Постанова

від 02.08.2023 по справі 712/8461/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 712/8461/22Провадження № 22-ц/821/855/23категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л. В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-ТЕНДЕР», Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна електронна біржа», ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , Управління Служби безпеки України в Черкаській області,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-ТЕНДЕР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна електронна біржа», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу про результати земельних торгів, скасування акту про проведення електронних торгів, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та застосування реституції, у складі головуючого судді Токової С. Є.,

в с т а н о в и в :

17.10.2022 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ТОВ «Е-ТЕНДЕР», ТОВ «Національна електронна біржа», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , Управління СБУ в Черкаській області про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу про результати земельних торгів, скасування акту про проведення електронних торгів, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та застосування реституції.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України та ст. 175 ЦПК України.

Зокрема, судом зазначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, проте прохальна частина є неконкретизована та містить вимоги, які не є позовними.

Крім того, суд зазначив, що заявником, в порушення вимог ст. 177 ЦПК України, не надано копій позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, доказів на підтвердження сплати судового збору або доказів на підтвердження звільнення від сплати судового збору. Судом вказано на те, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

На виконання вимог ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 10 січня 2023 року подав до суду заяву про усунення недоліків, зазначивши, що ним надано докази сплати судового збору, як за подачу позову, так і за подачу заяви про забезпечення позову, та надав документи, про які зазначено судом в ухвалі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2023 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 .

Ухвалу мотивованотим,що ухвалоювід 20жовтня 2023року позовназаява ОСОБА_1 була залишена без руху, проте вимоги ухвали суду позивачем виконані лише частково, а саме сплачено судовий збір.

Суд дійшов висновку, що подана в новій редакції позовна заява не містить послідовний виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, змісту позовних вимог та викладена в довільній формі із зазначенням «коментарів» та «висновків», що не передбачено вимогами ст. 175 ЦПК України. Позивачем не виконані вимоги ухвали суду і щодо необхідності конкретизувати прохальну частину позову.

Також у п. п. 7, 8 прохальної частини позивач просить скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів серія та номер яких зазначає прочерком, аналогічно і у вимозі щодо скасування реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, замість номеру запису, вказано прочерк.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд про скасування ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2023 року і направлення справи для продовження розгляду до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Стягнути із відповідачів на його користь судові витрати по справі за апеляційний розгляд справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції, залишаючи його позов без руху, не конкретизував недоліки його позовної заяви, не перелічив їх та не зазначив способи їх усунення, чим фактично порушив положення ст. 185 ЦПК України.

Зазначає, що наслідком таких дій суду стало позбавлення його законного права на усунення таких недоліків у визначений законом спосіб.

Вважає, що єдиним недоліком його позовної заяви була несплата судового збору та не надання примірників позову та додатків до нього для інших учасників справи. Всі інші критерії та умови оформлення позовної заяви були ним дотримані при первинній подачі та оформленні позовної заяви від 10.10.2022.

Вказує, що шляхом подання до суду заяви від 10.01.2023 «Про усунення недоліків позовної заяви» він усунув всі встановлені судом недоліки позовної заяви, а саме надав докази сплати судового збору та вісім примірників позовної заяви та додатків до неї.

30 червня 2023 року Управлінням СБУ в Черкаській області подано пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Вважає, що ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2023 року є законною, обґрунтованою, такою, що ухвалена відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

11 липня 2023 року від ТОВ «Е-Тендер» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому наголошує, що ТОВ «Е-Тендер» не є суб`єктом спірних правовідносин, а отже, не може бути співвідповідачем у даній справі.

Ухвалою Черкаськогоапеляційного судувід 16червня 2023року відкритоапеляційнепровадження у справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2023 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом непередбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Форма і зміст позовної заяви передбачені положеннями ст. 175 ЦПК України, згідно пунктів 4 та 5 ч. 3 якої, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визнати у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , з метою захисту своїх порушених прав, звернувся до суду з даним позовом, в якому на підтвердження позовних вимог на власний розсуд виклав обґрунтування і підстави позову, а також зазначив предмет позову.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, позивач, скориставшись своїм правом, визначеним Цивільним процесуальним кодексом України на власний розсуд, визначив у своїй позовній заяві позовні вимоги стосовно яких просить прийняти судове рішення, які опосередковуються відповідним способом захисту прав або інтересів.

При цьому незгода суду з наведеними у позовній заяві вимогами та правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

За таких обставин, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зобов`язаний сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, а також роз`яснювати у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Також слід зауважити, що ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної особи довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 10 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням, Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 1 ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Разом з тим, у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, питання, що стосується викладу обставин справи, з`ясування предмету позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, залучення до розгляду справи сторін та третіх осіб суд міг би вирішити в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження.

Тобто, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Щодо заявленого ОСОБА_1 , у своїй позовній заяві, клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, слід зазначити, що суд першої інстанції лише звернув увагу на те, що позовна заява містить вимоги, які не є позовними.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 151 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Статтею 183 ЦПК України встановлені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Згідно ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Системне тлумачення ч. 1 ст. 153, ч. 13 ст. 158, ч. 1 ст. 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Тому, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, помилково надав оцінку заяві про забезпечення позову разом з вирішенням питання про відкриття провадження у справі, прирівнявши вимоги заяви про забезпечення позову до недоліків позовної заяви, та зазначив про це в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а не в окремій ухвалі суду про повернення заяви про забезпечення позову, як того вимагає ч. 10 ст. 153 ЦПК України, у випадку наявності підстав для цього.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення судового збору, то слід зазначити, що справа не розглянута по суті, то такий розподіл здійснюється пропорційно розміру задоволених вимог, отже після закінчення розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону, прийшов до помилкового та передчасного висновку про повернення позову позивачу, допустивши порушення вимог процесуального права, тому вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали суду першої інстанції підлягають частковому задоволенню апеляційним судом, оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанці.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 02 серпня 2023 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Л. В. Нерушак