Рішення

від 04.08.2023 по справі 345/2402/23

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/2402/23

Провадження № 2/345/737/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2023 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши в залі Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Оріана», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ в.о. генерального директора АТ «Оріана» № 64-к від 19.04.2023 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », поновити його на посаді начальника відділу сторожової охорони АТ «Оріана» з 19.04.2023, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21349,62 грн., та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.02.2023 на підставі наказу № 25-к «Про прийняття на роботу» його було прийнято на роботу на посаду начальника відділу сторожової охорони АТ «Оріана» з 13.02.2023. У період часу з 03 квітня по 21 квітня 2023 він перебував на амбулаторному лікуванні. В перший день перебування на лікуванні він особисто про це повідомив в.о. генерального директора АТ «Оріана» ОСОБА_2 та фахівця з кадрової роботи Кучму В.Є . Після закінчення лікарняного він дізнався про те, що в період пербування його на лікуванні 19.04.2023 в.о. генерального директора АТ «Оріана» ОСОБА_2. винесено наказ № 64-к, яким його звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин). Також ним з`ясовано, що 19.04.2023 комісією, створеною АТ «Оріана», до складу якої, в тому числі, входив в.о. генерального директора АТ «Оріана», складено акт про відсутність його на робочому місці. В цьому акті, окрім іншого, зазначено, що він повідомив, що захворів та перебуває на лікарняному, тобто керівництву товариства було відомо про його непрацездатність. Крім того, в даному акті зазначені недостовірні відомості, а саме, що він не виходить на роботу з 03 березня 2023 року, однак, він перебував на лікарняному та не виходив на роботу з 03.04.2023, а в період з 03.03.2023 по 03.04.2023 він перебував на робочому місці і за цей час йому була нарахована та виплачена заробітна плата. При цьому визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Враховуючи викладене, відсутність його на робочому місці у період з 03 квітня по 21 квітня 2023 року мала місце з поважних причин, оскільки він перебував на амбулаторному лікуванні. Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (окрім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Однак, наказ № 64-к про його звільнення винесено під час його непрацездатності 19.04.2023. Водночас, розмір його середнього заробітну за один робочий день вже після утримування з нього обов`язкових платежів до виплати становить 1255,86 грн. Оскільки після його незаконного звільнення, а потім отримання АТ «Оріана» листа непрацездатності йому було нарахована лікарняні в повному обсязі, тобто до 21.04.2023 включно, термін вимушеного прогулу на час подання позову складає 17 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 21349,62 грн.

Позивач подав до суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити без його участі за наявними у справі матеріалами. Позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить її задоволити.

Представник відповідача подав до суду клопотання, згідно з яким зазначив, що відповідач не має наміру подавати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду письмові пояснення, згідно з якими відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , які викладені у пунктах 1 та 2 (визнання протиправним і скасування наказу, а також поновлення на роботі), в іншій частині позовних вимог просить прийняти рішення за наявними в матеріалах справи документами. Свої письмові пояснення мотивує тим, що АТ «Оріана» визнало законність листа непрацездатності серії АЛЕ № 720038, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства. У зв`язку з чим АТ «Оріана» провело нарахування та виплату ОСОБА_1 лікарняних у повному обсязі. Крім того, законність видачі вказаного листа непрацездатності у межах своїх повноважень перевірена ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, за результатами якого порушень не встановлено. Крім того, роботодавцем не було вчинено жодних дій з метою встановлення дійсної причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці. Таким чином, ні на час звільнення позивача, ні на теперішній час відповідач не володіє будь-якими доказами відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин. При цьому звертає увагу на те, що при відсутності достовірної інформації про причини відсутності працівника на робочому місці, останнього можливо звільнити лише по спливу більш ніж чотирьох місяців поспіль. В свою чергу звільнення працівника за п. 4 ст. 40 КЗпП України може мати місце лише після встановлення безспірного факту прогулу за результатами проведеної перевірки, з обов`язковим отримання письмових пояснень працівника.

Третя особа ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позов безпідставний та проти його задоволення заперечує, виходячи з наступного. Так, на АТ «Оріана» діють «Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників», у відповідності до яких передбачено, що при відсутності на робочому місці з причин хвороби працівник зобов`язаний невідкладно у перший день сповістити про це свого безпосереднього керівника. Позивач зазначив, що повідомив про те, що начебто захворів, але дане повідомлення мало місце напередодні звільнення, та передувало встановленню підстав відсутності на робочому місці позивача, працівниками відділу кадрів. Більше того, в телефонній розмові позивач відмовився надавати інформацію про час лікування, медичний заклад та потенційний час виходу на роботу, тобто фактично грубо порушив «Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників». Окрім цього, за результатами перевірок електронного реєстру «е-лікарняний» було встановлено відсутність будь-яких відомостей про звернення працівника за медичною допомогою та його перебування на лікарняному, а також відсутні відомості про відкриття відповідного листка тимчасової непрацездатності. Всупереч Правил позивач на підтвердження факту тимчасової непрацездатності у період з 03.04.2023 по 21.04.2023 не надав керівнику, ані пояснення щодо відсутності на роботі, ані відповідного належного завіреного документу про поважність відсутності його на робочому місці в зазначений період часу. Окрім цього, позивач є громадянином, який працював на умовах трудового договору, тому на підтвердження поважності причин відсутності на роботі в період з 03.04.2023 по 21.04.2023 повинен був надати відповідачу належні докази лікування, які мали бути зареєстровані та внесені в єдину систему електронних лікарняних, а у виключних випадках, саме з врахуванням відсутності технічної можливості медичного закладу належно скласти електронний медичний висновок, може бути поданий підписом головного лікаря та печаткою медичного закладу листок непрацездатності, виданий лікуючим лікарем спільно із завідуючим відділення. Водночас, наявний у матеріалах справи листок працездатності є фіктивним та не відповідає дійсності та не є доказом перебування позивача на лікуванні, оскільки він не відповідає вимогам щодо форми та порядку видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян у разі захворювання.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.05.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

08.06.2023 третя особа ОСОБА_2 подав до суду клопотання про витребування доказів (а.с. 28-30).

09.06.2023 представник відповідача подав до суду клопотання, в якому зазначив, що відповідач не має наміру подавати відзив на позовну заяву (а.с. 32).

Ухвалою суду від 12.06.2023 клопотання третьої особи про витребування доказів задоволено та витребувано з КНП «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» медичну документацію амбулаторного хворого ОСОБА_1 , який перебував на амбулаторному лікуванні в період з 03.04.2023 по 21.04.2023 (а.с. 34-35).

13.06.2023 третя особа ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, в яких виклав свої заперечення щодо позову (а.с. 37-43).

13.06.2023 позивач подав до суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити без його участі за наявними у справі матеріалами. Позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить її задоволити (а.с 45).

13.06.2023 третя особа ОСОБА_2 подав до суду клопотання про долучення письмових доказів (а.с. 47-54).

15.06.2023 представник відповідача подав до суду клопотання про доручення доказів (а.с. 55-66).

19.06.2023 третя особа ОСОБА_2 подав до суду заяву про доручення доказів надсилання документів (а.с. 69-83).

19.06.2023 третя особа ОСОБА_2 подав до суду клопотання про долучення письмових доказів (а.с. 84-87, 88-89).

22.06.2023 третя особа ОСОБА_2 подав до суду клопотання про долучення письмових доказів (а.с. 90-94).

26.06.2023 представник відповідача подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , які викладені у пунктах 1 та 2 (визнання протиправним і скасування наказу, а також поновлення на роботі), в іншій частині позовних вимог просить прийняти рішення за наявними в матеріалах справи документами (а.с. 99-100).

03.07.2023 на виконання ухвали суду від 12.06.2023 до суду надійшла витребувана судом документація та 05.07.2023 представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Гунько О.Ю. ознайомився з вказаною документацію, що підтвердив своїм підписом (а.с. 104).

05.07.2023 представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Гунько О.Ю. подав до суду клопотання про здійснення переходу з розгляду справи в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 112-118).

Ухвалою суду від 11.07.2023 у задоволенні клопотання представника третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 адвоката Гунька О.Ю. про здійснення переходу з розгляду справи в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено (а.с. 122-123).

14.07.2023 представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Гунько О.Ю. подав до суду клопотання про витребування доказів (а.с. 128-130).

Ухвалою суду від 20.07.2023 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Гунька О.Ю. про витребування доказів відмовлено (а.с. 131-132).

21.07.2023 представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Гунько О.Ю. подав до суду клопотання про витребування доказів.

31.07.2023 представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Гунько О.Ю. подав до суду клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 02.08.2023 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Гунька О.Ю. про витребування доказів відмовлено.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

13.02.2023 ОСОБА_1 прийнято на роботу начальником відділу сторожової охорони АТ «Оріана» з посадовим окладом 34060,00 грн. на місяць, що підтверджується наказом № 25-к від 10.02.2023 (а.с. 6).

Наказом в.о. генерального директора АТ «Оріана» ОСОБА_2 № 64-к від 19.04.2023 звільнено начальника відділу сторожової охорони ОСОБА_1 19.04.2023 згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. З вказаним наказом останній ознайомився, що підтвердив своїм підписом (а.с. 7).

Відповідно до листка непрацездатності серії АЛЕ № 720038 ОСОБА_1 з 03.04.2023 по 21.04.2023 перебував на амбулаторному лікуванні (а.с. 8).

Згідно з актом про відсутність на робочому місці від 19.04.2023, складеним комісією в складі в.о. генерального директора ОСОБА_2, юрисконсульта Гриніва Ю.М. , помічника генерального директора Дереш В.І., ОСОБА_1 з 03.03.2023 по даний час не виходить на роботу. В телефонному режимі останній повідомив, що захворів і перебуває на лікарняному. Проте, в електронному реєстрі лікарняний ОСОБА_1 не значиться. Таким чином комісія вважає, що ОСОБА_1 не виходить на роботу без поважних причин, тобто скоїв прогул (а.с. 9).

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 1560,07 грн. з урахуванням податків, а середньоденний заробіток без врахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору становить 1255,86 грн., що підтверджується розрахунком № 480 від 09.05.223 виданим АТ «Оріана» (а.с. 10).

Згідно зі службовим повідомленням, надісланим ОСОБА_1 на електронну пошту відповідача від 21.04.2032, він зазначив, що надсилає копію його лікарняного листа. Також вказує, що особисто попереджав відділ кадрів та ставив до відома пана ОСОБА_2 , що перебуває на лікарняному (а.с. 57).

Відповідно до листа в.о. начальника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до АТ «Оріана» від 10.05.2023 ними 04.05.2023 проведено позапланову перевірку щодо підтвердження обґрунтованості видачі листка непрацездатності серії АЛЕ № 720038 ОСОБА_1 . Результати проведеної перевірки вказують про відповідність записів в первинній медичній документації вимогам нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я та підтверджують обґрунтованість вказаного листка (а.с. 59-60).

Згідно з листом директора Департаменту розвитку електронної системи охорони здоров`я Національної служби здоров`я України від 16.05.2021 питання, викладенні у листі АТ «Оріана», не належать до компетенції НСЗУ, для його вирішення рекомендовано звернутися безпосередньо до ПФУ. Додатково інформують, що видача паперових бланків непрацездатності для всіх закладів охорони здоров`я, які розпочали формування мединих висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я в установленому порядку, з дати формування першого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, забороняється (а.с. 62).

Відповідно до витягу із системи перевірки видачі листків непрацездатності УПФ України листок непрацездатності за номером АЛЕ - 720038 відсутній в Електроном реєстрі листків непрацездатності (а.с. 85).

Згідно з листом директора Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації ПФУ від 20.06.2023 у період часу з 21.04.2023 не виникало технічних проблем (помилок) у функціонування Електроного реєстру листків непрацездатності та Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я (а.с. 94).

Оцінка суду:

дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, заяви сторін по суті справи, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 22, 24 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 734/2607/20 (провадження № 61-10371св22).

Судом встановлено, що наказом в.о. генерального директора АТ «Оріана» ОСОБА_2 № 64-к від 19.04.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу сторожової охорони 19.04.2023 згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Згідно з акту про відсутність на робочому місці від 19.04.2023 зазначено, що ОСОБА_1 з 03.03.2023 по даний час не виходить на роботу. В телефонному режимі останній повідомив, що захворів і перебуває на лікарняному. Проте, в електронному реєстрі лікарняний ОСОБА_1 не значиться. Таким чином комісія вважає, що ОСОБА_1 не виходить на роботу без поважних причин, тобто скоїв прогул.

При цьому, суд звертає увагу, що безпосередньо причиною винесення спірного наказу про звільнення позивача є його відсутність на робочому місці (прогул) у період часу з 03.04.2023 по 19.04.2023, при цьому, встановлено, що ОСОБА_1 у березні 2023 року був присутній на роботі, що не заперечується відповідачем та третьою особою, а також підтверджується розрахунком № 480 від 09.05.2023 (а.с. 10), згідно з яким за березень 2023 року йому була нарахована заробітна плата у повному обсязі.

Заперечуючи факт прогулу, ОСОБА_1 посилається на те, що з 03.04.2023 до 21.04.2023 він перебував на лікарняному на підтвердження чого надав листок непрацездатності серії АЛЕ № 720038.

Зі змісту листка непрацездатності серії АЛЕ № 720038, виданого КНП «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради», встановлено, що з 03.04.2023 до 21.04.2023 позивач ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікарняному.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.6, 1.7 наказу Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян" від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за № 1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.

Отже, належним та допустимим доказом тимчасової непрацездатності працівника є листок непрацездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів єпроведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» перевірка листків непрацездатності проводиться особами, уповноваженими правлінням Пенсійного фонду України на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності. Порядок здійснення особами, уповноваженими на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 19 Порядку проведення особами, уповноваженими правлінням Пенсійного фонду України, перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2023 року № 185, неправомірні дії або рішення уповноваженої посадової особи територіального органу Пенсійного фонду України щодо перевірки листка непрацездатності можуть бути оскаржені у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи Пенсійного фонду України, а також у судовому порядку.

Відповідно до листа в.о. начальника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 10.05.2023 ними 04.05.2023 проведено позапланову перевірку щодо підтвердження обґрунтованості видачі листка непрацездатності серії АЛЕ № 720038 ОСОБА_1 . Результати проведеної перевірки вказують про відповідність записів в первинній медичній документації вимогам нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я та підтверджують обґрунтованість вказаного листка (а.с. 59-60).

Таким чином, підстав вважати, що листок непрацездатності серії АЛЕ № 720038, виданий необґрунтовано у суду немає, оскільки перевірку обґрунтованості його видачі здійснено уповноваженим на те органом, який встановив його відповідність вимогам нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

При цьому, суд звертає увагу, що у випадку незгоди з результатами перевірки вказаного листка непрацездатності, неправомірні дії або рішення уповноваженої посадової особи територіального органу Пенсійного фонду України, яка здійснювала перевірку листка непрацездатності можуть бути оскаржені у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи Пенсійного фонду України, а також у судовому порядку, що в свою чергу зроблено не було.

Таким чином, сам по собі листок непрацездатності серії АЛЕ № 720038є достатнім, допустимим та належним доказом факту хвороби ОСОБА_1 у період з 03.04.2023 по 21.04.2023, який підтверджує поважність причин його відсутності на роботі з 03.04.2023 по 19.04.2023.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення частини третьої статті 40 КЗпП України).

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. У цьому рішенні Конституційний Суд України, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).

Враховуючи, що оскаржуваним наказом позивача було звільнено з роботи 19.04.2023, за час його відсутності на роботі з 03.04.2023 до 19.04.2023, тобто у період його тимчасової непрацездатності, а тому відповідачем було порушено вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Аргументи третьої особи про те, що позивач не повідомив роботодавця у встановленому порядку, передбаченому Правилами внутрішнього трудового розпорядку АТ «Оріана» (а.с. 48-54), про відсутності на робочому місці з причин хвороби, не заслуговують на увагу, оскільки у постановах від 6 серпня 2020 року у справі № 401/2404/17 (провадження № 61-17126св19) та від 4 листопада 2022 року справі № 308/8429/19-ц (провадження № 61-7892св22) Верховний Суд, відхиляючи доводи касаційної скарги, зазначив, що неповідомлення працівником роботодавця про перебування його на лікарняному не спростовує порушення норм трудового законодавства при звільненні працівника на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Посилання третьої особи на відсутність будь-яких відомостей про звернення працівника за медичною допомогою в електронному реєстрі «Е-лікарняний» суд до уваги не приймає, оскільки відсутність таких даних в електронній системі охорони здоров`я може тільки вказувати на недотримання працівниками цієї установи порядку оформлення та реєстрації медичних документів, які видані відповідальними посадовими особами даного медичного закладу.

При цьому, суд звертає увагу, що у постановах від 12 квітня 2019 року в справі № 265/563/17 (провадження № 61-217св19), від 05 серпня 2019 року в справі № 638/10227/17 (провадження № 61-3744св18), від 24 лютого 2020 року в справі № 361/7197/16-ц (провадження № 61-90136св19) Верховний Суд вказав, що неналежне виконання лікарем обов`язків щодо ведення документації не дає підстави для висновку, що виданий уповноваженою особою листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника. Відповідальність за порушення лікарем обов`язків по веденню документації покладається безпосередньо на лікаря та не може ні яким чином впливати на працівника.

Отже, з урахуванням наданих учасниками справи та досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що наказ в.о. генерального директора АТ «Оріана» ОСОБА_2 № 64-к від 19.04.2023, яким звільнено начальника відділу сторожової охорони ОСОБА_1 19.04.2023 згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, враховуючи визнання позову відповідачем, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки позивач був відсутнім на роботі з поважних причин, а саме звільнення відбулося в період його тимчасової непрацездатності. У зв`язку з чим позивача необхідно поновити на посаді начальника відділу сторожової охорони АТ «Оріана».

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з розрахунком № 480 від 09.05.2023, виданим АТ «Оріана», середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 1560,07 грн. з урахуванням податків, а середньоденний заробіток без врахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору становить 1255,86 грн.

Позивач проводить розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2023 по день складення позовної заяви 16.05.2023, враховуючи, що йому було нараховано лікарняні в повному обсязі, тобто до 21.04.2023, про що він вказує в позові. Таким чином за 17 робочих днів ОСОБА_1 просить стягнути 21349,62 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (1255,86 грн. (середньоденний заробіток без врахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору)* 17 робочих днів (за період з 22.04.2023 до 16.05.2023).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Як роз`яснив Верховний Суд України в п. 6 Постанови Пленуму від 24.12.1999 №3 «Про практику застосування судами про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

У своїх розрахунках ОСОБА_1 враховує свій середньоденний заробіток без врахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору, що суперечить вищевказаним положенням.

При таких обставинах розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу у межах позовних вимог за період з 22.04.2023 по 16.05.2023 повинен становити 26521,19 грн. (1560,07 грн. середньоденний заробіток з урахуванням податків х 17 днів), оскільки суд визначає зазначену суму без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

А тому наявні підстави для стягнення з АТ "Оріана" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах заявлених позовних вимог за період з 22.04.2023 по 16.05.2023 у розмірі 26521,19 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

За інший період вимушеного прогулу з часу складення позовної заяви 16.05.2023 по день винесення рішення судом 04.08.2023 відповідач нараховує та виплачує позивачу суму заробітку за час вимушеного прогулу самостійно, а в іншому випадку позивач може звернутися до суду з окремим позовом.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, пов`язаного з вимогами про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Таким чином з відповідача слід стягнути по 1073,60 гривні судового збору за дві вимоги немайнового характеру, а також 1% від суми середнього заробітку за час вимушеного але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1073,60 грн., за вимогу майнового характеру. Отже, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави, становить 3220,80 гривень.

На підставі викладеного, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 40, 147, 235 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст. 27 «Про оплату праці», ст.ст. 4, 6 Закону України "Про судовий збір", наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» від 13 листопада 2001 року № 455, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, п. 19 Порядку проведення особами, уповноваженими правлінням Пенсійного фонду України, перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2023 року № 185, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 289, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до АТ «Оріана», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. генерального директора Акціонерного товариства «Оріана» ОСОБА_2 № 64-к від 19.04.2023 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу сторожової охорони Акціонерного товариства «Оріана» з дати звільнення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оріана» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2023 по 16.05.2023 у розмірі 26521 (двадцять шість тисяч п"ятсот двадцять одну) гривню 19 копійок без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оріана» на користь держави 3220 (три тисячі дісті двадцять) гривень 80 копійок судового збору.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу сторожової охорони Акціонерного товариства «Оріана» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць, - допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Оріана», адреса: вул. Євшана, 9 м. Калуш Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 05743160.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: