Постанова

від 01.08.2023 по справі 336/666/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.08.2023 Справа № 336/666/21

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 336/666/21 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.

Провадження №22-ц/807/1224/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 нарішення Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжя від23березня 2023року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лелека 8» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лелека 8» (далі по тексту ОСББ «Лелека 8») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частці кожному квартира АДРЕСА_1 . Утримання будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку здійснюється позивачем - ОСББ «Лелека 8». Згідно статуту ОСББ являється балансоутримувачем і здійснює утримання та обслуговування будинку. Розміри внесків співвласників будинку на утримання будинку та прибудинкової території затверджено рішенням загальних зборів членів ОСББ.

Відповідно до виписки з протоколу загальних зборів ОСББ від 23 грудня 2017 року витрати на утримання будинку та прибудинкової території складають 3,90 грн. за 1 кв.м. Згідно виписки з протоколу № 5 загальних зборів ОСББ від 23 грудня 2018 року витрати на утримання будинку та прибудинкової території складають 4,90 грн. за 1 кв.м. Згідно виписки з протоколу загальних зборів ОСББ від 26 січня 2020 року витрати на утримання будинку та прибудинкової території складають 6,00 грн. за 1 кв.м.

Проте ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 своєчасно та у повному обсязі не сплачували внески та платежі на утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 11358,34 грн, а також 3% річних у розмірі 824,31 грн та інфляційне збільшення боргу у розмірі 1591,26 грн, загалом заборгованість складає 13773,81 грн. Вимога голови правління ОСББ «Лелека 8» про погашення заборгованості залишена відповідачами без задоволення.

Відповідачі є співвласниками квартири, що є неподільним об`єктом, а тому їх обов`язок щодо у часті у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна являється солідарним.

Посилаючись на положення Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закон України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку», ст.625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в солідарному порядку витрати по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2020 року в розмірі 11358,34 грн, 3% річних у розмірі 824,31 грн та інфляційне збільшення боргу у розмірі 1591,26 грн, а всього 13773,81 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2023 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лелека 8» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лелека 8» заборгованість в сумі 13773,81 грн (заборгованість по оплаті утримання будинку та прибудинкової території 11358,34 грн; 3% річних 824,31 грн; сума інфляційних витрат 1591,26 грн).

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лелека 8» судовий збір в розмірі 2270 грн з кожного по 756,67 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн з кожного по 1666,67 грн.

Не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2023 року та прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не перевірив, що в справі відсутні докази щодо розміру площі квартири відповідачів на яку нараховувались позивачем тарифи. Позовну заяву підписано ОСОБА_4 як керівником ОСББ «Лелека 8», який діє без довіреності а саме, як головою правління без належних та достатніх повноважень для такого самопредставництва ОСББ «Лелека 8», що як наслідком є залишення позову без розгляду на підставі п.1-2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Судом за клопотанням відповідачів не витребувані у позивача оригінали протоколу від 23 грудня 2017 року, протоколу від 23 грудня 2018 року, протоколу від 26 січня 2020 року, які ними були поставлені під сумнів. Суд не взяв до уваги, що для нарахуання співвласникам будинку плати за утримання будинку та прибудинкової території окрім розміру затверджених витрат на утримання будинку та прибудинкової теритропії за 1 кв. м. потрібно також встановити та знати розмір площі квартири, співвласнкам якої нараховуються такі витрати. Проте позивачем не було подано суду доказів розміру площі квартири відповідачів, а судом не було це з`ясовано. Суд розглянув справу за відсутності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які не були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19ЦПКУкраїни малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274ЦПКУкраїни в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст.369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2023 року це 268 400 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік) з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684 грн (2684 грн х 100 = 268 400 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову в даній справі становить 13773,81 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК Укрїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Задовольняючи позовні вимоги ОСББ «Лелека 8», суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявність заборгованості є доведеною, її розмір обґрунтований.

З вказанимивисновками судупершої інстанціїколегія суддівапеляційного судуфактично погоджується, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2016 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лелека 8» було зареєстровано як юридичну особу з організаційно-правовою формою - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та присвоєно код ЄДРПОУ 40352767 (т.1 а.с.10).

Установчими зборами ОСББ «Лелека 8», оформленими протоколом від 13 березня 2016 року, затверджено Статут ОСББ «Лелека 8» (т.1 а.с.11-17).

Згідно із пунктом 1 розділу І Статуту ОСББ «Лелека 8», Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до розділу ІІ Статуту метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Завданням та предметом діяльності Об`єднання є, серед іншого, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Згідно із пунктами 1, 2 розділу ІV Статуту джерелами фінансування є кошти Об`єднання, які складаються, в тому числі, з внесків і платежів співвласників. Сплата встановлених загальними зборами Об`єднання внесків і платежів є обов`яковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання встановлюється виключно пропорційно до загальної площі будинків, квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюється загальними зборами Об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

При цьому співвласники Об`єднання зобов`язані своєчасно і у повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (пункт 2 розділу V Статуту).

Як свідчать матеріали справи, 23 грудня 2017 року загальними зборами співвласників було прийнято рішення, оформлене протоколом, про затвердження кошторису та витрат на утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території ОСББ «Лелека 8» у розмірі 3,90 грн за 1 кв.м. (т.1 а.с.18-19); протоколом від 23 грудня 2018 року - 4,90 грн за 1 кв.м. (т.1 а.с.20-21); протоколом від 26 січня 2020 року - 6,00 грн за 1 кв.м. (т.1 а.с.22-23).

Позивачем складено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перед ОСББ «Лелека 8» по внескам і платежам співвласника будинку та інші обов`язкові платежі на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2020 року в сумі 13773,81 грн, з яких: 11358,34 грн сума боргу за утримання будинку та прибудинкової території, 824,31 грн сума 3% річних у розмірі, 1591,26 грн сума інфляції (т.1 а.с.8).

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками, кожен по 1/3 частці, квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.24).

Відповідно до відомостей Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, сформованих суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дмитрюк О.В. від 01 березня 2021 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.35, 36, 37).

Вищевикладене підтверджується наданими позивачем письмовими доказами.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

У статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласник багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

За змістом частин першої другої статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання; укладати договори; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об`єднання в порядку, визначеному законом; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання; встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку. Загальні збори об`єднання мають право делегувати асоціації, до якої входить об`єднання, частину повноважень своїх органів управління.

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків, Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів; виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб. Реалізація прав об`єднання, визначених цією статтею, здійснюється його правлінням за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об`єднання.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

У статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», до компетенції правління відноситься здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Частиною першою статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).

Згідно із висновками, які викладені у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 3-945гс15, особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділене правом у разі нездійснення таких дій цією особою звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Законом, іншими законодавчими актами не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

Верховний Суд в своїх постановах притримується такої ж позиції, зокрема, вона була підтримана Верховним Судом в постанові від 14 липня 2020 року в справі № 466/8748/16-ц.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

За змістом ст. ст. 67-68, 162 Житлового Кодексу УРСР наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Отже, співвласник житлового приміщення у житловому комплексі, в якому створене Об`єднання несе обов`язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих загальними зборами рішень, а також з оплати інших платежів за спожиті житлові або комунальні послуги.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є співласниками квартири АДРЕСА_1 кожний по 1/3 її частки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСББ «Лелека 8» виникли правовідносини з приводу виконання статутних обов`язків та виконання рішень загальних зборів ОСББ «Лелека 8».

Як вірно вказано у рішенні суду, прийняті загальними зборами рішення про затвердження розмірів внесків є діючими, ніким неоспореними та не скасованими, матеріали справи не містять даних на спростування розрахунку заборгованості.

Враховуючи те, що протоколами загальних зборів ОСББ «Лелека 8» затверджено тарифи та розміри внесків та оплати за житлові послуги, а матеріали справи не містили, на день постановлення оскаржуваного судового рішення, даних про визнання даних рішень загальних зборів недійсними, тому суд вірно визнав необґрунтованими доводи відповідачів про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами вимоги про стягнення заборгованості по сплаті послуг з утримання будинку і прибудинкової території в частині вартості послуг наданих послуг.

Стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дається визначення поняття комунальної послуги та житлових послуг, а саме: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Таким чином, внески і платежі співвласника будинку та платежі на утримання будинку та прибудинкової території, які є предметом позову, є житловими та комунальними послугами.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правило статті 526 ЦК України є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК). У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК).

Відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК України, плата за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить на праві приватної власності, здійснюється за затвердженими в установленому порядку тарифами. Власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

ОСББ «Лелека 8» надавало відповідачам житлово-комунальні послуги, факт надання яких неспростовано відповідачами. Отже, в даному випадку, відповідачі несуть солідарний обов`язок перед позивачем щодо оплати коштів за надані позивачем комунальні послуги.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно із частинами першою та третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачі належним чином не виконували свої зобов`язання як співвласники, покладені на них Статутом Об`єднання та Законом, своєчасно та у повному обсязі не оплачували обов`язкові внески співвласників, внаслідок чого за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2020 року у них виникла заборгованість у розмірі 11358,34 грн, що підтверджується відповідним розрахунком суми боргу (т.1 а.с.8).

Відповідачами до суду не надано доказів та будь-яких претензій щодо неналежної якості наданих послуг, як і не доведено фактів невиконання позивачем обов`язку з надання вищевказаних послуг.

Щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних, суд першої інстанції правильно виходив у цій справі із такого.

ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Крім стягнення основної суми заборгованості, також позивач вважає, що має право на стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України.

З викладеного у позові розрахунку інфляційних втрат від знецінення грошових коштів по сплаті внесків відповідачами та 3 % річних видно, що вони обраховані позивачем за весь період прострочення сплати коштів за надання послуг, а саме з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2020 року, та складають 1591,25 грн та 824,31 грн відповідно.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.

Будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості у відповідності до ст. 625 ЦК України, відповідачами не надано, а тому він приймається судом до уваги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц вказала на те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Так,матеріалами справипідтверджено,що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є співвласникамиквартири АДРЕСА_3 ,відтак,напідставі вищенаведенихнормзакону вонизобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, установлені загальними зборами ОСББ «Лелека 8».

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку є співвласниками багатоквартирного будинку, а тому зобов`язані за власні кошти утримувати зазначені будинки і прибудинкові території відповідно до своєї частки власності у майні будинку, яка є пропорційною до загальної площі нежитлового приміщення, що перебуває у їх власності, шляхом сплати відповідних обов`язкових внесків і платежів. Також правильним є висновок суду першої інстанції з приводу того, щоОСББ «Лелека 8», як неприбуткова організація, шляхом самозабезпечення утримує та здійснює експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , за рахунок коштів співвласників багатоквартирного будинку, напряму розраховуючись цими коштами із безпосередніми виконавцями робіт по утриманню і експлуатації будинку та його прибудинкової території.

Доводи апелянта про не чинність, незаконність і про грубі порушення під час прийняття вищевказаних рішень не заслуговують на увагу, так як вказані рішення не були оскаржені в жоден орган державної влади/місцевого самоврядування, правоохоронний чи судовий орган України, не були скасовані такими органами, не були визнані протиправними, внаслідок чого вони є чинними і обов`язковими для усіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , незалежно від згоди/незгоди із ними окремих співвласників чи їх суб`єктивного ставлення до них.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідачів, що ґрунтуються на їх незгоді з прийнятими рішеннями загальних зборівОСББ «Лелека 8», оскільки такі рішення не оскаржені в установленому законом порядку, є чинними та обов`язковими до виконання усіма співвласниками будинку.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідачі на підставі Закону та Статуту зобов`язані були в період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2020 року щомісячно сплачувати грошові внески ОСББ «Лелека 8» на утримання будинку та прибудинкової території, однак свого зобов`язання не виконували.

При цьому, колегія суддів зауважує, що порядок оформлення претензій споживачів у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг врегульовано ст.ст. 27 - 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, механізм проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбачених договором про надання відповідних послуг, унормовано постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року №1145.

Зазначеними нормативно - правовими актами визначено порядок складання Актів - претензій у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг. У спірний період згадані Акти - претензії між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСББ не складалися. Таким чином, відповідачі не надали доказів, які б свідчили про ненадання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Отже, встановивши, що ОСББ «Лелека 8» на законних підставах забезпечує надання послуг відповідачам, які є членами цього Об`єднання та власниками житлового приміщення, проте не виконують своїх зобов`язань зі щомісячної сплати внесків за отримані та спожиті послуги належним чином, внаслідок чого за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2020 року мають заборгованість у загальному розмірі 13 773,81 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача цієї суми заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про законність вимог позивача та необхідність задоволення позову.

Доводи відповідачів на те, що вони не були обізнані про наявність заборгованості, тому не повинні сплачувати 3% річних та інфляційних втрат, не заслуговують на увагу з наступних підстав. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розмір 3% річних становить 824,31 грн, інфляційних втрат - 1591,26 грн. Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного Кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, розрахунок цих втрат скаржниками не спростовано, посилання скаржників про відсутність у справі доказів їх обізнаності про наявну заборгованість колегія суддів визнає такими, що не ґрунтується на обставинах справи, оскільки такий обов`язок установлено рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, виконання якого є обов`язковим для усіх співвласників.

Доводи скаржників проте, що адвокат Здорик О.І. є неналежним представником ОСББ «Лелека 8», оскільки не має відповідної довіреності на представництво таких інтересів в суді, окрім ордера, на підставі якого останній не може здійснювати представництво інтересів в суді ОСББ, не заслуговують на увагу. Представником ОСББ «Лелека 8» був адвокат Здорик О.І., який вступила до участі у справі 24 грудня 2021 року, про що свідчить Ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1004697 від 23 грудня 2021 року ОСББ «Лелека 8» Шевченківському районному суді м. Запоріжжя (виданий на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 29 травня 2020 року), Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001618 від 29 березня 2018 року видане Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення № 7 від 29 березня 2018 року, посвідчення адвоката №001618 видане 29 березня 2018 року Радою адвокатів Запорізької області, Договір про надання правової допомоги від 01 червня 2020 року (т.1 а.с.131, т.2 а.с.211-212). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16, зазначено, що «надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, а отже укладення договору про надання правової допомоги слід вважати її професійним обов`язком, передбаченим законом». Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Згідно з підпунктами 10, 11 Положення про ордер на надання правової допомоги, затвердженого рішенням Національної Асоціації адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Положення наведених норм права дають підстави для висновку, що повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені ордером або довіреністю цієї сторони, що посвідчує такі повноваження. Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України). Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (частини перша, друга, четверта статті 64 ЦПК України). Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером ЦПК України не вимагає. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 182/9172/18 (провадження № 61-13797св19). Отже, адвокат Здорик О.І. з наданих документів має право представляти інтереси ОСББ «Лелека 8», доказів протилежного скаржниками не надано.

Також, не заслуговують на увагу доводи скаржників щодо відсутності повноважень у голови правління ОСББ «Лелека 8» Пархоменко Д.Г. на подання 29 січня 2021 року позову, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено, що керівником ОСББ «Лелека 8» є саме ОСОБА_4 13 березня 2016 року протоколом установчих зборів ОСББ «Лелека 8» було створено ОСББ. На установчих зборах ОСББ «Лелека 8»в порядку денного були обрано правління ОСББ та ревізійну комісію на один календарний рік відповідно до ст.10 Закону України «Про ОСББ». Протоколом № 1 засідання правління ОСББ «Лелека 8» від 13 березня 2016 року у складі членів правління 7 осіб, які запропонували обрати голову правління ОСОБА_4 . В подальшому відповідно до Виписки протоколу загальних зборів №5 від 23 грудня 2017 року, від 31 січня 2018 року, 26 січня 2020 року, зокрема продовжено роботу членів правління та ревізійної комісії ОСББ «Лелека 8» строком на 3 роки в старому складі (т.1 а.с.10, 18-23). Отже, правління ОСББ продовжило свою діяльність на підставі рішення загальних зборів ОСББ «Лелека 8», однією з компетенції якої є обрання членів правління об`єднання чим і було переобрано старий склад правління, а тому цей склад правління є законним і загальні збори від 23 грудня 2017 року, 23 грудня 2018 року, 26 січня 2020 року. А тому голова правління ОСББ «Лелека 8» Пархоменко Д.Г. мав всі правові повноваження звернутися 29 січня 2021 року до суду з даним позовом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судом першої інстанції про судове засідання, яке відбулося 23 березня 2023 року о 12-00 год., в якому судом першої інстанції було ухвалено оскаржуване рішення, колегія судів зазначає.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).

До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 2, 4-6, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному Цивільним процесуальним кодексом України порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання учасників справи повідомляє суд.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України).

Неявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,відповідно дочастини першоїстатті 223ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, крім визначених цією статтею випадків. Зокрема, згідно пункту 5) частини другої цієї статті якщо суд визнає потрібним, аби сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення, суд відкладає розгляд справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановіВерховного Судуу складіОб`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 18квітня 2022року всправі №522/18010/18(провадження№ 61-13667сво21)зазначено,що уЦПК Українизаконодавець встановивповноваження судуапеляційної інстанціїскасовувати рішеннясуду першоїінстанції ізпідстави неналежногоповідомлення усуді першоїінстанції особи,яка подалаапеляційну скаргу.Порушення нормпроцесуального праває обов`язковоюпідставою дляскасування судовогорішення судупершої інстанціїта ухваленнянового судовогорішення,якщо справу(питання)розглянуто судомза відсутностібудь-якогоучасника справи,не повідомленогоналежним чиномпро дату,час імісце засіданнясуду (уразі якщотаке повідомленняє обов`язковим),якщо такийучасник справиобґрунтовує своюапеляційну скаргутакою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України). Тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211, пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства; розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" (частина друга статті 410 ЦПК України).

Аналіз змісту та практики застосування наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що умова належності повідомлення учасника справи про дату, час і місце розгляду його справи у визначеному ЦПК України порядку є обов`язковою для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Факт подання учасником справи заяви про розгляд справи за його відсутності не дає підстав для висновку, що такого учасника справи суд не повідомляє про місце, дату і час судового засідання.

У справі, що переглядається, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2021 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання (т.1 а.с.39).

Судові засідання по праві неодноразово відкладалися з різних причин.

Оскаржуване рішення суду ухвалено в судовому засіданні, призначеного на 23 березня 2023 року на 12-00 год.

Судові повістки-повідомлення у передбаченому статтями 128, 130 ЦПК України порядку про призначення судового засідання на 23 березня 2023 року учасникам справи, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не надсилалися.

Відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в апеляційній скарзі послалися на неповідомлення їх судом першої інстанції про призначення розгляду справи на 23 березня 2023 року (т.3 а.с.54-55).

Розглядаючи справу 23 березня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розгляд справи повідомлялись у встановленому законом порядку, в процесі розгляду справи подали заяви про розгляд справи без їх участі, що узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

На це, колегія суддів зауважує, що 07 травня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кожний окремо подали до суду першої інстанції заяви про розгляд справи за їх відсутності (т.1 а.с.80,82).

Проте, у відзиві на позовну заяву від 10 квітня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд розглядати дану справу у судовому засіданні з повідомленням сторін (т.1 а.с.44-47).

Колегія суддів зауважує, що факт подання учасником справи заяви про розгляд справи за його відсутності не дає підстав для висновку, що такого учасника справи суд не повідомляє про місце, дату і час судового засідання. При цьому, слід зауважити, що такі заяви були подані відповідачами 07 травня 2021 року, а справа по суті була розглянута судом майже через два роки після подачі цих заяв.

Таким чином,суд першоїінстанції мавправо розглянутисправу 23березня 2023року увідсутності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за наявнимиматеріалами справи,за умови,що їхналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,відповідно дочастини першоїстатті 223ЦПК України. Проте, належного повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дату, час та місце слухання справи 23 березня 2023 року матеріали справи не містять, отже останні не були обізнані щодо призначення розгляду справи на 23 березня 2023 року (дата ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції). Отже, суд першої інстанції здійснив розгляд справи без дотриманням норм процесуального права за відсутності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які належним чином не повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, й обґрунтовували свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими щодо неповідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про судове засідання, яке відбулося 23 березня 2023 року о 12-00 год., в якому судом першої інстанції було ухвалено оскаржуване рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 слід задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2023 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСББ «Лелека 8» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСББ «Лелека 8» заборгованість в сумі 13773,81 грн (заборгованість по оплаті утримання будинку та прибудинкової території - 11358,34 грн, 3% річних 824,31 грн, сума інфляційних витрат 1591,26 грн), а також судовий збір в сумі 2270,00 грн, з кожного по 756,67 грн.

Керуючись ст. ст. 367-368, 369, 371 372, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2023 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Позов Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Лелека8»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лелека 8» заборгованість в сумі 13773,81 грн (заборгованість по оплаті утримання будинку та прибудинкової території - 11358,34 грн, 3% річних 824,31 грн, сума інфляційних витрат 1591,26 грн).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лелека 8» судовий збір в сумі 2270,00 грн, з кожного по 756,67 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 01 серпня 2023 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.