Постанова

від 17.01.2024 по справі 640/38436/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/38436/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Ганечко О.М.,

Грибан І.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

представника позивача не з`явився,

представника відповідача Полякової С.Б.,

відповідальністю «ОЛ МОУШН Україна» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ МОУШН Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛ МОУШН Україна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.11.2021 № 00795840702, № 07976707096, № 07976407096 та рішення про застосування штрафних санкцій № 07977007096 від 03.11.2021.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00795840702 позивач вважає, що висновок відповідача ґрунтується виключно на суб`єктивній оцінці лише податкової інформації щодо контрагентів ТОВ «ОЛ МОУШН Україна» по ланцюгу. Крім того, оцінка податкової інформації зроблена відповідачем поверхнево: без достатнього аналізу, розрахунків, збору підтверджуючих доказів, тощо, що дозволяє стверджувати, що висновки відповідача є нічим іншим ніж припущеннями.

Також, позивач вважає, що деякі доводи та висновки суду першої інстанції не відповідають діючому законодавству України та правовим висновкам Верховного Суду.

Зокрема, суд першої інстанції зробив висновок про те, що всі надані позивачем платіжні доручення є неналежними доказами, оскільки вони не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку. При цьому суд першої інстанції не вказує жодну норму права, на підставі якої зробив висновок про те, що платіжні доручення повинні містити підпис уповноваженої особи та завірені належним чином установою банку.

В той же час, електронний платіжний документ при наявності всіх реквізитів, встановлених правовими нормами, підтверджує здійснення платежу. Підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення його оригіналу, який прийнятий в платіжні системи «клієнт-банк» та «клієнт-Інтернет-банк», не вимагає додаткового засвідчення банком (вчинення підтверджуючого напису, підпису, скріплених відтиском печатки).

Щодо актів приймання-передачі наданих послуг, суд першої інстанції в судовому рішенні зазначив, що не всі надані документи відповідають обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: всі без винятку акти надання послуг не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Виконавця (прізвище, ім`я, по-батькові, посада тощо).

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що всі акти містять підпис та печатку ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», а також факт їх підписання з боку уповноваженої особи ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» ніким не заперечувався.

Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Щодо звітів про надані послуги, суд першої інстанції в судовому рішенні зазначив, що складання звітів не передбачене умовами такого договору, оскільки відповідно до його пункту 2.5 засвідчення факту належного надання послуг здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, а не вказаних звітів. Та такі звіти ніким не засвідчені та вони не мають решти реквізитів, які визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку в якості обов`язкових для первинних документів.

Позивач зазначає, що самі звіти містять вичерпну інформацію про обсяг, зміст, місце, спосіб та порядок наданих за договором послуг, а тому дозволяють в сукупності з первинними документами підтвердити реальність господарських операцій позивача. Більше того, твердження відповідача та суду першої інстанції про неможливість встановити кінцевих замовників послуг, мають місце саме у зв`язку із відмовою досліджувати звіти про надані послуги, оскільки зі змісту таких звітів можна встановити кінцевого замовника по кожному акту приймання-передачі наданих послуг.

Позивач зауважує, що складання звітів про виконані роботи/надані послуги є нормальною усталеною господарською практикою (звичаєм), а тому навіть якщо складання звіту не передбачено самим договором, це ще не робить сам звіт неналежним доказом.

На думку позивача, всі без виключення висновки відповідача та суду першої інстанції щодо відсутності у ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» ресурсів для виконання укладеного з позивачем договору від 06.01.2020 № 06/01/2020 гуртуються виключно на податковій інформації та припущеннях, і не підтверджуються будь-якими іншими доказами. Тобто, висновок суду про відсутність у ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» основних засобів будується виключно на відсутності повідомлення за формою № 20-ОПП.

Разом з тим, неподання ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» такого повідомлення може свідчити виключно про імовірне порушення з боку суб`єкта господарювання вимог податкового законодавства в частині подання звітності, але форма-20-ОПП аж ніяк не може вважатися належним та достатнім доказом наявності чи відсутності у ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» основних засобів.

Позивач вважає, що відповідач в порушення ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду першої інстанції, і суд першої інстанції відповідно не дослідив будь-які інші додаткові докази наявності/відсутності у ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» основних засобів, як то Інформацію з державних реєстрів, результати планових/позапланових перевірок ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», інформацію про укладені ІОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» договори субпідряду, оренди, зберігання, тощо.

Позивач вважає, що також не заслуговує уваги посилання на відсутність відповідних ресурсів у контрагентів ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», оскільки це знову ж таки приміщення, яке ґрунтується виключно на податковій інформації та не підтверджується жодним належним та достатнім доказом.

Аналогічно, висновок про нереальність господарської операції через відсутність у ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» зареєстрованих в СРПН податкових накладних на закупівлю супутніх товарів і послуг, також не може вважатися обґрунтованим.

По-перше, реєстрація податкових накладних в рамках взаємовідносин ТОВ «ІНГУЛ- АГРОТРАНС КОМПАНІ» з третіми особами жодним чином не стосується позивача, це навіть не входить в сферу відповідальності ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», адже в цьому випадку зареєструвати податкові накладні мають саме контрагенти ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ».

По-друге, відсутність зареєстрованих податкових накладних сама по собі не може свідчити про відсутність фактів закупівлі з боку ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» супутніх товарів та послуг, необхідних для виконання укладеного з позивачем договору від 06.01.2020 № 06/01/2020.

Позивач наголошує, що на момент проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», останнє не мало жодної податкової заборгованості. Враховуючи той факт, що всі податкові накладні були зареєстровані з боку ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», це на думку позивача, означає погашення з боку ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» своїх податкових зобов`язань за операціями з позивачем в повному обсязі.

Таким чином, скасування податкового кредиту та донарахування позивачу зобов`язань з ПДВ призводить до подвійного обкладання податком однієї і тієї ж операції.

Щодо відповідальності за контрагентів позивач зазначає наступне, що на момент початку роботи позивача з ТОВ "ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ", в 2019 році позивач здійснив максимально можливу перевірку свого контрагента та встановив наступне:

ТОВ "ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ" було зареєстроване згідно чинного законодавства України та були діючим у період здійснення операцій;

це підприємство було зареєстровано платником ПДВ;

у цього підприємства був відсутній податковий борг;

реєстр судових рішень та портал судової влади України не містив жодних відомостей про судові провадження та судові рішення за участі цього підприємства, які стосуються сплати податків;

реєстр судових рішень та портал судової влади України не містив жодних відомостей про кримінальні провадження щодо цього підприємства;

директор цього підприємства відповідно до статутних документів мав право укладати відповідний договір та додатки до нього;

це підприємство мало офіс з якого здійснювало господарську діяльність;

статутний капітал підприємства (500 000 грн) був достатнім для забезпечення виконання укладеного з позивачем договору.

Тобто, позивач вживши розумних та достатніх заходів не виявив жодних ознак, які б могли свідчити про неправомірну поведінку ТОВ "ІНГУЛ-АГРОТРАІІС КОМПАНІ", а тому не був та не міг бути обізнаний щодо імовірної неправомірної поведінки ТОВ "ІНГУЛ- АГРОТРАНС КОМПАНІ".

Натомість, відповідач не надав доказів, стосовно того, що позивач був чи міг бути обізнаний щодо імовірної протиправної діяльності ТОВ "ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ", і в рамках розгляду справи в суді першої інстанції також не досліджував та не встановлював цей факт.

Позивач вважає, що деякі висновки, які відповідач поклав в основу оскаржуваних рішень, та з якими безпідставно погодився суд першої інстанції, взагалі містять ознаки виключно суб`єктивної оцінки зробленої за відсутності відповідних фахових знань та кваліфікації.

Зокрема, відповідач в основу оскаржуваних рішень поклав висновки про те, що ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» не міг виконати оформлені господарські операції за відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, супутніх послуг та ін.

Разом з тим, відповідач не вказує:

скільки на його думку мінімально треба трудових ресурсів, основних засобів, супутніх послуг задля виконання відповідної господарської операції?

на підставі яких знань, досліджень, довідників, експертиз, доказів тощо Відповідач розрахував нормативи достатності ресурсів задля виконання відповідної господарської операції?

яким нормативно-правовим актом податковому органу надано повноваження визначати мінімально необхідний обсяг ресурсів задля виконання відповідної господарської операції?

Спосіб, у який були оцінені вищенаведені докази, на думку позивача, свідчить про надмірний формалізм суду першої інстанції.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 07976707096, № 07975907096, № 07976407096, № 07977007096, позивач зазначає, що в основі вищевказаних повідомлень-рішень знаходиться зроблений відповідачем та підтриманий судом першої інстанції висновок про наступне. При аналізі наданих позивачу послуг (робіт) ФОН ОСОБА_1 встановлено:

послуги виконувалась тривалий час;

винагорода за надані послуги виплачується регулярно;

позивач контролює перелік наданих послуг;

послуги виконуються в інтересах Позивача та для здійснення ним господарської діяльності, отримання прибутку;

послуги (роботи), згідно актів надання послуг- ФОП ОСОБА_1 , надаватись одночасно з виконанням обов`язків згідно трудових договорів;

послуги надавались особисто ФОП ОСОБА_1 без залучення найманих працівників.

Враховуючи те, що підприємство має регламентований час роботи, та те, що виконавець одночасно є найманим працівником - директором підприємства позивача та фізичною особою- підприємцем, встановлено, що ці послуги виконані в межах робочого часу (під час) виконання основних функцій на підприємстві. Тобто, надані послуги ФОП на підставі первинних документів, належать до компетенції та обов`язків найманих працівників підприємства.

На думку позивача вказані висновки, як і висновки щодо операцій позивача з ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», не ґрунтуються на жодних належних доказах, не відповідають діючому законодавству України та судовій практиці, а також переважно складаються з необґрунтованих припущень.

Позивач вважає, що встановлені відповідачем та судом першої інстанції обставини не відповідають правовим висновкам Верховного Суду в постанові від 09.06.2021 по справі № 420/21 74/19.

По-друге, ознаки наведені відповідачем виглядають дуже дивно та не ґрунтуються на нормах законодавства, нормах ділової практики та логіки.

Наприклад, ознака "Позивач контролює перелік наданих послуг" може бути застосована взагалі до будь-якого господарського договору, адже це нормально, коли замовник контролює перелік послуг, які йому надає Виконавець. Жоден суб`єкт господарювання не захоче отримувати послуги, які Виконавець надаватиме безконтрольно на власний розсуд.

Те ж саме, можна і сказати про ознаку "послуги виконувалась тривалий час", адже це нормальна ситуація, коли господарські договори виконуються тривалий час. І взагалі поняття "тривалий час" є суто суб`єктивним та не може використовуватись в якості конкретної ознаки трудових відносин.

Наступна ознака "Послуги виконуються в інтересах позивача та для здійснення ним господарської діяльності, отримання прибутку", викликає питання, а в чиїх ще інтересах мають виконуватися Виконавцем послуги, якщо не в інтересах Замовника?

Позивач вважає, що ані відповідач, ані суд першої інстанції взагалі не досліджували умови договору та інші обставини надання послуг, співвідношення посадових обов`язків та зобов`язань за договором.

Дійсно ОСОБА_1 знаходиться у трудових відносинах з позивачем та працює на посаді директора на неповний робочий час. 31.05.2017 Позивач уклав Трудовий договір з ОСОБА_1 в пп. 1.2 якого передбачено тривалість робочого тижня 20 годин.

В п. 4 зазначеного Договору наведено перелік посадових обов`язків Директора, а саме:

представляє Роботодавця у всіх товариствах, підприємствах, установах і організаціях при реалізації своїх повноважень, функцій і обов`язків з питань, віднесених до його повноважень посадовою/службовою інструкцією;

вирішує всі питання оперативно-господарського управління, зокрема:

Забезпечує виконання планів робіт;

Затверджує порядок ціноутворення на продукцію та послуги;

Розпоряджається майном, видає інструкції, накази, розпорядження та інші акти, пов`язані з діяльністю, видає довіреності, відкриває у банках поточний, валютний та інші рахунки;

Приймає та звільняє працівників;

Приймає рішення про відрядження;

Організує бухгалтерський облік та звітність;

Має право першого підпису банківських та інших фінансових документів на будь-яку суму;

Представляє на затвердження Загальними зборами Учасників річний звіт та баланс;

Приймає рішення з інших питань, що пов`язані з діяльністю.

Крім того, відповідно до Статуту позивача від 07.11.2018 до завдань та обов`язків директора підприємства входить:

визначення, планування всіх видів діяльності підприємства;

визначення напрямку розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно- банківської, податкової га страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності;

організація роботи і ефективна взаємодія структурних підрозділів підприємства, направлення їх діяльності на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення надання послуг;

направлення діяльності персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів;

життя заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища;

забезпечення додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни і обліку, господарського розрахунку;

та інше.

Поряд з цим, позивач 25.02.2019 уклав з ФОП ОСОБА_1 договір про надання послуг, відповідно до пп. 1.2 якого сторони погодили наступний перелік послуг, що може бути наданий ФОП ОСОБА_1 , але не виключно.

Рекламні послуги:

створення сценарію, розробка рекомендацій по проведенню, безпосереднє проведення, супроводження, здійснення контролю за проведенням спеціальних виставкових Заходів, конкурсів, святкувань, круглих столів, конференцій, надання інформаційно-консультаційних послуг та будь-яких інших Заходів з використанням знаків для товарів та послуг Замовника, що не суперечать чинному законодавству (надалі за текстом «Заходи»);

підбір місць проведення Заходів, проведення переговорів про дозвіл провести Заходи у відповідних місцях; при необхідності за погодженням Сторін - забезпечення отримання необхідних дозволів з різними організаціями про отримання дозволів на проведення Заходів для Замовника в цих організаціях;

організація розважальної програми Заходів, включаючи підбір і запрошення ведучих, виконавців;

розповсюдження отриманих від Замовника, виготовлених/закуплених для Замовника рекламних/інформаційних матеріалів в рамках проведення Заходів;

організація, координація та контроль за проведенням спеціальних виставкових заходів, включаючи підбір і організацію роботи необхідного персоналу, функціонування необхідного технічного обладнання;

інші Послуги, згідно Додатків.

В рамках надання промоушн послуг, послуг з організації і проведення спеціальних виставкових заходів, Виконавець може надавати Замовнику Послуги з Творчого створення і адаптації рекламних, рекламно інформаційних і інших матеріалів, а саме:

створення творчих розробок: дизайн, дизайн сайтів, ескізи художнього оформлення рекламних матеріалів, створення рекламних сюжетів, споганів, замальовок, слайдів, творів, фонограми, аудіо-відео творів, фотоматеріалів, створення фотографічних і ілюстративних творів, с творення рекламних текстів і музичного супроводу, дизайн і художнє оформлення упаковок Товарів, а також інших творчих розробок і творів для їх використання в рекламі;

дизайн, художнє оформлення, адаптація другорядних рекламних матеріалів: Р.О.8. - рекламні матеріали для місць продажів, постери, буклети, брошури, сувенірні рекламні матеріали, цінники;

інші Послуги, згідно Додатків.

Послуги з організації виробництва рекламно-інформаційних та інших необхідних для надання послуг матеріалів га продукції:

авторський нагляд над проведенням перед друкарської підготовки/підготовчих робіт;

виготовлення рекламних матеріалів та іншої Продукції;

нанесення логотипу Замовника на виготовлену/отриману від Замовника Продукцію/матеріали;

інші Послуги, згідно Додатків.

Тобто, до посадових обов`язків ОСОБА_1 за трудовим договором належать виключно управлінські функції, а за договором від 25.02.2019 ОСОБА_1 надавав позивачу в якості ФОП рекламні, та пов`язані з цим послуги.

В той же час, ОСОБА_1 працює за трудовим договором у позивача з 2017 року по сьогодні. За цей період він надав позивачу рекламні послуги лише протягом короткого проміжку часу, а саме березень - липень 2019 року. Втім, ані відповідач, ані суд першої інстанції не стали встановлювати, чи надавав ОСОБА_1 послуги іншим суб`єктам господарювання у проміжку з 2017 року по березень 2019 року та з липня 2019 року по дату проведення перевірки. На думку позивача, суд першої інстанції повинен був встановити цю обставину, для вирішення питання про те, чи протікала діяльність ОСОБА_1 лише в рамках підприємства позивача.

Так, за умовами договору від 25.02.2019 ФОП ОСОБА_1 не гарантовано жодної оплати, не встановлено її стабільного розміру та періодичності виплати. Будь-які кошти за договором належать до сплати виключно в межах обсягів наданих послуг та виключно за ті послуги, що були прийняті позивачем. Більше того, якщо подивитися на фактично виплачені суми, то вони не мають жодних ознак заробітної плати. Так, в березні 2019 року ФОП ОСОБА_1 виконав 6 замовлень та надав послуг на 282 310 грн, в квітні лише одне замовлення - на 86 910 грн, а в травні 4 замовлення - на 235 750 грн, в червні 1 замовлення - на 155 685 грн, а в липні 1 замовлення - на 47 130 грн. Тобто, кожного місяця ФОП ОСОБА_1 надавав різний обсяг послуг та отримував за це різний розмір оплати

Як випливає з договору ФОП ОСОБА_1 надавав послуги самостійно, без залучення трудового колективу позивача. Разом з тим, відповідно до п, 3.2.2. Договору ФОП ОСОБА_1 мав право в процесі надання послуг самостійно та від власного імені укладати договори з третіми особами, які необхідні для виконання умов договору без погодження із позивачем. В той же час, відповідач не надав доказів, а суд першої інстанції не дослідив питання укладання з боку ФОП ОСОБА_1 договорів субпідряду та інших договорів з метою забезпечення виконання Договору укладеного з позивачем.

Щодо виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці, позивач зазначає, що ані договір, ані складені на його виконання документи не містять вимог про надання послуг з боку ФОП ОСОБА_1 саме в межах встановленого робочої о часу. Також договір та складені на його виконання документи не встановлюють жодних норм праці. В матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_1 надавав послуги саме в межах робочого часу, а тому цей висновок - лише припущення, яке не відповідає дійсності. Позивач вважає, що це питання взагалі не було досліджено судом першої інстанції.

Щодо інших ознак трудових відносин, позивач вважає, що ані договір, ані складені на його виконання документи не встановлюють спеціальних умов матеріальної відповідальності ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «ОЛ МОУШН Україна», не передбачають застосування заходів дисциплінарної відповідальності, а також забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Щодо фізичної можливості надавати послуги, позивач вказує, що якщо ігнорувати той факт, що ФОП ОСОБА_1 мав право та змогу залучати субпідрядників, то на думку позивача, останній все одно він мав достатньо часу та можливостей для виконання укладеного з ТОВ «ОЛ МОУШН Україна» Договору. Крім того, ані Відповідач, ані суд першої інстанції не наводять хоча б орієнтовний розрахунок часу, який на їх думку потрібен був для виконання ФОП ОСОБА_1 , договору з позивачем. По-друге, варто врахувати, що ОСОБА_1 працює за трудовим договором лише 20 годин на тиждень, а тому у нього залишається ще близько 80 годин на тиждень (якщо відняти час на сон та фізіологічні і побутові потреби) для виконання господарського договору з Позивачем.

Також, позивач надає орієнтовний розрахунок судових витрат ТОВ «ОЛ МОУШН Україна», пов`язаних із розглядом справи в Шостому апеляційному адміністративному суді, а саме: 77 215 грн, що складається з витрат на сплату судового збору в розмірі 37 215 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 20.12.2023.

24.11.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить таку залишити без задоволення, а спірне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач наголошує, що не всі надані позивачем документи відповідають обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: всі без винятку акти надання послуг не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Виконавця (прізвище, ім`я, по-батькові, посада тощо).

Також відповідач вважає, що всі надані позивачем платіжні доручення є неналежними доказами, оскільки вони не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку.

Щодо наданих позивачем звітів про надання послуг за договором № 06/01/2020 від 06.01.2020 відповідач зазначає, що їх складання не передбачене умовами такого договору, оскільки відповідно до його пункту 2.5 засвідчення факту належного надання послуг здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, а не вказаних звітів. Більше того, такі звіти ніким не засвідчені та вони не мають решти реквізитів, які визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку в якості обов`язкових для первинних документів.

Крім того, за час розгляду справи позивачем не було надано жодних відомостей щодо замовника, на користь якого ним у ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ придбавались послуги. Відповідно позивачем не підтверджено зв`язок придбаних послуг з господарською діяльністю ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА».

Також, у додатках № 17 та № 19 до договору від 06.01.2020 № 06/01/2020 зазначено вид послуг, а саме: послуги по зберіганню рекламних матеріалів з новорічної бренд-зони клієнта замовника, послуги по зберіганню рекламних матеріалів НІКС, послуги по зберіганню рекламних матеріалів з бренд-зони клієнта замовника. Втім, згідно податкової звітності ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», який саме і надавав вищезазначені послуги, вбачається відсутність будь-яких даних про складські приміщення чи транспортні засоби для перевезення товару. А саме відсутнє повідомлення за Формою № 20-ОПП.

Щодо решти встановлених актом перевірки порушень, пов`язаних з залученням до діяльності підприємства ФОП ОСОБА_1 , який одночасно обіймав посаду директора позивача, відповідач виходить з того, що підприємство має регламентований час роботи, та те, що виконавець одночасно є найманим працівником - директором підприємства ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» та фізичною особою-підприємцем, встановлено, що ці послуги виконані в межах робочого часу (під час) виконання основних функцій на підприємстві. Тобто, надані послуги ФОП на підставі первинних документів, належать до компетенції та обов`язків найманих працівників підприємства. Тобто, на думку відповідача, посадовими особами ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» вчинено дії спрямовані на приховування трудових відносин в рамках зазначеного договору, що заборонено вчиняти роботодавцям згідно до статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» та приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь вищезазначеної фізичної особи шляхом укладання з фізичною особою - підприємцем договору при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з підприємством, що перевіряється.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 , окрім посади директора ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА» додатково займає посаду і бухгалтера ТОВ «ОЛ МОУШН УКРАЇНА», також ФОП ОСОБА_1 є директором/засновником ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «А-М». ТОВ «Діара СНАБ» та ТОВ «ОЛ МОУШН ГРУП» одночасно. Відтак, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 фізично не мав можливості виконували такий обсяг завдань, та ще й додатково надавати послуги позивачу в якості ФОП.

В судове засідання, призначене на 20.12.2023 представники учасників справи не з`явились.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ МОУШН Україна» - адвоката Ареф`єва А.Ю. про відкладення розгляду справи № 640/38436/21 - задоволено. Призначено розгляд апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року у справі № 640/38436/21 на 17 січня 2024 року об 11 год. 30 хв. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ МОУШН Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

В судове засідання, призначене на 17.01.2024 представник позивача не з`явився, був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Представниця відповідача з`явилась в судове засідання 17.01.2024. Зважаючи на відсутність заперечень з боку представниці відповідача, колегія суддів ухвалила проводити слухання апеляційної скарги ТОВ «ОЛ МОУШН Україна» за даної явки. Представниця відповідача заперечила проти апеляційної скарги, правом подання додаткових пояснень не скористалась, виступила в судових дебатах.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 27.02.2017 по 30.06.2021 ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 61 325 633, 00 грн.

Так, між ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА" (Замовник) та ТОВ "ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ" (Виконавець) укладено Договір від 06.01.2020 № 06/01/2020.

Відповідно до умов Договору та додаткових угод до нього ТОВ "ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ" надавало ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА" послуг з організації та проведення рекламного заходу клієнта Замовника, маркетингових послуг з перепродажної підготовки продукції, послуг з організації та проведення маркетингового дослідження під умовною назвою "Інформаційний аудит", послуги по забезпеченню наявності домовленостей та можливостей для популяризації торгової марки клієнта ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА", послуги з консультування, організаційні послуги та інші.

Сплачені за вказаним зобов`язанням кошти були включені позивачем до складу свого податкового кредиту з ПДВ за періоди, що перевірялись під час перевірки відповідачем.

ГУ ДПС у м. Києві провело документальну планову виїзну перевірка ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.02.2017 по 30.06.2021, валютного - за період з 27.02.2017 по 30.06.2021, зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 27.02.2017 по 30.06.2021 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складений акт № 76843/26-15-07-02-05-17/41175509 від 12.10.2021.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві щодо позивача прийняті наступні рішення від 03.11.2021:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 00795840702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі також - ПДВ) на суму 2 041 972 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми "Д" № 07976707096, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на суму 181 751, 63 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми "Д" № 07976407096, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 15 145, 98 грн;

- рішення № 07977007096 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 96 250, 83 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої прийшов до висновку, що обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, що міститься у п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Як не заперечується учасниками справи, на підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між ТОВ «ОЛ МОУШН Україна» та його контрагентом, до матеріалів справи долучено наступні документи: договір № 06/01/2020 від 06.01.2020 та додатки до нього, якими конкретизовано вид і обсяг послуг, що надаються, період їх надання, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, звіти про надання послуг за вказаним договором.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що що не всі надані документи відповідають вимогам Закону № 996-XIV та Положення № 88, зокрема: Акти надання послуг не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Виконавця (прізвище, ім`я, по-батькові, посада тощо). Платіжні не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку. Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, складання звітів про надання послуг за договором № 06/01/2020 від 06.01.2020 не передбачене умовами такого договору, оскільки відповідно до його пункту 2.5 засвідчення факту належного надання послуг здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Крім того, такі звіти ніким не засвідчені та вони не мають решти реквізитів, які визначаються Законом № 996-XIV та Положенням № 88 які обов`язкові для первинних документів. Як вірно вказав суд першої інстанції, позивач не надав відомостей щодо замовника, на користь якого ним у ТОВ "ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ" придбавались послуги. Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не підтверджено зв`язок придбаних послуг з господарською діяльністю ТОВ "ОЛ МОУШН Україна".

Доводи позивача про наявність таких доказів як звіти, які, як вбачається з матеріалів справи, є по суті фотофіксацією, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки з таких фото не вбачається період здійснення робіт та відповідний об`єм, виконавців тощо.

Відповідно до п. 1.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588) з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Керуючись п. 8.1. Порядку № 1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Відповідно до п. 8.2 та 8.4. Порядку № 1588 об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-(ШП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Як вірно вказав суд першої інстанції, у додатках № 17 та № 19 до договору від 06.01.2020 № 06/01/2020 зазначено вид послуг, а саме: послуги по зберіганню рекламних матеріалів з новорічної бренд-зони клієнта замовника, послуги по зберіганню рекламних матеріалів НІКС, послуги по зберіганню рекламних матеріалів з бренд-зони клієнта замовника. Як вбачається з матеріалів справи, такі послуги надавало ТОВ "ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ". В той же час, будь-яких даних про складські приміщення чи транспортні засоби для перевезення товару за формою № 20-ОПП матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відсутність у матеріалах справи повідомлення за формою № 20-ОПП додатково до наведеного вище свідчить про безпідставність доводів позивача.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не підтверджено його взаємовідносини з ТОВ "ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ", а саме: реальний характер господарських операцій при виконанні договору № 06/01/2020 від 06.01.2020, укладеного ТОВ «ОЛ МОУШЕН Україна» з його контрагентом.

Дійсно, згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 27.03.2018 № 816/809/17 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними;

Крім того, відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії" неможливо покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Втім, при вирішенні спорів щодо обґрунтованості відображення у бухгалтерському та податковому обліку наслідків господарських операцій, поставлених під сумнів за результатом проведеного податковим органом заходу контролю судам слід виходити з того, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають підтверджувати реальне вчинення господарських операцій.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 804/5947/15, від 31.08.2021 у справі № 820/4373/16.

Щодо залучення до діяльності підприємства ФОП ОСОБА_1 , який одночасно обіймав посаду директора ТОВ «ОЛ МОУШЕН Україна», слід зазначити наступне.

Ппрацівник ОСОБА_1 на підставі наказу від 31.05.2017 прийнятий на посаду директора ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА" з 01.06.2017 за сумісництвом на неповний робочий час, з посадовим окладом 50% ставки згідно штатного розпису.

Відповідно до статуту ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА" до завдань та обов`язків директора підприємства входить:

визначення, планування всіх видів діяльності підприємства;

визначення напрямку розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності;

організація роботи і ефективна взаємодія структурних підрозділів підприємства, направлення їх діяльності на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення надання послуг;

направлення діяльності персоналу на досягнення високих економічних та фінансових

результатів;

вжиття заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища;

забезпечення додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни і обліку, господарського розрахунку; та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА" замовляло у ФОП ОСОБА_1 комплекс послуг та робіт - організаційні послуги. Факт замовлення послуг оформлено замовленням покупця за договором від 25.02.2019 № б/н, факт надання послуг оформлено актами здачі-приймання наданих послуг.

Надані організаційні послуги виконувались ФОП ОСОБА_1 особисто без залучення найманих працівників. Розрахунки за фактично надані послуги проведено в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Печерською районною в місті Києві Державною адміністрацією 20.08.2009 № 20700000000009717, 25.08.2009 взятий на облік ГУ ДПС у м Києві за № 14557, перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група), згідно даних АІС "Податковий блок" працю найманих працівників не використовував. Основний вид діяльності - інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем (КВЕД - 62.09), інші види діяльності - обслуговування напоями, спеціалізована діяльність із дизайну, організування інших видів відпочинку та розваг, загальне прибирання будинків, роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах, функціювання спортивних споруд, організування конгресів і торговельних виставок, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, постачання інших готових страв, рекламні агентства, дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, оптова торгівля фруктами й овочами, постачання готових страв для подій.

За визначенням, що міститься у п. 14.1 ст. 14 ПК України працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими;

податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений Розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та Розділу IV Кодексу.

Як встановлено відповідачем та вбачається з Акту перевірки ФОП ОСОБА_1 послуги виконувалась тривалий час; винагорода за надані послуги виплачується регулярно; ТОВ "OЛ МОУШН УКРАЇНА" контролює перелік наданих послуг; послуги виконуються в інтересах ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА" та для здійснення ним господарської діяльності, отримання прибутку; послуги (роботи), згідно актів надання послуг ФОП ОСОБА_1 , надавались одночасно з виконанням обов`язків згідно трудових договорів; послуги надавались особисто ОСОБА_1 без залучення найманих працівників.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з відповідачем та судом першої інстанції, що підприємство має регламентований час роботи, та те, що виконавець одночасно є найманим працівником - директором підприємства ТОВ "OJI МОУШН УКРАЇНА" та фізичною особою-підприємцем, встановлено, що ці послуги виконані в межах робочого часу (під час) виконання основних функцій на підприємстві. Тобто, надані послуги ФОП на підставі первинних документів, належать до компетенції та обов`язків найманих працівників підприємства.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, ОСОБА_1 , окрім посади директора ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА" додатково займає посаду і бухгалтера ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА", також ОСОБА_1 є директором/засновником ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "А-М", ТОВ "Діара СНАБ" та ТОВ "ОЛ МОУШН ГРУП" одночасно.

Зважаючи на вказанке, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 фізично не мав можливості виконували такий обсяг завдань, та ще й додатково надавати послуги ТОВ «ОЛ МОУШЕН Україна» в якості ФОП.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з відповідачем, що посадовими особами ТОВ "ОЛ МОУШН УКРАЇНА" вчинено дії спрямовані на приховування трудових відносин в рамках зазначеного договору, що заборонено вчиняти роботодавцям згідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" та приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь вищезазначеної фізичної особи шляхом укладання з фізичною особою - підприємцем договору при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з підприємством, що перевіряється.

Колегія суддів погоджується з позивачем, що згідно п. 2.2. Договору про надання послуг від 25.09.2019 він мав право залучати до виконання послуг третіх осіб.

В той же час, згідно Актів надання послуг до вказаного договору, виконавцем зазначено ОСОБА_1 . Додаткових доказів, на підтвердження залучення третіх осіб до матеріалів справи не надано. Відтак, колегія суддів відхиляє такі доводи позивача як необґрунтовані.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин та вказані норми, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність факту здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.11.2021 № 00795840702, № 07976707096, № 07976407096 та рішення про застосування штрафних санкцій № 07977007096 від 03.11.2021 винесені відповідачем з дотриманням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та скасуванню не підлягають.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача не спростовують висновків податкового органу про виявлені під час податкової перевірки порушення норм податкового законодавства, а отже ГУ ДПС у м. Києві правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ МОУШН Україна» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текс постанови складено 17 січня 2024 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.М. Ганечко

І.О. Грибан