Рішення

від 27.07.2023 по справі 640/38436/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2023 року № 640/38436/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ МОУШН Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛ МОУШН Україна» (далі також - ТОВ «ОЛ МОУШН Україна», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03 листопада 2021 року № 00795840702, №07976707096, №07976407096 та рішення про застосування штрафних санкцій №07977007096 від 03 листопада 2021 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Колесніковій І.С.

Ухвалою суду від 31 березня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняті рішення є законними.

У судовому засіданні 03 липня 2023 року вирішено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27 лютого 2017 року по 30 червня 2021 року, валютного - за період з 27 лютого 2017 року по 30 червня 2021 року, зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 27 лютого 2017 року по 30 червня 2021 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складений акт № 76843/26-15-07-02-05-17/41175509 від 12 жовтня 2021 року.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві щодо позивача прийняті наступні рішення від 03 листопада 2021 року:

-податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00795840702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі також ПДВ) на суму 2 041 972, 00 грн;

-податкове повідомлення-рішення форми «Д» № 07976707096, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на суму 181 751, 63 грн;?

-податкове повідомлення-рішення форми «Д» № 07976407096, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 15 145, 98 грн;

-рішення № 07977007096 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 96 250, 83 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Під час перевірки встановлено, що за період з 27 лютого 2017 року по 30 червня 2021 року ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 61 325 633, 00 грн.

Так, між ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» (Замовник) та ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» (Виконавець) укладено Договір від 06 січня 2020 року № 06/01/2020.

Відповідно до умов Договору та додаткових угод до нього ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» надавало ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» послуг з організації та проведення рекламного заходу клієнта Замовника, маркетингових послуг з перепродажної підготовки продукції, послуг з організації та проведення маркетингового дослідження під умовною назвою «Інформаційний аудит», послуги по забезпеченню наявності домовленостей та можливостей для популяризації торгової марки клієнта ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА», послуги з консультування, організаційні послуги та інші.

Сплачені за вказаним зобов`язанням кошти були включені позивачем до складу свого податкового кредиту з ПДВ за періоди, що перевірялись під час перевірки відповідачем.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентом, до матеріалів справи долучено наступні документи: договір № 06/01/2020 від 06 січня 2020 року та додатки до нього, якими конкретизовано вид і обсяг послуг, що надаються, період їх надання, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, звіти про надання послуг за вказаним договором.

Між тим, суд зазначає, що не всі надані документи відповідають вказаним вище обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: всі без винятку акти надання послуг не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Виконавця (прізвище, ім`я, по-батькові, посада тощо).

Також суд звертає увагу на те, що всі надані позивачем платіжні доручення є неналежними доказами, оскільки вони не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку.

Щодо наданих позивачем звітів про надання послуг за договором № 06/01/2020 від 06 січня 2020 року суд звертає увагу на те, що їх складання не передбачене умовами такого договору, оскільки відповідно до його пункту 2.5 засвідчення факту належного надання послуг здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, а не вказаних звітів. Більше того, такі звіти ніким не засвідчені та вони не мають решти реквізитів, які визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку в якості обов`язкових для первинних документів.

Крім того необхідно акцентувати увагу на тому, що за час розгляду справи позивачем не було надано жодних відомостей щодо замовника, на користь якого ним у ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» придбавались послуги. Відповідно позивачем не підтверджено зв`язок придбаних послуг з господарською діяльністю ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА».

Окремо суд звертає увагу на те, що у додатках № 17 та № 19 до договору від 06 січня 2020 року № 06/01/2020 зазначено вид послуг, а саме: послуги по зберіганню рекламних матеріалів з новорічної бренд-зони клієнта замовника, послуги по зберіганню рекламних матеріалів НІКС, послуги по зберіганню рекламних матеріалів з бренд-зони клієнта замовника.

Проте, аналізуючи долучену до матеріалів справи податкову звітність ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», який саме і надавав вищезазначені послуги, вбачається відсутність будь-яких даних про складські приміщення чи транспортні засоби для перевезення товару. А саме відсутнє повідомлення за формою № 20-ОПП.

Так, відповідно до пункту 1.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (далі Порядок № 1588) з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням визначено у розділі VIII Порядку № 1588, згідно з пунктом 8.1 якого платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку № 1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою № 20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Згідно з пунктом 8.4 Порядку № 1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-(ШП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи повідомлення за формою № 20-ОПП додатково до наведеного вище свідчить про безпідставність доводів позивача.

Враховуючи наведене вище, аналізуючи надані позивачем документи по його взаємовідносинах з ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», які становлять собою предмет дослідження у даній справі, суд доходить висновку про непідтвердження реального характеру господарських операцій при виконанні договору № 06/01/2020 від 06 січня 2020 року, укладеного позивачем з його контрагентом, первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Щодо решти встановлених актом перевірки порушень, пов`язаних з залученням до діяльності підприємства ФОП ОСОБА_1 , який одночасно обіймав посаду директора позивача, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи працівник ОСОБА_1 на підставі наказу від 31 травня 2017 року прийнятий на посаду директора ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» з 01 червня 2017 року за сумісництвом на неповний робочий час, з посадовим окладом 50% ставки згідно штатного розпису.

Відповідно до статуту ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» до завдань та обов`язків директора підприємства входить:

визначення, планування всіх видів діяльності підприємства;

визначення напрямку розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності;

організація роботи і ефективна взаємодія структурних підрозділів підприємства, направлення їх діяльності на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення надання послуг;

направлення діяльності персоналу на досягнення високих економічних та фінансових

результатів;

вжиття заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища;

забезпечення додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни і обліку, господарського розрахунку; та інше.

Поряд з цим, ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» замовляв у ФОП ОСОБА_1 комплекс послуг та робіт - організаційні послуги. Факт замовлення послуг оформлено замовленням покупця за договором від 25 лютого 2019 року № б/н, факт надання послуг оформлено актами здачі-приймання наданих послуг.

Надані організаційні послуги виконувались ФОП ОСОБА_1 особисто без залучення найманих працівників. Розрахунки за фактично надані послуги проведено в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Печерською районною в місті Києві Державною адміністрацією 20 серпня 2009 року № 20700000000009717, 25 серпня 2009 року взятий на облік ГУ ДПС у м Києві за №14557, перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група), згідно даних АІС «Податковий блок» працю найманих працівників не використовував. Основний вид діяльності - інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем (КВЕД - 62.09), інші види діяльності - обслуговування напоями, спеціалізована діяльність із дизайну, організування інших видів відпочинку та розваг, загальне прибирання будинків, роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах, функціювання спортивних споруд, організування конгресів і торговельних виставок, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, постачання інших готових страв, рекламні агентства, дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, оптова торгівля фруктами й овочами, постачання готових страв для подій.

При аналізі наданих позивачу послуг (робіт) ФОП ОСОБА_1 встановлено:

-послуги виконувалась тривалий час;

-винагорода за надані послуги виплачується регулярно;

-ТОВ «OЛ МОУШН УКРАЇНА» контролює перелік наданих послуг;

-послуги виконуються в інтересах ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» та для здійснення ним господарської діяльності, отримання прибутку;

-послуги (роботи), згідно актів надання послуг ФОП ОСОБА_1 , надавались одночасно з виконанням обов`язків згідно трудових договорів;

-послуги надавались особисто ОСОБА_1 без залучення найманих працівників.

Враховуючи те, що підприємство має регламентований час роботи, та те, що виконавець одночасно є найманим працівником - директором підприємства ТОВ «OJI МОУШН УКРАЇНА» та фізичною особою-підприємцем, встановлено, що ці послуги виконані в межах робочого часу (під час) виконання основних функцій на підприємстві. Тобто, надані послуги ФОП на підставі первинних документів, належать до компетенції та обов`язків найманих працівників підприємства.

Зважаючи на викладене, посадовими особами ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» вчинено дії спрямовані на приховування трудових відносин в рамках зазначеного договору, що заборонено вчиняти роботодавцям згідно до статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» та приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь вищезазначеної фізичної особи шляхом укладання з фізичною особою - підприємцем договору при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з підприємством, що перевіряється.

Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

У розумінні підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений Розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та Розділу IV Кодексу.

Аналізуючи акти виконаних робіт, КВЕД ФОП та КВЕД підприємства, табелі обліку робочого часу працівника за неосновним місцем роботи, відсутність найманих працівників у ФОП ОСОБА_1 та специфіку виконання організаційних послуг, встановлено, що послуги, надані ФОП ОСОБА_1 , виконані ним у рамках трудової діяльності та пов`язані з виконанням трудової функції.

Суми доходу виплаченого в рамках надання цих послуг та робіт підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу як заробітна плата відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця в розумінні підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України та фактично є трудовими.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що платник податків, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, шляхом перерахування коштів найманому працівнику як виплату за надані послуги ФОП, при цьому не досяг головної мети розвитку підприємства - створення гідних умов та оплати праці найманому працівнику в періоді березень - липень 2019 року.

Створення платником податків, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) було ним вчинені умисно.

Враховуючи зазначене, саме умисні дії платника податків (створення, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог), визначають його вину (можливість дотримуватися встановлених Кодексом правил, через вчинення дій (бездіяльності), які можуть характеризуватися як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності) у вчиненні податкового правопорушення.

Додатково у контексті наведеного суд звертає увагу на те, що, як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , окрім посади директора ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» додатково займає посаду і бухгалтера ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА», також ОСОБА_1 є директором/засновником ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «А-М», ТОВ «Діара СНАБ» та ТОВ «ОЛ МОУШН ГРУП» одночасно. На думку суду вказані обставини свідчать на користь того, що ОСОБА_1 фізично не мав можливості виконували такий обсяг завдань, та ще й додатково надавати послуги позивачу в якості ФОП.

Враховуючи все зазначене вище, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині та які були проаналізовані у даному рішенні. А тому обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ МОУШН Україна» (03113, місто Київ, вулиця Шевцова, будинок 1; код ЄДРПОУ 41175509) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.