Постанова

від 01.08.2023 по справі 567/1007/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2023 року

м. Рівне

Справа № 567/1007/22

Провадження № 22-ц/4815/800/23

Головуючий у Острозькому районному суді

Рівненської області: суддя Венгерчук А.О.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено

об 11 год. 34 хв. 19 квітня 2023 року

у м. Острог Рівненської області

Повний текст рішення складено: 28.04.2023

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання: Мороз А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія";

відповідач2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агро";

за участі: представника позивача адвоката Чернова Володимира Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агро" про повернення земельних ділянок та скасування рішень державного реєстратора,

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року в суд звернувся ОСОБА_1 через свого представника адвоката Плаксу В.А. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (далі ТОВ "Західна агровиробнича компанія"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агро" (далі ТОВ "Захід Агро") про повернення земельних ділянок та скасування рішень державного реєстратора. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося про належність йому на праві власності земельних ділянок з кадастровими номерами: 5624285300:11:003:0321 площею 0, 26 га, 5624285300:10:001:0249 площею 0, 8 га та 5624285300:11:002:0030 площею 1, 31 га, що розташовані на території колишньої Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області.

В червні 2022 року дізнався, що на ці земельні ділянки зареєстровано право оренди за ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Підставою для державної реєстрації були додаткові угоди до договорів оренди землі, які укладені між ТОВ "Захід Агро", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" і ним. Строк дії оренди визначено у сім років.

Вважає, що між сторонами існує спір, оскільки даних додаткових угод щодо передачі права оренди земельних ділянок він не підписував, їхні умови не погоджував, а на укладення правочинів інших осіб не уповноважував. Також з ним не узгоджувалися умови додаткових угод. Тому внаслідок користування спірними земельними ділянками ТОВ "Західна агровиробнича компанія" порушує його права на користування та розпорядження належним майном.

Виходячи з наведеного, просив усунути перешкоди у користуванні своїм майном, зобов`язавши ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути йому належні земельні ділянки, і скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди цим земельних ділянок за відповідачем1.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 19 квітня 2023 ркоу позов задоволено.

Зобов`язано ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5624285300:11:003:0321, площею 0,26 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр" Городищенської сільської ради Рівненської області Федчука К.М., з індексним номером: 40053342 від 10.03.2018, номер запису про інше речове право №17158747, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:003:0321, площею 0,26 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Зобов`язано ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5624285300:10:001:0249, площею 0,8 га із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр" Городищенської сільської ради Рівненської області Федчука К.М., з індексним номером: 40053329 від 10.03.2018, номер запису про інше речове право №15925243, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:10:001:0249, площею 0,8 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Зобов`язано ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5624285300:11:002:0030, площею 1,31 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр" Городищенської сільської ради Рівненської області Стовби І.М., з індексним номером: 40047303 від 07.03.2018, номер запису про інше речове право №14209788, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:002:0030, площею 1,31 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Стягнуто з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 6450,60 гривень.

У поданій через свого представника адвоката Андросюка І.С. апеляційній скарзі ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушенні норм матеріального права, просить його скасувати, а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про наявність у матеріалах справи доказів, на які суд не звернув увагу, що свідчать про волевиявлення позивача на укладення оспорюваних правочинів. Так, заявником надано документи, які підтверджують сплату коштів ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь орендодавця за угодами за 2020 та 2021 роки, а саме копії відомостей від 28 лютого 2020 року, від 30 липня 2020 року і копію платіжного доручення від 19 серпня 2021 року.

Вважає, що його доводи відповідають правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постановах від 01 лютого 2023 року у справі №530/130/21 і від 19 грудня 2022 року у справі №670/1088/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц.

З огляду на це між сторонами існували договірні правовідносини, що спростовує заперечення ОСОБА_1 та висновок експерта про неналежність позивачу підпису у цих правочинах.

При цьому позивач отримував від ТОВ "Західна агровиробнича компанія" орендну плату за відповідним договором оренди, а орендар користувався спірними земельними ділянками, тобто умови додаткових угоди від 20 грудня 2017 року фактично виконувалися, що свідчить про волевиявлення орендодавця на укладення правочинів та встановлення відносин оренди між сторонами. Оскільки умови додаткових угоди виконувалися, тому вони не можуть бути неукладеними.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами: 5624285300:11:003:0321 площею 0, 26 га, 5624285300:10:001:0249 площею 0, 8 га та 5624285300:11:002:0030 площею 1, 31 га, що розташовані на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (колишня Мощаницька сільська рада Острозького району Рівненської області). Ці обставини сторонами не заперечуються і визнаються, а також підтверджуються змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (довідки №№303684409, 303684334, 303684153 від 28 червня 2022 року).

З наведених довідок також убачається, що державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр" Городищенської сільської ради Рівненської області на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 березня 2018 року (індексний номер рішення 40053342, 40053329), рішення від 07 березня 2018 року (індексний номер рішення 40047303) зареєстровано право оренди вказаних земельних ділянок за ТОВ "Західна агровиробнича компанія". При цьому орендодавцем зазначено ОСОБА_1 , а підставою для реєстрації права оренди додаткові угоди від 20 грудня 2017 року до договорів оренди земельної ділянки від 01 квітня 2015 року, від 17 квітня 2015 року і від 13 квітня 2017 року.

Вважаючи, що наведені додаткові угоди він не підписував, у зв`язку з чим ТОВ "Західна агровиробнича компанія" користується спірними земельними ділянками незаконно та без жодних правових підстав, про що дізнався у червні 2022 року, тому у серпні 2022 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ "Західна агровиробнича компанія" і ТОВ "Захід Агро" про повернення земельних ділянок та скасування рішень державного реєстратора.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, адже перевіреною сукупністю доказів у справі, в т.ч. і висновком експерта №СЕ-19/118-22/12002-ПЧ від 02 лютого 2023 року, підтверджено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі "Орендодавець" у додаткових угодах від 20 грудня 2017 року до договорів оренди земельної ділянки від 01 квітня 2015 року, від 17 квітня 2015 року і від 13 квітня 2017 року виконані не ним, а іншою особою.

Оскільки оспорювані додаткові угоди до договорів оренди ОСОБА_1 не підписувалися, а тому є неукладеними, суд встановив, що власник земельних ділянок вправі захищати своє порушене право на користування ними, спростовуючи обставини укладення правочинів з міркувань негаторного позову і виходячи із дійсності змісту правовідносин, що склалися між сторонами з огляду на фактичне використання земельних ділянок.

При цьому підлягали скасуванню й рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок, які не ґрунтуються на угодах про оренду землі, однак відповідні записи містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Згідно зі ст.ст. 90, 124 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст.ст. 792, 407, 627, 638, 203, 205, 207, 204, 215, 391 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінювалися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним парва користування та розпоряджання своїм майном.

Норми статей 2, 13, 14, 16, 17 Закону України "Про оренду землі" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, вказують, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст.ст. 2, 26, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, вбачається, що такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність оспорюваного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Верховний Суд своєю постановою від 11 травня 2023 року у справі №357/3155/21 підтвердив, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 598/538/19 (провадження № 61-9846св20) та від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22).

Крім того, висновком у цій же постанові Верховний Суд не погодився з тим, що вчинення власником земельної ділянки конклюдентних дій свідчать про вчинення правочину, зокрема, отримання власником землі орендної плати від орендодавця за договором оренди з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

З таких же висновків виходила Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.37, 7.38 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, колегія суддів не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 378/1194/20 (провадження № 61-20827св21),від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження№ 61-9582св22).

Щодо доводівапеляційної скаргипро те, що між сторонами існували договірні відносини, а ТОВ "Західна агровиробнича компанія" виконувало свій обов`язок і сплачувало грошові кошти на користь орендодавця за угодами оренди за 2020 та 2021 роки, то з ними погодитися не можна внаслідок їх суперечності встановленим обставинам справи і вимогам закону. Так, за спірними правовідносинами між сторонами не існувало договірних прав і обов`язків, а самі правочини між ними не укладалися.

Висновком експерта від 02 лютого 2023 року №СЕ-19/118-22/12002-ПЧ у судовій почеркознавчій експертизі стверджується, що підпис від імені позивача в графі "Орендодавець" у додаткових угодах від 20 грудня 2017 року (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договорів оренди від 01 квітня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 5624285300:11:003:0321 площею 0, 26 га, від 17 квітня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 5624285300:10:001:0249 площею 0, 8 га та від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 5624285300:11:002:0030 площею 1, 31 га виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

При цьому підстав сумніватися в об`єктивності та переконливості даного доказу у сукупності з іншими засобами доказування у справі у суду першої інстанції не виникало, з чим погоджується і колегія суддів.

Отже, ці правочини суд попередньої інстанції правильно визнав неукладеними.

Не заслуговують на увагу доводи заявника про неврахування правової позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 01 лютого 2023 року у справі №530/130/21 і від 19 грудня 2022 року у справі №670/1088/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц.

Так, колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги про необхідність застосування при вирішенні правовідносин висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, які знайшли своє подальше застосування в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц з того приводу, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У спірних відносинах та у наведених правовідносинах різними є предмет та підстави позову, а також їх матеріально-правове регулювання.

Верховним Судом у постанові від 15 січня 2021 року у справі №650/1331/18 розглядалось питання щодо застосування висновків Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц при вирішенні правовідносин, предметом яких є негаторний позов з приводу земельної ділянки, щодо якої договір оренди не укладався, разом із висновками Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

З тексту постанови Верховного Суду у справі №650/1331/18 видно, що в розрізі того питання, чи вважається спірний договір укладеним у разі вчинення конклюдентних дій (сплати орендної плати) підлягають застосуванню саме висновки пунктів 7.38-7.39 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц і аргументи щодо досягнення волевиявлення сторони на укладення такого договору внаслідок отримання орендної плати визнано необґрунтованими.

Спростовуються правильністю висновків суду першої інстанції і посилання автора скарги про те, що орендар користувався спірними земельними ділянками, тобто умови додаткових угод від 20 грудня 2017 року фактично виконувалися, що свідчить про наявність волевиявлення орендодавця на укладення правочинів та встановлення відносин оренди між сторонами.

Решта доводів заявника є необґрунтованими і тому колегією суддів відхиляються.

Разом з тим покликання Острозького районного суду на положення ст. 387 ЦК України стосовно права власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикація) є зайвими через застосування ним з метою захисту порушеного права ОСОБА_1 правил негаторного позову. При задоволенні негаторного позову саме по собі посилання суду поряд із нормою ст. 391 ЦК України і на зазначену норму закону є формальним та не призвело до хибного вирішення справи.

З приводу оспорюваних рішень державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр" Городищенської сільської ради Рівненської області, то їх скасування судом є похідним від основної вимоги позивача способом захисту суб`єктивних цивільних прав ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки від порушення його іншою особою, за якою зареєстроване право оренди.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягали норми матеріального пва, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, зобов`язавши ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 три спірні земельні ділянки і скасувавши відповідні рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставами для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" залишити без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 квітня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено: 01.08.2023

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.О.Гордійчук