Рішення від 30.05.2025 по справі 635/771/23

Справа № 635/771/23

Провадження № 2/635/579/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Головінов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, третя особа: Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України,

представник ОСОБА_1 Світлична Яна Олексіївна, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1071357 від 14 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області, який діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) подав до суду позовну заяву та просить усунути перешкоди Харківській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га, яка розташована на території Харківського району Харківської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України»; крім того вимоги містять: «встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого, після набрання рішенням про задоволення позову законної сили, воно є підставою для: скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га; державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га за Харківською обласною військовою (державною) адміністрацією та права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га за Державним підприємством «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України».

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 30 листопада 2021 року до Харківської окружної прокуратури надійшло звернення ГО «Українська природоохоронна група» № 1539/2021 від 27 листопада 2021 року щодо факту грубого порушення природоохоронного законодавства, що полягає у виділенні у приватну власність земельних ділянок в межах ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка». Харківською окружною прокуратурою встановлено, що біля села Бобрівка Харківського району Харківської області розташований ботанічний заказник місцевого значення «Альошкина балка» площею 6 га, створений на підставі рішення облвиконкому № 144 від 20 травня 1991 року. Відповідно до охоронного зобов`язання відповідальним за збереження вказаного заповідного об`єкту визначено Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України» (ДП «Кутузівка»). 28 липня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право постійного користування ДП «Кутузівка» на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0354, яка складає більшу частину ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка». Відповідно до пункту 2.1 Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Альошкина балка» заказник оголошений з метою збереження і відтворення природного комплексу рідкісних та зникаючих видів рослин. Відповідно до вказаного положення на території заказника забороняється знищення та зміна видового складу рослинності без відповідних обґрунтувань наукових закладів. Незважаючи на це, на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 3926 від 02 квітня 2010 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 » передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 та видано державний акт про право власності ЯЛ № 180042 від 28 липня 2010 року. 26 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 33166971. Згідно з інформацією департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 орієнтовно знаходиться у межах ботанічного заказника «Альошкина балка». З метою перевірки вказаної інформації окружною прокуратурою направлено запит до Інституту географії НАН України щодо надання висновку про перебування низки земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083, в межах ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка». Відповідно до висновку, викладеного у листі директора інституту географії НАН № 01-03/166 від 15 грудня 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 повністю знаходиться в межах ботанічного заказника «Альошкина балка». Крім того, вивченням офіційного веб-порталу Держгеокадастру України за посиланням: https://map.land.gov.ua/, на якому розміщена Публічна кадастрова карта, з урахуванням шару «Природно-заповідний фонд», встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 знаходиться в межах ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка». Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 входить в межі ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка» і за категорією належить до земель природно-заповідного фонду. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, надання земель природно-заповідного фонду у приватну власність для ведення колективного садівництва суперечить положенням законодавства та меті створення ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка». Чинне законодавство не передбачає можливості і не встановлює порядку безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок, які відносяться до земель природно-заповідного фонду. Громадяни, у встановленому законодавством порядку, можуть створити на належних їм на праві власності земельних ділянках ряд об`єктів природно-заповідного фонду і тоді земельні ділянки, на яких вони розміщені, перебуватимуть у приватній власності (при цьому зміниться і цільове призначення земельної ділянки (чи її частини) і вона буде відноситись до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення). Таким чином, законним (титульним) власником та володільцем земельної ділянки, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , є держава, оскільки заволодіння приватними особами землями природно-заповідного фонду державної форми власності, на яких розташовано об`єкт природно-заповідного фонду, є неможливим. Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів суспільства у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням; важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель природно-заповідного фонду. У спірних правовідносинах загальний інтерес у контролі за використанням земель природно-заповідного фонду за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес відповідача у збереженні земельної ділянки у його власності. Отже, повернення державі земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном. Повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можливо заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки. Рішення суду про задоволення негаторного позову передбачає внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності позивача; разом з тим, таке рішення не передбачено серед підстав для державної реєстрації права власності на майно за її титульним власником відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Враховуючи зазначене, для забезпечення Харківській обласній військовій (державній) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно встановити порядок виконання судового рішення відповідно до якого прийняте судове рішення про задоволення позову після набрання ним законної сили є підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га та є підставою для державної реєстрації права державної власності на вказану земельну ділянку за Харківською обласною військовою адміністрацією. Крім того, враховуючи, що землі ботанічного заказника «Альошкина балка» перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України» відповідно до державного акту на постійне користування І-ХР 002291 від 22 серпня 2000 року спірна земельна ділянка, яка належить до території вказаного заказника, підлягає поверненню в постійне користування зазначеного державного підприємства шляхом державної реєстрації права постійного користування на вказану земельну ділянку за Державним підприємством «Дослідне господарство «Кутузівка». Встановлення вказаного порядку виконання судового рішення у даній справі матиме наслідком створення державі в особі Харківської обласної військової адміністрації належних передумов для повноцінного використання та розпорядження землями природно-заповідного фонду. Предметом спору є земельна ділянка природно-заповідного фонду, яка накладається на території об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ботанічного заказника «Альошкина балка», право розпоряджатися якими на цей час уповноважена Харківська обласна військова (державна) адміністрація. З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Харківською окружною прокуратурою до Харківської обласної військової адміністрації направлено лист № 62-211вих-23 від 12 січня 2023 року, в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного та земельного законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки природно-заповідного фонду та запропоновано вжити заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідної землі державі, на який отримано відповідь № 02,02-11/145, відповідно до якої Харківською обласною військовою адміністрацією заходи судового захисту інтересів держави вживатись не будуть, у зв`язку з чим позовна заява прокурора є єдиним ефективним способом захисту.

10 лютого 2023 року керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області Ільєнков О. подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження земельної ділянки кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га, яка розташована на території Харківського району Харківської області, та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2016 року.

15 лютого 2023 року представник відповідача Світлична Я.О. подала суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

15 лютого 2023 року представник відповідача Світлична Я.О. подала суду заяву про внесення РНОКПП користувача як представника до картки справи в Електронному суді.

28 лютого 2023 року представник відповідача Світлична Я.О. подала суду клопотання про об`єднання справ № 635/771/23, № 635/776/23, № 635/777/23 та № 635/778/23 в одне провадження.

01 березня 2023 року представник відповідача ОСОБА_3 подала суду відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступне. Позивач зазначає, що спірна ділянка орієнтовно знаходиться в межах ботанічного заказника. Закон не оперує поняттям «орієнтовно», коли мова йде про те, що у людини хочуть забрати законно придбану земельну ділянку, яка знаходиться у приватній власності. Позивачем поданий неналежний доказ наявності накладення земельних ділянок природно-заповідного фонду та відповідача - лист директора Інституту географії НАН України від 15 грудня 2022 року. Проте накладення земельних ділянок можна доводити лише проведенням земельно-технічної експертизи спеціальними експертними установами. Також Інститут Географії НАН України не є належним землекористувачем Ботанічного заказника місцевого значення «Альошкіна балка», тому, не маючи достатньої інформації про точне місцезнаходження цього заказника, робить припущення про накладення ділянок, але в судовій справі неможливо користуватися припущеннями. В Державному акті ДП «Кутузівка» від 20 серпня 2000 року та в Положенні про ботанічний заказник місцевого значення «Альошкіна балка» від 22 грудня 1999 року відсутні координати, а при оформленні витягу ДП «Кутузівка» на цю ж територію - вже є координати (в технічній документації), які підтверджують факт відсутності накладення ділянок відповідача та ділянки ДП «Кутузівка». І також міститься план ділянки заказника, який зовсім не співпадає зі спірними ділянками. Позивач не надає доказів, коли саме та чим було конкретно визначено територію заказника в площі та координатах, адже на момент 2010 року виділені землі, визначені як землі запасу, сільськогосподарські угіддя та рілля. Віднесення до категорії природно-заповідного фонду ділянки відповідача спростовується документами на купівлю ділянки (договір та витяг з реєстру), в яких цільове призначення зовсім інше - «колективне садівництво». Крім того, згідно розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 3922 від 02 квітня 2010 року вбачається, що спірні земельні ділянки видавалися за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення (рілля), а не із земель природно-заповідного фонду чи із земель «для дослідницьких та наукових цілей». Посилання позивача на правомірність негаторного позову про повернення земельної ділянки спростовується самим же позивачем - вказівкою на те, що це спосіб захисту при незаконному зайнятті земельних ділянок. У даній справі не йде мова про зайняття земельної ділянки. Більше того - навіть не йде мова про виділення земельної ділянки у власність, бо виділялася ділянка попередньому власнику 13 років тому, а мова йде про людину, яка у законний спосіб купила земельну ділянку, зареєструвавши право власності на рівні державної реєстрації. На теперішній час власником ділянки є відповідач, тому наведені позивачем норми та вимоги щодо власника ділянки не підлягають застосуванню. Позивач сам вказує на позиції Верховного суду щодо способів захисту у вигляді оспорювання рішень та оскарження договорів, але вирішив обійти всі норми і просто забрати у відповідача придбане, оформлене та зареєстроване відповідно до всіх норм майно. Також позивач зазначає, що Харківська районна державна адміністрація порушила низку норм та перевищила свої повноваження виділивши землю своїм рішенням. Але при цьому не тільки не заявляється про притягнення до відповідальності жодної особи порушників, але й не заявляється про визнання незаконним та скасування відповідного рішення про виділення земель у власність. Розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 3922 від 02 квітня 2010 року про передачу спірних земельних ділянок є чинним на сьогодні й не скасованим, а питання про його скасування в позові не заявляється, а рішення, що прийняті суб?єктами владних повноважень, є законними, доки вони не будуть скасовані. Харківська обласна військова адміністрація, в інтересах якої заявляє свої вимоги позивач, як вбачається з листа від 18 січня 2023 року, не пред`являє будь-яких претензій щодо ділянок відповідача. Більш того, з листа Департаменту захисту довкілля та природокористування ХОВА від 20 грудня 2022 року вбачається, що ділянки лише орієнтовно можуть накладатися на територію природно-заповідного фонду, але точно це можливо зазначити лише після встановлення меж заказника «Альошкіна балка» в натурі, чого досі зроблено не було. Таким чином до встановлення меж Заказника, пред`явлення позову про витребування ділянок є передчасним, так як позовні вимоги спираються на припущення, оперуючи не реальними доказами та фактами, а постійно в документах фігурує слово «орієнтовно». Навіть у позиції про те, що суд має самостійно проаналізувати та дати оцінку рішенню органу державної влади про виділення земель, фактично проігнорувавши діюче та чинне рішення, позивачем перекручено факти: позивач вказує, що рішенням Харківської районної державної адміністрації начебто було виведено якісь ділянки із земель природно-заповідного фонду та передано у власність, проте в рішенні, яке надає сам позивач, нічого подібного немає. Ніхто ніякі ділянки не виводив зі складу природно-заповідного фонду, у власність були передані землі запасу, сільськогосподарські угіддя та рілля, а отже, посилання позивача на такі дії не мають підстав, або знову є припущеннями, що не ґрунтуються на доказах. Критерій законності, на який посилається позивач, не є дотриманим в даному випадку, оскільки відсутня підстава у вигляді прямого та доступного закону, який є порушеним. Тим паче, немотивоване посилання на начебто незаконність заволодіння відповідачем такою ділянкою без належного дозволу державних органів - не відповідає дійсності, оскільки відповідач заволодів ділянкою абсолютно в законний спосіб, передбачений чинними нормами. Більш того, державна реєстрація такого права дає підстави стверджувати, що держава у особі уповноважених органів дала дозвіл на таке володіння та зареєструвала за відповідачем це право. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Наразі позивач посягає на гарантії, які забезпечені не тільки законами, а прямо передбачені Конституцією України. Крім того позивач посилається на внесення у 2021 році до державного реєстру запису про користування земельною ділянкою 5,3994 га та цільовим призначенням «для дослідних та навчальних цілей», також посилається на державний акт від 2000 року як на підставу цього внесення. Проте у наведеному державному акті мова йде про передачу у користування 3574,0 га земель сільськогосподарського призначення, а не 5,3994 га з призначенням «для дослідних та навчальних цілей». Тобто можна зробити висновок, що рішення про внесення таких даних до реєстру у 2021 році прийнято кимось самовільно, незаконно та з перевищенням службових та владних повноважень, адже не містить під собою законних підстав. Більш того, вказане рішення про внесення до реєстру позивачем завбачливо не надано, тільки сам витяг з реєстру. Публічна кадастрова карта України (інформація в якій зараз є закритою через воєнний стан) має шар «Природно-заповідний фонд», межі якого нанесені досить умовно (без прив`язки до супутникових координат), тому не можуть бути підставою для судження про накладання земельних ділянок на територію, що відноситься до земель природно-заповідного фонду. В матеріалах справи міститься експлікація зазначеної балки. Також там зазначено площу - якраз ті самі 5,3994 га, що зазначені в документах. Та при накладенні двох зображень видно, що вони зовсім різні, і спірна ділянка знаходиться за межами малюнку експлікації - тобто за межами заказника. Також суду не надано ніяких підтверджень притягнення до відповідальності посадових осіб Харківської районної державної адміністрації, чиє рішення про виділення земель стало відправною точкою виникнення права власності на ці ділянки. Позовні вимоги про скасування права власності відповідача та реєстрацію права користування ДП «Кутузівка» матимуть наслідком те, що у ДП «Кутузівка» виникне право землекористуваннях на землі категорії «колективне садівництво», а не землі природно-заповідного фонду, оскільки питання щодо зміни цільового призначення в позові не ставиться. Як вбачається з витягу та договору на спірну ділянку - її цільове призначення саме «колективне садівництво», а не землі природно-заповідного фонду чи щось подібне. В такому випадку використання спірних земельних ділянок у якості земель природно-заповідного фонду буде прямим порушенням їх цільового використання та матиме наслідком юридичну відповідальність посадових осіб ДП «Кутузівка» за нецільове використання земельного фонду. Також, законом не заборонено право приватної власності на землі природно-заповідного фонду. Крім того, питання фактичного знаходження спірних ділянок в зоні природно-заповідного фонду можливо з`ясувати лише через проведення дослідження на предмет ознак, що характеризують віднесення їх до земель Заказника «Альошкіна балка» чи інших земель природно-заповідного фонду, в тому числі щодо наявності на цих землях червонокнижних рослин чи тварин. Також, представник відповідача просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності, оскільки позивачем заявлено вимогу за події, які сталися у 2010 році.

21 березня 2023 року прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області Костогризов О.В. подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

11 квітня 2023 року перший заступник керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області Климовець М. подав суду відповідь на відзив, в якому вказав, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві, не спростовують доводів позовної заяви та мають бути відхилені судом з наступних підстав. Відповідач вказує, що висновки викладені у листі директора інституту географії НАН № 01-03/166 від 15 грудня 2022 року є неналежним доказом знаходження спірної земельної ділянки в межах території ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка», проте не наводить обґрунтування такого твердження; крім того, відповідачем вказується, що обставини знаходження спірної земельної ділянки в межах земель ПЗФ можуть бити встановлені виключно висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи. Відповідно до висновку викладеного у листі директора інституту географії НАН № 01-03/166 від 15 грудня 2022 року, складеного завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук Спицею Р. О., земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 повністю знаходиться в межах ботанічного заказника «Альошкина балка». Верховний Суд неодноразово посилався на подібний доказ, як на такий, що підтверджує знаходження земельної ділянки в межах територій об`єкту ПЗФ. Таким чином, висновок викладений у листі директора інституту географії НАН № 01-03/166 від 15 грудня 2022 року є належним та допустим доказом перебування спірної земельної ділянки в межах території об`єкту ПФЗ. Крім того судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а долучені до позовної заяви докази, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки на територію ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 входить в межі вказаного ботанічного заказника і за категорією належить до земель природно-заповідного фонду, тому підстав для призначення судової експертизи у даній справі немає. Спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належать до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому, незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі, цільове призначення відповідних територій, як земель природно-заповідного фонду, є незмінним. При оголошенні заказника його межі в натурі (на місцевості) не встановлювалися, оскільки обов`язкового попереднього розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єктів природно-заповідного фонду законодавство не вимагає. У такому випадку межі визначаються за матеріалами проектів створення, що прямо передбачено статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Таким чином, до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів ПЗФ. Ботанічний заказник місцевого значення «Альошкина балка» площею 6 га, створений на підставі рішення облвиконкому № 144 від 20 травня 1991 року. Таким чином, до встановлення меж ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка», його межі визначаються відповідним рішенням облвиконкому № 144 від 20 травня 1991 року та доданими до нього картографічними матеріалами, які підтверджують місце знаходження об`єкту природно-заповідного фонду. При цьому, формування земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0354 не є встановленням меж ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка», оскільки вказана земельна ділянка складає лише частину ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка». При цьому, вказана земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, а не відповідно до проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Тобто, Держгеокадастром забезпечено проведення виключно інвентаризації земель відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, а не проведено роботи з розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка». Слід зазначити, що ані договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, ані витяг з Державного земельного кадастру або розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 3922 від 02 квітня 2010 року не можуть вважатися документами, які спростовують факт приналежності спірної земельної ділянки до земель об`єкту ПФ3. Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав виключний статус. Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти ПФЗ підлягають особливій державній охороні. Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів. Незважаючи на те, що згідно з даними договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, Державного земельного кадастру та розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від № 3922 від 02 квітня 2010 року цільовим призначенням спірної земельної ділянки вказано «для ведення колективного садівництва», ця обставина не має правового значення, оскільки статус згаданих ділянок першочергово визначається тим, що вони розташовуються в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території. Спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду. Позовна вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку спрямована до останнього набувача такої ділянки (тобто, особи яка протиправно її займає) є ефективним способом захисту в даних правовідносинах. При цьому, оспорювання розпорядження органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи, державного акту на право власності та будь-яких правочинів, які передували реєстрації права власності на обмежену в обороті земельну ділянку за останнім презумпційним власником, не вимагається, оскільки відновлення порушених прав титульного власника спірних земельних ділянок, яким є держава Україна, охоплюється позовною вимогою про зобов`язання останнього набувача повернути земельну ділянку. Відповідач стверджує, що реєстрація за відповідачем права власності на спірну земельну ділянку свідчить про те, що «держава в особі уповноважених органів дала дозвіл на таке володіння та зареєструвала за відповідачем це право». З вказаним твердженням відповідача неможливо погодитись виходячи з наступного. По-перше чинним законодавством не передбачено можливості надання в приватну власність земель ПЗФ. Таким чином, жодним державним органом або органом місцевого самоврядування не може бути надано «дозвіл» на приватизацію таких земель до моменту скасування їх природоохоронного статусу. По-друге чинне законодавство не визначає можливості набуття права власності шляхом державної реєстрації. Таким чином, реєстрація права власності за презумційним власником не є підтвердженням наявності в нього права власності на спірну земельну ділянку. Відповідач неправомірно вказує, що земельні ділянки можуть перебувати у приватній власності, водночас, не вказує якими нормами чинного законодавства передбачено надання у приватну власність земель ПФЗ. Проте, чинне земельне законодавство не передбачає можливості і не встановлює порядку безоплатної приватизації громадянами земельних, які відносяться до земель природно-заповідного фонду. Таким чином, законним (титульним) власником та володільцем земельної ділянки, яка зареєстрована на праві власності за відповідачем, є держава. Інші доводи відповідача, зокрема, щодо: «протиправності» реєстрації права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0354 за ДП «Кутузівка», не притягнення посадових осіб ДП «Кутузівка» до юридичної відповідальності у зв`язку з зайняттям спірної земельної ділянки; необхідності проведення дослідження на предмет наявності на спірній земельній ділянці червонокнижних рослин та тварин є беззмістовними та не стосуються предмета спору за даним позовом. Крім того, враховуючи, що прокурором заявлено негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, позовна давність не застосовується (оскільки правопорушення є таким, що триває у часі) заява про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу Харківської окружної прокуратури Харківської області залишено без задоволення; ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року залишено без змін.

25 квітня 2023 представник Харківської обласної державної (військової) адміністрації подав письмові пояснення по справі, в яких вказав, що з матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківської обласної ради народних депутатів № 144 від 20 травня 1991 року створено державний заказник місцевого значення «Альошкина балка» загальною площею 6,0 га на території селища Бобрівка Харківського району Харківської області. Відповідно до охоронного зобов`язання № Мзб-21-574 від 22 грудня 1999 року обов`язки щодо забезпечення режиму охорони та збереження вищевказаного Заказника покладено на ДП «Дослідне господарство «Кутузівка» інституту тваринництва». Державним актом на право постійного користування землею І-ХР № 002291 від 22 серпня 2000 року Кулиничівською селищною радою Харківського району Харківської області ДП «Дослідному господарству «Кутузівка» інституту тваринництва» надана у постійне користування земельна ділянка для сільськогосподарського виробництва загальною площею 3574,0 га, з яких 6,0 га територія вищезазначеного Заказника. Згодом, на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 3926 від 02 квітня 2010 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » та Державного акту про право власності ЯЛ № 180042 від 05 серпня 2010 року земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 загальною площею 0,1200 та передана у приватну власність ОСОБА_4 . Наразі, власником за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2016 року з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 є ОСОБА_1 . Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання. Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань. Заказник «Альошкина балка» відноситься до об`єкту природно-заповідного фонду, який відповідно до законодавства не може передаватись у приватну власність. Харківська районна державна адміністрація не є власником і розпорядником земель природно-заповідного фонду. Власником таких земель с держава, у даному випадку, Харківська обласна державна (військова) адміністрація. Землі природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність, ботанічний заказник місцевого значення «Альошкина балка» знаходиться в межах переданої у приватну власність земельної ділянки, що суперечить повноцінному збереженню та відновленню природного комплексу рідкісних та зникаючих видів рослин.

04 травня 2023 року представник відповідача Світлична Я.О. подала суду пояснення, в яких вказала, що районна адміністрація розпорядилася землями для садівництва і відповідач володіє та використовує землі призначені для садівництва на абсолютно законних підставах. Відповідач збудував на земельній ділянці садовий будинок та з дотриманням передбаченої законом процедури отримав 03 квітня 2019 року на нього будівельний паспорт. Лист із Інституту географії точно не є та не може мати силу імперативної вказівки законодавця. Про спірну ділянку вказано лише в цьому листі, при цьому ніякою технічною документацією не підтверджено, а картографічні малюнки, надані самим позивачем, не співпадають один з одним. Крім того, на вказаних малюнках взагалі не визначено жодних точок на місцевості. Сторона позивача будує всю аргументацію та наводить практику Верховного Суду навколо того, наче вже чітко доведено, що земельна ділянка відповідача є частиною природно-заповідного фонду, проте жоден документ, що поданий позивачем, не доводить цього ні сам по собі, ні у поєднанні з іншими документами.

12 травня 2023 року представник відповідача Світлична Я.О. подала суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

17 травня 2023 року перший заступник керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області Климовець М. подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2023 року заяву Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) про забезпечення позову - залишено без задоволення.

15 червня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області Ільєнкова О. Задоволено; ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2023 року скасовано; заяву Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) про забезпечення позову задоволено; заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним органам здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083; заборонено ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083; заборонено органам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна або об`єкта незавершеного будівництва територіально зосередженого на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083.

18 березня 2025 року представник відповідача Світлична Я.О. подала суду додаткові пояснення та просила їх врахувати, зважаючи на те, що важливе значення для прийняття рішення по справі є позиція Верховного Суду у його останніх постановах. Відповідач вважає логічним доповнити надані раніше доводи позицією щодо добросовісності володіння спірним майном та недоведеності неправомірного вибуття майна з володіння першого власника. Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Крім того, не є виправданим втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном, адже добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Відповідач не був учасником ніяких попередніх дій чи процесів виділення ділянки у 2010 році аж до моменту купівлі ділянки у 2016 році. А позов поданий на початку 2023 року. Тому додатково наголошуємо на пропуску всіх можливих строків позовної давності та просимо їх застосувати. Також додаємо, що на момент 2010 року у прокуратури в повноваження ще була функція загального контролю отже, прокурор мав бути присутнім на сесіях та здійснювати контроль за прийняттям рішень. Тому посилання на незнання подій 2010 року вважаємо недоведеним. На час укладення договору купівлі-продажу у 2016 році діяв Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Відповідач став власником майна в абсолютно законний спосіб. Перед вчиненням правочину дані про майно з державного реєстру нерухомості були перевірені вони не містили жодних, обмежень, обтяжень чи заборон. Також не відбувалося жодних спірних процесів щодо цього майна (судів чи оскаржень якихось процедур). Хоча навіть на той момент вже пройшло 6 років після виділення ділянки. Позивач не наводить у позові жодних обставин, які могли б свідчити про недобросовісність відповідача, а натомість його добросовісність власне і не ставив під сумнів. З цього можна зробити висновок, що позивач визнає відповідача добросовісним набувачем. Також хочемо додати, що ні позивачем, ні прокурором не було винесено жодного офіційного процесуального документа чи документа по суті справи: ні постанови про проведення прокурорської перевірки, ні жодного кримінального подання, заяви чи постанови, не було проведено чи заявлено будь-якої судової експертизи взагалі жодних документів, які можна назвати офіційними, просто обмін парою листів між собою. В матеріалах справи по суті міститься тільки декілька листів, якими обмінялись пара посадових осіб і на основі цього у людини хочуть забрати ділянку земля, яка належить їй на праві власності. У справі прокурор посилався на рішення Верховного суду по справі №554/10517/16-ц (постанова від 20.06.2023). Хочемо зазначити, що вищевказане рішення щодо способу захисту прав неможливо відокремлювати від суті справи та наданих доказів. У наведеній до прикладу та наслідування справі №554/10517/16-ц сторона позивача зробила наступне: 1. Було залучено Міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури. 2. Було порушено офіційну кримінальну справу та внесено її в ЄРДР щодо порушення посадовими особами міської ради вимог закону (ч. 2 ст. 367 КК України). 3. Вироком у кримінальному процесі у справі №552/401/15к судом було констатовано незаконність надання у власність землі (3 роки позбавлення волі винному реальне покарання у реальній справі). 4. Рішенням адміністративного суду за позовом прокурора було скасовано рішення сесії міської ради про виділення земель. 5. Також у справі чітко вказано, що до звернення до суду проводилась прокурорська перевірка щодо дотримання земельного законодавства. Це підтверджено матеріалами справи постанова є в матеріалах. 6. Нарешті була заявлена та проведена судова експертиза ХНДІ ім. М.С. Бокаріуса. І на все вищенаведене опиралась справа № 554/10517/16-ц як на доказову базу. Але дана справа взагалі не містить жодного допустимого доказу, документу чи доведеної обставини. У справі тільки обмін декількома листами між посадовими особами різних державних органів. Але листи не є документами, за якими може слідувати такий крок як відібрання землі у людини. Бо ніхто жодної прокурорської перевірки не проводив, кримінальних порушень не розслідував, не доводив та не фіксував, та взагалі нічим позицію у справі не підкріплено, крім декількох звичайних листів. Сторона відповідача вважає таку доказову базу абсолютно недостатньою та неприйнятною для вказаних позовних вимог, тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Зважаючи на вищезазначене, відповідач продовжує підтримувати свою позицію та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

16 травня 2025 року представник відповідача Світлична Я.О. подала суду додаткові пояснення та просила їх врахувати, зважаючи на те, що законодавство України зазнало змін, які безпосередньо стосуються предмету спору, то відповідач вважає за необхідне подати додаткові пояснення та послатися на нові норми, оскільки це дозволено самими прийнятими нормами. 12 березня 2025 року було прийнято Закон України №12089 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Закон пройшов всі стадії прийняття та був підписаний Президентом України 17 квітня 2025 року. Не дивлячись на те, що закон був прийнятий після подачі позову по даній справі, відповідно до норм самого прийнятого закону, його положення розповсюджуються на розгляд даної справи також. В перехідних положеннях прийнятого закону вказано, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Тобто чітко видно, що норми нового закону підлягають застосуванню. Щодо самих норм закону, хочемо зазначити, що з`явилися чіткі критерії щодо строків подання на витребування майна. Держава, територіальна громада не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років. Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною. Відповідно до документів у матеріалах справи, на які посилаються обидві сторони, вказані дати першого вибуття землі з власності громади це 2010 рік. Тобто за 13 років до моменту подачі позову до суду. Отже, норма про строк давності також розповсюджується на предмет розгляду даної справи. Позивач може наполягати, що вищенаведене положення не стосується земель природно-заповідного фонду, але щодо цього просимо взяти до уваги дуже важливий аргумент, визначений в самому законі. Відповідно до формулювання норм про виключення з правил щодо строку давності вказано, що це положення закону не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння. Хочемо звернути увагу суду, що позивач не тільки не надав до суду підтвердних документів щодо приналежності ділянки до природно-заповідного фонду у 2010 році, а й не надав таких документів навіть на момент подання позову у 2023 році. Бо надані позивачем листи та роз`яснення з Інституту географії, які не мають статусу експертних підтверджених досліджень не є такими доказами. До суду надано 2 картинки, які буцімто співпадають, хоча їх накладення на координати навіть не проводилося. Просто 2 малюнки, які хтось приблизно порівняв, та на основі цього хочуть переконати суд, що у даної конкретної ділянки, яка оформлена та внесена до реєстру нерухомості та кадастрової карти, з`явилося відношення до природно-заповідного фонду, хоча стільки років такого відношення не було.

Прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області Костогризов О.В. в судовому засідання підтримав позовні вимоги заявлені в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація), просив їх задовольнити з підстав викладених у позові, в подальшому подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) в судове засідання не з`явився, подав суду письмові пояснення, просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача Світлична Я.О. в судовому засіданні проти позову заперечувала, в подальшому подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Суд, заслухавши прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області, представника відповідача, дослідивши надані докази встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Харківської обласної ради народних депутатів № 144 від 20 травня 1991 року затверджено державні ботанічні заказники місцевого значення, зокрема ботанічний заказник місцевого значення «Альошкина балка» площею 6 га розташований в селі Бобрівка Харківського району Харківської області.

Відповідно до положення про ботанічний заказник місцевого значення «Альошкина балка» заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, у відношенні до якого встановлений особливий режим охорони і використання природних ресурсів; заказник оголошений з метою збереження і відтворення природного комплексу рідкісних та зникаючих видів рослин відповідно до статей 25,26 ЗУ «Про природно-заповідний фонд». Відповідно до охоронного зобов`язання відповідальним за збереження ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка» визначено Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України» (ДП «Кутузівка»).

За інформацією № 320532377 від 18 січня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0354, площею 5,3994 га для дослідних і навчальних цілей, державної форми власності надано у постійне користування Державному підприємству «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України на підставі державного акту на постійне користування І-ХР 002291 від 22 серпня 2000 року.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації № 3926 від 02 квітня 2010 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 » передано безоплатно у власність громадянину України ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.1200 га, за рахунок земель запасу, сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, для індивідуального садівництва. На підставі вказаного розпорядження видано державний акт серії ЯЛ № 180042 від 28 липня 2010 року на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 з цільовим призначенням для ведення садівництва.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2016 року ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність земельну ділянку, що знаходиться на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області (за межами населеного пункту), площею 0,1200 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 6325157300:01:001:0083. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 33166971.

Відповідно до відповіді Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації Заказник «Альошкина балка» передано під охорону ДГ «Кутузівка» ІТ ААНУ; межі Заказника в натурі (на місцевості) не встановлено. Згідно з планово-картографічним матеріалом на час створення Заказника та відповідно до Публічної кадастрової карти України сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0354 площею 5,3994 гак, державної форми власності, з цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва, являє собою більшу частину заповідної території Заказника. За наявними даними земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157300:01:001:0064; 6325157300:01:001:0065; 6325157300:01:001:0086; 6325157300:01:001:0085; 6325157300:01:001:0084; 6325157300:01:001:0083, площею 0,12 га кожна, приватної власності з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, знаходяться біля ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0354 та орієнтовно перебувають в межах території об`єкту природно-заповідного фонду. Надати достовірну інформацію щодо перебування земельних ділянок в межах даного об`єкту природно-заповідного фонду можливо після встановлення меж Заказника в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

За даними листа директора інституту географії НАН України № 01-03/166 від 15 грудня 2022 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 325157300:01:001:0065, 6325157300:01:001:0083, 6325157300:01:001:0084, 6325157300:01:001:0085, 6325157300:01:001:0086 повністю знаходяться в межах об`єкта ПФЗ - ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка».

Також суду надано: копія звернення ГО «Українська природоохоронна група» № 1539/2021 від 27 листопада 2021 року щодо збереження земель природно-заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка» з картосхемою меж ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка», картосхемою ділянок наданих в приватну власність та забудованої ділянки в межах ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка» та інформацією про ділянки передані в приватну власність в межах ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка»; копію викопіювання з плану землекористування Кутузівка Харківського району Харківської області; копія картки первинного обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України; копія карти-схеми ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка»; витяг № НВ-9905977362023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок; копія листа Харківської окружної прокуратури до Харківської обласної військової адміністрації; копія відповіді Харківської обласної військової адміністрації; копія будівельного паспорту на будівництво садового будинку, господарської споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 1 Земельного Кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Земельного Кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.

Відповідно ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Вказаний негаторний позов прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Віндикаційний і негаторний позови у земельних правовідносинах мають певну особливість.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 (пункт 146) у справі № 359/3373/16-ц зазначає, що набуття особою права володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 84-87) вказано, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно використовувати таке майно або розпоряджатись ним. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватись, розпоряджатись цим майном тим чи іншим способом.

Таки чином, негаторний позов не є належним способом захисту при вирішенні питання про усунення перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання добросовісного набувача, який у законний спосіб придбав земельну ділянку, зареєструвавши право власності на рівні державної реєстрації, повернути земельну ділянку державі, тому суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.

При цьому, судом також враховано, що прокурором не надано безспірних доказів, що належна відповідачу земельна ділянка розташована в межах ботанічного заказника, оскільки у наданому суду листі Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації вказано, що межі Заказника «Альошкина балка» в натурі (на місцевості) не встановлені, а лист директора інституту географії НАН України № 01-03/166 від 15 грудня 2022 року не є висновком експерта.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні вимог про усунення перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку державі, суд також відмовляє в задоволенні вимог про встановлення порядку виконання рішення суду, які є похідними.

Крім того, судом враховано наступне.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Серков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Набуваючи спірну земельну ділянку у власність відповідач правомірно очікував, що угода відповідає вимогам закону і він після отримання цього майна матиме змогу мирно ними володіти.

За таких обставин суд вважає, що задоволення позову матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача, а отже, буде непропорційним, тому повністю відмовляє в задоволенні заявлених вимог.

Також підставою для відмови у позові є положення Закону України №12089 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», оскільки перший набувач отримав спірну земельну ділянку у 2010 році, тобто за 13 років до моменту подачі позову до суду, при цьому як було вказано вище суду не надано безспірних доказів, що належна відповідачу земельна ділянка розташована в межах ботанічного заказника.

На підставі викладеного суд повністю відмовляє в задоволені заявлених вимог та відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені Харківською окружною прокуратурою Харківської області віднести за її рахунок.

Керуючись ст. ст. 3,10,11, 141, 258-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Харківській окружній прокуратурі Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, третя особа: Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України повністю відмовити.

Судові витрати понесені Харківською окружною прокуратурою Харківської області віднести за її рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Харківська окружна прокуратура Харківської області, місцезнаходження: місто Харків, Григорівське шосе, 52.

Харківська обласна військова адміністрація (Харківська обласна державна адміністрація), ЄДРПОУ: 23912956, місцезнаходження: місто Харків, вулиця Сумська, 64.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України, ЄДРПОУ: 05460427, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка, вулиця Шкільна, 6.

Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року.

СУДДЯ О.М. Пілюгіна