Постанова

від 01.08.2023 по справі 813/4414/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 813/4414/16

касаційне провадження № К/9901/5138/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 (суддя - Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді - Гудим Л.Я., Пліш М.А.) у справі за позовом Фермерського господарства "Околиця" до Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Околиця" (далі - позивач, Господарство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 29.02.2016 №0000062200, №0000072200.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Кіровоградпродекспорт». Зазначив, що господарські операції із вказаним контрагентом фактично відбулася, спричинили зміну активів та зобов`язань позивача, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагента позивача, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування. Також позивач зауважив, що перевірку проведено з порушенням вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та, відповідно, висновки такої перевірки (яка фактично проведена не була) не можуть слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 29.02.2016 №0000062200, №0000072200.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки, визначений пунктом 75.1 статті 75 ПК України, висновки такої перевірки не повинні оцінюватись по суті, оскільки протиправне призначення та/або проведення контролюючим органом такої перевірки є достатньою та безумовною підставою скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень, з урахуванням того, що наказ про призначення перевірки був оскаржений позивачем та скасований у судовому порядку, а документальна перевірка проведене не була.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.6 статті 201 ПК України, статей 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) (далі - КАС України), просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою правомірність проведення перевірки, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, судами не враховано не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.07.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 01.08.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі наказу Інспекції від 28.01.2016 №22 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Околиця» контролюючим органом проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту на додану вартість за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт від 10.02.2016 №20/22-00/31859373 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, чим занижено податкове зобов`язання з податку на вартість за період з 01.12.2015 до 31.12.2015 на загальну суму 2398405,00 грн;

підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, в результаті чого встановлено нереальність здійснення господарських операцій за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 на загальну суму податку на додану вартість 3973161,65 грн з контрагентом-покупцем ТОВ "Кіровоградпродекспорт".

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.02.2016:

№0000062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2998006,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 2398405,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 599601,25 грн;

№0000072200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності негативної інформації відносно контрагента позивача, відсутності деяких первинних документів в підтвердження зазначених господарських операцій та відсутності факту сплати податку на додану вартість за господарськими операціями із вказаним вище суб`єктом господарювання.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків.

Даною нормою визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому ПК України.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, що передбачено положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

За змістом абзацу першого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано положеннями статті 76 ПК України, пунктом 76.1 якої передбачено, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України)

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки контролюючим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.

Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Натомість до 01.01.2017 (до внесення змін до статті 75 ПК України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

Невиконання податковим органом порядку проведення документальних планових або позапланових перевірок на виконання вимог положень статей 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція узгоджується х висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/902/16.

Податковий орган доводить суду, що під час проведення даної перевірки використовувались лише дані податкової звітності, що відповідає вимогам підпункту 75.1.1 статті 75 ПК України, та свідчить про неправомірність проведення такої камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податкового зобов`язання.

Натомість, актом перевірки встановлено неправомірність включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, не підтвердження таких сум, відсутність документів в підтвердження правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Вказані факти встановлені без зазначення переліку досліджуваних документів, при тому, що такі відомості не можуть зазначатись в податкових деклараціях.

Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів є предметом документальної перевірки відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, порядок та процедури проведення якої значно відрізняється від порядку проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2016 Інспекцією був прийнятий наказ №22 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Околиця»», який позивачем був оскаржений в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017, позов був задоволений та, зокрема, визнано протиправним і скасовано наказ Інспекції від 28.01.2016 №22.

Фактично, документальна перевірка проведена не була.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що юридичним наслідком скасування судом рішення контролюючого органу про призначення та проведення невиїзної документальної перевірки є визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту, наслідком чого є визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результати такої перевірки. У випадку визнання документальної позапланової невиїзної перевірки протиправною її висновки не повинні оцінюватись по суті, оскільки протиправне призначення та/або проведення контролюючим органом такої перевірки є достатньою та безумовною підставою скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник Р.Ф. Ханова