Постанова

від 02.08.2023 по справі 475/760/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 475/760/21

провадження № 61-9043св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В. Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство «Осінь»,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 травня 2023 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року Селянське (фермерське) господарство «Осінь» (далі - СФГ «Осінь») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душенко О. М., Доманівська селищна рада Миколаївської області, про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення права власності, витребування земельних ділянок, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Доманівської районної ради народних депутатів Доманівського району Миколаївської області від 28 грудня 1994 року ОСОБА_2 видано державний акт від 24 березня 1995 року серії І-МК № 004100 на право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Володимирівської сільської ради народних депутатів, яка була ним передана до створеного СФГ «Осінь».

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за від 15 липня 2019 року № 4771/0/14-19-СГ було припинено право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13 квітня 2021 року у справі № 915/1417/20 вищезазначений наказ визнано недійсним та за СФГ «Осінь» визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га призначеною для ведення селянського фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 24 березня 1995 року.

Між тим, реалізувати обумовлене рішення СФГ «Осінь» позбавлене можливості, оскільки ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області було проведено поділ вищевказаної земельної ділянки на земельні ділянки орієнтованою площею 2 га та у подальшому здійснено об`єднання раніше сформованих земельних ділянок у дві земельні ділянки: площею 25,7806 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0159 та площею 24 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0158.

07 серпня 2020 року було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, СФГ «Осінь» просило суд:

- визнати протиправною та скасувати із закриттям Поземельної книги державну реєстрацію земельної ділянки, площею 24 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0158 та земельної ділянки, площею 25,7806 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0159 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та приватною формою власності, які розташовані в межах Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області;

- припинити право власності ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки;

- витребувати у ОСОБА_1 у постійне користування СФГ «Осінь» земельні ділянки площею 24 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0158 та площею 25,7806 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0159, які сформовані у межах земельної ділянки, визначених Державним актом на право постійного користування землею І-МК №004100 від 24 березня 1995 року, розташовані на території Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відновити цільове призначення, площу, межі земельної ділянки, наданої у постійне користування СГ «Осінь» площею 50 га ріллі, на території Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, межі якої визначено Державним актом на право постійного користування землею від 24 березня 1995 року І-МК №004100.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 березня 2023 року у складі судді Лузан Л. В. провадження у справі за позовом СФГ «Осінь» до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душенко О. М., Доманівська селищна рада Миколаївської області, про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення права власності, витребування земельних ділянок, зобов`язання вчинити певні дії закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Роз`яснено позивачу, що розгляд вказаного спору віднесено до юрисдикції господарського суду.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 серпня 2021 року, яка була змінена постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, а саме - скасовано арешт із забороною вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження земельної ділянки площею 25,7816 га, кадастровий номер 4822781200:01:000:0159, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144785648227 та земельної ділянки площею 24 га, кадастровий номер 4822781200:01:000:0158, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144629248227 сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовані у межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, що належать на праві власності ОСОБА_1 .

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правовідносини в цьому спорі виникли між СФГ «Осінь» та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо права користування земельною ділянкою призначеною для ведення селянського фермерського господарства, поділ якої, на думку позивача, було незаконно здійснено ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та у подальшому передано у власність інших осіб (похідні вимоги), а тому справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 травня 2023 року апеляційну скаргу СФГ «Осінь» задоволено.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 березня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування із закриттям поземельної книги державну реєстрацію земельної ділянки, за якою зареєстровано та надано земельну ділянку із земель комунальної власності у власність фізичній особі - ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства, а також про припинення її права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії. Такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 травня 2023 року скасувати та залишити в силі ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 березня 2023 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, неповно дослідив та надав правову оцінку наявним у справі доказам, а висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що спірні правовідносини виникли між СФГ «Осінь» та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо права користування земельною ділянкою, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, поділ якої було незаконно здійснено ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та в подальшому передано у власність інших осіб, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та скасував ухвалу районного суду про закриття провадження у справі. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 483/1863/17, від 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17, від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 та постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 143/1356/21, які не були враховані апеляційним судом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року СФГ «Осінь» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та такими, що не спростовують правильність оскаржуваного судового рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

06 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вуїв О. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Статті 124, 125 Конституції України визначають, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

ГПК України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Встановивши, що спір виник щодо права на земельну ділянку, яку було передано у власність фізичній особі для ведення особистого селянського господарства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що він є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи.

Доводи касаційної скарги про те, що спірні правовідносини виникли між СФГ «Осінь» та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо права користування земельною ділянкою, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, поділ якої було незаконно здійснено ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та у подальшому передано у власність інших осіб, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є помилковим, оскільки на час звернення до суду із цим позовом земельна ділянка належить фізичній особі, а її цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, тому спір віднесено до цивільної юрисдикції.

Посилання заявника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не спростовують правильність вирішення апеляційним судом питання визначення юрисдикції спору у цій справі, оскільки в ній було встановлено відмінні обставини від тих, які встановлювалися у наведених заявником справах.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість його постанови не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник