Постанова

від 02.08.2023 по справі 120/6139/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6139/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

02 серпня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Райгородської сільської ради до Вищого професійного училища № 41 м. Тульчина про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Райгородської сільської ради з позовом до Вищого професійного училища № 41 м. Тульчина, у якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Вищого професійного училища № 41 м.Тульчина щодо нарахування та виплати випускникові ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України від 13 січня 2005 року N 2342-IV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон N 2342-IV);

-зобов`язати Вище професійне училище № 41 м. Тульчина нарахувати одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону N 2342-IV у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку в розмірі, встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік" та виплатити її ОСОБА_1 .

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позовну заяву за №55-1644-23 від 15.05.2023 заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав, визначених у п.7 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області права представляти інтереси держави у цих правовідносинах.

За правилами п.1 ч.294 та ч.2 ст.312 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор не навів переконливих аргументів та не надав доказів порушення інтересів держави або загрози їх порушення у спірних взаємовідносинах. Натомість, у розглядуваному випадку прокурор звернувся із позовом в інтересах конкретної фізичної особи, а не в інтересах держави.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України врегульовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) закріплено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналогічна правова норма викладена у пункті 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року (тут і надалі в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою), згідно з яким на прокуратуру покладається функція щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

В свою чергу, частиною 3 статті 23 Закону №1697-VII визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону №1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід також зазначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Вказане узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, прокурор послався на порушення інтересів держави, зокрема, Служби у справах дітей Райгородської сільської ради внаслідок неналежного виконання Вищим професійним училищем № 41 м. Тульчина вимог статті 8 Закону №2342-IV в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Згідно Положення про Службу у справах дітей Райгородської сільської ради, затвердженого рішенням Райгородської сільської ради № 1473 від 15.12.2021, до основних завдань та повноважень Служби віднесено, зокрема, реалізація на території територіальної громади державної політики з питань соціального захисту дітей, представництво в разі необхідності інтересів дітей у судах у їх взаємодії з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, участь у розгляді справ щодо дітей і захисту їхніх прав та інтересів.

При цьому в розумінні положень п. 8 ч. 1 ст. 4, ст. 46 КАС України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Тобто, Служба у справах дітей Райгородської сільської ради є органом, який формально набуває статус позивача у даному спорі, а отже, заявлені у цій справі позовні вимоги першочергово мають бути спрямовані на захист прав та інтересів такого органу (який уособлює інтереси держави).

В той же час, як вірно зауважено судом першої інстанції, в позовній заяві фактично викладені факти порушення або загроза порушення не інтересів держави, захист яких має здійснювати Служба у справах дітей, а порушення інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а конкретно - ОСОБА_1 як особи з числа таких дітей, якому при закінченні навчального закладу не було виплачено одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону N 2342-IV.

Частиною 7 статті 8 вказаного Закону N 2342-IV передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Таким чином невиплата одноразової грошової допомоги у спірному випадку порушує інтереси саме такої особи - випускника навчального закладу із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а не відповідної Служби. В цьому разі інтереси дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування не збігаються з інтересами держави, оскільки саме держава не виплатила через свої уповноважені органи їм одноразову грошову допомогу після закінчення навчального закладу.

Отже, в рамках даної справи прокурор фактично звернувся не в інтересах Служби у справах дітей Райгородської сільської ради, а в інтересах третьої особи ОСОБА_1 , що не можна вважати зверненням до суду з вимогами в інтересах держави.

Так, прокурор має право звернутись до суду в інтересах дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які відносяться до соціально-незахищеної категорії населення, не можуть самостійно захистити свої порушені соціальні та майнові права у зв`язку з недосягненням повноліття, відсутністю спеціальної юридичної освіти, а Служба у справах дітей чи інші законні представники не здійснюють такий захист. Але в заявленому позові не зазначено дітей (дитини) в якості позивачів (позивача).

Однак, як свідчать матеріали позовної заяви, прокурор до звернення до суду взагалі не звертався до ОСОБА_1 , не встановлював його неспроможності захистити свої права самостійно, зокрема з урахуванням того, що останній на момент звернення з адміністративним позовом до суду досягнув повноліття (наразі має вік 20 повних років) та мав відповідну адміністративну правосуб`єктність.

За визначенням, що міститься в статті 1 Закону N 2342-IV, особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування, відносяться до категорії осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Тобто станом на момент подання цього позову, ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням повноліття втратив статус дитини-сироти чи дитини позбавленої батьківського піклування та набув інший статус - особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

При цьому, згідно з відповіді Служби у справах дітей Райгородської сільської ради від 13.04.2023 № 01-12/63 ОСОБА_1 знятий з обліку Службою у справах дітей.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що третя особа ОСОБА_1 , маючи повну адміністративну процесуальну дієздатність, має бажання ініціювати такий спір на захист власних прав чи інтересів чи висловлював свою неспроможність захистити свої права самостійно, у зв`язку з чим є потреба захисту його інтересів органами прокуратури.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що звертаючись з даним адміністративним позовом до суду прокурор не навів переконливих аргументів та не надав доказів порушення інтересів держави або загрози їх порушення у спірних взаємовідносинах. Натомість, у розглядуваному випадку прокурор звернувся із позовом в інтересах конкретної фізичної особи, а не в інтересах держави.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції-без змін.

Керуючись ст.ст. 169, 242, 243, 250, 294, 304, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.