Постанова

від 11.07.2023 по справі 910/315/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/315/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

представників учасників справи:

від позивача: Шульга А.В.,

від відповідача - 1: Разумова М.А.,

від відповідача - 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "7-Я"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Плотницька Н.Б.

від 01.09.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

від 29.03.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "7-Я"

до 1. Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті"

про стягнення 7 247 631,06 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "7-Я" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (далі - Відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" (далі - Відповідач - 2) про стягнення 7 247 631,06 грн збитків.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачі повинні відшкодувати Позивачу вартість безпідставно набутого ними рухомого майна, яке належить Позивачу, у зв`язку із неможливістю повернути це майно Позивачу в натурі, на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що єдиним ефективним способом захисту порушеного права Позивача щодо спірного майна у даній справі є віндикація вказаного нерухомого майна. З огляду на що, суди зазначили, що заявляючи вимогу про стягнення вартості неповернутого майна на підставі статті 1212 ЦК України, Позивачем вибрано невірний спосіб захисту та такий, що заявлений передчасно, у зв`язку з чим вимоги Позивача про стягнення 7 247 631,06 грн збитків, визнано судами необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також, судами попередніх інстанцій зазначено, що Позивач не позбавлений права звернутися до Відповідачів або суду із вимогою про витребування безпідставно збереженого майна.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи

5. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Підставами касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України):

- пункт 1: суди першої та апеляційної інстанції не вірно застосували статтю 15, 16 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 17.11.2021 у справі №758/13213/18 та від 06.11.2019 у справі №161/7381/16-ц щодо визначення ефективного способу захисту порушених прав у подібних правовідносинах. Крім того, суди попередніх інстанцій застосували статті 1212, 1213 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі №336/2836/18, від 20.10.2020 у справі №910/13503/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18. Також Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували статті 86, 236 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

- пункт 4: суди попередніх інстанцій не з`ясували відповідні обставини та не дослідили пов`язані з цим докази, чим порушили статті 13, 86 та частину 5 статті 236 ГПК України (пункт перший частина третя статті 310 ГПК України).

7. Відповідачем-1 до Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив в задоволенні касаційної скарги Позивача відмовити та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін.

8. Відповідачем-2 до Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив в задоволенні касаційної скарги Позивача відмовити та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" (назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "7-Я") починаючи з 2012 року було орендарем приміщень, які розташовані у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими офісними приміщеннями по вулиці Л. Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського району Київської області. Відносини оренди виникли на підставі господарського договору оренди № 25-СС від 01.08.2012 про оренду приміщень площею 3641,4 кв.м. (термін дії якого закінчився 30.06.2015), господарського договору оренди № 20СС-07/15 від 01.07.2015 (термін дії якого закінчився 30.05.2018), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" (орендодавець за договорами) та господарського договору оренди № 23-ССС від 01.08.2012 про оренду приміщень площею 1081,57 кв. м. (термін дії якого закінчився 30.06.2015), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" (орендодавець за договором).

10. Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" (орендодавець за договорами) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" (орендар за договорами) укладено господарські договори оренди № 46-СС від 01.06.2017, № 4/18-ССС від 01.06.2017 та 29-СС від 22.09.2017, відповідно до умов яких орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, розташованого за адресою: вул. Лесі Українки, 14, село Щасливе Бориспільського району Київської області, а саме: частина офісного приміщення №11 секції 9 площею 91,6 кв.м; нежитлове приміщення №12 площею 77,1 кв.м; нежитлове приміщення №216.1 загальною площею 112,9 кв.м; нежитлове приміщення №217 площею 190,2 кв.м; квартира №184 площею 75,3 кв.м; квартира №185 площею 69,7 кв.м; квартира №186 площею 71,7 кв.м; квартира №187 площею 71,2 кв.м; квартира №188 площею 69,4 кв.м; квартира №189 площею 72,9 кв.м; квартира №190 площею 70,6 кв.м; квартира №191 площею 68,6 кв.м; квартира №192 площею 71,2 кв.м; квартира №196 площею 66,8 кв.м; квартира №197 площею 63,9 кв.м; квартира №198 площею 71,2 кв.м; нежитлове приміщення №218 площею 229,4 кв.м; нежитлове приміщення №200 площею 65,8 кв.м; нежитлове приміщення №201 площею 69,1 кв.м; нежитлове приміщення №202 площею 69,5 кв.м; нежитлове приміщення №203 площею 66,3 кв.м; нежитлове приміщення №204 площею 68,8 кв.м; нежитлове приміщення № 205 площею 69,4 кв.м; нежитлове приміщення №206 площею 66,4 кв.м; нежитлове приміщення №207 площею 69,6 кв.м; нежитлове приміщення №208 площею 69,3 кв.м; нежитлове приміщення №209 площею 65,3 кв.м; нежитлове приміщення №223 площею 136,4 кв.м; нежитлове приміщення №224 площею 28,1 кв.м; офісне приміщення №8 площею 144,3 кв.м.

11. Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" було розроблено проект реконструкції вказаних приміщень під готель та ресторан, отримано відповідний дозвіл на реконструкцію та за кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" було проведено ремонтні та оздоблювальні роботи. Всі приміщення готелю було умебльовано, обладнано відповідним обладнанням за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" та в подальшому дане обладнання, меблі, устаткування оновлювалось і доповнювалось, що підтверджується відповідними первинними документами за 2012 - 2018 роки, видатковими накладними та актами.

12. Після проведення вказаних робіт було введено в експлуатацію першу чергу готелю (в тому числі ресторан на першому поверсі), а саме: 22 липня 2014 року Позивачем зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області відповідну декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

13. Крім цього, 29.09.2014 Позивачем отримано експлуатаційний дозвіл (для ресторану "ANISE") Бориспільського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Київській області № 08325/18/13 для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів .

14. 01 квітня 2015 року Позивачем було отримано Сертифікат про відповідність готельних послуг готелю "GreLive" за адресою: 08325, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, виданий ДП "Укрметртестандарт" № ВГ UА9.003.00282-15.

15. Також, 01.04.2015 Позивачем було отримано Сертифікат про відповідність послуг харчування ресторану "ANISE" за адресою: 08325, с. Щасливе, вул. Л. Українки, 14, виданий ДП "Укрметртестандарт" № ВГ UA9.003.00283-15.

16. Відповідно до довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.12.2017, Акціонерне товариство "Сбербанк" набув у власність приміщення готельного комплексу, які використовувались Позивачем згідно з вищезазначеними договорами оренди. Таке набуття права власності відбулось у позасудовому порядку у зв`язку з невиконанням позичальником Дочірнім підприємством "Край Проперті" умов договору про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/KJI, забезпеченням по якому виступала іпотека за договорами № 18699 від 10.12.2011 року та № 2259 від 24.02.2012 вказаних приміщень.

17. За твердженнями Позивача, 08.01.2019 вищевказані приміщення готелю та ресторану разом з усім устаткуванням, обладнанням, іншим рухомим майном та документацією, належними Позивачу, було фізично захоплене особами, які називали себе представниками Акціонерного товариства "Сбербанк", що підтверджується повідомленням про вчинення кримінального правопорушення з відміткою Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області від 08.01.2019 та відповідним витягом з реєстру досудових розслідувань.

18. В подальшому, Акціонерним товариством "Сбербанк", як власником приміщень, що знаходяться в 7, 10, 11 та 12 секціях, передано у тимчасове платне користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул. Лесі Українки, 14, село Щасливе Бориспільського району Київської області, на підставі договору оренди № 28_199 від 22.12.2018.

19. У зв`язку з чим Позивач звернувся до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", як правонаступника Акціонерного товариства "Сбербанк" (Відповідача-1), та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" (Відповідача-2) з позовними вимогами про стягнення балансової вартості вищезазначеного рухомого майна в розмірі 7 247 631,06 грн, як збитків.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

20. Цивільний кодекс України

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 321. Непорушність права власності

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 386. Засади захисту права власності

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Стаття 387. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння

1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Стаття 1212. Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213. Повернення в натурі безпідставно набутого майна

1. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

2. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

21. Господарський кодекс України

Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків

1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

2. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

3. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

4. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

22. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 73. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 236. Законність і обґрунтованість судового рішення

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 238. Зміст рішення

4. У мотивувальній частині рішення зазначаються:

5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику…

Стаття 282. Постанова суду апеляційної інстанції

1. Постанова суду апеляційної інстанції складається з: 1) вступної частини; 2) описової частини; 3) мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; 4) резолютивної частини. …

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

23. Суд виходить з того, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на законне та обґрунтоване судове рішення.

24. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

25. Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

26. Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

27. Згідно з частинами першою та другою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

29. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

30. Предметом позову у цій справі є солідарне стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 збитків у розмірі 7 247 631,06 грн балансової вартості безпідставно набутого ними рухомого майна, яке належить Позивачу на праві власності, у зв`язку із неможливістю повернути це майно Позивачу в натурі.

31. Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позову, в справі що розглядається, підставою для відмови зазначили те, що заявляючи вимогу про стягнення вартості неповернутого майна на підставі статті 1212 ЦК України, Позивачем вибрано невірний спосіб захисту, оскільки єдиним ефективним способом захисту у даному випадку є віндикаційний позов про витребування майна із чужого незаконного володіння, відповідно до статтей 387, 388 ЦК України.

32. Суд зазначає, що відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

33. Згідно статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

34. Із аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що для подання віндикаційного позову, тобто позову про витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України, обов`язковими умовами є існування в натурі спірного майна та знаходження цього майна у володінні відповідача (ів).

35. Відповідно до вимог статей 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

36. Позивач у справі що розглядається подав кондикційний позов на підставі статей 1212, 1213 ЦК України, обґрунтовуючи свої позовні вимоги саме неможливістю повернути Позивачу в натурі безпідставно набуте Відповідачами майно. Позивач у позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах постійно посилається на те, що безпідставно набутого Відповідачами спірного майна Позивача вже немає в натурі. Посилається, що його численні спроби (протягом 3,5 років) повернути спірне майно були безуспішними, а офіційні звернення Позивача до Відповідачів проігноровані. Отже, зважаючи та те, що Відповідачі безпідставно (без відповідної правової підстави та поза будь-якими договірними відносинами з Позивачем) набули у володіння рухоме майно , яке знаходилося станом на 08 січня 2019 року в готельному комплексі та не виконали свій обов`язок щодо повернення даного майна на вимогу Позивача понад протягом 3 років з дня захоплення, що свідчить про неможливість такого повернення, Відповідачі, на думку Позивача, зобов`язані на підставі статті 1213 ЦК України відшкодувати Позивачу вартість такого майна на момент розгляду справи.

37. У відзивах та поясненнях Відповідачів відсутні заперечення того, що в приміщеннях, які знаходяться за адресою: вул. Лесі Українки, 14, село Щасливе Бориспільського району Київської області станом на 08 січня 2019 року знаходилося зазначене Позивачем рухоме майно. Також, в межах цієї справи ні Позивач, ні Відповідачі не зазначали, що спірне рухоме майно на даний час існує в натурі та його можливо повернути Позивачу.

38. Суд зазначає, що у такому випадку суди попередніх інстанцій мали першочергово з`ясувати та встановити факт наявності або відсутності зазначеного майна в натурі та можливості/неможливості його повернення Позивачу.

Така позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду викладеною, зокрема, в постановах від 20.10.2020 у справі №910/13503/19, від 16.12.2020 у справі №336/2836/18, тощо.

39. Натомість суди першої та апеляційної інстанції не з`ясували та не встановили вищенаведених обставин, не дослідили, як вибуло майно від власника, чи існує воно в натурі на час розгляду справи, якщо існує, то у чиєму володінні таке майно знаходиться, чи існує можливість повернення в натурі зазначеного в позовній заяві майна.

40. При цьому, Суд зазначає, що факт наявності або відсутності майна в натурі має бути встановлений судами саме у справі що розглядається. Оскільки у випадку, якщо в межах нового віндикаційного позову буде встановлений факт відсутності майна в натурі, Позивачу доведеться знову звертатися до суду з кондикційним позовом на підставі статей 1212, 1213 ЦК України у зв`язку з неможливістю повернути майно Позивачу в натурі.

41. Суд наголошує, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19.

42. Отже, для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність або відсутність підстав для задоволення чи відмові у задоволенні позовних вимог.

43. Від повноти встановлення відповідних обставин справи, оцінки доказів із правильним застосуванням судом норм права у справі, що розглядається, залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору.

44. Оскаржувані судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

45. За таких обставин, висновки господарських судів про відмову в позові з підстав того, що Позивачем вибрано невірний спосіб захисту, оскільки єдиним ефективним способом захисту у даному випадку є віндикаційний позов про витребування майна із чужого незаконного володіння, відповідно до статтей 387, 388 ЦК України, є необґрунтованими та передчасними.

46. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

47. Встановивши зазначені в постанові вище порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд дійшов висновку про те, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

49. Касаційна скарга Скаржника підлягає задоволенню частково, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, предмету і підстав позову, перевірити доводи і докази, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, правильно застосувати норми права, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір.

Судові витрати

51. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "7-Я" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №910/315/22 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

В. Студенець