Ухвала

від 01.08.2023 по справі 308/17417/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/17417/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/415/23 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2023.

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора і продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави, до 13.08.2023 включно, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноперекопськ, Красноперекопського району, АР Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого: вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26.11.2013 за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 152 та ч. 1 ст. 153 КК України із застосуванням ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 09 (дев`ять) років, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовлено.

З матеріалів контрольного провадження вбачається, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 12022071030001462, відомості про кримінальне правопорушення у якому 29.10.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

15.06.2023 прокурор Ужгородської окружної прокуратури подав клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , яке мотивував тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України вчиненому в умовах воєнного стану, що скоєне діяння, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, і в разі доведення вини, обвинуваченому ОСОБА_7 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. Необхідність продовження строку тримання

-2-

під вартою прокурор обґрунтовує тим, що підозра ОСОБА_7 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: ОСОБА_7 перебуваючи на волі може переховуватись від суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він обґрунтовано обвинувачується; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Просить взяти до уваги і те, що обвинувачений ОСОБА_7 ніде не працює, не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення, у тому числі майнові. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції вказав на те, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: існує ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, переховуватиметься від суду, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, вчинить інше кримінальне правопорушення. У кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , обрано та продовжено строк тримання під вартою. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено. Судом взято до уваги те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, який раніше був засуджений вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26.11.2013 за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України із застосуванням ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років, відповідних висновків для себе не зробив, на даний момент обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, та встановленим обставинам - наявності ризику, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки. Суду не надано достатньо доказів на підтвердження тих обставин, які би свідчили про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину та наявність підстав вважати, що вищенаведені ризики не існують. Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з якими відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали і не зменшились, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків, суд дійшов висновку проте, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 13.08.2023 включно.

Доводи сторони захисту про те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_7 можливо обрати більш м`який запобіжний захід свого підтвердження під час розгляду клопотання не знайшли. Тому клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_6 вказує на необґрунтованість та незаконність ухвали суду, просить її скасувати. Стверджує, що жодного доказу на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину сторона обвинувачення суду не надала, як і не довела його причетність до

-3-

вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається у клопотанні прокурор, відсутні, стороною обвинувачення існування таких не підтверджено належними та допустимими доказами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, думку прокурора про законність і обгрунтованість прийнятого судом рішення, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення відхиляються з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст. 331 КПК України п ід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його

-4-

спливу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не відпали, не зменшились і продовжують існувати.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, те, що вчинені діяння відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого (раніше судимий, і зокрема вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26.11.2013 за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України із застосуванням ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі строком на дев`ять років, непрацюючий, неодружений), а також відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процедурних (процесуальних) дій, у тому числі й допиту ряду свідків та дослідження доказів.

Тому, колегія суддів, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 обвинувачується і за яке йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна, а також наведених вище обставин, у тому числі і даних про особу обвинуваченого, доходить висновку про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції і в цій частині.

Колегія суддів також вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим, обґрунтованим і належним чином умотивованим, вважає і висновок суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно продовжив обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається у клопотанні прокурор, відсутні, стороною обвинувачення існування таких не підтверджено належними та допустимими доказами, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями.

-5-

При оцінці доводів апеляційної скарги захисника про те, що жодного доказу на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину сторона обвинувачення суду не надала, колегія суддів зазначає, що на цій стадії процесу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті, у тому числі і щодо застосування тої чи іншої норми матеріального закону, і вважає, що обставини, за яких ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, із посиланням на відповідні докази, свідчать про можливу причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального діяння.

При цьому, колегія суддів вважає, що обраний ОСОБА_7 запобіжний захід, у тому числі й із урахуванням його тривалості, відповідає характеру та тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 діяння, а також тяжкості можливого покарання та виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

У зв`язку з чим, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги захисника про відсутність підстав для подальшого продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що у разі незастосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинувачений не буде належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, у тому числі може ухилятися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_7 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.

Колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду чи порушувати процесуальні обов`язки іншим чином, однак, обставини, за яких він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі і дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, колегія суддів вважає, що, ухвалюючи судове рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом взято до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, та обґрунтовано не визначено розмір застави, оскільки інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальне правопорушення пов`язане із застосуванням щодо потерпілого фізичного насильства.

Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.

-6-

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі в апеляційній скарзі не вказується.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2023, щодо ОСОБА_8 ,-без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді