Ухвала

від 26.09.2017 по справі 813/4414/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року № 876/8615/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі за позовом Фермерського господарства Околиця до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ФГ Околиця звернулось до суду з позовом до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.02.2016 року № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 року, визнано протиправними дії та скасовано наказ Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 28.01.2016 року № 22 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ Околиця . Таким чином, оскільки перевірка, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була проведена без правових підстав для її проведення, такі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Також суд врахував аналогічну правову позицію Верховного Суду України.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Зокрема, на думку податкового органу, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України, на думку апелянта, є необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, однак такий висновок не є обов'язковим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, на підставі наказу керівника Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 28.01.2016 року №22 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ Околиця посадові особи податкового органу провели позапланову невиїзну перевірку позивача з питань визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту на додану вартість за грудень 2015 року, за результатами якої був складений акт від 10.02.2016 року № 20/22- 00/31859373. В даному акті перевірки було зазначено,зокрема, про порушення ФГ Околиця вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. п. 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2015 року на загальну суму 2398405,00 грн., та пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено нереальність здійснення господарських операцій за грудень 2015 року на загальну суму податку на додану вартість 3973 161,65 грн. з контрагентом-покупцем ТзОВ Кіровоградпродекспорт .

На підставі зазначеного акту перевірки Буська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 29.02.2016 року № НОМЕР_1, яким ФГ Околиця збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2998006,25 грн., з них 2398405,00 грн. за податковим зобов'язанням і 599601,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № НОМЕР_2, яким ФГ Околиця збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 340,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як зазначено вище, 28.01.2016 року керівник Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області видав наказ № 22 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ Околиця .

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі, передбачено, що перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень і якщо такі пояснення необґрунтовані або документально непідтверджені, може бути призначена позапланова перевірка.

В свою чергу платник податків у випадку незгоди з правомірністю наказу про призначення перевірки має право оскаржити його в судовому порядку, а контролюючий орган, відповідно, зобов'язаний довести правомірність і обґрунтованість свого рішення.

Однак ФГ Околиця оскаржило даний наказ і дії податкового органу щодо проведення перевірки в судовому порядку і постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 року позов було задоволено та, зокрема, визнано протиправним і скасовано наказ Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 28.01.2016 року № 22.

Як правильно вказав суд першої інстанції, юридичним наслідком скасування судом рішення контролюючого органу про призначення та проведення невиїзної документальної перевірки є визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту, наслідком чого є визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результати такої перевірки.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у випадку визнання документальної позапланової невиїзної перевірки протиправною її висновки не повинні оцінюватись по суті, оскільки протиправне призначення та/або проведення контролюючим органом такої перевірки є достатньою та безумовною підставою скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною в постанові від 27.01.2015 року у справі 21-425а14 за позовом ТОВ Будгарантінвест-55 до ДПІ у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, в якій, зокрема, вказано, що невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

А відповідно до положень ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Щодо доводів відповідача про те, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, однак такий висновок не є обов'язковим, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у другому реченні абз. 2 ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак відповідач не надав, а колегія суддів не встановила обставин та норм законодавства, які б спростовували зазначену вище правову позицію Верховного Суду України чи давали б обґрунтовані підстави відступити від неї під час розгляду даної справи.

Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався не лише зазначеною правовою позицією Верховного Суду України, а також досліджував конкретні обставини і аналізував норми законодавства в контексті спірних правовідносин.

Враховуючи наведені вище обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії та скасовано наказ Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ Околиця , за результатами якої були винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення, то й самі ці рішення підлягають скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі № 813/4414/16 за позовом Фермерського господарства Околиця до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Ухвала складена в повному обсязі 29.09.2017 року