Постанова

від 14.11.2023 по справі 345/2402/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/2402/23

Провадження № 22-ц/4808/1139/23

Головуючий у 1 інстанції Кулаєць Б. О.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Луганської В.М., Фединяка В.Д.,

секретар Струтинська Д.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу третьої особи ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до АкціонерногоТовариства «Оріана»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог - ОСОБА_1 ,про поновленняна роботіта стягненнязаробітної платиза часвимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ в.о. генерального директора АТ «Оріана» № 64-к від 19.04.2023 «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 », поновити його на посаді начальника відділу сторожової охорони АТ «Оріана» з 19.04.2023, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21349,62 грн., та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.02.2023 на підставі наказу № 25-к «Про прийняття на роботу» його було прийнято на роботу на посаду начальника відділу сторожової охорони АТ «Оріана» з 13.02.2023. У період часу з 03 квітня по 21 квітня 2023 він перебував на амбулаторному лікуванні. В перший день перебування на лікуванні він особисто про це повідомив в.о. генерального директора АТ «Оріана» Савчука О.Є. та фахівця з кадрової роботи ОСОБА_3 . Після закінчення лікарняного дізнався про те, що в період перебування його на лікуванні 19.04.2023 в.о. генерального директора АТ «Оріана» Савчуком О.Є. винесено наказ № 64-к, яким його звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин). Також ним з`ясовано, що 19.04.2023 комісією АТ «Оріана» складено акт про відсутність його на робочому місці. В цьому акті, окрім іншого, зазначено, що він повідомив, що захворів та перебуває на лікарняному, тобто керівництву товариства було відомо про його непрацездатність. Крім того, в даному акті зазначені недостовірні відомості, а саме, що він не виходить на роботу з 03 березня 2023 року, однак він перебував на лікарняному та не виходив на роботу з 03.04.2023, а в період з 03.03.2023 по 03.04.2023 перебував на робочому місці - за цей час йому була нарахована та виплачена заробітна плата. На робочому місці він був відсутній з поважних причин тільки у період з 03 квітня по 21 квітня 2023 року, оскільки перебував на амбулаторному лікуванні. Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (окрім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Наказ № 64-к про звільнення позивача винесено під час його непрацездатності 19.04.2023. Розмір його середнього заробітну за один робочий день вже після утримування з нього обов`язкових платежів до виплати становить 1255,86 грн. Оскільки після його незаконного звільнення, а потім після отримання АТ «Оріана» листа непрацездатності, йому було нарахована сума лікарняних в повному обсязі, тобто до 21.04.2023 включно, термін вимушеного прогулу на час подання позову складає 17 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 21349,62 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2023 року позов ОСОБА_2 до АТ«Оріана»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог - ОСОБА_1 ,про поновленняна роботіта стягненнязаробітної платиза часвимушеного прогулу задоволений.

Вирішено визнати незаконним та скасувати наказ в.о. генерального директора АТ «Оріана» Олега Савчука № 64-к від 19.04.2023 «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 ».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу сторожової охорони АТ «Оріана» з дати звільнення.

Стягнуто з АТ «Оріана» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2023 по 16.05.2023 у розмірі 26521,19 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з АТ «Оріана» на користь держави 3220,80 грн судового збору.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу сторожової охорони АТ «Оріана» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць, допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, третя особа ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Вказує, що суд не надав належної оцінки доказам у справі.

Так, згідно з «Правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників» на підприємстві, при відсутності на робочому місці з причин хвороби працівник зобов`язаний невідкладно у перший день сповістити про це свого безпосереднього керівника. Був складений акт про те, що 19.04.2023 року позивача не було на робочому місці. Дисциплінарне стягнення за законом застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку працівника. Тому працівник мав був притягнутий до відповідальності у встановлений законом строк. Крім того, суд не врахував, що з 03.04.2023 року по 19.04.2023 року відповідач здійснював заходи щодо встановлення місця перебування позивача та задля встановлення фактів, що визначили б поважність причин відсутності на роботі ОСОБА_2 .

Тобто, відповідач подавав запити до лікарняних закладів в місті Калуш, але таких даних не було, тому правомірно наклав стягнення на позивача у вигляді звільнення.

Вказує, що лист непрацездатності, наданий позивачем за цей період підприємству, не є належним доказом, оскільки не відповідає формі, встановленій для такого роду документів, а висновки результату перевірки вказаного листа в.о.начальником ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не можуть слугувати підтвердженням належності такого доказу, оскільки висновки перевірки повинні бути викладені в акті державного контролю, а не листом керівника, як в даному випадку.

Судом порушені норми процесуального права, оскільки позивачем залучено до участі у справі третю особу ОСОБА_1 , і судом прийнято до розгляду позовну заяву з таким складом учасників, без з`ясування статусу третьої особи, а саме, на чиєму боці буде така особа позивача, чи відповідача.

Скаржник також заявляє заперечення щодо незаконності ухвали суду від 02.08.2023 року про відмову суду в задоволенні клопотання представника третьої особи про витребування доказів медичного висновку та інші внесені записи про пацієнта в реєстрі, амбулаторного хворого ОСОБА_2 .

Вважає, що судом значно порушено право учасників справи на належний доступ до правосуддя, оскільки судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, всупереч клопотанню представника третьої особи про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Просить витребувати з центральної бази даних Національної служби здоров`я України медичний висновок та інші внесені записи про пацієнта в реєстрі, амбулаторного хворого ОСОБА_2 , складений лікарем ОСОБА_4 (лікар-терапевт) КНП «Калуський Міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» в період амбулаторного лікування з 03.04.2023 року по 22.04.2023 року.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити, вирішити питання про судові витрати.

Інші учасники справи не скористалися правом на відзив.

Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача та представникавідповідача в судове засідання, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, третю особу ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першоїінстанції встановлено,що 13.02.2023 ОСОБА_2 прийнятий на роботу начальником відділу сторожової охорони АТ «Оріана» з посадовим окладом 34060,00 грн. на місяць, що підтверджується наказом № 25-к від 10.02.2023 (а.с. 6).

Наказом в.о. генерального директора АТ «Оріана» Савчука О. № 64-к від 19.04.2023 звільнено начальника відділу сторожової охорони ОСОБА_2 19.04.2023 згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. З вказаним наказом останній ознайомився, що підтвердив своїм підписом (а.с. 7).

Відповідно до листка непрацездатності серії АЛЕ № 720038 ОСОБА_2 з 03.04.2023 по 21.04.2023 перебував на амбулаторному лікуванні (а.с. 8).

Згідно з актом про відсутність на робочому місці від 19.04.2023, складеним комісією в складі в.о. генерального директора Савчука О.Є., юрисконсульта Гриніва Ю.М., помічника генерального директора Дереш В.І., позивач ОСОБА_2 з 03.03.2023 по дату складення акту не виходив на роботу. В телефонному режимі останній повідомив, що захворів і перебуває на лікарняному. Комісією зазначено, що в електронному реєстрі лікарняний ОСОБА_2 не значиться. Тому комісія вважала, що ОСОБА_2 не виходить на роботу без поважних причин, тобто скоїв прогул (а.с. 9).

Середньоденний заробіток ОСОБА_2 становить 1560,07 грн. з урахуванням податків, а середньоденний заробіток без врахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору становить 1255,86 грн., що підтверджується розрахунком № 480 від 09.05.223 виданим АТ «Оріана» (а.с. 10).

Згідно зі службовим повідомленням, надісланим ОСОБА_5 на електронну пошту відповідача від 21.04.2032, він зазначив, що надсилає копію його лікарняного листа. Також вказує, що особисто попереджав відділ кадрів та ставив до відома ОСОБА_1 , що перебуває на лікарняному (а.с. 57).

Відповідно до листа в.о. начальника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до АТ «Оріана» від 10.05.2023 ними 04.05.2023 проведено позапланову перевірку щодо підтвердження обґрунтованості видачі листка непрацездатності серії АЛЕ № 720038 ОСОБА_2 . Результати проведеної перевірки вказують про відповідність записів в первинній медичній документації вимогам нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я та підтверджують обґрунтованість вказаного листка (а.с. 59-60).

Згідно з листом директора Департаменту розвитку електронної системи охорони здоров`я Національної служби здоров`я України від 16.05.2021 питання, викладенні у листі АТ «Оріана», не належать до компетенції НСЗУ, для його вирішення рекомендовано звернутися безпосередньо до ПФУ. Додатково інформують, що видача паперових бланків непрацездатності для всіх закладів охорони здоров`я, які розпочали формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я в установленому порядку, з дати формування першого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, забороняється (а.с. 62).

Відповідно до витягу із системи перевірки видачі листків непрацездатності УПФ України листок непрацездатності за номером АЛЕ 720038 відсутній в Електронному реєстрі листків непрацездатності (а.с. 85).

Згідно з листом директора Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації ПФУ від 20.06.2023 у період часу з 21.04.2023 не виникало технічних проблем (помилок) у функціонування Електронного реєстру листків непрацездатності та Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я (а.с. 94).

Вирішуючи спір, суд керувався наступними нормами права.

Відповідно до статті 43КонституціїУкраїни кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпПУкраїни правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 147КЗпПУкраїни за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40КЗпПУкраїни трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Позивач, звертаючись до суду, вказував, що його незаконно звільнено у період тимчасової непрацездатності, коли він проходив амбулаторне лікування. Відповідач відзив на позовну заяву не подавав, але третя особа ОСОБА_1 , який працював директором АТ «Оріана» під час звільнення позивача, заперечував в своїх поясненнях проти позову. Зазначив, що позивач не довів поважних причин відсутності на роботі, оскільки листок непрацездатності, який він надав у підтвердження поважності причин відсутності на роботі, не відповідає вимогам щодо форми такого документу. Отже, позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності за прогул цілком законно.

У підтвердження поважної причини відсутності на роботі, ОСОБА_2 посилається на те, що з 03.04.2023 до 21.04.2023 він перебував на лікарняному, надав підприємству листок непрацездатності серії АЛЕ № 720038.

Зі змісту листка непрацездатності серії АЛЕ № 720038, виданого КНП «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради», встановлено, що з 03.04.2023 до 21.04.2023 позивач ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікарняному.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.6, 1.7 наказу Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян" від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за № 1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.

Отже, належним та допустимим доказом тимчасової непрацездатності працівника є листок непрацездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів.

Згідно зіст.27Закону України«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування» перевіркалистківнепрацездатностіпроводиться особами,уповноваженимиправліннямПенсійного фондуУкраїнинапроведення перевірокобґрунтованостівидачіта продовженнялистківнепрацездатності. Порядок здійснення особами, уповноваженими на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 19 Порядку проведення особами, уповноваженими правлінням Пенсійного фонду України, перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2023 року № 185, неправомірні дії або рішення уповноваженої посадової особи територіального органу Пенсійного фонду України щодо перевірки листка непрацездатності можуть бути оскаржені у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи Пенсійного фонду України, а також у судовому порядку.

Відповідач звертався до відповідних установ для перевірки відповідності наданого позивачем листка непрацездатності.

Так, в.о. начальника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 10.05.2023 повідомив підприємство, що 04.05.2023 проведено позапланову перевірку щодо підтвердження обґрунтованості видачі листка непрацездатності серії АЛЕ № 720038 ОСОБА_2 . Результати проведеної перевірки вказують про відповідність записів в первинній медичній документації вимогам нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я та підтверджують обґрунтованість вказаного листка (а.с. 59-60).

У зв`язку із цим суд не мав сумніву в законності листка непрацездатності серії АЛЕ № 720038, оскільки перевірку обґрунтованості його видачі здійснено уповноваженим на те органом, який встановив його відповідність вимогам нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

При цьому суд зазначав, що у випадку незгоди з результатами перевірки вказаного листка непрацездатності, неправомірні дії або рішення уповноваженої посадової особи територіального органу Пенсійного фонду України, яка здійснювала перевірку листка непрацездатності можуть бути оскаржені у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи Пенсійного фонду України, а також у судовому порядку, що в свою чергу зроблено не було.

Відтак, сам по собі листок непрацездатності серії АЛЕ№ 720038 є достатнім, допустимим та належним доказом факту хвороби ОСОБА_2 у період з 03.04.2023 по 21.04.2023, який підтверджує поважність причин його відсутності на роботі з 03.04.2023 по 19.04.2023.

Суд правильно врахував усталену судову практику, яка досліджується з постанов Верховного Суду від 12 квітня 2019 року в справі № 265/563/17 (провадження № 61-217св19), від 05 серпня 2019 року в справі № 638/10227/17 (провадження № 61-3744св18), від 24 лютого 2020 року в справі № 361/7197/16-ц (провадження № 61-90136св19), від 10 лютого 2021 року у справі №758/2641/17 (провадження №61-19198св19), і свідчить, що неналежне виконання лікарем обов`язків щодо ведення документації не дає підстави для висновку, що виданий уповноваженою особою листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника. Відповідальність за порушення лікарем обов`язків по веденню документації покладається безпосередньо на лікаря та не може ні яким чином впливати на працівника.

У зв`язку з викладеним не є слушними доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, безпідставно прийняв у якості доказу лікарняний лист, наданий позивачем підприємству. З цих же підстав не мають значення для справи доводи апеляційної скарги про відмову суду першої інстанції у витребуванні доказів : з центральної бази даних Національної служби здоров`я України медичного висновку та інших внесених записів про пацієнта в реєстрі - амбулаторного хворого ОСОБА_2 ..

Таким чином, враховуючи, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення частини третьоїстатті 40 КЗпП України) є правильним і обґрунтованим висновок суду про те, що позивач звільнений з порушенням закону. Відповідно, наказ в.о. генерального директора АТ «Оріана» Савчука О. № 64-к від 19.04.2023, яким звільнено начальника відділу сторожової охорони Гладких Р.О. 19.04.2023 згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, враховуючи визнання позову відповідачем, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки позивач був відсутнім на роботі з поважних причин, звільнення відбулося в період його тимчасової непрацездатності, і у зв`язку з чим позивача необхідно поновити на посаді начальника відділу сторожової охорони АТ «Оріана».

Відповідно до частини другої статті 235КЗпПУкраїни при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом суму середнього заробітку, що підлягав до сплати позивачу, розраховано відповідно до статті 27ЗаконуУкраїни«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, виходячи з розміру середньоденного заробітку без врахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору 1255,86 грн.

Тому суд визначив середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу у межах позовних вимог за період з 22.04.2023 по 16.05.2023 в розмірі 26521,19 грн. (1560,07 грн. середньоденний заробіток з урахуванням податків х 17 днів).

Ані розмір, ані порядок розрахунку вказаної суми учасниками справи не оспорюється.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно та об`єктивно встановлено, що позивач звільнений незаконно, тому його вимоги про визнання наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обгрунтованими, підлягають задоволенню.

Вирішуючи справу, суд вичерпно і аргументовано відповів у рішенні на всі заперечення третьої особи директора підприємства Савчука О.Є., яки він висував проти позовних вимог ОСОБА_2 .. Колегія суддів погоджується з такими висновками, тому що вони повністю відповідають встановленим обставинам, третьою особою ОСОБА_1 не спростовані.

Порушень норм процесуального права судом першої інстанції, які б могли слугувати підставою для скасування оскарженого рішення, колегією суддів не встановлено, а доводи апеляційної скарги про те, що судом прийнято до розгляду позовну заяву без з`ясування статусу третьої особи, і що судом незаконного розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, всупереч клопотанню представника третьої особи про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження, не спростовують висновку апеляційного суду за результатом перегляду справи. Так, зі справи вбачається, що усі клопотання, заявлені третьою особою - в тому числі, про витребування доказів, і про розгляд справи в загальному позовному провадженні - були судом своєчасно розглянуті і вирішені у відповідності до норм ЦПК України. Тому такі твердження апелянта мають характер формальних заперечень, які не впливають на правильність і законність оскарженого рішення по суті.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, які цілком відповідають обставинам справи. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги є аналогічними запереченням учасника справи проти позовних вимог, які суд перевіряв в суді під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку, аргументував належно, чому не погодився з позицією третьої особи стосовно позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківськоїобласті від04серпня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню протягом тридцяти днів з дня складенняповного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 листопада 2023 року.

Головуюча Є.Є. Мальцева

Судді: В.М. Луганська

В.Д. Фединяк