Рішення

від 01.08.2023 по справі 903/367/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 серпня 2023 року Справа № 903/367/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Мудрак Ю.І. довіреність від 04.04.2023 №811/03-38/2-23

від відповідача-1: Андріяш Н.В. ордер серія АС №1058123 від 09.05.2023

від відповідача-2: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/367/23 за позовом Горохівської міської ради до Селянського (фермерського) господарства «Гал-Агро», Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2021 Горохівська міська рада подала позов до Селянського (фермерського) господарства Гал-Агро, Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання недійсним договору оренди землі від 13.02.2009, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством «Гал-Агро» та зареєстрований у Горохівському реєстраційному центрі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.05.2009 №040908300003.

Заява обґрунтована тим, що 13.02.2009 між Горохівською районною державною адміністрацією та СФГ Гал-Агро було укладено договір оренди землі.

Договір оренди землі укладено на підставі розпорядження голови Горохівської районної державної адміністрації від 31.12.2008 №533, яким затверджено СФГ Гал-Агро проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,13 га для обслуговування господарських будівель і споруд на території Підберезівської сільської ради, а також дозволено СФГ Гал-Агро замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, який посвідчує право оренди земельною ділянкою та надано її в оренду до 01.01.2019 з орендною платою 500 грн. за 1 га в рік.

Позивач вважає, що оспорюваний договір оренди землі укладений з порушеннями вимог чинного законодавства України, суперечить розпорядженню голови Горохівської РДА від 31.12.2008 № 533 в частині строку оренди, що є істотною умовою договору, порушує законні права та інтереси Горохівської міської територіальної громади в особі Горохівської міської ради, а тому вважають договір оренди землі від 13.02.2009 недійсним.

Ухвалою суду від 13.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

02.05.2023 Луцька районна державна адміністрація Волинської області надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні повністю.

03.05.2023 представник СФГ Гал-Агро надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні повністю.

Протокольною ухвалою від 09.05.2023 суд приєднав відзиви до матеріалів справи. Зобов`язав ТОВ «Гал-Агро» протягом двох днів надати відзив на позовну заяву у відповідності до стандартів оформлення документації. Оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 23.05.2023 о 11:30 год.

12.05.2023 представник СФГ Гал-Агро надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні повністю.

В судовому засіданні 23.05.2023 сторони підписали спільну заяву на підставі ч.6 ст.183 ГПК України про перехід до слухання справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою від 23.05.2023 суд оголосив перерву до 30.05.2023 о 11:00 год.

30.05.2023 представник СФГ Гал-Агро подала до суду заяв, в якій просила застосувати строк позовної давності.

Протокольною ухвалою від 30.05.2023 суд заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності приєднав до матеріалів справи. Відклав розгляд справи.

Ухвалою суду від 30.05.2023 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (volyn@land.gov.ua) та Волинську регіональну філію Центру ДЗК (43016, м. Луцьк, проспект Перемоги, 14) надати до суду в строк до 20.06.2023:

- відомості та інформацію стосовно чинності договору оренди землі від 13.02.2009 укладений між Горохівською районною державною адміністрацією Волинської області та СФГ «Гал-Агро», який зареєстрований у Горохівському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 19 травня 2009 р. за №040908300003;

- відомості про наявність чи відсутність оригіналу договору оренди землі від 13.02.2009 укладений між Горохівською районною державною адміністрацією Волинської області та СФГ «Гал-Агро», який зареєстрований у Горохівському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 19 травня 2009 р. за №040908300003 та документів, які подавалися для реєстрації вищевказаного договору;

- у разі наявності оригіналу договору та його невід`ємних частин надати для огляду в судовому засіданні.

Повідомив Горохівську міську раду, Селянське (фермерське) господарство Гал-Агро, Луцьку районну державну адміністрацію Волинської області про відкладення судового засідання на 20.06.2023 о 10:15 год.

07.06.2023 представник Луцької районної державної адміністрації Волинської області надіслала на адресу суду клопотання, яким приєднала до матеріалів справи копію листа Горохівської міської ради Луцького району Волинської області від 03.03.2023 №558/03-23/2-23, копію листа відповіді Луцької районної державної (військової) адміністрації Волинської області від 14.03.2023 №742/20/2-23 та копію акту прийому передачі договорів оренди земельних ділянок, укладених реорганізованою Горохівською районною державною адміністрацією, правонаступником якої є Луцька районна державна адміністрація.

15.06.2023 представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на виконання ухвали суду від 30.05.2023 подав технічну документацію з землеустрою та повідомив, що договір оренди землі від 13.02.2009 року, укладений між Горохівською райдержадміністрацією та СФГ «Гал-Агро», зареєстрований у Горохівськом реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що державному реєстрі земель вчинено запис від 19.05.2009 року з № 040908300003.

Повідомило Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, що не є стороною вищезазначеного договору оренди землі, оригінал договору оренди землі Головному управлінні відсутній. Відомості стосовно чинності договору оренд землі від 13.02.2009 року, укладеного між Горохівської райдержадміністрацією та СФГ «Гал-Агро», в Головному управлінні відсутні.

14.06.2023 директор філії Центру ДЗК надіслав пояснення, в якому заначив, що відповідно до пунктів 3,4,5,6 Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року №1553, документація із землеустрою зберігається в територіальних органах Держгеокадастру. У 2013 році були передані книги записів реєстрації державних актів до Головного управління Держгеокадастру. Виходячи з вищевикладеного, затребувану інформацію надати не мають можливості.

З огляду на вищевикладене, для правильного вирішення справи та перевірки інформації для підтвердження або спростування правомірності реєстрації договору оренди землі від 13.02.2009 та надання архівної копії договору та з`ясування розбіжностей стосовно строку дії договору, суд дійшов висновку про витребування додаткових доказів по справі у Головного управління Держгеокадастру Волинської області та надання інформації.

Протокольною ухвалою від 20.06.2023 в судовому засіднні оголошено перерву до 25.07.2023 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 20.06.2023 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (volyn@land.gov.ua) надати до суду в строк до 14.07.2023:

- відомості та інформацію стосовно чинності договору оренди землі від 13.02.2009, який укладений між Горохівською районною державною адміністрацією Волинської області та СФГ Гал-Агро, та зареєстрований у Горохівському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК 19 травня 2009 за №040908300003;

- відомості про реєстрацію в книзі записів державних актів договору оренди землі від 13.02.2009, який укладений між Горохівською районною державною адміністрацією Волинської області та СФГ Гал-Агро, та зареєстрований у Горохівському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК 19 травня 2009 р. за №040908300003.

- у разі наявності копії договору та його невід`ємних частин надати для огляду в судовому засіданні.

- пояснення з приводу відомостей на підставі яких документів укладався договір оренди землі від 13.02.2009 (розпорядження, технічна документація і т.д.) та поетапний порядок дій сторін при укладенні вищезазначеного договору.

17.07.2023 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області на виконання суду подало витребувані документи.

Протокольною ухвалою від 25.07.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 01.08.2023 о 11:00 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов в повному об`ємі.

Представник відповідача СФГ Гал-Агро в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Представник Луцької районної державної адміністрації Волинської області в призначене судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника відповідача-2 не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, Розпорядженням Горохівської державної адміністрації Волинської області від 08.02.2008 №35 «Про дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою надання їх в оренд» (а.с.188) дозволено замовити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, СФГ "Гал-Агро" орієнтовною площею 4,00 га для обслуговування току, мийки автотранспорту, автозаправної станції, авто-вагової, на території господарського двору Підберезівської сільської ради.

У місячний термін, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, представити у райдержадміністрацію для їх розгляду та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства, а саме надання земельних ділянок в оренду СФГ «Гал-Агро» терміном до 22 січня 2057 року з орендною платою 450 грн. за 1 га в рік.

Розпорядженням Горохівської державної адміністрації Волинської області від 31.12.2008 № 533 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування господарських будівель і споруд» (а.с.22, 244), затверджено СФГ „Гал-Агро проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,13 га для обслуговування господарських будівель і споруд на території Підберезівської сільської ради. Дозволено СФГ „Гал-Агро замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, який посвідчує право оренди земельною ділянкою та надати її в оренду терміном до 1 січня 2019 року з орендною платою 500 грн. за 1 га в рік.

Як слідує з технічної документації (а.с.132-156), підставою для виготовлення технічної документації з землеустрою по інвентаризації земельної ділянки є клопотання СФГ «Гал -Агро» та Розпорядження Горохівської РДА від 31.12.2008 № 533.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2009 між Горохівською районною державною адміністрацією (надалі - Орендодавець) та СФГ «Гал-Агро» (надалі - Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір), а саме земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,13 га, що знаходиться на території Підберезівської сільської ради Луцького району Волинської області, для обслуговування господарських будівель і споруд (а.с.15-18).

Пунктом 8 вказаного Договору визначено, що він укладений на 49 до 22 січня 2057 року.

Згідно п.18 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення (з розробленням) проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: розпорядження РДА.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі.

Вказаний договір зареєстрований у Горохівському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.05.2009 за №040908300003.

В книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Горохівському району Волинської області, розділ 4 «Записи державної реєстрації договорів оренди землі» вчинено запис від 19.05.2009 року за № 040908300003 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 3,13га, орендар СФГ «Гал-Агро», на території Підберезівської сільської ради Горохівського району Волинської області, термін оренди 49 років (витяг з книги записів, а.с.175-177).

13.02.2009 власник земельної ділянки Горохівська РДА в особі голови Леоніда Олександров Андрійчука та СФГ „Гал-Агро склали акт прийому - передачі про наступне (а.с.20):

1. Орендодавець передає земельну ділянку загальною площею 3,13 га земель господарського двору під будівлям і спорудами, розташовану на території Підберезівської сільської ради, а Орендар приймає вищевказану земельну ділянку в оренду.

2. Земельна ділянка знаходиться в такому стані: 3,13 га господарського двору (під будівлями і спорудами.

3. На земельній ділянці знаходиться: господарські будівлі і споруди

4. Акт прийому- передачі земельної ділянки є невід`ємною частиною договору.

13.02.2009 на підставі розпорядження голови РДА від 31 грудня 2008 року, проведено визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки загальною площею 3,13 га під господарськими будівлями і спорудами з метою надання її в оренду для обслуговування будівель і споруд (сільськогосподарське), що підтверджується актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості, а.с.19).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020№ 1635-р здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1, зокрема Горохівська районна державна адміністрація реорганізовується шляхом приєднання до Луцької районної державної адміністрації Волинської області (а.с.32-40).

Згідно із частиною 1 статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Таким чином, Луцька районна державна адміністрація є правонаступником Горохівської районної державної адміністрації.

Водночас згідно із частиною 2 статті 83 Земельного кодексу України (надалі- ЗК України), у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Отже, Горохівська міська рада стала власником вищевказаної земельної ділянки в силу вимог чинного законодавства України.

Як слідує з матеріалів справи, на праві власності за СФГ ГАЛ-АГРО зареєстроване нерухоме майно за адресою вул.Центральна, буд.78-86, с.Підбереззя, Горохівський р-н. (а.с.225-243).

СФГ ГАЛ-АГРО користується земельною ділянкою, вносить орендну плату, що підтверджується квитанціями, до податкових органів подаються податкові декларації з плати за землю (а.с.63-80).

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети (такий правовий висновок міститься в п. 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Згідно ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до вимог ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Верховного Суду №917/782/20 від 14.04.2021).

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною 1 статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (надалі -ЗК України) у редакції, чинній на момент видачі вказаного вище розпорядження та укладення договору, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, ст.1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладання договору оренди) передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 16 Закону України «Про оренду землі» (надалі - Закон) у редакції, чинній на момент видачі вказаного вище розпорядження та укладення договору, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Статтею 15 цього Закону також визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Оспорюваний договір оренди землі укладено на підставі розпорядження голови Горохівської районної державної адміністрації від 31 грудня 2008 року №533, яким затверджено СФГ «Гал-Агро» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,13 га для обслуговування господарських будівель і споруд на території Підберезівської сільської ради, а також дозволено СФГ «Гал-Агро» замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, який посвідчує право оренди земельною ділянкою та надано її в оренду терміном до 01 січня 2019 року з орендною платою 500 грн. за 1 га в рік.

Отже, оспорюваний договір оренди землі укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, суперечить розпорядженню голови Горохівської РДА від 31.12.2008 № 533 в частині строку оренди, що є істотною умовою договору, порушує законні права та інтереси Горохівської міської територіальної громади в особі Горохівської міської ради, тому є недійсним.

Щодо заяви представника позивача про застосування строку позовної давності, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Схожі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) та № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18).

Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлено інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

У пункті 36 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про існування меж застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 Цивільного кодексу України) чи опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги.

Суд звертає увагу на те, що закон не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Характер такого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.

В окремих випадках специфіка спірних правовідносин та відповідного нормативного регулювання дозволяє дійти висновку про наявність триваючого правопорушення.

Так, у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду підтримала численні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час, упродовж якого винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі №21-2343во07 та у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, від 23 листопада 2018 року у справі № 489/4756/16-а, від 11 листопада 2019 року у справі № 487/4899/15-а, від 30 січня 2020 року у справі № 133/1173/17, від 28 квітня 2020 року у справі № 822/973/17, від 15 травня 2020 року у справі № 361/6571/16-а.

У постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20 (провадження № 12-36гс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом усього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки).

З огляду на викладене, порушення відповідачем-1 як орендарем вимог Закону України «Про оренду землі» щодо користуванням земельною ділянкою на підставі договору оренди, строк якого не міг перевищувати 01.01.2019, згідно Розпорядження Горохівської РДА №533 від 31.12.2008, однак протиправно зареєстрований на 49 до 22.01.2057, на думку суду є триваючим правопорушенням.

Дана обставина також підтверджується тим, що СФГ «Гал-Агро» по даний час користуються спірною земельною ділянкою та сплачує за неї орендну плату.

Тобто, використання відповідачем-1 земельної ділянки всупереч Розпорядження Горохівської РДА №533 від 31.12.2008 - це протиправні дії, які тривають у часі, існують на момент звернення позивача до суду, отже, протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути порушення строку оренди земельної ділянки, зокрема і шляхом визнання недійсним договору оренди.

Частиною першою статті 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлено інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Однак, вимога про визнання договору оренди землі недійсним не належить до визначеного частиною першою статті 268 Цивільного кодексу України переліку вимог, на які не поширюється позовна давність.

Норми інших законів, зокрема Закону України «Про оренду землі», також не виключають застосування до такої вимоги положень Цивільного кодексу України про позовну давність.

Разом з тим, з огляду на триваючий характер правопорушення позовна давність не пропущена.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21.

Доводи відповідача-1 щодо того факту, що Горохівська міська рада не є стороною договору, спростовуються наступним.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17.

Так, за змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.

ОП КГС ВС зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

З врахуванням вищевикладеного, Горохівська міська рада є власником земельної ділянки в силу чинного законодавства України, тому її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором з огляду на вищезазначені обставини.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини Горохівської районної державної адміністрацієї, правонаступником якої є Луцької районної державної адміністрації та Селянського (фермерського) господарства «Гал-Агро», то витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на відповідачів порівну (2684,00 грн. : 2 = 1342,00 грн.).

Керуючись ст. ст. 129, 231232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 13.02.2009, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством «Гал-Агро» та зареєстрований у Горохівському реєстраційному центрі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.05.2009 №040908300003.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Гал-Агро» (вул.Коцюбинського,28А, м.Горохів, 45700, код ЄДРПОУ 319506660) на користь Горохівської міської ради (вул. Шевченка, 17, м.Горохів, 45701, код ЄДРПОУ 04051276) 1342,00 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні) витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Луцької районної державної адміністрації Волинської області (вул.Ковельська,53, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 04051425) на користь Горохівської міської ради (вул. Шевченка, 17, м.Горохів, 45701, код ЄДРПОУ 04051276) 1342,00 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 02.08.2023.

СуддяІ. О. Гарбар