Постанова

від 20.10.2023 по справі 918/629/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року Справа № 918/629/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

представники сторін в судове засідання 11.10.2023 не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Рiвненської областi, постановлену 02.08.2023 суддею Марачем В.В.,

у справі № 918/629/23

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

Ухвалою Господарського суду Рiвненської областi від 02.08.2023 у справі № 918/629/23 відмовлено фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з постановленою ухвалою звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.08.2023 у справі № 918/629/23 скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції /т. 2 а.с. 131-142/.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- за змістом заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа вказала в якості підстави для відкриття провадження у справі, зокрема, те, що вона припинила погашення кредитів та здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, на підтвердження чого надала Конкретизований список кредиторів та документи, з яких вбачається розмір доходів боржника за останні роки;

- із змісту поданої заяви, а також доданих до неї документів (Конкретизованого списку кредиторів та виписки по фінансовим зобов`язанням інформаційної системи "УБКІ") вбачається, що у заявника існують кредитні зобов`язання за кредитними договорами на інші споживчі цілі та договорами позики перед фінансовими установами;

- при цьому, посилання суду першої інстанції на те, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю є необгрунтованими, з огляду на те, що взагалі не прийнятні до вказаного провадження.

- так, наявність боргу при ініціюванні справи про неплатоспроможність підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором;

- доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення;

- також, такими доказами можуть бути банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання фізичною особою-боржником своїх зобов`язань за кредитним договором;

- заявником надано усі наявні договори, окрім тих договорів, які у нього відсутні;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що заявник в рамках досудової процедури звертався до кредиторів з заявами, запитами, в яких просив надати інформацію про стан справ по кредитам і позикам і зазначити розмір реальної заборгованості, однак ні станом на дату звернення з заявою, ні на момент звернення з апеляційною скаргою, заявник не отримав жодної відповіді;

- заявник долучив до матеріалів справи докази, які доводять неможливість самостійного отримання заявником відповідних доказів, оскільки на запити останнього, щодо надання доказів наявності заборгованості, кредитори відповіді не надають, що відповідно й свідчить про неможливість самостійного надання таких доказів, при цьому, надані до матеріалів справи докази свідчать також про неможливість виконання боржником взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з відсутністю доходів та майна;

- додатково була надана роздруківка кредитної історії із сайту "Українського бюро кредитних історій" про фінансові зобов`язання боржника. Зокрема, інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу;

- стверджуючи в оскаржуваній ухвалі про те, що заявником не було надано доказів на підтвердження наявності заборгованості перед кредиторами, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги наявні у матеріалах справи докази, які безпосередньо свідчать про наявність у боржника невиконаних грошових зобов`язань;

- висновок місцевого господарського суду про неможливість встановити розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредиторами на дату подання заяви, є помилковим та передчасним;

- посилання місцевого господарського суду на те, що сама по собі наявність договору не є належним доказом підтвердженням заборгованості суперечать мотивувальній частині ухвали про залишення моєї заяви без руху, оскільки суд зобов`язував заявника надати договори, а вподальшому дійшов висновку, що вони не є належними доказами у справі про неплатоспроможність фізичної особи;

- безпідставними є посилання суду першої інстанції, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він отримав кредит в розмірі та на умовах, передбачених тим чи іншим кредитним договором;

- кредитна історія є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами та містить повну та достовірну інформацію про заборгованість боржника, в тому числі загальну суму заборгованості, заборгованість за основними зобов`язаннями, підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання.

За наведених обставин скаржник вважає, що належним чином довів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та визнання боржника банкрутом, а ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на що наявні підстави для її скасування.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 матеріали справи № 918/629/23 було витребувано з Господарського суду Рівненської області /т. 2 а.с. 147/.

16.08.2023 до суду надійшли матеріали справи № 918/629/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.08.2023 у справі № 918/629/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.10.2023 о 12:00 год. /т. 2 а.с. 150/.

В судове засідання 11.10.2023 учасники провадження у справі не з`явились.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Враховуючи, що ухвалою суду від 21.08.2023 явка представників сторін в судове засідання 11.10.2023 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін, оскільки їх не явка не перешкоджає перегляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

В даній заяві ОСОБА_1 зазначає про наявність прострочених зобов`язань перед кредиторами розмір яких більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, наявність обставин припинення погашення кредиту чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів упродовж двох місяців, існування інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.07.2023 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду. Призначено підготовче засідання. Вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику відчужувати майно. Зобов`язано ОСОБА_1 надати у підготовче засідання додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 Господарським судом Рівненської області 02.08.2023 винесено оскаржувану ухвалу, якою відмовлено фізичній особі ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Частиною 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування своєї неплатоспроможності боржник зазначає, що у нього внаслідок скрутного фінансового становища виникла заборгованість перед кредиторами за кредитними договорами, позиками, фінансовими та споживчими кредитами, яку він не може у встановлений строк погасити, у загальному розмірі 417 838,34 грн перед наступними кредиторами (згідно конкретизованого списку):

1. ТОВ МІЛОАН, код ЄДРПОУ 40484607 на суму 1 600,00 грн;

2. ТОВ ФК ЄАПБ код ЄДРПОУ 35625014 на суму 13 779,00 грн;

3. ТОВ ТАЛІОН ПЛЮС код ЄДРПОУ 39700642 на суму 15 200,00 грн;

4. ТОВ ФК КОМБІ код ЄДРПОУ 43369684 на суму 2 000,00 грн;

5. ТОВ ФК КРЕДІТ КАПІТАЛ код ЄДРПОУ 35234236 на суму 2000,00 грн;

6. ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "НОВІ КРЕДИТИ" код ЄДРПОУ 42152351 на суму 4 000,00 грн;

7. ТОВ ВЕЛЛФІН код ЄДРПОУ 39952398 на суму 3 500,00;

8. ТОВ ФК ІННОВАЦІЯ КОМПАНІ код ЄДРПОУ 39409610 на суму 3 000,00 грн;

9. ТОВ ФК ІРБІС код ЄДРПОУ 42427514 на суму 5 500,00 грн;

10. ТОВ ФІНФОРС код ЄДРПОУ 41717584 на суму 11 200,00 грн;

11. ТОВ ФК ІНВЕСТ ФІНАНС код ЄДРПОУ 40284315 на суму 4 600,00 грн;

12. ТОВ ЛІНЕУРА УКРАЇНА код ЄДРПОУ 42753492 на суму 600,00 грн;

13. ТОВ АВЕНТУС УКРАЇНА код ЄДРПОУ 41078230 на суму 1 000,00 грн;

14. TOB МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА код ЄДРПОУ 38569246 на суму 15 200,00 грн;

15. ТОВФК КІФ код ЄДРПОУ 42359240 на суму 2 000,00 грн;

16. ТОВ "ІНФІНАНС" код ЄДРПОУ 39083990 на суму 2 979,00 грн;

17. TOB 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ код ЄДРПОУ 39861924 на суму 3 150,00 грн;

18. ТОВ ФК ІНВЕСТРУМ код ЄДРПОУ 42201361 на суму 5 800,00 грн;

19. ТОВ СС ЛОУН код ЄДРПОУ 40071779 на суму 3 200,00 грн;

20. ТОВ ФК Є Гроші КОМ код ЄДРПОУ 43067861 на суму 7 100,00 грн;

21. ТОВ ФК БРЕЙН КАПІТАЛ код ЄДРПОУ 43646369 на суму 7 100,00 грн;

22. ТОВ КУ ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА код ЄДРПОУ 40203427 на суму 5 000,00 грн;

23. ТОВ ФК АВІРА ГРУП код ЄДРПОУ 43174156 на суму 3 000,00 грн.

В якості доказів існування вищевказаної заборгованості заявник ОСОБА_1 надав роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов`язання та копії кредитних договорів. При цьому вказана роздруківка та копії договорів не засвідчені у встановленому законом порядку ні заявником, ні органами, які їх видали.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.

Так у відповідності до ч. 1, 2 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Щодо покликання апелянта на норми Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», який встановлює правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро.

За змістом статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; «кредитна історія» - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

У статті 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

У статті 11 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4).

Разом з тим норми Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.

За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.

Проте роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань, як про те стверджує боржник.

Окрім наведеного колегія суддів апеляційної інстанції також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, відповідно до якої аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами.

Факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та, як вже зазначалось, виписками з особового рахунку боржника (постанова Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 916/2387/19).

За наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу ст. 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначалося вище у відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.

Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статті 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.

Колегія суддів зазначає, що заявником до матеріалів справи долучено копії кредитних договорів, які не завірені у встановленому законодавством порядку, а тому не підтверджують самого факту отримання останнім грошових коштів від кредиторів та наявності заборгованості заявника перед такими кредиторами.

Надані заявником копії виписок за картковими рахунками ОСОБА_2 , Універсалбанку, Приватбанку за 18.04.2023 не є належним доказом, оскільки вони не підтверджують отримання заявником грошових коштів від зазначених ним кредиторів та наявної заборгованості у боржника, а лише відображають рух коштів у певний день.

Крім того у поданій заяві боржник зазначив, що членами родини ОСОБА_1 згідно з даними Декларації про майновий стан боржника за 2020, 2022 є: ОСОБА_3 батько, ОСОБА_4 - мати, ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 - дочка, ОСОБА_8 тесть, ОСОБА_9 теща, однак до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була для заповнення розділів ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан.

ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформацією з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З долучених заявником документів, зокрема, Декларацій про майновий стан боржника за 2020-2023 роки, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, письмових пояснень (опис майна) боржника вбачається, що у боржника відсутнє зареєстроване рухоме та нерухоме майно, нематеріальні активи, корпоративні права, грошові кошти.

Згідно з деклараціями про майновий стан за 2020-2022 року та чотири місяці 2023 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; місце фактичного проживання збігається з адресою реєстрації місця проживання /т. 1 а.с. 45-82/.

Натомість у заяві про неплатоспроможність ОСОБА_1 вказує. що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Наведене підтверджується і власноручними розписками ОСОБА_1 від 14.06.2023, у яких він вказує на перебування за кордоном та зазначає адресу /т. 1 а.с. 2, 211 на звороті-213/.

Відповідно до довідки, виданої Пенсійним фондом України від 16.06.2023 за 2020-2021 роки ОСОБА_1 отримав заробітну плату у розмірі 10 780,00 грн /т. 1 а.с. 196 на звороті -198/.

З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПЬБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (п. 6 ч. 1 статті 3, ч. 3 статті 13 ЦК України).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Також КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).

Системне тлумачення приписів статей 123, 126 КУзПБ свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Отже у силу пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність. Пунктом 4 Розділу "Примітки" зазначеного вище Наказу встановлено, що декларація заповнюється власноруч або з використанням засобів комп`ютерної техніки українською мовою та не повинна містити виправлень, підчисток, помарок, дописок і закреслень.

Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.

З огляду на вищезазначене, декларації про майновий стан боржника при зазначенні у них того, що члени сім`ї боржника "не надали інформації" не відповідають принципам повноти та достовірності.

За змістом заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа ОСОБА_1 послався на існування простроченої заборгованості боржника перед кредиторами, яка перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" мінімальна заробітна плата станом на момент звернення боржника 22.02.2023 із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність становила 6 700,00 грн. Отже для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи розмір прострочених зобов`язань боржника повинен перевищувати 201 000,00 грн (6700,00 х 30).

Однак загальна прострочена заборгованість перед кредиторами становить 122 508,00 грн, що є сумою менше ніж 30 розмірів мінімальної заробітної плати (201 000,00 грн), враховуючи приписи ч.1 ст. 1 КУзПБ, що визначає поняття грошового зобов`язання та його склад.

Боржник ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, обґрунтовуючи свою неплатоспроможність, посилається на приписи п. 4 ч. 2. статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Оцінюючи надані докази, якими боржник мав намір підтвердити свої витрати, що пов`язані з забезпеченням належного соціального та побутового рівня життя боржника та членів його сім`ї, суд має оцінювати їх з точки зору нормативно-правової бази, яка визначена в площині особливостей ведення справи про неплатоспроможність.

Фактично за основу забезпечення фінансування побутових потреб як боржника, так і членів його сім`ї в період загрози неплатоспроможності має братися не сукупний фактичний показник, який не підтверджено належними платіжними документами, а нормативно встановлена величина показника прожиткового мінімуму на відповідну особу, що діє на відповідний бюджетний рік, однак боржником не доведено наявності загрози неплатоспроможності.

Поняття неплатоспроможність фізичної особи та загроза неплатоспроможності фізичної особи є відмінними.

Неплатоспроможність фізичної особи це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання боржника перед кредиторами, що підпадає під приписи п. 1 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, якщо розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; приписи п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, в разі коли боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; приписи п. 3 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, якщо ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.

Натомість загроза неплатоспроможності фізичної особи є тимчасовою нездатністю боржника задовольнити вимоги кредиторів за допомогою наявних у боржника активів, яких недостатньо, в зв`язку з чим боржник найближчим часом не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ).

Отже умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна наявність, таких юридичних фактів:

1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, що очевидно створює нездатність боржника забезпечити найближчим часом виконання зобов`язань перед кредиторами чи здійснювати звичайні поточні платежі кредиторам у добровільному порядку.

Однак у боржника взагалі відсутні будь-які активи для задоволення вимог кредиторів, що не підпадає під приписи норм п. 4 ч. 2 ст. 115 ГПК України, яка визначає та регулює загрозу неплатоспроможності.

Близькими до вищенаведеного є висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, у справі № 910/2971/20 від 15.06.2021, у справі № 902/1023/19 від 14.09.2021.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Враховуючи, що заявник не довів належними та допустимими доказами наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

При цьому відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність жодним чином не порушує права заявника, оскільки згідно з ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування ухвали Господарського суду Рiвненської областi від 02.08.2023 у справі № 918/629/23 відсутні.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки в судове засідання 11.10.2023 заявник не з`явилися, тому у відповідності до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення цієї постанови є дата складення її повного тексту.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. 240, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рiвненської областi від 02.08.2023 у справі № 918/629/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Рiвненської областi від 02.08.2023 у справі № 918/629/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 918/629/23 повернути Господарському суду Рiвненської області.

Повний текст постанови складений "20" жовтня 2023 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.