Постанова

від 24.07.2023 по справі 909/1101/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р. Справа №909/1101/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс"</a> б/н та дати (вх. № 01-05/942/23 від 28.03.2023 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2023 року (суддя І.В. Ткаченко; повний текст рішення складено 06.03.2023 року)

у справі № 909/1101/22

за позовом: Фізичної особи підприємця Будзяк Оксани Володимирівни (надалі ФОП Будзяк О.В.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс"</a> (надалі ТзОВ "Медекс Плюс")

про стягнення 320101,12 грн. заборгованості за договором оренди,

за участю:

від позивача: Яцків І.М. адвокат (ордер серії ВС № 1199535 від 12.04.2023 року);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Запорожець І.А. адвокат (ордер серії ВК №1076041 від 23.03.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

30.12.2022 року ФОП Будзяк О.В. звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ "Медекс Плюс" про стягнення 320101,12 грн., з яких: 299125,00 грн. основного боргу, 3180,31 грн. 3% річних, 17795,81 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору оренди нерухомого майна № 04/02 від 04.02.2022 року, не виконав своїх договірних зобов`язань в частині внесення орендної плати за користування приміщенням, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 299125,00 грн. Крім цього, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3180,31 грн. 3% річних, 17795,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 1434/23) заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що позивач, всупереч п. 8.1 договору оренди, не звільнив від третіх осіб та їх речей об`єкт оренди, що унеможливило проведення ремонтних робіт орендованого приміщення протягом погоджених сторонами двох місяців (березня-квітня 2022 року) до фактичного використання відповідачем об`єкта оренди. Пояснив, що зупинив здійснення орендних платежів у зв`язку з тим, що через дії позивача не міг фактично використовувати орендоване приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2023 року у справі №909/1101/22 частково задоволено позов ФОП Будзяк О.В. Стягнуто з ТзОВ "Медекс Плюс" на користь ФОП Будзяк О.В. 299125,00 грн основного боргу, 3134,06 грн. 3% річних, 17795,81 грн. інфляційних втрат та 4800,82 грн. витрат на сплату судового збору. Відмовлено в частині позовних вимог ФОП Будзяк О.В. про стягнення з ТзОВ "Медекс Плюс" 46,25 грн. 3% річних. Судовий збір в частині 70 коп. залишено за позивачем.

В ході розгляді справи суд першої інстанції встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нерухомого майна № 04/02 від 04.02.2022 року в сумі 299125,00 підтверджена належними та допустимими доказами у справі. Розглянувши заявлені вимоги про стягнення 3180,31 грн. 3% річних, 17795,81 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне внесення платежів по орендній платі, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків, суд частково задоволив дані позовні вимоги. Суд виснував, що за несвоєчасно внесені відповідачем у період з червня по листопад 2022 року орендні платежі в сумі 299125,00 грн, наявні правові підстави для стягнення з відповідача 3134,06 грн. 3% річних та 17795,81 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2023 року у справі №909/1101/22. Звертає увагу на те, що всупереч вимогам п.п. 4.3.3, 4.3.4, 4.3.9, 11.2 договору оренди позивач не попередив та не погодив з Товариством перебування в орендованому приміщенні третіх осіб в період з березня по квітень 2022 року, що унеможливило використання орендарем орендованого майна, у зв`язку з неможливістю здійснення відповідних ремонтних робіт. Покликається на те, що зупинення здійснення орендних платежів з липня 2022 року зумовлено діями позивача та фактичним невикористанням орендованого майна. Звертає увагу на те, що позивач, отримавши аванс в сумі 140850,00 грн., не надав об`єкт оренди у фактичне користування Товариству. Натомість, в заявленому позові позивач просить стягнути з Товариства додатково суму грошових коштів, в тому числі 3% річних та інфляційні втрати.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника. Вважає оскаржене рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим та об`єктивним. Звертає увагу на те, що загалом доводи скаржника зводяться до того, що у зв`язку з зайняттям приміщення третіми особами (волонтерами), не здійснено ремонтних робіт, необхідних для функціонування медичного закладу, відтак, в даному спорі підлягає застосуванню ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не було використане ним через обставини, за які він не відповідає. Однак, 01.05.2022 року сторони підписали акт приймання-передачі приміщення, який є доказом фактичної передачі об`єкта оренди, відповідно відповідач мав можливість користуватись орендованим майном. У зазначеному акті вказано, що приміщення є належним до експлуатації. Отже, доводи відповідача про знаходження в приміщенні речей третіх осіб не відповідають дійсності. Також відповідачу передано ключі до приміщення. Жодних письмових чи усних вимог про відтермінування підписання акта приймання-передачі відповідач не заявляв. Відповідно стан об`єкта оренди в момент підписання вказаного акта, в тому числі відсутність третіх осіб, їх речей, влаштовував відповідача. В іншому випадку про це мало б бути зазначено в акті. Зазначає, що відповідач не довів жодними доказами того, що майно не використовувалось або не могло бути використане наймачем. 28.07.2022 року відповідач сплатив відшкодування комунальних послуг за період з травня по липень 2022 року та здійснив часткову оплату орендної плати за червень 2022 року в сумі 53000,00 грн. двома платежами, а саме 02.06.2022 року та 01.07.2022 року, що свідчить про користування орендованим майном. Звертає увагу на те, що відповідач не заявляв жодних вимог з приводу наявності перешкод щодо вступу у фактичне користування приміщенням, не звертався до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії щодо звільнення орендованого приміщення від третіх осіб чи їх речей, не пропонував розірвати договір чи підписати акт приймання-передачі майна з оренди з підстав неможливості вступу у фактичне користування. Навпаки, відповідач вносив орендну плату та плату за комунальні послуги. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2023 року у справі №909/1101/22, апеляційну скаргу ТзОВ "Медекс Плюс" без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

Із наявних в матеріалах справи копій документів вбачається, що 20 грудня 2021 року між ФОП Прушківською О.В. (змінене прізвище Будзяк) (орендодавець) та ТзОВ "Медекс Плюс" (орендар) укладено попередній договір оренди № 01, відповідно до якого, сторони попередньо зобов`язалися не пізніше 02.03.2022 року укласти основний договір: договір оренди, відповідно до якого орендодавець передасть, а орендар прийме в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Шевченка Т., буд. 71 А, загальною площею 156,5 м2 (а.с. 13-14, т.1).

Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати укладення даного попереднього договору сплатити орендодавцю авансом суму у розмірі 140850,00 грн без ПДВ, за перший і останній місяць (дві орендні плати) основного договору, що у разі укладення основного договору оренди зараховується як орендна плата за перший і останній місяць оренди (п. 3.4 попереднього договору оренди).

На виконання зобов`язань за попереднім договором оренди, відповідач 29 грудня 2021 року перерахував позивачу аванс в сумі 140850,00 грн, що підтверджується копією виписки банку № 007869678 (а.с.15, т.1).

04 лютого 2022 року між ФОП Прушківською О.В. (змінене прізвище Будзяк) (орендодавець) та ТзОВ "Медекс Плюс" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 04/02, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Шевченка, буд. 71а, загальною площею 156,5 м2 (об`єкт оренди) та належить орендодавцю на праві власності (а.с.16-18, т.1).

Згідно з п. 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою здійснення підприємницької діяльності з медичної практики.

У відповідності до до п.п. 2.1-2.5 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає об`єкт оренди з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта оренди. Акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін, є доказом фактичної передачі об`єкта оренди.Повернення орендарем об`єкта оренди здійснюється в 5-ти денний термін з дня закінчення строку дії договору або з дня його розірвання. Факт повернення об`єкта оренди та його належний технічний стан підтверджується шляхом підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта оренди. Обов`язок по складанню акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає чи повертає об`єкт оренди.

За змістом п.п. 3.1, 3.4, 3.5 договору оренди розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 450,00 грн за 1 кв.м без ПДВ. Загальна сума оренди становить 70425,00 грн без ПДВ. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок вказаний в реквізитах орендодавця. Орендар сплачує орендну плату до 10 числа поточного місяця за поточний місяць на розрахунковий рахунок орендодавця.

Орендна плата нараховується з дати підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта оренди та сплачується в національній валюті України гривні (п. 3.6 договору оренди).

За змістом п. 3.7 договору ореди вартість комунальних послуг, а саме: електропостачання, водопостачання та водовідведення, газопостачання та інше не входитиме до складу орендної плати.

Обов`язки та права сторін визначені в розділі 4 договору оренди.

Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсовувати комунальні послуги; здійснювати власними силами та за власний рахунок поточний та капітальний ремонт на об`єкті оренди, інші витрати, пов`язані з утримання об`єкта оренди, що зумовлене пристосуванням приміщення до діяльності орендаря згідно даного договору (п.п. 4.1.2, 4.1.8 п. 4.1 договору оренди).

Орендодавець має право щомісячно, своєчасно та в повному обсязі отримувати від орендаря орендну плату за користування об`єктом оренди (п.п. 4.4.1 п. 4.4 договору оренди).

В пункті 6.1 договору оренди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.2 договору оренди, у випадку прострочення зобов`язання по сплаті орендної плати більше двох місяців підряд, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це орендаря за 10 календарних днів до дати такого розірвання.

Згідно з п.п. 8.1, 8.2 договору орендодавець зобов`язаний звільнити приміщення, що передаватиметься в оренду від третіх осіб (орендарів) 28 лютого 2022 року. З дати звільнення приміщення від третіх осіб (орендарів) орендар приступить до здійснення ремонтних та інших робіт, в т.ч. перепланування приміщення, необхідних для здійснення підприємницької діяльності з медичної практики. Акт передачі-приймання приміщення підписується сторонами 01 травня 2022 року після закінчення вищевказаних робіт, але не пізніше як через 60 календарних днів з 01 березня 2022.

У відповідності до п. 8.3 термін дії договору оренди становить 35 місяців з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта оренди з правом пролонгації на такий самий строк та на таких самих умовах.

Відповідно до підписаного обома сторонами акта приймання-передачі приміщення від 01.05.2022 року, орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору оренди № 04/02 року від 04.02.2022 року в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Шевченка, буд. 71а, загальною площею 156,5 м2 в справному технічному стані, належному до експлуатації. Технічний стан приміщення: придатне. Зауважень до технічного стану приміщення: немає. Одночасно з підписанням цього акта орендарю передано комплект ключів від приміщення (а.с.19, т.1).

Однак, відповідач зобов`язання щодо внесення орендної плати не виконував неналежним чином. Орендну плату за червень 2022 року сплатив частково в сумі 53000,00 грн, а саме: 02 червня 2022 р. в сумі 23000,00 грн та 01 липня в сумі 30000,00 грн. Також 28 липня 2022 року відповідач відшкодував позивачу комунальні послуги за травень-липень 2022 року в сумі 1624,92 грн, що підтверджується наявної в матеріалах справи копією виписки банку по рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з 29.12.2021 року по 28.07.2022 року.

На виконання п. 3.4 попереднього договору оренди № 01 від 20.12.2021 року позивач зарахував сплачений відповідачем аванс у сумі 140850,00 грн, як орендну плату за перший і останній місяць користування об`єктом оренди.

В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач не здійснював оплати за користування об`єктом оренди в період з липня по грудень 2022 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 299125,00 грн. (а.с.1-11, т.1).

02 вересня 2022 року позивач надіслав відповідачу лист-претензію про сплату заборгованості (а.с.20-21, т.1).

Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

21 листопада 2022 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди на підставі п. 6.2 договору (а.с.22-24, т.1).

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало те, що відповідач не сплатив заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 04.02.2022 року № 04/02 в сумі 299125,00 грн. Також позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив до стягнення 3180,31 грн. 3% річних, 17795,81 грн. інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору оренди нерухомого майна №04/02 від 04.02.2022 року (з врахуванням попереднього договору оренди № 01 від 20.12.2021 року) та згідно з актом приймання-передачі від 01.05.2022 року відповідач прийняв від позивача в оренду нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Шевченка, буд. 71а, загальною площею 156,5 м2 та зобов`язався сплачувати орендну плату в сумі 70425,00 грн. щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця, за поточний місяць.

Відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо внесення орендної плати. Зокрема, орендну плату за червень 2022 року сплатив частково в сумі 53000,00 грн. Сплату орендних платежів за період з липня 2022 по грудень 2022 відповідач не здійснював.

Зважаючи на допущене порушення, позивач 21.11.2022 року надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди на підставі п. 6.2 договору оренди нерухомого майна №04/02 від 04.02.2022 року.

При цьому, у відповідності до п. 3.4 попереднього договору оренди № 01 від 20.12.2021 року, позивач зарахував внесений відповідачем аванс в сумі 140850,00 грн в рахунок орендної плати за перший і останній місяць оренди.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 299125,00 грн.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт наявності перед позивачем спірної заборгованості по орендній платі, контррозрахунку заявленої до стягнення суми не надав.

Проаналізувавши вищеописані правові норми та обставини даної справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 299125,00 боргу за договором оренди нерухомого майна №04/02 від 04.02.2022 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач вчасно не сплачував орендної плати, позивач нарахував 3180,31 грн. 3% річних та 17795,81 грн. інфляційних втрат за період з 11.06.2022 року по 26.12.2022 року.

Суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок, враховуючи межі заявлених позовних вимог, обгрунтовано задоволив вказані позовні вимоги частково та стягнув з відповідача 3134,06 грн 3% річних та 17795,81 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що він не міг використовувати приміщення за цільовим призначенням у зв`язку із перебуванням в приміщенні третіх осіб та їх речей, з огляду на що на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України має бути звільнений від сплати платежів за договором.

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Сторона повинна довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Відповідач 01.05.2022 року підписав акт приймання-передачі майна без жодних зауважень та отримав ключі від приміщення.

Крім того, факт використання відповідачем спірного приміщення підтверджується відшкодуванням останнім комунальних послуг за травень-липень 2022 року.

Водночас, суд встановив, що відповідач не звертався до орендодавця з претензіями щодо неможливості використання майна за призначенням через перебуванням в приміщенні третіх осіб та їх речей.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення колегія суддів констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2023 року у справі №909/1101/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2023 року у справі №909/1101/22 без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс"</a> б/н та дати (вх. № 01-05/942/23 від 28.03.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2023 року у справі №909/1101/22 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех