Постанова

від 02.08.2023 по справі 148/82/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/82/23

Провадження № 22-ц/801/1447/2023

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 рокуСправа № 148/82/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Різник Д. С., особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Ганнопільського ліцею Тульчинської міської ради Вінницкої області, третьої особи, яка не заявляє самостій-них вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, у залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Ганнопільського ліцею Тульчинської місь-

кої ради Вінницкої області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2

про скасування наказу щодо звільнення, поновлення на роботі, стягнення се-

реднього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про накла-

дення дисциплінарного стягнення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2023 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Тульчині Вінницької області за головування судді Саламахи О. В., повний текст якого складений 28 квітня 2023 року,

У С Т А Н О В И В:

16 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся у Тульчинський районний суд Вінницької області із позовом до Ганнопільського ліцею Тульчинської міської ради Вінницкої області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про скасування наказу щодо звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до наказу відділу освіти Тульчинської районної державної адмініс-трації від 31 серпня 2017 року № 104-К ОСОБА_1 переведено на посаду вчителя географії Ганнопільського ЗШ І-ІІІ ступенів, яка у подальшому була реорганізована та перетворена на Ганнопільський ліцей Тульчинської міської ради Вінницької об-ласті. Наказом директора ліцею від 15 грудня 2022 року № 38 к/тр позивача звільнено з роботи вчителя географії на підставі пункту третього частини першої статті 41 КЗпП України. У цьому наказі підставою для звільнення зазначено вчинення ОСОБА_1 аморального проступку як працівником, який виконує виховні функції, що підтвер-джується постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 лис-топада 2022 року у справі № 148/1903/22. Зазначеною постановою позивача притягну-то до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП. Директорка ліцею, якою прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 , не здійс-нила об`єктивного, всебічного аналізу постанови суду, не надала належної оцінки тим обставинам, що позивач фактично вимушений був захищатися від нанесення удару дерев`яною палицею в обличчя; ляпас у відповідь був лише захисною реакцією та спробою припинити протиправні дії стосовно себе. Позивач вважає, що вчинені ним дії нічого спільного з аморальним проступком не мають, ніяким чином вони не впли-нули на виховний процес у школі, на виконання ним безпосередньої роботи, здійсне-ння виховних функцій. Випадок, що стався, був одноразовим, швидкоплинним, який одразу припинився.

Окрім того наказом директорки Ганнопільського ліцею від 30 листопада 2022 року № 14 к/тм ОСОБА_1 оголошене дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення при проведенні олімпіади з географії та біології, що суперечать Поло-женню про академічну доброчесність учасників освітнього процесу ЗЗСО «Ганно-пільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Тульчинської міської ради», погодже-ному рішенням педагогічної ради від 21 жовтня 2019 року, протокол № 3. Цей наказ позивач вважає незаконним, таким, що підлягає скасуванню. Об`єктивних підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, за його тверджен-ням, не було. При вирішенні цього питання керівництвом ліцею були порушені права самих дітей, яких опитували, не маючи на це права, за відсутності і відома їхніх бать-ків, що прямо заборонено діючим законодавством. Пояснення, заяви від дітей відби-ралися ще до видачі 08 листопада 2022 року наказу директоркою ліцею про проведен-ня перевірки - 07 листопада 2022 року. Усі дії керівництва ліцею були спрямовані на незаконний збір матеріалів, які могли б скомпрометувати позивача, дати підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Керівництвом ліцею порушений порядок проведення олімпіад. Проведення олім-піади з біології було доручено позивачу, вчителю з географії, хоча це не є його про-фільний предмет. Навіть якщо умовно погодитися із наявністю певних порушень зі сторони позивача, то для цього були об`єктивні підстави, оскільки олімпіада проводи-лася позивачем не профільним фахівцем. ОСОБА_1 не ознайомили із наказом про проведення олімпіади, що є порушенням в організації її проведення. На момент проведення олімпіади такого наказу узагалі могло не існувати. Позивачу не пропону-валося дати пояснення по суті проведеної олімпіади, хоча від їх надання він не від-мовлявся.

З урахуванням зазначених обставин, позивач звернувся до суду та просить ска-сувати наказ про накладення стягнення, наказ про звільнення, поновити його на ро-боті та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14227,80 грн (474,26 грн х 30 днів = 14227,8 грн).

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову. ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки під час розгляду справи судом не було надано належну юридич-ну оцінку усім її фактичним обставинам, допущено помилкову оцінку таких обставин, що призвело до ухвалення незаконного рішення. ОСОБА_1 підкреслює, що його поведінка у побуті жодним чином не пов`язана із його професійною роботою вчителя, суд не оцінив критично, не проаналізував покази свідків зі сторони відповідача, зайнявши його позицію, порушив принцип безсторонності.

Скаржник вважає незаконним також судове рішення у частині відмови у скасуванні наказу про притягнення його до відповідальності за допущені при проведенні олімпіади порушення, просить апеляційну скаргу задоволити.

Представниця відповідача, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача директорка ліцею ОСОБА_2 скористалася визначеним цивільним процесуальним законом та забезпеченим ухвалою апеляцій-ного суду від 06 липня 2023 року правом на подання відзиву на апеляційну скаргу і подала такий відзив, що надійшов у суд апеляційної інстанції 13 липня 2023 року. У відзиві ОСОБА_2 стверджує, що оскаржуване судове рішення ухвалене судом першої інстанції із додержанням норм матеріального, процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу відповідно позивача ОСОБА_1 , представниці відповідача, третьої особи на стороні відповідача директорки ліцею ОСОБА_2 , ретельно дослідивши мате-ріали справи, проаналізувавши наявні у ній докази у їх сукупності, перевіривши за-конність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм проце-суального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`я-сованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і запере-чень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у цілому є об`єктивним, законним та обгрунтованим, таким, що умотивоване нормами матеріального права, які регулю-ють виниклі та наявні правовідносини між сторонами у справі.

У даній цивільній справі мають місце наступні фактичні обставини.

Наказом директорки Ганнопільського ліцею Тульчинської міської ради Вінниць-кої області від 10 серпня 2020 року № 64, погодженим із головою профспілкового ко-мітету, затверджена посадова інструкція вчителя географії, із якою ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис. Наказом по ліцею від 31 серпня 2022 року № 77 затверджені Правила внутрішнього трудового розпорядку для колективу закладу, з якими позивач ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у самих Правилах.

Наказом по Ганнопільському ліцею Тульчинської міської ради від 24 жовтня 2022 року № 123 «Про організацію проведення І етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з навчальних предметів у 2022/2023 навчальному році» затверджений пере-лік навчальних предметів та графік проведення олімпіади. У зв`язку із зверненням 07 листопада 2022 року вчительки фізкультури ОСОБА_4 до директорки ліцею з при-воду порушень при проведенні олімпіади з географії, наказом керівниці Ганнопільсь-кого ліцею від 08 листопада 2022 року № 130 створена комісія із розслідування від-повідних фактів. За наслідками здійсненого розслідування 29 листопада 2022 року проведене засідання комісії та ухвалене колективне рішення звернутися до керів-ництва навчального закладу з пропозицією про накладення на ОСОБА_1 дис-циплінарного стягнення у вигляді догани за порушення Положення про доброчесність при проведенні олімпіади з географії та біології. Крім цього 28 листопада 2022 року відбулося засідання комісії Ганнопільського ліцею з морально-етичних норм поведін-ки, якою було ухвалено звернутися до директорки закладу із пропозицією про на-кладення дисциплінарного стягнення на вчителя географії ОСОБА_1 у вигляді догани. Згідно із актом від 30 листопада 2022 року № 1 ОСОБА_1 у кабінеті директорки ОСОБА_2 відмовився надавати письмові пояснення щодо допущених ним порушень під час І етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з географії та біології. Наказом по Ганнопільському ліцею від 30 листопада 2022 року № 14 к/тм ОСОБА_1 за порушення при проведенні олімпіади з географії та біології, що суперечать Положенню про доброчесність, оголошене дисциплінарне стягнення у ви-гляді догани. Відповідне Положення про академічну доброчесність учасників освіт-нього процесу ЗЗСО «Ганнопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Тульчинсь-кої міської ради» погоджене рішенням педагогічної ради від 21 жовтня 2019 року ( протокол № 3 ) та чинне з моменту його схвалення.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопору-шення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Згідно із протоколом засідання комісії з морально-етичних норм поведінки від 12 грудня 2022 року № 2, ураховуючи притягнення ОСОБА_1 до адміністра-тивної відповідальності у судовому порядку та скарги батьків учнів ліцею, відкриття кримінального провадження № 12022025180000160 від 01 листопада 2022 року, через що правоохоронні органи вимагали від ліцею детальну характеристику на ОСОБА_1 , окремі інші обставини щодо вчителя географії, комісія ліцею ухвалила визнати аморальним проступок ОСОБА_1 з приводу вчинення домашнього насильства, що є несумісним із продовженням ним педагогічної діяльності.

Наказом директорки Ганнопільського ліцею Тульчинської міської ради Вінниць-кої області від 15 грудня 2022 року № 38 к/тр ОСОБА_1 звільнений з роботи вчителя географії на підставі пункту третього частини першої статті 41 КЗпП Украї-ни. Відповідно до довідки про доходи від 22 грудня 2022 року № 151 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року склала 72631,00 гривню.

Згідно із характеристикою учителя географії Ганнопільського ліцею ОСОБА_1 від 26 грудня 2022 року, він має повну вищу педагогічну освіту за спеціальністю вчитель географії та біології, уроки проводив однотипні, монотонні, якість навчання низька, дисципліну на уроках як вчитель не підтримує, учні грають телефонами, їдять, лузають насіння. Взаємовідносини ОСОБА_1 із учителями, учнями, бать-ками та громадськістю бажають бути ліпшими. Він мало схильний до контактів із ко-легами, іноді важкий у спілкуванні, на зауваження реагує різко, не адекватно, потре-бує постійного контролю за якістю виконання робіт, авторитету та поваги у співробіт-ників не має.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керу-ючись нормами статей 43 Конституції України, 5-1, 41, 139, 147, 149 КЗпП України, Закону України «Про освіту», зазначив, що порушення трудової дисципліни - це неви-конання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, по-кладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового роз-порядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструк-ції. Притягнення до дисциплінарної відповідальності, накладення стягнення - це пра-во роботодавця, а не його обов`язок. При цьому законом установлений порядок накла-дення на працівника дисциплінарного стягнення. За наслідками досліджених доказів у справі суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 під час проведення І етапу Все-української учнівської олімпіади з географії та біології дійсно допущені порушення, тому підстави для скасування наказу по Ганнопільського ліцею від 30 листопада 2022 року № 14 к/тм щодо оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани відсутні.

Стосовно педагогічних працівників чинне законодавство визначає підвищену відповідальність за порушення виконання покладених трудових обов`язків, вимогли-вість до їх моральних, психологічних якостей Вчителя. Така специфіка обумовлена перебуванням вчителя в особливих відносинах, виконанням ним специфічних функ-цій, не властивих іншим категоріям працівників.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 41 КЗпП вчинення праців-ником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продов-женням даної роботи, є підставою для розірвання із ним трудового договору. Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудо-вих обов`язків, так і не пов`язаного з ними, тобто, вчинення такого проступку у гро-мадських місцях або у побуті. Аморальним проступком є винне діяння, що супе-речить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися у суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що представниця відповідача обгрунтувала правомірність звільнення скаржника з роботи належними, допустимими у спірних правовідносинах доказами та вказав, що доводи позивача про незаконність, необгрунтованість наказу щодо його звільнення є безпідставними. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то й вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає за безпідставністю.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні на-дав оцінку усім доводам позивача щодо неправомірного, на його думку, звільнення з посади вчителя географії, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Належить зауважити, що усі спірні питання між сторонами у справі стосовно реагу-вання на дії, допущені ОСОБА_1 порушення, розглянуті та по них прийняті рішення відповідачем у процесуальні строки, установлені КЗпП України.

Із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , викладеними в обгрунтування вимог про незаконність оскаржуваного судового рішення, погодитися не можна. У скарзі фактично не наводяться передбачені законом підстави для визнання рішення таким, яким його вважає скаржник. Об`єктивно необхідно зауважити, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, адже у рішенні містяться посилання на факти, що бу-ли предметом грунтовного дослідження й оцінки судом першої інстанції. При цьому слід мати на увазі, урахувати, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на умотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш за-гального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони ( рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії, параграфи 29-30 ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, аби повторювати їх ( параграф 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Суд першоїінстанції урахувавнорми статей12,13ЦПК Українищодо здійс-неннясудочинства назасадах змагальностісторін,рівності правучасників справи;обов`язок кожноїсторони довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заяв-лених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

ОСОБА_1 в силу особистого, суб`єктивного, помилкового розуміння і трактування певних обставин справи стверджує про відсутність підстав для його звільнення з роботи.

Нормами статті 235 КЗпП Українивизначено, що підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, тому поновлено на ро-боті може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процеду-ри звільнення чи за межами підстав, передбачених законом або договором чи за від-сутності підстав для звільнення. У разі якщо працівника звільнено обгрунтовано, з до-держанням процедури звільнення, підстав для його поновлення на роботі немає.

Частинами третьою, четвертою статті 263 ЦПК України установлено, що судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодек-сом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Вер-ховного Суду.

27 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові у справі № 359/11572/19 (про-вадження № 61-14053св21) виклав правові висновки за аналогічних правовідносин відносно й справи, яка наразі переглядається. Суд касаційної інстанції наголосив, що підвищена відповідальність, зокрема, педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані, виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспіль-ним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання. Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні тру-дових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в гро-мадських місцях або в побуті), що й узяв до уваги суд першої інстанції у цій справі. Працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`яза-ні бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього якщо педагог не-достойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, пору-шив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихова-тель, він може бути звільнений з роботи за пунктом третім частини першої статті 41 КЗпП України. До суб`єктів, які можуть бути звільнені на підставі цієї норми закону, належать учасники освітнього процесу, зазначені у пункті другому частини першої статті 52 Закону України «Про освіту» а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники.

Пунктом дванадцятим Статуту у новій редакції Ганнопільського ліцею Туль-чинської міської ради Вінницької області, затвердженого рішенням 25 сесії Туль-чинської міської ради 8 скликання, визначені повноваження директора ліцею, якою є ОСОБА_2 , та яка вправі діяти від імені ліцею без довіреності, представляти ліцей у відносинах з іншими особами, зокрема, призначати на посаду та звільняти з посади працівників ліцею, визначати їхні посадові обов`язки, притягати до дисциплінарної відповідальності, вирішувати питання, пов`язані із трудовими відносинами відповідно до вимог законодавства.

Як висновок, ОСОБА_1 належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту третього частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки він працював учителем, педагогом закладу освіти, на якого законами, норма-тивно-правовими актами та трудовим договором покладене виконання виховних та педагогічних функцій.

У пункті двадцять восьмому постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунк-тами другим та третім частини першої статті 41 КЗпП України, слід ураховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнен-ня, тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну пове-дінку працівника й інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вище зазначалося, порушень процесуальних строків вирішення спірних пи-тань між сторонами у справі не порушено.

Оскільки аморальний проступок є оціночним поняттям, то саме суду як правоза-стосовному органу на підставі встановлених обставин справи надана можливість на свій розсуд надавати оцінку щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступ-ком. Зокрема аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загаль-ноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цін-ності, які склалися у суспільстві, і суперечать змісту трудової функції конкретного працівника.

Судом першої інстанції установлено, що відповідач у цій справі, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом третім частини першої статті 41 КЗпП України, виходив із конкретного вчинку позивача, а саме вчинення домашнього насильства, яке є безспірним фактом, доведеним в установленому судо-вому порядку, через яке члени колишньої сім`ї, а саме матір з дітьми тимчасово меш-кали у притулку як жертви домашнього насильства. Крім цього відповідач узяв до уваги думку, зокрема, трудового колективу щодо порушення позивачем загально-прийнятих норм і правил суспільства.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вчинив аморальний проступок; його аморальна поведінка, у тому числі й у побуті, призвела до виникнення між ним та колективом вчителів навчального закладу таких відносин ( що безспірно убачається із матеріалів справи ), які свідчать про не суміс-ність через аморальний проступок продовження ним педагогічної роботи.

У суду апеляційної інстанції відсутні аргументи для спростування висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 19 квітня 2023 року.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до норм частини першої статті 9 Конституції України рати-фікована Законом України від 07 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, установлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім встановленим законом судом.

Отже Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Кон-ституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого нада-на Верховною Радою України. Окрім того стаття 17 Закону України № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ( з подальшими змінами ) передбачає застосування судами Конвенції та практики Євро-пейського суду з прав людини як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрун-тування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну від-повідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у дер-жавах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейсь-кий суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ).

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає критерію його обґрун-тованості.

Дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , належить констатувати, що вони не спростовують правильність, обґрунтованість і об`єктивність ухваленого судом оскаржуваного рішення, тому колегія суддів не знаходить достатніх та закон-них підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ганно-пільського ліцею Тульчинської міської ради Вінницкої області, за участі третьої осо-би, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про скасування наказу щодо звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення - залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,однак вонаможе бутиоскаржена укасаційному порядкудо ВерховногоСуду протягомтридцяти днівз дняскладення повногосудового рішення.

Повний текст цієї постанови складений 03 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський