Ухвала

від 02.08.2023 по справі 695/2034/22

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/2034/22

номер провадження 2/695/336/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В. ,

за участі секретаря судового засідання Оніщенко Н.В.,

представника відповідача адвоката Лисенко Г.О.,

представника третьої особи Лосіцької Л.М.,

розглянувши заяву голови Золотоніської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України Лосіцької Л.М. про встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти (дитячий садочок) «Яблунька», третя особа: Золотоніська районна організація Профспілки працівників освіти і науки України, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти (дитячий садочок) «Яблунька», третя особа: Золотоніська районна організація Профспілки працівників освіти і науки України, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

30.05.2023р. та 14.07.2023р. головою Золотоніської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України подано до суду заяви про встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, які є аналогічними за своїм змістом та в яких заявник вказуючи про те, що від суду повинно надійти обґрунтоване письмове подання щодо надання згоди чи відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 та посилаючись на норми ЦПК України просить встановити спосіб і порядок виконання ухвали суду від 22.03.2022р..

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення вказаних заяв категорично заперечувала та вказувала, що такі заяви спрямовані на затягування розгляду справи по суті, а Золотоніська районної організації Профспілки працівників освіти і науки України могла виконати вимоги вказаної ухвали суду значно раніше, оскільки роботодавець двічі звертався до профспілки із поданнями про надання згоди чи відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 надаючи всі необхідні документи. Таким чином, на думку представника відповідача, дії голови Золотоніської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України є зловживанням процесуальним правом останньої.

Представник третьої особи Лосіцька Л.М. не заперечувала фактів звернення до Золотоніської районноїорганізації Профспілкипрацівників освітиі наукиУкраїни відповідача із поданнями щодо надання згоди чи відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , однак вказувала, що не знає як виконати ухвалу суду від 22.02.2023р., крім того зазначає, що від суду не надходило обґрунтованого подання щодо надання згоди чи відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Позивач та її представник в судове засідання не з`явлись із невідомих для суду сторін, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується також поданим ОСОБА_1 клопотанням про витребування доказів, яке в даному засіданні з огляду на поставлені перед судом питання учасниками по справі не розглядається.

За таких обставин, враховуючи думку учасників по справі, суд вважає за можливе вирішити заяву голови Золотоніської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України Лосіцької Л.М. за відсутності позивача та її представника.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

22.02.2023р. за участю представника третьої особи Золотоніська районна організація Профспілки працівників освіти і науки України Лосіцької А.М., судом задоволено клопотання представника відповідача та вирішено звернутись до Золотоніської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України із запитом про надання згоди чи відмови у наданні згоди, з додержанням вимогст. 43 КЗпП України, на звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя різновікової групи закладу дошкільної освіти (дитячий садочок) «Яблунька» у зв`язку із прогулами на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України. Провадження у справі зупинено до отримання рішення Золотоніської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України.

Позивачем вказана ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку та постановою Черкаського апеляційного суду від 05.04.2023р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а вказана вище ухвала суду без змін.

У своїх заявах про встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення голова Золотоніська районна організація Профспілки працівників освіти і науки України посилаючись на ч. 2 ст. 43 КЗпП України вказує, що від суду повинно бути надано обґрунтоване письмове подання щодо надання згоди чи відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 .. Однак, від суду таке подання разом із відповідними документами не надходило, що позбавляє профспілкову організацію надати обґрунтовану згоду чи відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 ..

Однак із такими доводами суд не погоджується із наступних підстав.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частинами 1, 3, 4 стаття 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення,суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яку стосується виконавчого провадження. Спосіб означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. Спосіб виконання суднового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

При цьому суд не може змінити зміст рішення або його суть.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц, та Верховний Суд України в постановах від 25 листопада 2015 року (справа № 6-1829цс15) та від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2427цс15).

Пунктом 9 узагальнення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» (постанова від 25 вересня 2015 року № 8) вказано, що законодавець, надаючи можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, безпосереднього визначення згаданих правових категорій не наводить, у зв`язку з чим вони залишаються поняттями оціночними.

Зміна способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення або наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення.

Разом з тим, спосіб та порядок виконання рішення суду може бути змінений за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів.

Однак належних доказів неможливості виконання вказаної ухвали суду чи наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання такої судом не встановлено.

За приписами частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

При цьому, статтею 41 Закону № 1045-XIV і статтею 252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона їх звільнення без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок). Така згода (відмова у наданні згоди) є засобом захисту прав членів виборного профспілкового органу, і це право на захист не може бути обмежено.

Така правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року (справа № 21-319а13), від 25 березня 2014 року (справа № 21-44а14), підтримана у численних постановах Верховного Суду.

Разом з тим, згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Пленумом Верховного Суду України у пункті 15 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що суд, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 прийшов до висновку, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Отже у даній справі суд постановляючи вказану ухвалу суду, вважаючи, що відсутність попередньої згоди профспілки на звільнення позивача є обов`язковою підставою для поновлення останнього на роботі, виконав вимог частини дев`ятої статті 43 КЗпП України, тобто зупинив провадження у справі для отримання згоди або відмови виборного профспілкового органу, щодо (не)дачі згоди на звільнення працівника.

За наслідками розгляду вищевказаної ухвали суду профспілкова організація повинна надіслати суду згоду чи не згоду на звільнення позивача з посиланням на відповідне обґрунтування своєї позиції

Згідно із частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону № 1045-XIV рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Верховний Суд України у постанові від 01 липня 2015 року № 6-703цс15 сформулював правову позицію, відповідно до якої, суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Ця позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 226/1664/18 та інш. Суд вказав, що розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону №1045-XIV, суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови, а також додав, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Таким чином, виходячи із аналізу норм ч. 9 статті 43 КЗпП України та вказаної практики Верховного Суду суд зауважує, що чинним законодавством не передбачається подання судом до профспілкової організації письмового подання, як про це вказує голова Золотоніської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України, а суд лише запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Посилання ОСОБА_2 на вимоги ч. 2 ст. 43 КЗпП України є безпідставним, оскільки останнє стосується випадків звернення саме роботодавця до профспілкової організації.

Крім вказаного суд враховує пояснення представника відповідача, який в судовому засіданні зауважив, що відповідач двічі звертався до первинної профспілкової організації із відповідними поданнями на звільнення ОСОБА_1 та надавав відповідні документи, а тому Золотоніська районна організація Профспілки працівників освіти і науки України не позбавлена можливості виконати вказану вище ухвалу суду.

Таким чином суд приходить до переконання, що заявником не наведено обставин,що свідчать про неможливість виконання ухвали суду та останнім не надано доказів на підтвердження вказаних головою Золотоніської районноїорганізації Профспілкипрацівників освітиі наукиУкраїни обставин.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність вказаних головою Золотоніської районноїорганізації Профспілкипрацівників освітиі наукиУкраїни підстав для зміни способу виконання судового рішення, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви.

Крім вказаного суд наголошує на обов`язковості виконання ухвали суду, законність якої підтверджена рішенням суду апеляційної інстанції.

Щодо вимоги представника відповідача про постановлення окремої ухвали суду з приводу затягування представником ти третьої особи розгляду справи суд вказує наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 262 ЦПК України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 262 ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Судом зазначено вище про невірне трактування норм законодавства представником третьої особи та наголошено про обов`язковість виконання судового рішення у виді ухвали від 22.02.2022р., що виключає необхідність постановлення окремої ухвали суду.

З метоюдотримання вимогч.9ст.43КЗпП Україниє необхідністьв отриманніписьмового рішеннявищестоящої профспілки,що виключатимесумніви воб`єктивності рішенняостанньої,про наданнязгоди абопро відмовув наданнізгоди нарозірвання трудовогодоговору зпозивачем.

Отже, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти (дитячий садочок) «Яблунька», третя особа: Золотоніська районна організація Профспілки працівників освіти і науки України, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу необхідно зупинити до отримання рішення Золотоніської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 247, 258, 259, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви голови Золотоніської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України Лосіцької Л.М. про встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення у справі за позовноюзаявою ОСОБА_1 до закладудошкільної освіти(дитячийсадочок)«Яблунька»,третя особа:Золотоніська районнаорганізація Профспілкипрацівників освітиі наукиУкраїни,про поновленняна роботіта стягненнязаробітної платиза часвимушеного прогулу відмовити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти (дитячий садочок) «Яблунька», третя особа: Золотоніська районна організація Профспілки працівників освіти і науки України, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу зупинити до отримання рішення Золотоніської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 денний строк з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Суддя Середа Л.В.