Постанова

від 13.07.2023 по справі 734/1948/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 липня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/1948/22

Головуючий у першій інстанції - Домашенко Ю. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/609/23

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Поклад Д.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство "Чернігівське обласне

підприємство автобусних станцій 17499"

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області у складі судді Домашенка Ю.М. від 26 січня 2023 року, місце ухвалення рішення смт. Козелець, дата складання повного тексту рішення 31 січня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що він є учасником бойових дій та має пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", зокрема, щодо безкоштовного проїзду автобусами міжміських та приміських маршрутів. 18.08.2022 року об 11.00 год. позивач прибув до Чернігівського центрального автовокзалу (АС Чернігів-1) та підійшов до каси №4, за якою знаходилась старший касир ОСОБА_2 . Пред`явивши касиру посвідчення УБД (АТО), позивач попросив білет на автобус "Чернігів-Десна" на рейс о 15:00 год. Касир ОСОБА_2 повідомила, що посвідчення УБД наразі не діє, і вона не надасть позивачу, як пільговику, пільговий білет для безкоштовного проїзду, та надасть білет лише при сплаті повної його вартості. На слова позивача відносно того, що посвідчення УБД є діючим, і касир порушує вимоги Законів України та права позивача, касир ОСОБА_2 не реагувала. У зв`язку із вищевказаними діями касира, позивач викликав поліцію, співробітники якої прийняли заяву позивача, та повідомили касиру, що вона порушує права позивача, як пільговика та вимоги Законів України, проте, у наданні пільгового білету позивачу все одно було відмовлено. Позивач стверджує, що зазначеними діями старшого касира ОСОБА_2 , яка є працівником відповідача, йому було незаконно відмовлено у наданні пільгового квитка, чим завдано моральну шкоду, яка виразилась у нанесенні глибоких фізичних та моральних страждань, образі позивача, як особи пільговика, учасника бойових дій на його доступ до визначених законом пільг, приниженні його честі та гідності, завданні надмірного хвилювання, головних болях, безсонні, підвищеному серцебитті та тиску, та, як наслідок, зверненні позивача до медичного закладу та проходження лікування, порушення звичайного образу, ритму і розкладу життя, необхідністю звертатись за захистом своїх прав до поліції, до міської та обласної влади, Державної служби України з безпеки на транспорті, інших установ, витрачаючи свій час та кошти на листування, звернення за консультаціями до захисників, правників та суду. За наведених обставин, позивач просив: визнати дії ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" незаконними та такими, що порушують громадянські права позивача; визнати дії ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499", в особі касира, з приводу відмови у наданні позивачу права пільгового проїзду, незаконними; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 26.01.2023 року, із врахуванням ухвали цього ж суду від 31.01.2023 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано дії ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499", в особі касира, з приводу відмови у наданні ОСОБА_1 права пільгового проїзду, протиправними. Стягнуто з ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" в дохід держави судовий збір в розмірі 1 587 грн. 84 коп.

В апеляційній скарзі ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 26.01.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 26.01.2023 року є незаконним, необґрунтованим, ухваленим судом із неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, неправильною оцінкою доказів, судом невірно вчинено тлумачення закону, не застосовано норми закону, який підлягає застосуванню. В доводах апеляційної скарги ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив правовідносини між відповідачем та перевізником - ДП "Техавтосервіс", між яким та відповідачем укладено відповідний договір про надання послуг автостанціями ПАТ "ЧОПАС 17499". За доводами апелянта, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначив, що заборона перевізника здійснювати продаж квитків пільговим категоріям пасажирів, суперечить положенням Закону України "Про автомобільний транспорт", п.п.10 п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту на затверджених маршрутах згідно з розкладом руху, а тому не мала застосовуватись відповідачем. Апелянт вказує, що відповідач не є автомобільним перевізником, та не здійснює самостійно перевезення пасажирів власним автомобільним транспортом, а виступає лише посередником між пасажиром та перевізником, а отже, і не може надавати місця для пільгового проїзду та нести відповідальність за невчинення таких дій. Під час продажу квитків відповідач діє виключно у межах доручення, наданого перевізником на продаж квитків на рейси, що ним здійснюються, із врахуванням вартості та кількості квитків, встановлених перевізником. Апелянт зазначає, що при зверненні позивача до касу АС Чернігів-1 для придбання пільгового квитка 18.08.2022 року, йому було відмовлено на підставі того, що перевізник ДП "Техавтосервіс" ВАТ "Чернігівавтосервіс", який обслуговує даний маршрут, листом від 01.07.2022 року обмежив здійснення продажу пільгових квитків для відповідача, і за даних обставин, судом першої інстанції не застосовано статті: 243, 1003 ЦК України, положення глави 31 ГК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції проігноровано доводи відповідача щодо наявності сталої судової практики, викладеної у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 646/9604/16-ц, від 10.10.2018 року у справі № 219/5142/16-ц, від 12.12.2018 року у справі №728/2783/16-ц. Стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., апелянт вважає, що як позивачем у позовній заяві, так і судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено про наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини відповідача у спричиненні моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" позивач ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" у зв`язку із її необґрунтованістю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 26.01.2023 року.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відео конференції, представник відповідача ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" - адвокат Кавун І.О. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явився. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що позивач є учасником бойових дій, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.03.2015 року (а.с.4).

Як вбачається з копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.08.2022 року (а.с.3), позивач є особою з інвалідністю 2 групи, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Із відеозапису, наданого позивачем на підтвердження вимог заявленого позову (CD-R диск на а.с.6), вбачається, що 18.08.2022 року працівником відповідача, старшим касиром ОСОБА_2 було відмовлено позивачу у наданні пільгового квитка на проїзд, як учаснику бойових дій та повідомлено, що пільга УБД не діє. Інших роз`яснень з приводу відмови у наданні пільгового квитка старшим касиром ОСОБА_2 позивачу надано не було.

18.08.2022 року (а.с.25) позивач звернувся із заявою до начальника Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області про проведення перевірки щодо відмови касира та начальника Чернігівського автовокзалу надати пільговий квиток для проїзду в пасажирському транспорті.

Як вбачається із копії медичної картки ОСОБА_1 (а.с.3, зворот, а.с.4, зворот), позивач 19.08.2022 року звертався до лікаря із скаргами на серцебиття, головну біль. Згідно з копією рецепта та фотокопіями пакування (а.с.23-24), позивачем придбавалися ліки Epilim200, Кетилепт, Амітриптилін.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2013 року між ПАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" (Підприємство) та ДП "Техавтосервіс" ВАТ "Чернігівавтосервіс" (Перевізник) було укладено договір про надання послуг автостанціями ПАТ "ЧОПАС 17499" (а.с.54-57), відповідно до умов якого Підприємство надає Перевізнику послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами за маршрутами відповідно укладених договорів із замовником перевезень та затверджених розкладів руху. Відповідно до п.п.2.2.1 п.2 укладеного договору, Перевізник зобов`язаний здійснювати перевезення пасажирів, відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту на затверджених маршрутах згідно з розкладом руху.

Згідно із заявою від 01.07.2022 року (а.с.58), ДП "Техавтосервіс" доручило т.в.о. директора ПрАТ "ЧОПАС 17499" не здійснювати продаж квитків пільговим категоріям пасажирів з 01.07.2022 року, у зв`язку із відсутністю фінансування (відшкодування) з державного та місцевих бюджетів, збитків за здійснення перевезень пасажирів пільгових категорій.

Як вбачається із копій листів Департаменту енергоефективності, транспорту, зв`язку та житлово-комунального господарства Чернігівської обласної державної адміністрації на адресу ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" та ДП "Техавтосервіс" ВАТ ''Чернігівавтосервіс'' (а.с.27,28,29,30), ОСОБА_1 звертався до Чернігівської обласної державної адміністрації зі скаргою щодо відмови 18.08.2022 року у продажу пільгового квитка, як учаснику бойових дій, особі із інвалідністю 2 групи внаслідок бойових дій, на автостанції №1 м. Чернігова.

Листом від 05.09.2022 року (а.с.26) № К-251-26/26/01.06.03/05/408/пл Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області повідомило позивача про відсутність на день надання відповіді правових підстав на проведення позапланової перевірки додержання суб`єктом господарювання законодавства про захист прав споживачів, оскільки пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року № 303, припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду, на період воєнного стану.

Листом від 09.09.2022 року (а.с.30) Департамент енергоефективності, транспорту, зв`язку та житлово-комунального господарства Чернігівської обласної державної адміністрації повідомило ДП "Техавтосервіс" ВАТ ''Чернігівавтосервіс'' про необхідність дотримання чинного законодавства України та зобов`язань за договором перевезення від 17.07.2022 року № 295-07-20/284, зокрема, в частині виконання пільгових перевезень пасажирів. Вказаним листом також попереджено, що у разі порушень в подальшому умов договору, він буде розірваний в односторонньому порядку, відповідно до його умов.

Як вбачається із оскаржуваного рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26.01.2023 року, частково задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивач є учасником бойових дій, та має пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", зокрема, щодо безоплатного проїзду автобусами міжміських та приміських маршрутів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, в особі касира, безпідставно не надав позивачу пільговий квиток на проїзд автобусом за маршрутом "Чернігів-Десна", і тому дії відповідача з приводу відмови у наданні позивачу права пільгового проїзду є протиправними. З приводу заборони перевізника здійснювати продаж квитків пільговим категоріям пасажирів, суд першої інстанції зазначив, що така заборона суперечить положенням статті 37 Закону України ''Про автомобільний транспорт'', п.п.10 п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту на затверджених маршрутах згідно з розкладом руху, і тому не мала застосовуватись відповідачем. Частково задовольняючи вимоги позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заподіяної моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що внаслідок протиправних дій відповідача позивач переніс певні душевні страждання, у зв`язку з якими пройшов лікування, та вимушений був витрачати час на звернення, з метою захисту свої прав, до органів державної влади. При цьому, вирішуючи питання про розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості та прийняв до уваги, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В доводах апеляційної скарги ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив правовідносини між відповідачем та перевізником - ДП "Техавтосервіс", між яким та відповідачем укладено відповідний договір про надання послуг автостанціями ПАТ "ЧОПАС 17499". За доводами апелянта, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначив, що заборона перевізника здійснювати продаж квитків пільговим категоріям пасажирів, суперечить положенням Закону України "Про автомобільний транспорт", п.п.10 п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту на затверджених маршрутах згідно з розкладом руху, а тому не мала застосовуватись відповідачем. Апелянт вказує, що відповідач не є автомобільним перевізником, та не здійснює самостійно перевезення пасажирів власним автомобільним транспортом, а виступає лише посередником між пасажиром та перевізником, а отже, і не може надавати місця для пільгового проїзду та нести відповідальність за невчинення таких дій. Під час продажу квитків відповідач діє виключно у межах доручення, наданого перевізником на продаж квитків на рейси, що ним здійснюються, із врахуванням вартості та кількості квитків, встановлених перевізником. Апелянт зазначає, що при зверненні позивача до касу АС Чернігів-1 для придбання пільгового квитка 18.08.2022 року, йому було відмовлено на підставі того, що перевізник ДП "Техавтосервіс" ВАТ "Чернігівавтосервіс", який обслуговує даний маршрут, листом від 01.07.2022 року обмежив здійснення продажу пільгових квитків для відповідача, і за даних обставин, судом першої інстанції не застосовано статті: 243, 1003 ЦК України, положення глави 31 ГК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції проігноровано доводи відповідача щодо наявності сталої судової практики, викладеної у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 646/9604/16-ц, від 10.10.2018 року у справі № 219/5142/16-ц, від 12.12.2018 року у справі № 728/2783/16-ц. Стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., апелянт вважає, що як позивачем у позовній заяві, так і судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено про наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини відповідача у спричиненні моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для відмови у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 , разом з тим, мотиви та підстави часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підлягають зміні, із викладенням їх у відповідній редакції.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 26.01.2023 року, частково задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції виходив із приписів: п.7 ч.1 статті 12 Закону України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'', ч.1-3 статті 37, п.1 ч.2 статті 41 Закону України ''Про автомобільний транспорт'', п.115, 130, 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176, статей: 23, 1167 ЦК України, та фактичних обставин даної справи.

Згідно приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №728/2783/16-ц, провадження № 61-20729св18.

Як зазначено у вказаній постанові, ''…Тлумачення статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" свідчить, що відповідальність за безпідставну відмову від пільгового перевезення має покладатися на автомобільного перевізника. Це зумовлено тим, що саме йому забороняється відмовляти у пільговому перевезенні.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для регулярних пасажирських перевезень для пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про автомобільний транспорт" пасажир зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Таким чином, Законом України "Про автомобільний транспорт" встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред`явивши водієві автобуса посвідчення встановленого зразка. ''

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2013 року між ПАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" (Підприємство) та ДП "Техавтосервіс" ВАТ "Чернігівавтосервіс" (Перевізник) було укладено договір про надання послуг автостанціями ПАТ "ЧОПАС 17499" (а.с.54-57), відповідно до умов якого Підприємство надає Перевізнику послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами за маршрутами відповідно укладених договорів із замовником перевезень та затверджених розкладів руху. Відповідно до п.п.2.2.1 п.2 укладеного договору, Перевізник зобов`язаний здійснювати перевезення пасажирів, відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту на затверджених маршрутах згідно з розкладом руху.

В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що відповідач не є автомобільним перевізником, та не здійснює самостійно перевезення пасажирів власним автомобільним транспортом, а виступає лише посередником між пасажиром та перевізником, а отже, і не може надавати місця для пільгового проїзду та нести відповідальність за невчинення таких дій.

Приписами ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 , в обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що він є учасником бойових дій та має пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", зокрема, щодо безкоштовного проїзду автобусами міжміських та приміських маршрутів. 18.08.2022 року об 11.00 год. позивач прибув до Чернігівського центрального автовокзалу (АС Чернігів-1) та підійшов до каси №4, за якою знаходилась старший касир ОСОБА_2 . Пред`явивши касиру посвідчення УБД (АТО), позивач попросив білет на автобус "Чернігів-Десна" на рейс о 15:00 год. Касир ОСОБА_2 повідомила, що посвідчення УБД наразі не діє, і вона не надасть позивачу, як пільговику, пільговий білет для безкоштовного проїзду, та надасть білет лише при сплаті повної його вартості. На слова позивача відносно того, що посвідчення УБД є діючим, і касир порушує вимоги Законів України та права позивача, касир ОСОБА_2 не реагувала. У зв`язку із вищевказаними діями касира, позивач викликав поліцію, співробітники якої прийняли заяву позивача, та повідомили касиру, що вона порушує права позивача, як пільговика та вимоги Законів України, проте, у наданні пільгового білету позивачу все одно було відмовлено. Позивач вважає, що зазначеними діями старшого касира ОСОБА_2 , яка є працівником відповідача, йому завдано моральну шкоду, яка виразилась у нанесенні глибоких фізичних та моральних страждань, образі позивача, як особи пільговика, учасника бойових дій на його доступ до визначених законом пільг, приниженні його честі та гідності, завданні надмірного хвилювання, головних болях, безсонні, підвищеному серцебитті та тиску, та, як наслідок, зверненні позивача до медичного закладу та проходження лікування, порушення звичайного образу, ритму і розкладу життя, необхідністю звертатись за захистом своїх прав до поліції, до міської та обласної влади, Державної служби України з безпеки на транспорті, інших установ, витрачаючи свій час та кошти на листування, звернення за консультаціями до захисників, правників та суду. За наведених обставин, позивач просив: визнати дії ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" незаконними та такими, що порушують громадянські права позивача; визнати дії ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499", в особі касира, з приводу відмови у наданні позивачу права пільгового проїзду, незаконними; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Вищевказані доводи позивача підтверджуються матеріалами справи, зокрема, копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.03.2015 року (а.с. 4), копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.08.2022 року (а.с.3), копією заяви ОСОБА_1 до начальника Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 18.08.2022 року про проведення перевірки (а.с.25), копією медичної картки позивача (а.с.3, зворот, а.с.4, зворот), копією лікарського рецепта та фотокопіями пакування ліків (а.с.23-24), копіями листування за результатами звернення ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації зі скаргою щодо відмови 18.08.2022 року у продажу пільгового квитка, як учаснику бойових дій, особі із інвалідністю 2 групи внаслідок бойових дій (а.с.26-30), а також наданим позивачем відеозаписом (CD-R диск на а.с.6).

Вказані доводи позивача в ході судового розгляду даної справи відповідачем не спростовано.

В матеріалах цивільної справи міститься надана відповідачем копія пояснювальної старшого касира ОСОБА_2 від 18.08.2022 року, наданої відповідачу касиром ОСОБА_2 з приводу ненадання нею позивачу 18.08.2022 року пільгового квитка на рейс Чернігів-Десна (а.с. 138). Необхідно зазначити, що вказані письмові пояснення касира ОСОБА_2 , працівника відповідача, не узгоджуються із наданим позивачем відеозаписом (CD-R диск на а.с.6), з якого вбачається, що старшим касиром відповідача ОСОБА_2 було відмовлено позивачу у наданні пільгового квитка на проїзд, як учаснику бойових дій, при цьому, жодних інших роз`яснень з приводу відмови у наданні позивачу пільгового квитка на проїзд, як про це вказує касир ОСОБА_2 у своїй пояснювальній від 18.08.2022 року (а.с.138), нею позивачу надано не було.

У позові ОСОБА_1 стверджує, що 18.08.2022 року старшим касиром відповідача йому, без жодних пояснень, було незаконно відмовлено у наданні пільгового квитка, чим завдано моральну шкоду, яка виразилась у нанесенні глибоких фізичних та моральних страждань, образі позивача, як особи пільговика, учасника бойових дій на його доступ до визначених законом пільг, приниженні його честі та гідності, завданні надмірного хвилювання, головних болях, безсонні, підвищеному серцебитті та тиску, та, як наслідок, зверненні позивача до медичного закладу та проходження лікування, порушення звичайного образу, ритму і розкладу життя, необхідністю звертатись за захистом своїх прав до поліції, до міської та обласної влади, Державної служби України з безпеки на транспорті, інших установ, витрачаючи свій час та кошти на листування, звернення за консультаціями до захисників, правників та суду.

У вимогах заявленого позову ОСОБА_1 просив: визнати дії ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" незаконними та такими, що порушують громадянські права позивача; визнати дії ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499", в особі касира, з приводу відмови у наданні позивачу права пільгового проїзду, незаконними; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Доводи та підстави заявленого ОСОБА_1 позову знайшли своє підтвердження в ході судових розглядів даної справи. Судом встановлено, що касиром, яка є працівником відповідача, 18.08.2022 року не було надано позивачу пільговий квиток на проїзд автобусом за маршрутом ''Чернігів-Десна'', при цьому, жодних роз`яснень з приводу даної відмови у наданні позивачу пільгового квитка на проїзд, касиром позивачу надано не було, що є протиправними діями, які порушують права позивача ОСОБА_1 . З огляду на те, що внаслідок зазначених протиправних дій позивач переніс душевні страждання, та негативні для нього наслідки, на які ОСОБА_1 посилається у доводах позовної заяви, в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 000 грн. Розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначено судом першої інстанції із врахуванням фактичних обставин справи, норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26.01.2023 року необхідно змінити, в частині мотивів та підстав часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499", необхідно задовольнити частково. При цьому, рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26.01.2023 року - змінити, виклавши мотиви та підстави часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, в редакції даної постанови апеляційного суду.

В іншій частині рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26.01.2023 року, необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" - задовольнити частково.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 січня 2023 року, змінити, виклавши мотиви та підстави часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, в редакції даної постанови апеляційного суду.

В іншій частині рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 січня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: