Рішення

від 03.08.2023 по справі 380/15793/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15793/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2023 рокум.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/15793/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯЖ-ЛЬВІВ» до Миколаївського Відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вояж - Львів» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Миколаївського Відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

- Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 від 30.05.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж - Львів» на користь держави виконавчого збору у розмірі 61350,22 грн., винесену державним виконавцем Миколаївського ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ (м. Львів) Чайковською Лілією Володимирівною на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні у Миколаївському ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ (м. Львів) перебувало виконавче провадження № 69411050 щодо примусового виконання наказу № 914/244/22 виданого 30.06.2022 Господарським судом Львівської області про стягнення ТОВ «Вояж-Львів» на користь ПП «Айслаг» 957 975,00 грн. - основної заборгованості, 287 392, 50 грн. - штрафу та 18 680, 51 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

В рамках виконавчого провадження № 69411050 14.07.2022 державним виконавцем Чайковською Л.В. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 126 404, 80 грн.

В ході вказаного виконавчого провадження державним виконавцем частково виконано виконавчий документ та частково стягнуто з боржника виконавчий збір пропорційно до стягнутих на користь стягувача коштів.

У зв`язку з поданням стягувачем заяви про повернення виконавчого документа стягувачеві та залишення без виконання наказу 31.10.2022 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно п.2 даної постанови постанову про стягнення виконавчого збору від 14.07.2022 № 69411050 виведено в окреме провадження.

31.10.2022 державним виконавцем Миколаївського ВДВС у Стрийському районі ЗМУ МЮ (м. Львів) Чайковською Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70193162 щодо примусового виконання постанови № 69411050, виданої 14.07.2022 Миколаївським ВДВС у Стрийському районі ЗМУ МЮ (м. Львів), про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» виконавчого збору в розмірі 61 350, 22 грн.

У зв`язку з повторним пред`явленням стягувачем до виконання наказу № 914/244/22 виданого 30.06.2022 Господарським судом Львівської області про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» на користь ПП «Айслаг» 957 975,00 грн. основної заборгованості, 287 392, 50 грн. - штрафу та 18 680, 51 грн. понесених витрат на сплату судового збору (залишок боргу - 613502,17 грн.)

01.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70451702.

В рамках вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 61350,21 грн. (залишку непогашеного виконавчого збору).

Відтак виникла ситуація за якої у державного та приватного виконавця перебували на виконанні постанови про стягнення з боржника одних і тих же сум в рахунок погашення виконавчого збору та основної винагороди, що свідчить про подвійне стягнення.

28.02.2023 ТОВ «Вояж - Львів» звернувся до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ (м. Львів) із заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арештів у якому просило: винести у строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», постанову про закінчення виконавчого провадження № 70193162 щодо примусового виконання постанови № 69411050, виданої 14.07.2022 Миколаївським ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ (м. Львів), про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» виконавчого збору в розмірі 61350,22 грн. та вчинити дії щодо зняття арештів з усього рухомого та нерухомого майна та усіх рахунків боржника ТОВ «Вояж-Львів», накладених в ході виконавчого провадження № 70193162.

Однак Миколаївським ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ (м. Львів) було проігноровано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19 та не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 70193162 щодо примусового виконання постанови № 69411050, виданої 14.07.2022 року Миколаївським ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ (м. Львів), про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» виконавчого збору в розмірі 61 350, 22 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі №380/4578/23 (суддя Коморний О.І.) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» про визнання протиправною бездіяльності Миколаївського ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ (м. Львів) та зобов`язання вчинити дії позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чайковської Лілії Володимирівни щодо не закінчення виконавчого провадження №70193162.

Зобов`язано державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чайковську Лілію Володимирівну винести постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Держави виконавчого збору у розмірі 61 350,22 грн.

Незважаючи на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі №380/4578/23 набрало законної сили 08.05.2023, органом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження № 70193162 30.05.2023 стягнуто з рахунку боржника ТОВ «Вояж-Львів» кошти в розмірі 61350,22 грн. У зв`язку з фактичним виконання виконавчого документа державним виконавцем 30.05.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає спірну постанову протиправною з підстав, що логічний і цільовий способи тлумачення ч. 8 ст. 27 Закону № 1404-VIII свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац). Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє вирішити спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

У разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається. Застосування аналогії закону дозволяє Суду також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору. Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно належним та ефективним способом захисту такого права є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Миколаївський ВДВС у Стрийському районі ЗМУ МЮ (м. Львів) був учасником справи і останньому достеменно було відомо про існування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі №380/4578/23 (суддя Коморний О.І.), яке набрало законної сили 08.05.2023, а тому винесення 30.05.2023 року постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) є незаконним та протиправним.

Відповідач зобов`язаний був закінчити виконавче провадження №70193162 (щодо примусового виконання постанови № 69411050, виданої 14.07.2022 Миколаївським ВДВС у Стрийському районі ЗМУ МЮ (м. Львів), про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» виконавчого збору в розмірі 61 350, 22 грн.) саме на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню).

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що на виконанні у Миколаївському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження АСВП № 69411050 від 14.07.2022 з примусового виконання наказу №914/244/22 від 30.06.2022 виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з відповідача ТОВ «Вояж-Львів» на користь ПП «Айслаг», 957975,00 грн. - основної заборгованості, 287392,50 грн. - штрафу та 18680,51 гри. понесених витрат на сплату судового збору.

14.07.2022 державним виконавцем відповідно до ст. ст. 3, 18, 10, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до виконання та до відома.

14.07.2022 державним виконавцем відповідно до ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 126404,80 грн.

В межах виконавчого провадження з боржника частково стягнуто борг у сумі 650545,84 грн., виконавчий збір у сумі 65054,58 грн. та витрати виконавчого провадження 180,00 грн.

21.10.2022 у відділ поступила заява стягувана щодо залишення без виконання та повернення виконавчого документа № 914/244/22 від 30.06.2022 виданого Господарським судом Львівської області.

31.10.2022 державним виконавцем керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про повернення виконавчого документу № 914/244/22 від 30.06.2022 виданого Господарським судом Львівської області.

31.10.2022 державним виконавцем відповідно до ст. ст. 3, 18, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 70193162 від 31.10.2022 з примусового виконання постанови № 69411050 від 14.07.2022 виданої Миколаївським ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ (м.Львів) про стягнення з боржника виконавчого збору 61350,22 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі №380/4578/23 за позовною заявою ТОВ «Вояж-Львів» визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої службі у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чайковської Лілії Володимирівни щодо не закінчення виконавчого провадження № 70193162 та зобов`язано державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чайковську Лілію Володимирівну винести постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Держави виконавчого збору у розмірі 61350,22 гривень.

Про те, не зазначено на підставі якої норми Закону повинен керуватися державний виконавець для закінчення виконавчого провадження.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 21.07.2023 року відкрито спрощене провадження адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлені наступні обставини:

30.05.2023 відповідачем винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж - Львів» на користь держави виконавчого збору у розмірі 61350,22 грн., на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної постанови з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Згідно із ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Згідно із ч.ч. 6, 7, 8 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Згідно із ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно із ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

05.04.2023 Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/4578/23:

- Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чайковської Лілії Володимирівни щодо не закінчення виконавчого провадження №70193162.

- Зобов`язано державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чайковську Лілію Володимирівну винести постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Держави виконавчого збору у розмірі 61350,22 гривень.

Судом, у вказаній справі встановлено наступне:

«З матеріалів справи судом встановлено, що на примусовому виконанні у державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чайковською Лілією Володимирівною перебувало виконавче провадження ВП №69411050 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/244/22 виданого 30.06.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Приватного підприємства «Айслаг» 957975,00 грн. основної заборгованості, 287392,50 грн. штрафу та 18680,51 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

31.10.2022 в рамках виконання виконавчого провадження ВП № 69411050 державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чайковською Лілією Володимирівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки надійшла заява стягувача Приватного підприємства «Айслаг» щодо повернення та залишення без виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/244/22 виданого 30.06.2022. В постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено, що станом на 31.10.2022 залишок боргу становить 613502,17 грн., виконавчого збору 61350,22 грн.

31.10.2022 державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чайковською Лілією Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70193162 щодо примусового виконання постанови Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №69411050 виданої 14.07.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Держави виконавчого збору у розмірі 61350,22 грн.

01.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70451702 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/244/22 виданого 30.06.2022 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Приватного підприємства «Айслаг» та одночасно про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 61350,21 грн.

Таким чином, на момент звернення до суду у державного та приватного виконавця перебувають на виконанні постанови про стягнення з боржника одних і тих же сум в рахунок погашення виконавчого збору та основної винагороди за виконання одного і того самого виконавчого документа (наказ Господарського суду Львівської області №914/244/22 виданого 30.06.2022), що свідчить про подвійне стягнення.

Позивач оскаржує протиправну бездіяльність державного виконавця щодо неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі звернення з заявою про закінчення виконавчого провадження, оскільки приватним виконавцем відкрито виконавче провадження та прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди в рамках виконання одного і того самого виконавчого документа.

Отже, спірним є питання розв`язання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа, суд звертає увагу на таке.

Системний аналіз Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що закон не містить юридичної норми, яка врегульовує та регламентує спірні правовідносини, які виникли у ТОВ «Вояж-Львів».

Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Закон №1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

Разом з тим, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Іншим аспектом цієї проблеми є балансування прав та інтересів учасників виконавчого провадження.

Проблема за колом осіб, головним чином, стосується прав та інтересів державних виконавців, приватних виконавців і боржників. Однак з-поміж інших учасників виконавчого провадження саме боржники перебувають у найбільш уразливому становищі, позаяк у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання зобов`язані платити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Зрештою проблематика, яка зумовлена неповнотою законодавства, стосується й аспекту дієвого юридичного захисту індивідуальних людських прав від їх порушення суб`єктами владних повноважень та питання ефективного способу захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права й бути адекватним наявним обставинам.

Така невизначеність законодавчого регулювання окреслених правовідносин має наслідком потребу застосування аналогії закону (права).

У цьому контексті насамперед суд зауважує, що означене питання «про справедливість подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа» полягає у тому, що несправедливим є не стягнення виконавчого збору чи основної винагороди як таких, а саме їхнє стягнення одночасно. Тобто у ракурсі поставленого питання справедливим є стягнення лише однієї з указаних сум.

Розв`язуючи це питання, суд зазначає, що виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Частиною 8 ст.27 Закону №1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Поняття й процедура, що визначені в ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII стосується інших правовідносин, ніж ті, що розглядаються у даній справі, позаяк в спірних правовідносинах не було передачі виконавчого документа.

Однак, на відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону України «Про виконавче провадження» регулює подібні суспільні правовідносини.

Так, вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Розуміння ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

Вказана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів (подвійного стягнення). Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За правилами ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII.

Застосування ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дає суду підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Застосування аналогії закону дозволяє суду також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», так і ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Зважаючи на вжиті у ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII часові маркери для її застосування: «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі», «на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає», то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє зробити висновок, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.

Водночас строк на оскарження у такому випадку пов`язується не з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, а з діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, вчиненими після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того ж самого виконавчого листа.

Зрештою, враховуючи положення ч.8 ст.27, ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.

Указаний підхід до правозастосування дає змогу подолати невизначеність законодавчого регулювання, не атакувавши конвенційні й конституційні права особи та знайшовши справедливий баланс прав й інтересів учасників виконавчого провадження на основі волі законодавця, закладеної у нормі, що регулює подібні суспільні правовідносини.

Статтею 13 Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод. (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Окрім цього, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З урахуванням висновків суду щодо застосування аналогії закону, належним та ефективним способом захисту такого права є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Аналогічний правовий висновок, щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права викладено в постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №320/6215/19».

Вказане рішення набрало законної сили.

Судом не враховуються заперечення відповідача, оскільки обставина про те, що у державного та приватного виконавця перебували на виконанні постанови про стягнення з позивача по даній справі одних і тих же сум в рахунок погашення виконавчого збору та основної винагороди за виконання одного і того самого виконавчого документа (наказ Господарського суду Львівської області № 914/244/22 виданого 30.06.2022), що свідчить про подвійне стягнення, встановлена вищезгаданим судовим рішення і у відповідності до ст. 78 КАС України, доказуванню не підлягає.

Відповідно до зазначених вище обставин закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, є протиправним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та наведеним вимогам законодавства.

Таким чином по суті є протиправною та підлягає скасуванню постанова про закінчення виконавчого провадження №70193162 від 30.05.2023 про стягнення з позивача на користь держави, виконавчого збору у розмірі 61350,22 грн., на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про розмір витрат які підлягають відшкодуванню на користь позивача суд бере до уваги що спірні правовідносини за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке їх регулює, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права, що на переконання суду свідчить про те, що витрати заявлені позивачем не є достатньо обґрунтованими та співмірними до позовних вимог.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги КАС України, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд вбачає підстави для відшкодування витрат пов`язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 287, 295 КАС України , суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯЖ-ЛЬВІВ» (81400, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв, вул. Лисенка, буд. 45) до Миколаївського Відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (81600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9) про визнання протиправною та скасування постановиви, - задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Миколаївського Відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 30.05.2023 року ВП №70193162 про закінчення виконавчого провадження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського Відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (ЄДРПОУ: 35048088, 81600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯЖ-ЛЬВІВ» (ЄДРПОУ: 38008383, 81400, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв, вул. Лисенка, буд. 45) 2684,00 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського Відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (ЄДРПОУ: 35048088, 81600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯЖ-ЛЬВІВ» (ЄДРПОУ: 38008383, 81400, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв, вул. Лисенка, буд. 45) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі 03.08.2023 року.

Суддя Гавдик З.В.