Постанова

від 03.08.2023 по справі 567/1094/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2023 року

м. Рівне

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»,

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Рівне апеляційнускаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 10 квітня 2023 року, ухваленого в складі судді Василевича О.В., повний текст рішення складено 20 квітня 2023 року, у справі №567/1094/22,

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:07:001:0103, площею 1,0999 га, яку він успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.07.2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2015 року.

У липні2022року звідомостей одержанихз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструіпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна позивачустало відомо,що відносноналежної йомувищевказаної земельноїділянки зареєстрованоправо орендиза відповідачем, підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки вказано договір оренди землі № б/н від 04.04.2014 року, укладений між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ТОВ «Захід Агро», як орендарем, а також вказано додаткову угоду № б/н (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі) від 17.10.2017 року, згідно якої змінено орендаря ТОВ «Захід Агро» на нового орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Вказує, що вищевказану додаткову угоду до договору оренди землі він особисто не укладав, та інших осіб на їх укладення не уповноважував, з ним як з власником земельної ділянки не узгоджувались умови вищевказаної додаткової угоди, та її примірник він не отримував, а відтак вважає її неукладеною.

Зазначає, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується належною йому земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує його права на користування та розпорядження належним йому майном.

Просить суд про задоволення позову.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 10 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624281200:07:001:0103, площею 1,0999 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку з кадастровим номером 5624281200:07:001:0103, площею 1,0999 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:07:001:0103, площею 1,0999 га.

Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 992,40 грн. витрат на сплату судового збору, 1000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1812,29 грн. витрат на проведення експертизи.

Стягнуто з ТОВ «Захід Агро» на користь ОСОБА_1 992,40 грн. витрат на сплату судового збору, 1000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1812,29 грн. витрат на проведення експертизи.

В поданійапеляційній скарзівідповідач ТОВ«Західна агровиробничакомпанія» покликаєтьсяна незаконністьта необґрунтованістьрішення суду,в зв`язкуз невідповідністюйого висновківобставинам справита нормамматеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Покликається нате,що суд першої інстанцій в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, № 227/3760/19-ц від 26 жовтня 2022 року, № 338/180/17 від 05 червня 2018 року відповідно до яких неможна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Вказує, що протягом дії договору оренди землі зі змінами внесеними додатковою угодою від 17.10.2017 року, вони фактично виконувалися, зокрема орендар належним чином сплачував орендну плату за вказаними договорами, що стверджується копіями платіжних доручень за 2021 та 2022 рік.

Суд першої інстанції неналежно дослідив та не врахував обставини, які мають істотне значення для вирішення спору, а саме на фактичні дії позивача щодо отримання орендної плати, які свідчать про існування договірних відносин між сторонами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи останньої просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без заперечення.

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,0999 га, кадастровий номер 5624281200:07:001:0103, що знаходиться на території Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області (колишня Вельбівненська сільська рада Острозького району Рівненської області), яку він успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.07.2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2015 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.07.2022 року державним реєстратором Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області Головач Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2014 року, (індексний номер 14810729), право оренди належної позивачу вищевказаної земельної ділянки за було зареєстроване за ТОВ «Захід Агро», орендодавцем якої вказано матір позивача ОСОБА_2 , та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено договір оренди землі №б/н від 04.04.2014 року, укладення якого сторонами не оспорюється.

20.03.2018 року державним реєстратором КП Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Лазарчуком Ю.А. на підставі рішення про державну реєстрацію (індексний номер 40199821), зареєстровано зміни до речового права згідно яких було зареєстровано перехід права оренди вищевказаної земельної ділянки від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також замінено орендодавця замість ОСОБА_2 вказано позивача ОСОБА_1 , підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено додаткову угоду № б/н від 17.10.2017 року до договору оренди землі.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/118-22/11009-ПЧ від 17.01.2023 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у додатковій угоді №б/н (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) від 17.10.2017 року до договору оренди землі від 03.05.2012 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:07:001:0103 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Українивідповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першоїстатті 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі»визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗК України,ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із положенням частини першоїстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно із частиною першоюстатті 628 ЦК України.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору відповідно до частини першоїстатті 638 ЦК України.

Згідно ізстаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі»передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами згідно із частиною другоюстатті 207 ЦК України.

Відповідно до частини третьоїстатті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі№ 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що: «Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третійстатті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правилстатей 229-233 ЦК Українипро правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і встаттях 229-233 ЦК Українийдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Зазначений правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з позовом про повернення земельної ділянки, позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги тим, що він не підписував та не укладав спірну додаткову угоду до договору оренди землі з відповідачем, а тому вважав, що не було його волевиявлення на укладення додаткової угоди. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав висновок експерта, відповідно до якого підписи від імені орендодавця у додатковій угоді від 03.05.2012 року б/н року вчинені не ним, а іншою особою.

Отже, встановивши, що ОСОБА_3 не підписував договору оренди, тобтоне виявляв свою волю до вчинення даного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що така угода є неукладеною, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги щодо вчинення власником земельної ділянки дій, які свідчать про вчинення правочину (конклюдентних) , зокрема, отримання орендної плати за вказаним договором, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

З таких же висновків виходила Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.37, 7.38 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже, враховуючи конкретні встановлені судом обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Наведене узгоджується з постановами Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 378/1194/20 (провадження № 61-20827св21), від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22), від 11 травня 2023 року у справі № 357/3155/21.

Інші доводи скарги не містять в собі підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент і це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» і «Трофимчук проти України»).

Поряд із цим, хоча пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Рішення Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від10квітня 2023року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 серпня 2023 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Хилевич С.В