Ухвала

від 03.08.2023 по справі 631/866/20

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/866/20

провадження № 1-кп/631/21/23

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

03 серпня 2023 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши і перевіривши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 2 Нововодолазького районного суду Харківської області справу з єдиним унікальним № 631/866/20 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2020 року під № 12020220390000240 щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нововодолазького районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , що було зареєстроване за вхідним № 4077/23-вх від 03 серпня 2023 року, яке мотивував тим, що ризики, визначені у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не втратили свою актуальність. Менш суворі запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків. Просив продовжити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти продовження дії обраного відносного обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики прокурором не доведені, вважає що менш суворий запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні також заперечував проти продовження дії обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запевнив суд що не має наміру переховуватися, впливати на свідків та вчиняти інші правопорушення. Просив обрати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов`язання.

Вислухавши позиції сторін з приводу заявленого клопотання, дослідивши клопотання прокурора, а також матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд дійшов наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Порядок кримінальногопровадження натериторії Українивизначається лишекримінальним процесуальнимзаконодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України).

Частинами 1, 2 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого . Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

Перелік запобіжних заходів, які підлягають застосуванню, наведений у ст. 176 КПК України, при цьому, як указано у ч. 3 наведеної норми, найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно доч.1ст.194КПК України,під часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро:наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З положень ст. 199 КПК України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у тому числі ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В даному випадку, за обставин, викладених у сформульованому обвинуваченні, у вказаному кримінальному провадженні висунуто обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Відповіднодо усталеної практики Європейського суду з прав людини (наприклад, пункт 32 рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Ураховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань на даній стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 липня 2022 року за клопотанням прокурора обрано щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, який потім було продовжено ухвалами Нововодолазького районного суду Харківської області від 31 серпня 2022 року, 26 жовтня 2022 року, 22 грудня 2022 року, 16 лютого 2023 року, 13 квітня 2023 року та 08 червня 2023 року відповідно. Строк дії останньої ухвали спливає 06 серпня 2023 року. Одночасно за ухвалою суду було визначено заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198480 гривень 00 копійок.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 має прийнятну репутацію, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував у лавах добровольців територіальної оборони, що вбачається з письмової згоди командира військової частини № НОМЕР_1 № 1040 від 27 липня 2022 року, контрактів добровольця територіальної оборони, які набрали чинності 11 березня 2022 року, 07 квітня 2022 року, 28 червня 2022 року, посвідчення добровольчого формування Запорізької територіальної громади № 3 «ХОРТИНСЬКИЙ ПОЛК» серії ХП № 871, вкладишу № НОМЕР_2 до посвідчення № НОМЕР_3 про право насіння вогнепальної зброї, раніше судимий за ч. 3 ст. 185 КК України 17 серпня 2018 року Київським районним судом м. Харкова до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, за станом здоров`я не має специфічних особливостей, до осіб з інвалідністю не відноситься.

Отже, у ході вирішення питання доцільності продовження дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, судом встановлено, що ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, досі продовжують існувати.

На цей час останні є дійсними та не зменшились, та оцінюються як реальні, в світлі: 1) обставин даного кримінального провадження та 2) особистості обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Окрім іншого, суворість передбаченого покарання також є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 липня 2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96) зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 червня 2019 року у справі № 166/313/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 674/1202/19 усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому,КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснитиу конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, реальним є ризик переховування, адженаявність певного ризику/ризиків, зокремаризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, ау даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований прокурором та підтверджується наявними матеріалами.

Слушним є і ризик впливу на свідків, оскільки всі свідки на даний час не допитані, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмеженим у спілкуванні із цими особами, яким відомі обставини вчинення злочину у яких останній обвинувачується, він може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Реальним є ризик учинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений раніше судимий.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, ураховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

З огляду на викладене, суд, у ракурсі встановлених фактичних обставин вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та зможе запобігти ризикам, передбаченим положеннями ст. 177 КПК України.

Отже, суд, ураховуючи існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оцінюючи всі обставини у їх сукупності, а саме: вагомість висунутого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, його вік, стан здоров`я, характер соціальних зав`язків, рід занять, матеріальний стан, наявність місця реєстрації та мешкання, наявність на утриманні малолітньої дитини, доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доходить до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строків, визначених законом, і вважає що саме такий запобіжний захід може запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відповідно, суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності необхідності продовження дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зміни тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, оскільки на даний час обставини, визначені приписами ст. 199 КПК України, є дійсними, а ризики, зазначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є триваючими, а тому, виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Вирішуючи зазначене питання суд ураховує, що ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 липня 2021 року ОСОБА_4 було оголошено у розшук, оскільки обвинувачений ухилявся від суду.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 182 КПК України увипадках,передбачених частинамитретьою абочетвертою статті183цього Кодексу,обвинувачений абозаставодавець маютьправо убудь який моментвнести заставуу розмірі,визначеному вухвалі Нововодолазькогорайонного судуХарківської областівід 05липня 2022року щодозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,а саме,198480,00гривень, що відповідно потягне за собою покладення обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України та зазначених у судовому рішенні від 05 липня 2022 року, тобто підстави визначати заставу повторно відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 176 178, 182 184, 186, 193 194, 196, 331, 369 372, 392, 532, 533 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити застосований (обраний) відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, а саме, до 01 жовтня 2023 року.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що відповідно до приписів ч. 7 ст. 182 КПК України обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі Нововодолазького районного суду Харківської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 05 липня 2022 року, а саме: 198480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 покладаються обов`язки, визначенів в ухвалі Нововодолазького районного суду Харківської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 05 липня 2022 року.

Роз`яснити, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти, та повідомити усно і письмово Нововодолазький районний суд Харківської області.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що з моменту звільнення його з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_4 , у разі внесення застави до 01 жовтня 2023 року.

Попередити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків покладених судом, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено законом покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме Харківського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, алене зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя ОСОБА_1