2008/980-К/7 від 18.01.2008 право вимоги за яким входило в пул активів реалізованих на електронних торгах.

Окрім того Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» подало цивільний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті скоєння кримінального правопорушення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" вказувало на порушення вимог Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, під час проведення спірного аукціону.

Відповідачі та третя особа заперечували проти позовних вимог з огляду на наступне: відсутність порушеного права позивача оспорюваними торгами та договорами; проведення торгів з реалізації майна банку з дотриманням вимог чинного законодавства; визнання недійсними торгів та правочинів, укладених за результатами проведення аукціону, не буде мати наслідком відновлення прав позивача, які він вважає порушеними, оскільки відчужене право «повернеться» первісному кредитору.

За результатами розгляду спору Господарський суд міста Києва рішенням від 21.11.2022 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" відмовив повністю.

Місцевий господарський суд зазначив, що у цій справі, не визнаючи себе боржником у кредитних та забезпечувальних зобов`язаннях, майнові права вимоги за якими були предметом продажу на оспорюваних відкритих електронних торгах (аукціоні), позивач одночасно заперечує дійсність договору, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором, на тій підставі, що предметом договору були недійсні/неіснуючі вимоги.

Водночас з положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про заміну кредитора в зобов`язанні (статті 512- 519) вбачається, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні, як правило, не потребує згоди боржника, якщо іншого не встановлено договором або законом, а питання недійсності уступленої вимоги є питанням відповідальності цедента перед новим кредитором.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має суб`єктивного права чи інтересу у визнанні недійсними проведених відкритих торгів (аукціону) з використанням електронної торгової системи з продажу майнових прав, у яких позивач участі не брав, і у визнанні недійсним правочину, укладеного за результатами проведення вказаних торгів.

Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом позову у справі, що розглядається, є визнання недійсними результатів аукціону, оформлених електронним протоколом, договору про відступлення прав вимоги, а також визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу майнових прав за кредитним договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" вважає, що результати спірного аукціону та правочини, які позивач просить суд визнати недійсними у відповідній частині, стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, оскільки дані правочини були укладені щодо договору застави майнових прав, предметом забезпечення за яким є нежитлові будівлі (літ. Б, б, В, в, Г, г, З) загальною площею 4388,00 кв.м., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс".

Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними доводами скаржника з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 цього Кодексу). Шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 217 зазначеного Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зазначила, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.

Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Таким чином, не є ефективним та належним способом захисту у межах справи №910/20437/21 вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 22.05.2020, оформлених електронним протоколом №UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020.

Щодо захисту законного інтересу позивача, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зауважила, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

Так, у постанові від 27.11.2018 у справі №905/2260/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами, зокрема, статті 16 ЦК України, не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання договору. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав. Водночас згідно з абзацом другим частини другої статті 20 ГПК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.

У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання відсутнім права вимоги кредитора за договором застави (визнання його права припиненим) і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах.

Разом з тим слід звернути увагу, що за повідомленням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» подало цивільний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті скоєння кримінального правопорушення. А відтак, позивач повинен захищати своє право у межах судового розгляду цивільного позову, позаяк положення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України передбачають можливість заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку лише у випадку неможливості захистити своє право у межах судового розгляду.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" є необґрунтованою, а судове рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, колегія суддів вважає що відсутні підстави для встановлення обставин наявності чи відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» прав вимоги за договором застави майнових прав та можливості/неможливості звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс".

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №910/20437/21 - без змін, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №910/20437/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.08.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко