Ухвала

від 24.07.2023 по справі 923/1166/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

"24" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1166/13

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Крутьковій В.О.,

розглянувши заяву (вх. № 3392/21 від 04.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» про визнання наказу від 03.02.2014 таким, що не підлягає виконанню,

у справі № 923/1166/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (01010, м. Київ, вул. Острозьких князів, буд. 32/2; код ЄДРПОУ 40658146)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» (73000, м. Херсон, провулок Смоленський, буд. 2; код ЄДРПОУ 31560357)

про стягнення 4 406 191,81 грн та 260 217,26 доларів США;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача (заявника) Сонько В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Херсонської області у складі судді Закуріна М.К. перебувала на розгляді заява ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» від 04.11.2021р. про визнання наказу від 03.02.2014р. у справі № 923/1166/13 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник надав наступні доводи:

- за результатами розгляду справи судом виданий наказ про стягнення з нього заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (надалі Стягувач), у сумі 6 554 927,50 грн,

- підставою для стягнення заборгованості стало невиконання умов кредитного договору № 010/03-051/434 від 15.12.2005,

- 11.01.2006 та 07.03.2007 з метою забезпечення кредитного договору були укладені договори іпотеки, предметом яких стало нерухоме майно цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін»,

- 16.03.2018 до нього надійшов лист від нотаріуса про початок позасудової процедури стягнення заборгованості,

- 26.04.2018 державним реєстратором прийняте рішення №40829572 про державну реєстрацію прав на вказаний цілісний майновий комплекс за Стягувачем,

- за вказаних обставин Стягувач набув право власності на іпотечне майно, чим задовольнив свої майнові вимоги за кредитним договором, а тому у відповідності до частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення процедури позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними,

- через недійсність подальших грошових вимог наказ суду, виданий у даній справі є таким, що не підлягає подальшому виконанню.

Отже, фактично, підставою для тверджень заявника про відсутність обов`язку з виконання зобов`язань за кредитними договорами є факт передачі іпотечного майна від Боржника Стягувачу за наслідками позасудового стягнення за рахунок іпотечного майна та недійсність будь-яких інших вимог, які виходять за межі вартості іпотечного майна.

12.11.2021 до Господарського суду Херсонської області надійшов відзив на заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Згідно поданого відзиву позивач просить відмовити у задоволенні заяви, аргументуючи свою позицію тим, що неможливо у повному обсязі визнати таким, що не підлягає виконанню наказ, оскільки сума основної стягнутої заборгованості (рішення суду від 22.10.2013) є вищою, порівняно з вартістю іпотечного майна, набутого іпотекодержателем у позасудовому порядку. Вказує, що вартість майна на момент набуття права власності іпотекодержателем складала 8 009 694,00 грн, в той час як заборгованість за рішенням від 22.10.2013 у справі № 923/1166/13 становила 11 242 238,17 грн.

Тобто, як вказав позивач, непогашена сума заборгованості у даній справі складає 3 232 544,17 грн.

Крім того, позивач вважає можливим стверджувати, що нормою ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» не встановлено, що у разі часткового задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна кредитні договори припиняються чи є недійсними, чи рішення суду про стягнення заборгованості стає необов`язковим чи виконаним.

На переконання позивача, доводи відповідача щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суперечать обов`язковості виконання рішення та обов`язковості договору.

Ухвалою від 28.12.2021р. провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу Дельфін про визнання наказу № 923/1166/13 від 03.02.2014 таким, що не підлягає виконанню, зупинено до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/17048/17.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 внаслідок військової агресії Російської Федерації в Україні уведено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 в порядку ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус судді» змінив на Господарський суд Одеської області територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарським судом Херсонської області).

За Актом прийому-передачі евакуйована справа № 923/1166/13 була передана Господарському суду Одеської області. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 року заяву ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» від 04.11.2021р. про визнання наказу від 03.02.2014р. у справі № 923/1166/13 таким, що не підлягає виконанню, розподіллено судді Волкову Р.В.

21.06.2023 на адресу Господарського суду Одеської області надійшла заява представника відповідача (вх.№ 20391/23) про поновлення провадження у справі № 923/1166/13, в якій він повідомив стосовно завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/17048/17.

Ухвалою від 23.06.2023 прийняти до розгляду заяву ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» від 04.11.2021р. про визнання наказу від 03.02.2014р. у справі № 923/1166/13 таким, що не підлягає виконанню, до свого провадження.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника заявника про поновлення провадження у справі, поновлено провадження у справі № 923/1166/13 за заявою ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» про визнання наказу від 03.02.2014р. таким, що не підлягає виконанню, судове засідання для розгляду заяви призначено на 19.07.2023.

Протокольною ухвалою від 19.07.2023 судове засідання відкладено на 24.07.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.07.2023, представник заявника (відповідача) підтримав заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Розглянувши матеріали справи та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» про визнання наказу від 03.02.2014 таким, що не підлягає виконанню, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.10.2013 у справі № 923/1166/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013, позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено, з Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 010/03-051/434-1 від 15.12.2005р., а саме: борг по кредиту - 142016,14 грн., борг по відсотках - 55814,37 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 37620,22 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 8289,76 грн.; борг за Кредитним договором №010/03-051/434-4 від 26.02.2007р., а саме: борг по кредиту - 196032,87 дол. США, що еквівалентно 1566890,73 грн., борг по відсотках - 44841,26 дол. США, що еквівалентно 358416,19 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 12532,23 дол. США, що еквівалентно 100170,11 грн., пеню за порушення строків сплати відсотків - 6810,79 дол. США, що еквівалентно 54438,64 грн.; борг за Кредитним договором № 010/03-051/434-5 від 12.11.2007р., а саме: борг по кредиту - 2042444,52 грн., зборг по відсотках - 741046,53 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 130938,02 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 109860,24 грн.; борг за Кредитним договором №010/03-051/434-6 від 14.10.2008р., а саме: борг по кредиту - 747959,47 грн., борг по відсотках - 307084,67 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 36683,85 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 46434,04 грн.; а також 68820 грн. компенсації по сплаті судового збору.

У вказаному рішенні господарський суд, серед іншого, встановив наступні обставини.

15.12.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", (Банк) та Приватним підприємством "Дитячий оздоровчий комплекс "Дельфін", правонаступником якого є Приватне підприємство "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін", (Позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/03-051/434, за умовами якої Банк зобов`язався надавати позичальнику грошові кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в межах цієї угоди, в розмірі не більше 1 000 000 грн.

З урахуванням додаткових угод № 1 від 26 лютого 2007 року, № 2 від 12 листопада 2007 року, № 3 від 13 жовтня 2008 року та № 010/03-051/434/4 від 27 вересня 2010 року сторонами визначено ліміт кредитування в розмірі 6 027 100 грн. з кінцевим строком погашення 01 жовтня 2018 року.

Пунктом 6.3 вказаної Генеральної кредитної угоди передбачено право Банку достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісійні тарифи та штрафні санкції, та звернути стягнення на предмет застави.

В межах Генеральної кредитної угоди між сторонами було укладено наступні договори:

15.12.2005 року - кредитний договір № 010/03-051/434-1, з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 12.09.2006р., № 010/03-051/434-1/3 від 18.11.2009р. та № 010/03-051/434-1/4 від 27.09.2010р., за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 177 200 грн., зі сплатою 21,5 % річних, строком до 01.09.2011р., з погашенням кредиту та відсотків згідно з графіком;

26.02.2007 року - кредитний договір № 010/03-051/434-4, з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 12.11.2007р., № 010/03-051/434-4/3 від 18.11.2009р. та № 010/03-051/434-4/4 від 27.09.2010р., за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 214 472 доларів США, зі сплатою 12 % річних, строком до 25.02.2017р., з погашенням кредиту та відсотків згідно з графіком;

12.11.2007 року - кредитний договір № 010/03-051/434-5, з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 08.08.2008р., № 2 від 09.01.2009р., № 010/03-51/434-5/3 від 18.11.2009р., № 010/03-051/434-5/4 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-5/5 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-5/6 від 08.06.2010р. та № 010/03-051/434-5/7 від 27.09.2010р., за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 2 300 000 грн., зі сплатою 19 % річних, з погашенням кредиту та відсотків згідно з графіком;

14.10.2008 року - кредитний договір № 010/03-051/434-6, з урахуванням додаткових угод до нього № 010/03-051/434-6/4 від 23.02.2010р., № 010/03-051/434-6/5 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-6/6 від 08.06.2010р., № 010/03-051/434-6/7 від 27.09.2010р., за умовами якого Банк зобов`язався надати відповідачу, як позичальнику, кредит в розмірі 762 581,60 грн., зі сплатою 21,5 % річних, з погашенням кредиту та відсотків згідно з графіком строком до 25.02.2017р.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було надано доказів сплати заборгованості за вказаними договорами, суд констатував про порушення останнім взятих на себе зобов`язань щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, у зв`язку з чим задовольнив вимоги позивача.

03.02.2014 господарським судом видано відповідний наказ про примусове виконання рішення суду у справі № 923/1166/13.

Судом також встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Генеральною кредитною угодою № 010/03-051/434 від 15.12.2005 року з додатковими угодами №1 від 26.07.2007 р., №2 від 12.11.2007 р., № 3 від 13.10.2008 р., № 010/03-051/434/4 від 27.09.2010р. до неї, а також кредитних договорів, що були укладені в її рамках, між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» були укладені договір іпотеки від 11.01.2006 та договір іпотеки від 07.03.2007.

За вказаними договорами предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін», який розташований за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур», територія 14.

Пунктом 3.1.4 договору іпотеки від 11.01.2006 передбачено право іпотекодержателя у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором або за Генеральною кредитною угодою та усіма кредитними договорами, укладеними в її рамках, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовільнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, комісійні тарифи, необхідних витрат та утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до пункту 3.1.8 договору іпотеки від 11.01.2006 у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки та суми від реалізації іншого майна, що буде заставленим в забезпечення виконання зобов`язань за Генеральною кредитною угодою, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право в судовому порядку вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимог, з іншого майна іпотекодавця.

Аналогічні положення містить договір іпотеки від 07.03.2007 у підпунктах 3.1.4, 3.1.8.

Крім того, згідно з пунктом 3.1.9 договору іпотеки від 11.01.2006 іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за Генеральною кредитною угодою, перевести на себе право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання або від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому розділом V Закону України "Про іпотеку". У такому випадку, у разі відсутності домовленості між іпотекодержателем та іпотекодавцем щодо вартості предмета іпотеки, його оцінка визначається на дату укладання договору купівлі-продажу оцінщиком, якого самостійно обирає іпотекодержатель, при цьому витрати по здійсненню оцінки покладаються на іпотекодавця або задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Якщо сума одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна іпотекодавця.

13.11.2007 до умов договору іпотеки від 07.03.2007 року були внесені зміни щодо основного зобов`язання та вартості предмета іпотеки, які викладені в додатковій угоді № 1 до договору іпотеки від 07.03.2007 року, посвідченій приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В. за реєстр.№ 8375.

15.10.2008 до умов договору іпотеки від 07.03.2007 року були внесені зміни щодо основного зобов`язання та вартості предмета іпотеки, які викладені в договорі № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 07.03.2007 року, посвідченому приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Довгань О.І. за реєстр.№ 4644.

24.05.2017 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КРИСТАЛБАНК" було укладено договір факторингу, відповідно до якого ПАТ "КРИСТАЛБАНК" зобов`язалось передати АТ "Райффайзен Банк Аваль" загальну суму фінансування, а АТ "Райффайзен Банк Аваль", в свою чергу, зобов`язалось відступити ПАТ "КРИСТАЛБАНК" права вимоги до боржників (портфельне відступлення прав вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав. Права вимоги були відступлені як за основними зобов`язаннями, так і за забезпечувальними, а саме були укладені: договір відступлення прав за іпотечними договорами, договір відступлення прав за договорами застави, договір відступлення прав за договорами застави, що нотаріально посвідчені, договір відступлення прав за договорами поруки.

25.05.2017 між ПАТ "КРИСТАЛБАНК" та ТОВ "ФК "Форінт" було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Форінт" зобов`язалось передати ПАТ "КРИСТАЛБАНК" загальну суму фінансування, а ПАТ "КРИСТАЛБАНК" зобов`язалось відступити ТОВ "ФК "Форінт" права вимоги до боржників (портфельне відступлення прав вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав. Права вимоги були відступлені як за основними зобов`язаннями, так і за забезпечувальними, а саме були укладені: договір відступлення прав за іпотечними договорами, договір відступлення прав за договорами застави, договір відступлення прав за договорами застави, що нотаріально посвідчені, договір відступлення прав за договорами поруки.

У зв`язку з укладенням між первісним позивачем у даній справі (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ПАТ "КРИСТАЛБАНК", а в подальшому між ПАТ "КРИСТАЛБАНК" та ТОВ "ФК "Форінт" вищевказаних договорів факторингу, ухвалою від 21.05.2018 за заявою ТОВ "ФК "Форінт" замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу суду № 923/1166/13, виданого 03.02.2014 на виконання рішення від 22.10.2013 - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (м.Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (м. Київ, б. Л.Українки, 34, оф. 212, код ЄДРПОУ 40658146).

26.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки: цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін», розташований за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур», територія 14 (реєстраційний запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.04.2018 р. 25907441).

01.09.2021 державним реєстратором Хомлюченко О.В. зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін», розташований за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур», територія 14 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

Договори та інші правочини є одними з підстав виникнення цивільних зобов`язань відповідно до положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України. А згідно з положеннями статей 598 цього Кодексу зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, вичерпний перелік яких не визначений.

Водночас з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 Цивільного кодексу України передбачено види забезпечення виконання зобов`язання. Так, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, окремим видом якої є іпотека (ст.ст. 546, 575 ЦК України).

Іпотека визначена у статті 1 Закону України "Про іпотеку" як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачена можливість сторін іпотечного договору вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, зокрема, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку").

Тобто передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності є одним зі способів позасудового задоволення вимог іпотекодержателя. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є відповідне застереження в іпотечному договорі.

Відповідно до встановленого частиною 4 статті 591 Цивільного кодексу України загального правила, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас частиною 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент звернення стягнення ТОВ «ФК «ФОРІНТ» на Майно) передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Тобто Закон України "Про іпотеку" як акт цивільного законодавства визначає правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового зобов`язання, а й основного зобов`язання, що випливає, зокрема, з кредитного договору, встановлюючи спеціальне правило відносно положень Цивільного кодексу України, яке підлягає переважному застосуванню.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 дійшла висновку, що частина 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в зазначеній редакції) передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено.

Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов`язання в розмірі, який перевищує визначену суб`єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові з огляду на положення статей 6, 591 Цивільного кодексу України звернула увагу на те, що, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть відступити від положень як статті 36 Закону України "Про іпотеку", так і загальних положень Цивільного кодексу України щодо реалізації іпотеки.

Тобто кредитор не може вимагати виконання боржником основного зобов`язання після звернення стягнення та стягувати різницю між сумою зобов`язання та вартістю предмета іпотеки лише в разі, якщо такого відступу від положень цивільного законодавства не було здійснено за договором.

У постанові від 18.05.2023 у справі № 923/954/20 Верховний Суд зауважив, що відповідно до положень вказаної норми (ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку") Кредитор не має права вимагати задоволення своїх вимог, не покритих визначеною суб`єктом оціночної діяльності вартістю іпотечного майна, за рахунок іншого майна Боржника, адже такі вимоги після завершення відповідного позасудового врегулювання є недійсними. Тобто позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом обернення його Кредитором у свою власність у даному випадку, з урахуванням умов договорів іпотеки від 11.01.2006 і від 07.03.2007, мало наслідком погашення всіх вимог Кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» ) до Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін») за Генеральною кредитною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами.

Відтак, після завершення позасудового врегулювання шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки жодні наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання не можуть бути задоволені, адже обов`язок вважається припиненим на підставі норми закону, що цілком кореспондується зі змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України.

У відповідності зі ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи встановлення судом обставин щодо звернення стягнення позивачем на предмет іпотеки шляхом обернення його у свою власність, наслідком чого є погашення всіх вимог позивача як кредитора до відповідача як боржника за Генеральною кредитною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» про визнання наказу від 03.02.2014 таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 3392/21 від 04.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» про визнання наказу від 03.02.2014 таким, що не підлягає виконанню, у справі № 923/1166/13 задовольнити.

2. Визнати наказ Господарського суду Херсонської області від 03.02.2014 у справі № 923/1166/13 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено у судовому засіданні 24 липня 2023 р. Повний текст ухвали складено та підписано 31 липня 2023 р.

Суддя Волков Роман Володимирович