Рішення

від 21.06.2023 по справі 361/1581/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/1581/19

Провадження № 2/361/48/23

21.06.2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2023 рокуБроварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретарів Лелеки В.А., Коваль О.О.

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши увідкритомузасіданнівзалісудум.Броварицивільнусправузапозовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш Дім-ЖК до ПрАТ Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації, витребування нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів в якому просив суд визнати недійсними правочини щодо купівлі-продажу нежитлових приміщень №7 та № 8 в будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш Дім-ЖК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та застосувати наслідки недійсності правочину; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 548307332106 - нежитлового приміщення № 7 та № 582932032106 - нежитлового приміщення № 8 в будинку ОСББ Наш Дім-ЖК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати покласти на відповідача.

Свій позов обгрунтував тим, що у 2014 році ПрАТ Виробничапроектно-будівельнафірма Атлантбув побудований та введений в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 .

У 2016 році у вище вказаному будинку було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш Дім-ЖК, яке розпочало свою фактичну діяльність з серпня 2016 року.

В процесі здійснення своєї господарської діяльності, було встановлено, що підвальне приміщення в будинку ОСББ Наш Дім-ЖК № 7 та 8, належить приватній особі ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Право власності на вказані приміщення було зареєстровано 15.07.2016 року приватним нотаріусом Васьківською Вікторією Станіславівною на підставі договорів дарування № 472 від 15.07.2016 року (приміщення № 7) та № 475 від 15.07.2016 року (приміщення № 8).

Позивач зазначає, що згідно з проектною документацією, спірні підвальні приміщення № 7 та 8, відносяться до допоміжних приміщень і вони призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, оскільки в ньому розташовані внутрішньобудинкові мережі та запірна арматура.

Позивач зазначає, що власник спірного приміщення ОСОБА_5 , ігнорує звернення від позивача щодо обстеження внутрішньобудинкових мереж при підготовці до опалювального сезону. Крім того, вона не виконує свого обов`язку, як власник

приміщень, щодо сплати членських внесків на утримання будинку.

Враховуючи той факт, що дані приміщення є допоміжними приватне акціонерне товариство Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант не мав права на відчуження підвальних приміщень № 7 та 8.

З метою з`ясування законності відчуження підвальних приміщень представник позивача ОСББ Наш Дім-ЖК 19.02.2018 р. звернувся до Генерального директора ПАТ "Виробничо проектно-будівельна фірма "Атлант", ОСОБА_7 .

Проте, у відповідь на їх звернення надійшов лист, зі змісту якого вбачається, що така інформація розголошенню не підлягає. Тобто приватне акціонерне товариство Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант взагалі відмовився надати копії документів на підставі яких було зареєстровано право власності на спірні приміщення, а саме: копії договорів купівлі-продажу майнових прав, копію витягу зі списку інвесторів будинку, копію довідок про повну сплату грошових коштів за таким договором та витяг з технічного паспорту будинку.

Таким чином, позивачу у справі не відомо з ким саме було укладено первісні договори, на підставі яких було зареєстровано право власності на спірні приміщення, а також чи були сплачені грошові кошти за такими договорами.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи положення вище зазначеної статті, позивач дізнався про незаконне відчуження спірного приміщення лише після підписання Актів приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс та передачі технічної документації 31 липня 2016 року. В зв`язку з чим, просив суд вважати поважними причини пропущення позовної давності та поновити строк для звернення до суду.

11 квітня 2019 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 21 червня 2019 року.

17 травня 2019 року представник ПрАТ Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант подав до суду відзив, в якому вказані позовні вимоги позивача вважає абсурдними та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тобто процесуальний кодекс передбачає право звернення особи до суду лише в разі порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

В позовній заяві не зазначено, які саме права чи інтереси позивача було порушено ПрАТ "ВПБФ "Атлант".

Представник відповідача зазначив, що ПрАТ "ВПБФ "Атлант" ніколи не укладав правочинів купівлі-продажу приміщення № 7 та 8 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а з ОСОБА_5 взагалі не мав жодних відносин.

Позивач не додає до позовної заяви жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст.77 та ст.78 ЦПК України, на підтвердження факту укладання ПрАТ "ВПБФ "Атлант" оспорюваних правочинів.

Таким чином ПрАТ "ВПБФ "Атлант" є неналежним відповідачем по цій справі.

Крім того, з позовних вимог не можливо встановити які саме правочини позивач просить суд визнати недійсним.

Враховуючи зазначене, та відсутність будь-яких доказів порушення саме ПрАТ ?ВПБФ "Атлант" прав, інтересів чи свобод позивача, представник позивача просив суд в задоволенні позову відмовити.

20 травня 2019 року від представника ОСОБА_5 адвоката Ліщук О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила в задоволенні позову відмовити.

Посилалась на те, що позивач не надав жодних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідач у визначеному порядку та у спосіб, передбачений законом, набула

право власності на спірне нерухоме майно, підстави для позбавлення її прав у спосіб

скасування запису про реєстрацію права власності відсутні.

Позивачем не надано доказів порушення, невизнання або оспорювання прав та її

інтересів за названими вимогами і лише наявність яких (порушення, невизнання або

оспорювання) є безумовною підставою для їх захисту у відповідності до положень ст. 15 ЦК

України.

22 травня 2019 року від виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області надійшло пояснення, в якому третя особа посилається на те, що з контексту позовної заяви які права та обов`язки стосовно третьої особи можуть бути порушені при прийнятті рішення в даній справі та на якій підставі, взагалі, залучено Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області третьою особою по справі.

29 березня 2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він посилається на те, що відповідач у справі, ОСОБА_5 , набула право власності на спірні приміщення за безоплатним договором (догором дарування), то у відповідності до положень ч. 3 ст. 388 ЦК України, позивач має право витребувати спірне майно від добросовісного набувача, відповідача у справі, ОСОБА_5 , оскільки спірні приміщення були набуті нею за безвідплатним договором.

Крім того, відповідач у справі, Приватне акціонерне товариство ?Виробнича проектно - будівельна фірма ?Атлант?, не мав право здійснювати відчуження спірних приміщень, тому що у відповідності до положень ст. 1 Закону України ?Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку?, чинній на момент відчуження підвального приміщення, спірні підвальні приміщення № 7 та № 8, відноситься до допоміжних приміщень і вони призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, оскільки в них розташовані внутрішньобудинкові мережі та запірна арматура.

У свою чергу, дана обставина була зазначена позивачем у позовній заяві. Доказів того, що спірні приміщення № 7 та АДРЕСА_2 , не відносяться до допоміжних, тобто що в цих приміщеннях не міститься обладнання, яке призначено для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, відповідачем, ОСОБА_5 , не надано.

Оскільки відповідач ОСОБА_5 заперечує той факт, що спірні приміщення є допоміжними і мають призначення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, позивач у справі вважає за необхідне, для встановлення призначення спірних приміщень, звернутись з клопотанням до суду про призначення судово-будівельної експертизи.

Отже, наведені представником відповідача, ОСОБА_5 пояснення, міркування і аргументи мають бути відхилені судом, оскільки ґрунтуються не на підставі доказів, а виключно на припущеннях.

04червня 2019року до судупредставником позивачаподано клопотанняпро призначення у справі №361/1581/19судової будівельно-технічної експертизи проведення якої доручити експертам ТОВСудова незалежнаекспертиза України.

05 червня 2019 року представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких просив вирішити питання розподілу судових витрат.

01 червня 2020 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. у даній справі призначено судову будівельно-технічнуекспертизу.

17 липня 2020 року на адресу суду направлено клопотання експерта про витребування доказів, також і щодо оплати вартості для проведення експертизи, згідно квитанції на суму 19612 грн. 80 коп., зазначені строки проведення вказаної експертизи понад 90 днів.

Для вирішення клопотання експерта витребувані матеріали та поновлено провадження у справі.

10 лютого 2021 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. у даній справі призначено судову будівельно-технічнуекспертизу.

02 березня 2021 року представником відповідача ОСОБА_5 адвокатом Діденко Т.Г. подана апеляційна скарга на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2021 року про призначення судової будівельно-технічноїекспертизи.

24 червня 2021 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2021 року залишено без змін.

30 серпня 2022 року дана справа повернулась до Броварського міськрайонного суду з висновком експерта.

09 вересня 2022 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. поновлено провадження.

14 лютого 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. до даної справи залучено співвідповідачем ОСОБА_6 .

20 березня 2023 року від представника позивача надійшла позовна заява про зміну предмета позову, в якій він просив:

-визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав № гр276/3 від 22.10.2014 р., укладеного між ПрАТ Виробничої проектно-будівельної фірми ?Атлант? (продавець) та громадянином ОСОБА_6 (покупець), згідно якого покупець придбав майнові права на нежитлове приміщення № 8 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності (бланк СТА 432863), індексний номер 34120879, виданого 25.02.2015 року державним реєстратором Самсон Т.В., реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 582932032106, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 8850195.

-витребувати на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш Дім-ЖК, адреса: 07400, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 36-б нерухоме майно нежитлове приміщення № 8 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , набуте ОСОБА_5 , за Договором дарування приміщення від 15.07.2016 року, реєстр, за № 475, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Васьківською В.С., укладеним між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровуваний), державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна № 582932032106 .

-скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 582932032106 - нежитлового приміщення № 8 в будинку ОСББ Наш Дім-ЖК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

-визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав №гр273/1 від 21.08.2014 р., укладеного між ПрАТ Виробничої проектно-будівельної фірми ?Атлант? (продавець) та громадянином ОСОБА_6 ('покупець), згідно якого покупець придбав майнові права на нежитлове приміщення №7 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , Свідоцтво про право власності (бланк СТА 432566), індексний номер 32160001, виданого 13.01.2015 року державним реєстратором Самсон Т.В., реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 548307332106, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 8367634, та застосувати наслідки недійсності правочину.

-витребувати на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш Дім-ЖК, адреса: 07400, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 36-6 нерухоме майно нежитлове приміщення № 7 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , набуте ОСОБА_5 , за договором дарування приміщення від 15.07.2016 року, реєстр за №472, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Васьківською В.С., укладеним між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровуваний), державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна №548307332106 .

-скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 548307332106 - нежитлового приміщення № 7 в будинку ОСББ Наш Дім-ЖК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

20 березня 2023 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Кубрак Ж.Б., в яких вона просила відмовити в задоволенні заяви про зміну предмета позову.

13 квітня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято заяву представника позивача ОСОБА_2 про зміну предмета позову від 20 березня 2023 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАШ ДІМ-ЖК до Приватного акціонерного товариства Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області, про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації, витребування майна.

13 квітня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, пояснення надала аналогічно викладеним у позовній заяві, у позовній заяві про зміну предмета позову.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокатКубрак Ж.Б.проти позовнихвимог заперечувалав повномуобсязі тапросила відмовити,пояснення надалааналогічно викладениму їхзапереченнях.Суду зазначила,що гарантованестаттею 55Конституції Україний конкретизованеу законахУкраїни правона судовийзахист передбачаєможливість зверненнядо судуза захистомпорушеного права,але вимагає,щоб твердженняпозивача пропорушення булообґрунтованим.Таке порушенняправ маєбути реальним,стосуватися індивідуальновиражених правабо інтересівособи,яка стверджуєпро їхпорушення.Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 4грудня 2019року у справі №910/15262/18,від Зберезня 2020року у справі №910/6091/19,від Ібжовтня 2020року у справі №910/12787/17, від05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

Зі змісту позовної заяви не вбачається у чому полягає порушення прав та законних інтересів ОСББ НАШ ДІМ-ЖК, яке створене та зареєстроване 21.03.2016 року укладенням 21.08.2014 року та 22.10.2014 року договорів купівлі-продажу майнових прав на спірні нежитлові приміщення. Фактично, на момент оскаржуваних договорів права та інтереси ОСББ НАШ ДІМ-ЖК не порушувалися та не могли бути порушені, оскільки його не існувало.

Окрім того,слід звернутиувагу,що предметомоскаржуваних договорівбули нежитловіприміщення,а недопоміжні,як зазначаєпозивач.Наполягаючи на тому, що нежитлові приміщення, які були предметом оскаржуваних договорів є допоміжними, позивач не надав суду проектну документацію (техніко-економічні показники, генплан, архітектурно-будівельні рішення тощо) з якої вбачається, що під час будівництва нежитлові приміщення, які є предметом оскаржуваних договорів, були допоміжними.

Наданий позивачем акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 31.07.2016 року не може бути належним доказом наявності або відсутності нежитлових приміщень в будинку, оскільки на момент його складення комісією, форма акту не містить графи нежитлові приміщення.

Надані позивачем витяги з документації начебто створеної Броварським БТІ (неможливо встановити з якого документу надані сторінки) та робочі проекти опалення та електропостачання, датовані 2013 роком також є неналежними доказами, оскільки з їх змісту неможливо встановити, що на момент вчинення оскаржуваних договорів спірні приміщення були допоміжними.

Окрему увагу слід приділити висновку експерта СЕ-1227-1-1281.21 від 01.08.2022 року, який виконаний на підставі зазначених документів наданих позивачем. Представник відповідача вважає, що цей висновок взагалі є недопустимим доказом, оскільки як вбачається із нього, приміщення № 7 експерт не оглядав, а в приміщення № 8 взагалі відбулося несанкціоноване проникнення, що не виключає можливості подання власницею цього приміщення ОСОБА_5 відповідної заяви до поліції.

Щодо вимогпро скасуваннядержавної реєстраціїправа власностіна спірнінежитлові приміщення.Ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки державна реєстрація прав на нерухоме майно була проведена у відповідності до вимог закону, підстав для скасування державної реєстрації прав не має.

Щодо вимогпро витребуванняна користьОСББ НАШДІМ-ЖКспірні нежитловіприміщення.Зазначені вимогине підлягаютьзадоволенню,виходячи знаступного.Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма права передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Як вже зазначалося та вбачається з матеріалів справи, право власності на спірні нежитлові приміщення ОСОБА_6 отримала у зв`язку із придбанням майнових прав на ці нежитлові приміщення ще на стадії будівництва у 2014 році, а державну реєстрацію права власності здійснила у 2015 році після введення будинку в експлуатацію.

Таким чином, позивач на момент придбання цих майнових прав та державної реєстрації прав власності не був та не міг бути власником цих нежитлових приміщень, оскільки ОСББ НАШ ДІМ-ЖК ще не існувало.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі, встановивши обставини в справі та відповідні правовідносини, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 лютого 2017 року, 21 березня 2016 року внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу Обєданння співвласників багатоквартирнного будинку Наш Дім-ЖК, що знаходиться за адресою Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд 36 Б. Вид економічної діяльності комплексне обслуговування обєктів. (а.с.13)

У Акті приймання передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс без зазначення дати його складання та його підписання. Який є додатком № 4 до Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс обєдання співвласників багатоквартирного будинку зазначено, що 31 липня 2016 року комісія провела обстеження активів житлового комплексу (його частини) за адресою АДРЕСА_1 , що передається з балансу ТОВ Комфорт Т на баланс ОСББ Наш Дім ЖК, встановила активи будинку мають такі показники: рік введення у експлуатацію жовтень 2014 року, кількість поверхів 21, площа забудови 573,0 кв.м., загальна площа будинку 7958, 9 кв.м., загальна площа допоміжних приміщень 3232,2 кв.м., у тому числі сходові клітини 324, 8 кв.м., позаквартирні коридори 1479,6 кв.м., сміттєкамери 7,5 кв.м., горища 517,1 кв.м., підвали 480 кв.м., інші технічні приміщення електрощитова 13, 7 кв.м.

Із наданої експлікації приміщень до плану квартирного (багатоповерхового ) житлового будинку АДРЕСА_3 , всього по підвалу 480, 9 кв. м. На копії відвореної із копії документу вказаної експлікації від 29.09.2014 року не проставлені підписи виконавця ОСОБА_8 та особи яка це перевірила ОСОБА_9 , тому вважати вказаний документ належним, допустимим, достовірним доказом відповідно до вимог ст. 93, 77, 78, 79 ЦПК України немає підстав, так само і копії плану квартирного (багатоповерхового) будинку АДРЕСА_4 . (а.с. 14-15).

Таким чином у жовтні 2014 році ПрАТ Виробничапроектно-будівельнафірма Атлантпобудований та введений в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 .

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заброн відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №157882858 від 28 лютого 2019 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на приміщення в підвалі, площею 42,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , підставою виникнення права власності є договір дарування, серії та номер 472, виданий 15 липня 2016 року, видавник: ОСОБА_10 приватний нотаріус КМНО, дарувальник: ОСОБА_6 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власнотсі на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заброн відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна № 157883508 від 28 лютого 2019 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на приміщення в підвалі, площею 42,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , підставою виникнення права власності є договір дарування, серії та номер 475, виданий 15 липня 2016 року, видавник: ОСОБА_10 приватний нотаріус КМНО, дарувальник: ОСОБА_6 .

Згідно п.2.1. договору купівлі-продажу майнових прав за № ГР 276/3 від 22 жовтня 2014 року укладеного між ПрАТ Виробнича проектно-будівельна фіпма Атлант та ОСОБА_6 , забудованик зобовязується в порядку та умовах, визначених у даному договорі, передати у власність покупцеві майнові права на нежитлові приміщення підвал, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених у договорі .прийняти та оплатити майнові права.

Згідно п.2.2. нежитлове приміщення підвал, яке зазначено в п.2.1., майнові права на яке придбає покупець, має наступні характеристики: адреса АДРЕСА_6 , загальна площа 42,16 кв.м.

ОСОБА_6 , згідно договору купівлі-продажу майових прав за № ГР 276/3 від 22 жовтня 2014 року виконала умови договору та 100 % оплатила за нежитлове приміщення підвал, за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою вих.№ 276/3 від. 02 грудня 2014 року виданої ПрАТ Виробнича проектно-будівельна компанія Атлант. (а.с. 122)

Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію парва власності від 25.02.2015 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власноті на приміщення в підвал, за адресою АДРЕСА_3 , примішення 8, площею 42,1 кв.м.

15 липня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладений договір дарування приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , примішення 8, яким дарувальник передала безоплатно обдарованій на праві власності приміщення в підвалі. (а.с 130) Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусм Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С., зареєстрований в реєстрі за № 475. (а.с.130)

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заброн відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна 15479818 від 15 липня 2016 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на приміщення в підвалі, площею 42,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , підставою виникнення права власності є договір дарування, серії та номер 472, виданий 15 липня 2016 року, видавник: ОСОБА_10 приватний нотаріус КМНО, дарувальник: ОСОБА_6 .

Згідно п.2.1. договору купівлі-продажу майнових прав за № ГР 273/1 від 21 серпня 2014 року укладеного між ПрАТ Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант та ОСОБА_6 , забудованик зобовязується в порядку та умовах, визначених у даному договорі, передати у власність покупцеві майнові права на нежитлові приміщення підвал, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених у договорі прийняти та оплатити майнові права.

Згідно п.2.2. нежитлове приміщення підвал, яке зазначено в п.2.1., майнові права на яке придбає покупець, має наступні характеристики: адреса АДРЕСА_4 , загальна площа 42,16 кв.м.

ОСОБА_6 , згідно договору купівлі-продажу майових прав за № ГР 276/3 від 22 жовтня 2014 року виконала умови договору та 100 % оплатила за нежитлове приміщення підвал, за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою вих.№ 374/1 від 23 жовтня 2014 року виданої ПрАТ Виробнича проектно-будівельна компанія Атлант. (а.с. 122)

Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію парва власності від 13.01.2015 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власноті на приміщення в підвал, за адресою АДРЕСА_3 , примішення 7, площею 42,1 кв.м.

15 липня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладений договір дарування приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , примішення 7, яким дарувальник передала безоплатно обдарованій на праві власності приміщення в підвалі. (а.с.177) Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусм Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С., зареєстрований в реєстрі за № 472. (а.с.177)

Як вбачається із матеріалів справи 01 листопада 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 був укладений договір оренди нежитлового приміщення. Згідно п. 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає у довгострокове користування нежитлове приміщення ( в подальшому приміщення), загальною площею 42,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (підвал).

В п.1.2. цільове призначення використанння вказаного приміщення магазин-кафетерій. (а.с. 44 том 2)

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Статтею 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як "права очікування" та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Таким чином, майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зазначено, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, однак самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації.

Таким чином з вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_6 набула право власності на нежитлові приміщення № 7 та № 8 за адресою АДРЕСА_3 , у відповідності та в порядку передабченому законом, та посилання представника позивача на незаконність набуття права власності на спріні приміщення пвністю спросотвуються вищенаведеними доказами та нормами права.

29 грудня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання експерта Комашко Р.В. у якому він просив суд витребувати у відповідних осіб (органах) та надіслати експерту додаткові матеріали (або їх якісні завірені копії):

-витяги з проекту будівництва будинку по АДРЕСА_7 , а саме:

-поверховий план підвалу із експлікацією приміщень;

-план підвалу із розміщенням інженерних систем (електропостачання, ХВП, ГВП, опалення, каналізації та газопостачання);

-аксонометричні схеми інженерних систем будинку (електропостачання, ХВП, ГВП, опалення, каналізації та газопостачання).

-матеріали технічної інвентаризації підвалу будинку по АДРЕСА_7 .

27 січня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 у якому він просив приєднати до матеріалів справи Долучити до матеріалів справи та направити експерту належним чином завірені копії наступних документів:

-титульний аркуш робочого проекту Будівництво комплексу житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_3 Будинок № 3 Секція А Електрообладнання

-План підвалу. Електроосвітлення робочого проекту Будівництво комплексу житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_3 Будинок, № 3 секція А Електроосвітлення;

-Титульний аркуш робочого проекту Будівництво комплексу житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_8 документація Розділ: Опалення внутрішні мережі;

-Загальні дані. Опалення робочого проекту Будівництво комплексу житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_8 документація Розділ: Опалення внутрішні мережі;

-План підвалу з мережами системи опалення робочого проекту Будівництво комплексу житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_8 документація Розділ: Опалення внутрішні мережі;

-План підвалу на відм. -2.800 житловий будинок АДРЕСА_3 ;

-Експлікація приміщень до плану квартирного (багатоповерхового) житлового будинку, АДРЕСА_3 від 29.09.2014 року;

-План квартирного (багатоповерхового) житлового будинку, АДРЕСА_3 підвал.

30 серпня 2022 року до суду надійшов висновок експерта № СЕ -1227-1-1281.21 від 01

серпня 2022 року, у якому зазначено про результати дослідження, а саме, що із назви проектної документації Будівництво комплексу житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_3 слідує, що вбудовані нежитлові приміщення проектом не передбачалися.

В наявній у матеріалах справи проектних рішеннях та технічній документації відсутня інформація про проектування приміщень № 7 та № 8 під час нового будівництва чи здійснення реконструкції для здійснення певного виду господарської діяльності як нежитлові приміщення.

В копії Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 31.07.2016 р. (а.с. 11-12 т.1) відсутня інформація про наявність у складі будинку нежитлових приміщень, а приміщення підвалу становлять загальну площу 480,2 кв.м, що відповідає загальній площі підвалу (із похибкою 0,7 кв.м) зазначеній у Експлікації приміщень до плану квартирного (багатоповерхового) житлового будинку, АДРЕСА_3 від 29.09.2014р. (а.с. 14 т.1, 160 т.2), де до складу приміщень підвалу також входять приміщення № 7 та № 8.

В копіїЕксплікації приміщеньдо плануквартирного (багатоповерхового)житлового будинку, АДРЕСА_3 від 29.09.2014 р. (а.с. 14 т.1, 160 т.2), засвідченої Броварським БТІ, приміщення № 7 (VII) площею 42,1 кв.м має призначення підвальне приміщення №1, а приміщення № 8 (VIII) площею 42,1 кв.м має призначення допоміжна.

В копіях Технічного паспорту на приміщення в підвалі № VIII (8) по АДРЕСА_4 від 29.09.2014р. (а.с. 120-121). та на приміщення в підвалі № VII (7) по АДРЕСА_4 від 29.09.2014р. (а.с. 166-167) вказані приміщення зазначені як приміщення в підвалі.

Дослідженням проектної документації та дослідженням на місці встановлено, що через приміщень № 7 та № 8 під стелею проходить загальнобудинковий трубопровід нижнього розведення системи опалення до якого приєднані стояки опалення, а саме: через приміщення 8 (VIII) (в робочій документації - 1) проходить трубопровід о 20-40мм, із приєднанням до нього стояків: Т21-1 о 32мм, Т21-2 о 25мм та Т21-23 о 20мм; через приміщення 7 (VII) (в робочій документації - 11) проходить трубопровід о 20-40мм, із приєднанням до нього стояків: Т21-18 0 32мм, Т21-17 0 25мм та Т21-25 0 20мм. В нижніх частинах стояків наявна запірна арматура, а саме: кульові крани для дренажування систем опалення та кульові крани для від`єднання стояків від загальної системи для проведення ремонтних робіт (див. фото №№ 5, 6 Додатку 1). До вказаних стояків приєднуються прилади опалення квартир по всіх поверхах, які розташовані над даними приміщеннями.

Згідно наявної проектної та технічної документації приміщення № 7 та № 8, що розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 не відносяться до житлових та підсобних приміщень квартири.

У відповідності до статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку підвали входять до складу допоміжних приміщень багатоквартирного будинку.

У вказаних приміщеннях відсутнє обладнання теплових вузлів (ІТП), бойлерних, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок тощо, тому воно не відноситься до технічних приміщень.

Виходячи із проведеного дослідження на основі наявних матеріалів та обстеження на місці зроблено висновок, що приміщення № 7 та № 8, які розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 відносяться до допоміжних приміщень для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Суд критично ставиться до складеного експертом висновку, виходячи із наступного.

Призначення експертизи є частиною дослідження обставин по справі та, у сукупності з іншими обставинами, дозволить суду максимально повно з`ясувати обставини по справі, сприятиме встановленню істини.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі закріплено, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судову експертизу, судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Пунктом 17 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" передбачено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Відповідно ч.1, 2 ст.102ЦПК України висновокексперта -це докладнийопис проведенихекспертом досліджень,зроблені урезультаті нихвисновки таобґрунтовані відповідіна питання,поставлені експертові,складений упорядку,визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

У ст. 6 ЗУ Про судову експеризу якщо судову експертизу необхідно провести на місці події або за місцезнаходженням об`єкта дослідження, особа або орган, які її призначили або на замовлення яких вона проводиться, повинні забезпечити судовому експертові безперешкодний доступ до об`єкта дослідження і належні умови праці.

Відповідно п.1, 2 ч.1 ст. 12 ЗУ Про судову експеризу незалежно відвиду судочинствата підставипроведення експертизисудовий експертзобов`язаний: 1)провести повнедослідження ідати обгрунтованийта об`єктивнийписьмовий висновок; 2) на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз`яснення щодо даного ним висновку.

У висновку експерт зазначив, що досліження проводилось методом порівняння наданих матеріалів із даними, отриманими під час обстеження на місці. При проведенні обстеження застосовувався візуальний та вимірювальний методи. Одночасно, на аркушах 12-13 висновку зазначено, що керуючий справами ОСББ Наш-Дім-ЖК Нізамовим А.А. забезпечено доступ лише до приміщення № 8 за адресою АДРЕСА_1 , а приміщення за АДРЕСА_9 було зачинено на замок, доступу до нього не було. На аркуші 13 висновку, зазначається, що зі слів представника ОСББ аналогічна схема приєдання трубовпроводів та стояків опалення, спостерігається і в інших, доступних для огляду, сусідніх приміщеннях підвалу та вона також і в приміщенні № 7, що підтверджується проектною документацією.

Таким чином, слід прийти до висновку, що експерт ніяким чином не міг методом порівняння наданих матеріалів із даними, отриманими під час обстеження на місці по приміщенню № 7, більш того зі слів представника ОСББ, зробити обгрунтований та об`єктивний письмовий висновок на питання поставлені судом в ухвалі.

Суд звертає увагу на те, що експерт на аркуші 21 висновку посилається на те, що підсобні приміщення житловго будинку та технічні приміщення житлового будинку, визнаяення яких надано в обовязковому Додатку Б ДБН В.2.2.-15-2005 Житлові будинки. Основні положення (діючих на момент прийняття в експлатацію будинку) та ДБН В.2.2.-15-2019 року, є допоміжними приміщеннями житлового багатоквартирного будинку. В даному разі посилання на норми ДБН В.2.2.-15-2019 року є некорректними, оскільки правовідносини по спірним приміщенням (договори купівлі-продажу майнових прав, договори дарування) виникли до 2019 року.

Окрім того,суд неможе дійтивисновку проте,що досліджуванапроектна документаціяБудівництво комплексужитлових будинківз обєктамисоціально-побутогопризначення по АДРЕСА_4 є такющо відповідаєпроектній,технічній документації/забудовібагатоквартирного житловогобудинку по АДРЕСА_4 .

Щодо тверджень представника позивача про перешкоди у доступі до обсулговування системи опалення та водопостачання зі сторони відпвідачів слід зазначити про наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 19 лютого 2019 року представник ОСББ Наш Дім-ЖК просив надати йому інформацію, а саме витягу зі списку інвесторів будинку на приміщення за адресою АДРЕСА_4 , приміщення 7, АДРЕСА_2 ; копії договорів купівлі-продажу майнових прав на ці приміщення; копії довідок про повну сплату грошових коштів за цими договорами; витяг (копію) з технічного паспорту будинку, в якому зазначено, що ці приміщення є об єктами, що підлягають до відчуження. (а.с. 7)

28 лютого 2018 року ПрАТ виробнича проектно-будівельна фірма Атлант повідомила голову правління ОСББ Наш Дім-ЖК про те, що вимога, щодо надання бухгалтерської та звітної документації є незаконною. Звернув увагу на вимог Кримінального кодексу України, а саме ст. 231 якою передбачена відповідальністьза незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. (а.с. 8)

Надалі,16червня 2018року представникОСББ НашДім-ЖКзвернувся до ОСОБА_5 із литому якомузазначив,що внежитлових приміщеннях№ 7та 8,що розташованів будинку АДРЕСА_7 іналежать їй направі приватноївласності,розташовані внутрішньобудинковімережі трубопроводів,на якихвстановлено запірнуарматуру (кульовікрани).Для підготовкидо наступногоопалювального сезону,необхідно провести обстеження внутрішньобудинкових мереж, а тому просив у строк не більше п`яти днів з дня отримання даного повідомлення, надати доступ до вище вказаних приміщень для обстеження внутрішньобудинкових мереж представниками ОСББ Наш Дім-ЖК. Крім того зазначили, що у ОСОБА_5 виник борг по сплаті членських внесків на утримання будинку. Станом на 31.05.2018 року сума заборгованості становить - 8891,52 грн. (а.с. 9) Вказаний лист згідно опису вкладень направлений на адресу АДРЕСА_10 .

04 лютого 2019 року головою правління ОСББ Наш Дім-ЖК на адресу ОСОБА_5 направлений лист за № 04/02/2019-1 у якому він зазначив, що в нежитлових приміщеннях № 7 та 8, що розташовані в будинку АДРЕСА_7 і належать їй на праві приватної власності, розташовані внутрішньобудипкові мережі трубопроводів, на яких встановлено запірну арматуру (кульові крани). Для проведення профілактично-ремонтних робіт внутрішньобудинковнх мереж, просив надати доступ 09 лютого 2019 року з 09 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. до вищевказаних приміщень, внутрішньобудинкових мереж представникам ОСББ НАШ Дім-ЖК. Також зазначив, що станом на 31.01.2019 року сума заборгованості складає 20334 грн. 26 коп.

Як вбачається із відомостей відділу обліку та моніторингу інформації пр реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 11 квітня 2019 року, громадянка ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_10 була знята із реєстраційного обілку місця проживання 23 червня 2018 року та вибула за адресою АДРЕСА_11 . (а.с. 25)

Таким чином, із наведеного дійсно вбачається, що листи направлені відповідачу за адресою АДРЕСА_10 дійсно не могли бути нею отримані, що спростовує факт вчинення перешкод відповідачем доступу до спірних приміщень. Будь яких інших доказів представником позивача суду не надано.

Згідно довідки від 18 квітня 2019 року за № 8 Комунального підприємства Броварської міської ради Броварське бюро технічної інвентаризації, приміщення № 7 загальною площею 42,1 кв.м. та приміщення № 8 загальною площею 42,1 кв.м. в підвалі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , є нежитловим приміщенням, як самостійний обєкт цивільно-правових відносин. (а.с. 85)

Відповідно ч.1ст.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів, 3) показаннями свідків.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вже зазначалось представник позивача у 01 березня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів в якому просив суд визнати недійсними правочини щодо купівлі-продажу нежитлових приміщень № 7 та № 8 в будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш Дім-ЖК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та застосувати наслідки недійсності правочину; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 548307332106 - нежитлового приміщення № 7 та № 582932032106 - нежитлового приміщення № 8 в будинку ОСББ Наш Дім-ЖК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати покласти на відповідача.

20 березня 2023 року від представника позивача надійшла позовна заява про зміну предмета позову, в якій він просив:

-визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав № гр276/3 від 22.10.2014 р., укладеного між ПрАТ Виробничої проектно-будівельної фірми ?Атлант? (продавець) та громадянкою ОСОБА_6 (покупець), згідно якого покупець придбав майнові права на нежитлове приміщення № 8 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності (бланк СТА 432863), індексний номер 34120879, виданого 25.02.2015 року державним реєстратором Самсон Т.В., реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 582932032106, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 8850195.

-витребувати на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш Дім-ЖК, адреса: 07400, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 36-Б нерухоме майно нежитлове приміщення № 8 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , набуте ОСОБА_5 , за Договором дарування приміщення від 15.07.2016 року, реєстр, за № 475, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Васьківською В.С., укладеним між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровуваний), державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна № 582932032106 .

-скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 582932032106 - нежитлового приміщення № 8 в будинку ОСББ Наш Дім-ЖК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

-визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав №гр273/1 від 21.08.2014 р., укладеного між ПрАТ Виробничої проектно-будівельної фірми ?Атлант? (продавець) та громадянкою ОСОБА_6 ('покупець), згідно якого покупець придбав майнові права на нежитлове приміщення №7 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , Свідоцтво про право власності (бланк СТА 432566), індексний номер 32160001, виданого 13.01.2015 року державним реєстратором Самсон Т.В., реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 548307332106, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 8367634;

-витребувати на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш Дім-ЖК, адреса: 07400, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 36-6 нерухоме майно нежитлове приміщення № 7 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , набуте ОСОБА_5 , за договором дарування приміщення від 15.07.2016 року, реєстр за №472, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Васьківською В.С., укладеним між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровуваний), державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна №548307332106 .

-скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 548307332106 - нежитлового приміщення № 7 в будинку ОСББ Наш Дім-ЖК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини другої статті 382ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі статтею 385ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюються Законом Українивід 29листопада 2001року №2866-ІІІПро об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку (далі - Закон № 2866-ІІІ) та Законом Українивід 14травня 2015року №417-VIIIПро особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку (далі - Закон № 417-VIII).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 4Закону №2866-ІІІ об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно зі статтею 12Закону №2866-ІІІ управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Відповідно до статті 16Закону №2866-ІІІ об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, в тому числі захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею 1Закону №417-VIII багатоквартирнийбудинок -житловий будинок,в якомурозташовано тричи більшеквартири.У багатоквартирномубудинку можутьтакож бутирозташовані нежитловіприміщення,які єсамостійними об`єктаминерухомого майна;нежитлове приміщення-ізольоване приміщенняв багатоквартирномубудинку,що неналежить дожитлового фондуі єсамостійним об`єктомнерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частин першої, другої статті 5Закону №417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно здодатком БТерміни тавизначення понятьДержавнихбудівельних нормУкраїни Житловібудинки.Основні положенняДБН В.2.2-15-2005,затверджених наказомДержбуду Українивід 18травня 2005року №80,які буличинними начас виникненняспірних правовідносин, приміщення технічні - приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, бойлерних, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок тощо.

Відповідно до додатку Б Терміни та визначення понятьДержавних будівельних норм України Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, зазначено, що нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, а до підсобних приміщеннь багатоквартирного житлового будинку відносяться приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо).

Суд звертає увагу на надану в порядку виконання ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області, відділом реєстраційних дій Центр облсуговування Прозорий офіс Броварської міської ради Київської області копію реєстраційної справи на спірні приміщення, з аналізу яких вбачається, що згідно технічного паспорту на приміщення АДРЕСА_9 та АДРЕСА_12 , договорів купівлі-продажу майнових прав № гр276/3 від 22 жовтня 2014 року, № гр 273/1 від 21 серпня 2014 року, довідок наданих ПрАТ Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант від 02 грудня 2014 року та 23 жовтня 2014 року ОСОБА_6 внесла 100% оплату саме за нежитлове приміщення- підвал за адресою АДРЕСА_3 , приміщення АДРЕСА_9 та АДРЕСА_2 , у перелічених документах вказані приміщення зазначені як нежитлові приміщення, приміщення у подвалі.

Крім того, як суд вже зазначав, у матеріалах справи містіться довідка Комунального підприємтсва Броварської міської радим Броварське бюро технічної інвентаризації за № 7 від 18 квітня 2019 року видана ОСОБА_5 у якій зазначено, що приміщення №7 загальною площею 42,1 кв.м. та приміщення № 8 загальною площею 42,1 кв.м. в підвалі багатоквартирного житлового будинку за адресою; АДРЕСА_1 є нежитловими приміщеннями як самостійні об`єкти цивільно-правових відносин.

Право спільної сумісної власності не передбачає визначення часток співвласників у праві спільної власності, на відміну від права спільної часткової власності, учасник якої наділений правом вимагати виділення йому в натурі частини майна у володіння та користування (частини друга-четверта статті 358 ЦК України), а також самостійно розпоряджатися своєю часткою (стаття 361 ЦК України).

У житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

Для розмежуваннядопоміжних приміщеньбагатоквартирного жилогобудинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Частиною першою статті 15ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під часоцінки обраногопозивачем способузахисту потрібновраховувати йогоефективність,тобто спосібзахисту маєвідповідати зміступорушеного права,характеруправопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

За змістом статті 11ЦК України цивільніправа таобов`язкивиникають іздій осіб,що передбаченіактами цивільногозаконодавства,а такожіз дійосіб,що непередбачені цимиактами,але зааналогією породжуютьцивільні правата обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною першою статті 626ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч.1 ст. 717 ЦК України договір дарування - це домовленість, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.

Статтею 215ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороною недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Разом з тим відповідно до статті 387ЦК України власник має право витребувати своє майно він особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Так, згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьомуразі майноможе бутивитребуване відособи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) вказано, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18) зазначено, що слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна. Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Якщо правочи інтересмають бутизахищені лишепевним способом,а той,який обравпозивач,може бутивикористаний длязахисту іншихправ абоінтересів,а нетих,за захистомяких позивачзвернувся досуду,суд визнаєобраний позивачемспосіб захистуненалежним івідмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц,провадження № 14-651цс18).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, з огляду на викладене за встановлених в цій справі обставин наявності у ОСОБА_5 права власності на спірні приміщення, набутого нею на підставі укладеного з ОСОБА_6 договору дарування, права ОСББ Наш Дім-ЖК, яке діє в інтересах мешканців багатоквартирного будинку та вважає їх співвласниками вказаного майна, не підлягають захисту шляхом визнання недійсними оспорюваних правочинів з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України, оскільки вказане об`єднання не було стороною цих правочинів.

За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є витребування майна від особи, яка не є стороною правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 752/14877/18 (провадження № 61-15210 св21).

В заяві поданій до суду 20 березня 2023 року представник позивача посилався на те, що відносини як склались між сторонами, регулюються вимогами ст. 388 ЦК України, але суд звертає увагу на те, що вказана стаття містить в собі декілька підстав для звернення до суду, кожна із яких підлягає доведенню в судовому засіданні під час розгляду справи.

При наданні відповіді на відзив представник позивача посилався на затосування вимог ч. 1 ст. 388 ЦК України та ч. 3 ст. 388 ЦК України.

Згідно із частинами першою-другою статті 5Закону УкраїниПро особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Також у рішенні від09листопада 2011року усправі №14-рп/2011Конституційний СудУкраїни вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Нежилі приміщення, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК УРСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірні приміщення, розміщені у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку використовувалося, оснащене технічним обладнанням для будинку та призначене для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки спірні приміщення не є допоміжними, які призначені для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, а виділені в окремі нежитлові приміщення, які є окремим об`єктом цивільних прав та можуть бути предметом цивільно-правових угод.

Крім того, добросовісність володіння спірними приміщеннями підтверджена вищенавденими письмовими доказами.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 76 - 83, 90, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш Дім-ЖК до ПрАТ Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав № гр 276/3 від 22.10.2014 р., укладеного між ПрАТ Виробничою проектно-будівельною фірмою Атлант та ОСОБА_6 , згідно якого покупець придбав майнові права на нежитлове приміщення № 8 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про витребування на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАШ ДІМ-ЖК, код ЄДРПОУ: 40358114, адреса: 07400, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 36-б нерухомого майна нежитлового приміщення № 8 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , набуте ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за договором дарування приміщення від 15.07.2016 року, реєстр, за №475, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Васьківською В.С., укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна № 582932032106; про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна № 582932032106 - нежитлове приміщення № 8 в будинку ОСББ НАШ ДІМ-ЖК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № гр 273/1 від 21.08.2014 р., укладеного між ПрАТ Виробничої проектно-будівельної фірми Атлант та ОСОБА_6 , згідно якого покупець придбала майнові права на нежитлове приміщення № 7 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та застосування наслідків недійсності правочину; про витребування на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАШ ДІМ-ЖК нерухоме майно нежитлове приміщення № 7 в підвалі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , набуте ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за договором дарування приміщення від 15.07.2016 року, реєстр за № 472, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Васьківською В.С., укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна № 548307332106 - нежитлового приміщення № 7 в будинку ОСББ НАШ ДІМ-ЖК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.