Ухвала

від 02.08.2023 по справі 918/629/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" серпня 2023 р. м. РівнеСправа №918/629/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

В судовому засіданні приймали участь:

заявник: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Господарський суду Рівненської області із заявою, в якій просить відкрити провадження у справі про неплатоспроможність. В даній заяві ОСОБА_1 зазначає про наявність прострочених зобов`язань перед кредиторами розмір яких більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, наявність обставин припинення погашення кредиту чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів упродовж двох місяців, існування інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 червня 2023 року Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху. Зобов"язано ОСОБА_1 у 10 денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати суду належно оформлену Заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, договори, банківські виписки, квитанції на підставі яких виникли зобов"язання, відповідно до конкретизованого списку кредиторів та боржників; докази здійснення оплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 40 260 грн. 00 коп., та/або належним чином оформлений Договір про оплату праці, винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

11.07.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від ОСОБА_1 надійшла Заява про усунення недоліків. До Заяви додано кредитні договори та належним чином оформлений Договір про оплату праці, винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Ухвалою суду від 11.07.2023 року Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду. Призначено підготовче засідання. Вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику відчужувати майно. Зобов`язано ОСОБА_1 надати у підготовче засідання додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

В судове засідання 01.08.2023 року заявник не з`явився. Заявник про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п.2 ч.3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі заявника або його представника.

Розглянувши в підготовчому засіданні надані заявником документи, дослідивши надані суду докази, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд встановив наступне.

Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Кодекс з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.

Відповідно до ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Як встановлено судом, фізична особа ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Рівненської області з заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування своєї неплатоспроможності боржник зазначає, що у нього внаслідок скрутного фінансового становища виникла заборгованість перед кредиторами за кредитними договорами, позиками, фінансовими та споживчими кредитами, яку він не може у встановлений строк погасити, у загальному розмірі 417 838 грн.34 коп. перед наступними кредиторами (згідно конкретизованого списку):

1. ТОВ «МІЛОАН», код ЄДРПОУ - 40484607 на суму 1600 грн. 00 коп.;

2. ТОВ ФК «ЄАПБ» код ЄДРПОУ - 35625014 на суму 13779 грн. 00 коп.;

3. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» код ЄДРПОУ - 39700642 на суму 15200 грн. 00 коп.;

4. ТОВ ФК «КОМБІ» код ЄДРПОУ - 43369684 на суму 2000 грн. 00 коп.;

5. ТОВ ФК «КРЕДІТ КАПІТАЛ» код ЄДРПОУ - 35234236 на суму 2000 грн. 00 коп.;

6. ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "НОВІ КРЕДИТИ" код ЄДРПОУ-42152351 на суму 4000 грн.;

7. ТОВ ВЕЛЛФІН код ЄДРПОУ - 39952398 на суму 3500, 00 грн.;

8. ТОВ «ФК ІННОВАЦІЯ КОМПАНІ» код ЄДРПОУ - 39409610 на суму 3000 грн.;

9. ТОВ ФК ІРБІС код ЄДРПОУ - 42427514 на суму 5500,00 грн.;

10. ТОВ ФІНФОРС код ЄДРПОУ-41717584 на суму 11 200 грн.;

11. ТОВ ФК ІНВЕСТ ФІНАНС код ЄДРПОУ - 40284315 на суму 4600 грн. 00 коп.;

12. ТОВ ЛІНЕУРА УКРАЇНА код ЄДРПОУ - 42753492 на суму 600,00 грн.;

13. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» код ЄДРПОУ-41078230 на суму 1000,00 грн.;

14. TOB МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА код ЄДРПОУ - 38569246 на суму 15200 грн. 00 коп.;

15. ТОВФК КІФ код ЄДРПОУ - 42359240 на суму 2000 грн. 00 коп..

16. ТОВ "ІНФІНАНС" код ЄДРПОУ - 39083990 на суму 2979,00 грн.;

17. TOB 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ код ЄДРПОУ - 39861924 на суму 3150, 00 грн.;

18. ТОВ ФК ІНВЕСТРУМ код ЄДРПОУ -42201361 на суму 5800 грн.;

19. ТОВ СС ЛОУН код ЄДРПОУ - 40071779 на суму 3200,00 грн.;

20. ТОВ ФК «Є Гроші КОМ» код ЄДРПОУ - 43067861 на суму 7100,00 грн.;

21. ТОВ ФК «БРЕЙН КАПІТАЛ» код ЄДРПОУ - 43646369 на суму 7100,00 грн.;

22. ТОВ КУ ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА код ЄДРПОУ - 40203427 на суму 5000,00 грн.;

23. ТОВ ФК АВІРА ГРУП код ЄДРПОУ-43174156 на суму 3000,00 грн.;

В якості доказів існування вищевказаної заборгованості Заявник надав роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов`язання та копії кредитних договорів. При цьому вказана роздруківка та копії договорів не засвідчені у встановленому законом порядку ні заявником, ні органами, які їх видали.

Суд звертає увагу, що розглядаючи кредиторські вимоги суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).

Тобто саме первинними документами або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору щодо заборгованості боржника перед кредитором, підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір і саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 № 910/866/20).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88).

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів кореспондується із пунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 за яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 № 910/866/20).

Суд звертає увагу, що визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі N 917/1739/17).

Суд звертає увагу, що розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо.

Водночас за пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20 від 01.12.2021 у справі № 752/14554/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 201/8309/18).

Суд звертає увагу, що у разі надання заявником разом з заявою в строк визначений статтею 45 КУзПБ доказів, які в своїй сукупності свідчать про виникнення у боржника перед ним грошового зобов`язання, останній під час розгляду таких вимог не позбавлений можливості подання до суду пояснень, уточнень, документів, які за своїм наслідком та змістом не змінюють суті заявлених вимог, не впливають на результати їх розгляду, а фактично конкретизують (усувають неточності розуміння та сприйняття) заявлені вимоги, спростовують аргументи учасників справи щодо цих вимог. Наведене у такому випадку не є підставою для застосування до поданої кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника приписів абзаців другого, третього частини четвертої статті 45 КУзПБ (висновок, викладений у пунктах 115-116 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).

Однак, заявник ОСОБА_1 належних доказів на підтвердження своєї заборгованості суду не надав.

В якості доказів заявник надав роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов`язання (а.с.8-37). При цьому, вказана роздруківка не засвідчена жодним чином.

Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

Суд зазначає, що інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.

Відповідно до частин першої, другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, мета дані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно вимог частини третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

За змістом статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних

історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

У статті 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

У статті 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4).

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про те, що норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.

За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.

Проте, судом встановлено, що роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань, як про те стверджує боржник.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.

Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статті 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.

Суд зазначає, що копії кредитних договорів, які надані заявником, не підтверджують самого факту отримання останнім грошових коштів від кредиторів, а відтак і наявності заборгованості заявника перед такими кредиторами.

При цьому слід відмітити, що надані заявником копії кредитних договорів не завірені у встановленому законодавством порядку.

Надані заявником копії виписок за картковими рахунками ОСОБА_2 , Універсалбанку, Приватбанку за 18.04.2023 року не є належним доказом, оскільки вони не підтверджують отримання заявником грошових коштів від зазначених ним кредиторів та наявної заборгованості у боржника, а лише відображають рух коштів у певний день.

Крім того суд зазначає, що у поданій заяві боржник зазначив, що членами родини ОСОБА_1 згідно даних Декларації про майновий стан боржника за 2020р., 2022р. є: ОСОБА_3 батько, ОСОБА_4 - мати, ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 - дочка, ОСОБА_8 тесть, ОСОБА_9 теща, однак до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була для заповнення розділів ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан.

ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформацією з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За наслідками дослідження поданих суду документів, зокрема відповідно до Декларацій про майновий стан боржника за 2020-2023 роки, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, письмових пояснень (опис майна) боржника судом встановлено, що у боржника відсутнє зареєстроване рухоме та нерухоме майно, нематеріальні активи, корпоративні права, грошові кошти.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ; фактично проживає за межами території України (відповідно до наданої ОСОБА_1 власноручної розписки).

Відповідно до довідки, виданої Пенсійним фондом України від 16.06.2023 року за 2020- 2021 роки ОСОБА_1 отримав заробітну плату у розмірі 10 780 грн.00 коп..

З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).

Системне тлумачення приписів статей 123, 126 КУзПБ свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Отже, у силу пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність. Пунктом 4 Розділу "Примітки" зазначеного вище Наказу встановлено, що декларація заповнюється власноруч або з використанням засобів комп`ютерної техніки українською мовою та не повинна містити виправлень, підчисток, помарок, дописок і закреслень.

Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що декларації про майновий стан боржника при зазначенні у них того, що члени сім`ї боржника "не надали інформації" не відповідають принципам повноти та достовірності.

За змістом заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа ОСОБА_1 послався на існування простроченої заборгованості боржника перед кредиторами, яка перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України від 14.11.2022 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" мінімальна заробітна плата станом на момент звернення боржника 22.02.23р. із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність становила 6700,00 грн.. Отже, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи розмір прострочених зобов`язань боржника повинен перевищувати 201 000,00 грн. (6700,00 грн *30).

Судом під час проведення підготовчого засідання на підставі аналізу поданих боржником документів було встановлено, що загальна прострочена заборгованість перед кредиторами становить 117 508 грн.00 коп., що є сумою менше ніж 30 розмірів мінімальної заробітної плати (201 000,00 грн.), враховуючи приписи ч.1 ст. 1 КУзПБ, що визначає поняття грошового зобов`язання та його склад.

Як встановлено судом, боржник в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, обґрунтовуючи свою неплатоспроможність, посилається на приписи п.4 ч. 2. статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Оцінюючи надані докази, якими боржник мав намір підтвердити свої витрати, що пов`язані з забезпеченням належного соціального та побутового рівня життя боржника та членів його сім`ї, суд має оцінювати їх з точки зору нормативно-правової бази, яка визначена в площині особливостей ведення справи про неплатоспроможність.

Враховуючи дане, суд приходить до висновку, що фактично за основу забезпечення фінансування побутових потреб як боржника так і членів його сім`ї в період загрози неплатоспроможності має братися не сукупний фактичний показник, який не підтверджено належними платіжними документами, а нормативно встановлена величина показника прожиткового мінімуму на відповідну особу, що діє на відповідний бюджетний рік. В площині даного, суд вважає, що боржником не доведено наявності загрози неплатоспроможності.

Отже, у силу пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність. Пунктом 4 Розділу "Примітки" зазначеного вище Наказу встановлено, що декларація заповнюється власноруч або з використанням засобів комп`ютерної техніки українською мовою та не повинна містити виправлень, підчисток, помарок, дописок і закреслень.

Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов`язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.

Посилаючись на п.4 ч. 2. статті 115 цього Кодексу боржник вважає цю норму збірною у порівнянні з п.1,2,3 статті 115 цього Кодексу, які повинні бути оцінені з урахуванням всіх вимог ст. 115 КУзПБ.

З огляду на зазначене боржником, суд, з урахуванням логічного способу інтерпретації вказаних вище норм, приходить до таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч.2, ч.3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.

Системний аналіз ст. 113, ч.1,ч.2 ст. 116 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.

Суд звертає увагу боржника про суттєву відмінність понять неплатоспроможність фізичної особи та загрози неплатоспроможності фізичної особи.

Неплатоспроможність фізичної особи це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання боржника перед кредиторами, що підпадає під приписи п.1 ч.2 ст.115 КУзПБ, якщо розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; приписи п. 2) ч.2. ст.115 КУзПБ, в разі коли боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; приписи п.3) ч.2. ст.115 КУзПБ, якщо ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.

Натомість, загроза неплатоспроможності фізичної особи є тимчасовою нездатністю боржника задовольнити вимоги кредиторів за допомогою наявних у боржника активів, яких недостатньо, в зв`язку з чим боржник найближчим часом не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі п.4 ч.2 ст.115 КУзПБ.

Отже умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна наявність, таких юридичних фактів:

1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, що очевидно створює нездатність боржника забезпечити найближчим часом виконання зобов`язань перед кредиторами чи здійснювати звичайні поточні платежі кредиторам у добровільному порядку.

Проте, як встановив суд, у боржника взагалі відсутні будь-які активи для задоволення вимог кредиторів, що не підпадає під приписи норм п.4 ч.2 ст.115 ГПК України, яка визначає та регулює загрозу неплатоспроможності.

Близькими до вищенаведеного є висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, у справі № 910/2971/20 від 15.06.2021, у справі № 902/1023/19 від 14.09.2021.

Щодо поданого боржником плану реструктуризації.

Відповідно до частини другої статті 6 КУзПБ щодо боржника-фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

Згідно зі статтею 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи-підприємця визначено Книгою четвертою КУзПБ.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 119 КУзПБ відкриття провадження у справі супроводжується одночасним введенням процедури реструктуризації боргів боржника та призначення керуючого реструктуризацією.

Частиною 4 ст. 116 КУзПБ визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

У силу ч. 1 ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.

Отже, виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов`язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.

З наведеного та аналізу положень статті 116 КУзПБ, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов`язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд вважає, що такий боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов`язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.

Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність доданий проект плану реструктуризації.

Дослідивши наданий план реструктуризації, господарським судом встановлено наступні обставини:

- строк виконання плану реструктуризації боржником визначено 5 років;

- боржником запропоновано виділяти на погашення вимог кредиторів "- 4956 грн.00 коп. в місяць", оскільки у боржника відсутнє будь-яке майно, достатній дохід (заробітні плата або пенсія, стипендія) для задоволення вимог кредиторів повністю та/або частково.

Суд зазначає, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у наданні фіктивного та не виконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.

Суд звертає увагу, що вказане вище не може залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

Подані боржником документі засвідчують, що прострочені грошові зобов`язання ОСОБА_1 перед кредиторами становлять лише 117 508 грн.00 коп. основного боргу, що є сумою менше ніж 30 розмірів мінімальної заробітної плати (201000,00 грн), враховуючи приписи ч.1 ст. 1 КУзПБ та ч. 3 ст.115 КУзПБ, щодо поняття грошового зобов`язання боржника та його складу.

Крім того, за поданим боржником планом реструктуризації основною метою погашення боргу ОСОБА_1 перед кредиторами є фактичне його списання у повному обсязі, оскільки на погашення вимог кредиторів боржником планується виділяти суму в розмірі "- 4956 грн. 00 коп.", що не узгоджується з правовою природою процедури реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, яка застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника, шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань перед кредиторами за планом реструктуризації, а лише засвідчує про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про його неплатоспроможність за формальними ознаками та створення умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу повністю або часткового з боржника.

Близька за змістом є постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду за № 925/473/20 від 25.08.2021.

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що законодавець надає можливість лише виключно боржнику подати заяву про свою грошову неплатоспроможність перед кредиторами до суду (пільговий режим заяви). Разом з тим, надавши таку пільгу, законодавець зобов`язує боржника (фізичну особу) подати заяву про відкриття провадження про свою фінансову неспроможність лише за наявності реального плану реструктуризації боргів (ч.4.ст.116 КУзПБ), направленого на задоволення вимог кредиторів повністю або частково, оскільки суд не тільки відкриває провадження у справі про неплатоспроможність боржника, а й вводить процедуру реструктуризації боргів, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання зобов`язань та призначає керуючого реструктуризацією ( ч.5.ст.119 КУзПБ).

Отже, вказана вище судова процедура не є та не повинна бути формальною, оскільки вона юридично направлена на задоволення вимог кредиторів повністю або часткове за допомогою наданого боржником реального та обґрунтованого плану реструктуризації.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").

Як вбачається із Пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства, метою необхідності прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, в тому числі, є врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку Держави.

Проте, відсутність у боржника реального плану реструктуризації, відсутність будь-яких активів та небажання боржника погашати борги перед кредиторами або погасити борги перед кредиторами наслідком їх повного списання (прощення), на думку суду, лише засвідчує про уникнення боржника від здійснення та проведення розрахунків з кредиторами, та свідчить про зловживання боржником правом на звернення до суду з заявою про свою неплатоспроможність, оскільки створює підстави, які надають боржнику, отримавши, до відкриття справи про неплатоспроможність, від фінансових або кредитних підприємств або установ грошові кошти будь - якого розміру, не сплачувати їх, а звернутися до суду про свою неплатоспроможність, та реструктуризувати борги перед кредиторами наслідком їх повного прощення, що не узгоджується з загальними положеннями Книги четвертої, яка застосовується КУзПБ - відновлення платоспроможності фізичної особи та не є для боржника тим скрутною фінансовою ситуацією, яка потребує допомоги з боку Держави, через процедури банкрутства.

Вказане вище свідчить про те, що у боржника відсутні підстави, у розумінні ст. 115 КУзПБ, для відкриття провадження у справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Згідно частини 3 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Згідно ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, зокрема, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 2, 113-119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.год.

Суддя Марач В.В.